Рішення

від 12.08.2020 по справі 380/3527/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3527/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Котовщиков Р.А., Медик О.І.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс (далі - позивач, ТОВ ЄвроГаз Мінералс ) з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра, ДСГН України), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №59 від 21.02.2020 Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами та зобов`язати відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у 2016 році звертався до Державної служби геології та надр України з заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області. Однак Держгеонадра у встановлений строк не видала спеціального дозволу та листом повернула документи заявнику. За позовом ТОВ Єврогаз Мінералс суд визнав дії Держгеонадра щодо неналежного розгляду звернення протиправними та зобов`язав Держгеонадра розглянути заяву ТОВ Єврогаз Мінералс і прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

На виконання рішення суду відповідачем розглянуто заяву ТОВ Єврогаз Мінералс за результатами чого наказом відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами, без зазначення причин такої відмови. Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.05.2020 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві /арк.спр.61-65/, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Повідомив, що на виконання рішення суду Державною службою геології та надр України розглянуто заяву позивача, та відмовлено наказом у наданні спеціального дозволу на користування надрами, про що повідомлено позивача листом. У листі та наказі про відмову наведено перелік нормативно-правових актів, на підставі яких розглянуто вищевказану заяву. Зазначив, що підстави для відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами передбачені п. 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами від 30.05.2011 №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124). Звернув увагу на неможливість суду втручатися у дискреційні повноваження Держгеонадра в частині надання, зупинки, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив /арк.спр.80-86/ позивач зазначив, що як у відзиві так і в чотирьох документах відповідача з приводу відмови у наданні спеціального дозволу жодних документів для відмови не вказано. З посиланням на законодавство про дозвільну систему у сфері господарської діяльності позивач наголосив, що у документі про відмову у видачі спеціального дозволу повинна бути наведена конкретна підстава для відмови, у тому числі для того, щоб заявник мав можливість її усунути і повторно звернутися за документом дозвільного характеру. Вважає, що акт індивідуальної дії має містити конкретні підстави та мотиви його прийняття. Тому безпідставна, необґрунтована та невмотивована відмова відповідача у наданні дозволу є протиправною. Вважає повноваження Держгеонадра в частині надання дозволів не дискреційними, оскільки у цьому випадку є лише один правомірний та обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 22.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю.

Відповідач представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не направив.

Суд заслухав пояснення представників позивача, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позов, відзив, відповідь на відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 02.03.2016 /арк.спр.66/.

До заяви позивач надав наступні документи: виписка з ЄДР від 22.10.2015 року; статут; договір оренди майнового комплексу від 03.03.2016; пояснювальна записка з характеристикою об`єкта; програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі ДПР на виявлення кімберлітів та лампроїтів на Дніпропетровській площі Середньопридніпровського блоку; каталог координат кутових точок ділянки; графічні матеріали: оглядову карту, ситуаційний план розташування; оглядову геологічну карту.

Проте, у встановлений законом строк, відповідачем не видано заявнику спеціальний дозвіл, або відмову у наданні такого дозволу. Листом від 29.06.2016 року №11017/13/13-16 було повернуто надані позивачем документи з мотивів не зазначення потужності підприємства /арк.спр.10-22/.

Отримавши відмову ТОВ ЄвроГаз Мінералс звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 у справі №813/3145/16 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо відмови 03 жовтня 2016 року листом №11017/13/12-16 Товариству з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс у наданні спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області; зобов`язано Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області /арк.спр.21-26/.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у цій справі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково; визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України (Держгеонадра України) щодо неналежного розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс від 02.03.2016 про надання спеціального дозволу на користування надрами, та щодо безпідставного повернення заяви з доданими матеріалами; зобов`язано Державну службу геології та надр України (Держгеонадра України) розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю Єврогаз Мінералс від 02.03.2016 №3872/13/12-16 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства /арк.спр.27-29/.

Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2019 у цій справі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 залишено без змін /арк.спр.30-36/.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі №813/3145/16 Державною службою геології та надр України розглянуто заяву ТОВ ЄвроГаз Мінералс від 02.03.2016.

Наказом Державної служби геології та надр України від 21.02.2020 відмовлено у наданні ТОВ ЄвроГаз Мінералс спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області /арк.спр.75/.

Вказаному рішенню передувало засідання Робочої групи з питань надрокористування 11.02.2020. Згідно з протоколом №1-РГ/2020 від 11.02.2020 за результатами розгляду заяви ТОВ ЄвроГаз Мінералс позитивного рішення щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, Середньодніпровського блоку Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів (алмазів) у Дніпропетровській області не прийнято /арк.спр.70-74/.

Про прийняте рішення відповідач повідомив ТОВ ЄвроГаз Мінералс листом від 10.03.2020 /арк.спр.69/.

Оскільки у вказаному листі Держгеонадр не наведено підстав для відмови, 10.04.2020 адвокат Кока В.А. в інтересах ТОВ ЄвроГаз Мінералс звернувся з адвокатським запитом про надання інформації про причини відмови згідно з п. 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами /арк.спр.39/.

У відповідь на адвокатський запит Держгеонадра надіслало лист від 17.04.2020, яким поінформувало адвоката про відмову та повідомило, що підстави для прийняття рішення про відмову викладені в п. 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами /арк.спр.40/.

Вважаючи наказ про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами необґрунтованим та таким, що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Розглядаючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України про надра (ст. 2 Кодексу).

Згідно зі ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Кодексу України про надра надра надаються у користування, зокрема, для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

За правилами ч. 4 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Постановою Кабінету міністрів України від 30.05.2011 №615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок №615).

Цей Порядок регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, поновлення дії, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Користувачами надр можуть бути особи, визначені статтею 13 Кодексу України про надра (далі - надрокористувачі).

Видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» .

Згідно з п. 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Пунктом 3 Порядку №615 передбачено, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

Відповідно до підп. 8 п. 8 Порядку №615 (у редакції станом на 02.03.2016) без проведення аукціону дозвіл надається у разі, зокрема, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем долучено як додаток до заяви Договір оренди цілісного майногово комплексу від 18.02.2016, укладений між ТОВ ЄвроГаз Мінералс та ТОВ Північгеопошук /арк.спр. 19-20/.

Тому суд погоджується з покликаннями позивача, що станом на дату подання заяви діяла редакція підп.. 8 п. 8 Порядку №615, згідно з якою у заявника було право на отримання дозволу без аукціону.

Також згідно з абз. 20 п. 8 Порядку №615 ( у редакції станом на 02.03.2016) для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ТОВ ЄвроГаз Мінералс подано заяву, у якій зазначено перелік всіх необхідних документів, які долучені до заяви, проти чого відповідач не заперечив /арк.спр.10-20/.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання.

Однією з таких гарантій є встановлення лише законами виключного переліку підстав для відмови суб`єктам підприємницької діяльності у видачі документів дозвільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 №2806-IV (далі - Закон №2806-IV) дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №2806-IV виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

Приписами ч. 5 ст. 4-1 Закону №2806-IV передбачено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Порядком №615 (в редакції станом на 02.03.2016) теж передбачено підстави для відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього, а саме:

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- виявлення у поданих документах недостовірних даних;

- невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

Підставами для відмови у наданні дозволу згідно з редакцією Порядку №615 станом на момент надання відмови відповідача оформленої наказом від 21.02.2020 є:

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- виявлення у поданих документах недостовірних даних;

- невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

- наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

- відмова органів, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування;

- наявність зауважень Мінекоенерго щодо надання дозволу відповідно до природоохоронного законодавства, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

На підставі системного тлумачення норм законодавства слід дійти висновку, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на користування надрами, враховуючи скасування судами попередньої відмови у наданні такого дозволу, суб`єкт владних повноважень повинен був обґрунтувати мотиви такої відмови та чітко вказати на її підстави. Адже наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на користування надрами є актом індивідуальної дії. Загальними вимогами до таких актів є їх обґрунтованість та вмотивованість, вказівка на конкретні підстави їх прийняття, переконливі і зрозумілі мотиви цього.

Однак ні у оскарженому наказі про відмову а наданні дозволу на користування надрами, ні у рішенні робочої групи, яке передувало наказу, ні у інформаційному листі про відмову у наданні такого дозволу, ні у відповіді на адвокатський запит, ні у відзиві поданому до суду відповідач не вказує на жодну конкретну підставу для відмови чи обгрунтований мотив.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні спеціального дозволу на користування надрами, викладена у наказі від 21.02.2020, є необґрунтованою, безпідставною, а тому протиправною та таку слід скасувати.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язати відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами суд керується таким.

Позивач надав повний пакет документів необхідний для отримання дозволу та вважає, що у відповідача не було альтернативних правомірних управлінських рішень та не було можливості обирати спосіб правомірної поведінки. За таких обставин відповідач мав лише видати спеціальний дозвіл на користування надрами. Позивач просив врахувати попередню адміністративну справу, коли відповідач теж відмовив у видачі спеціального дозволу позивачу і таку відмову визнано судом протиправною. Судова тяганина тривала більше трьох років. Відповідач на виконання рішення суду розглянув заяву позивача про надання спеціального дозволу, однак знову абсолютно безпідставно відмовив. Попередні правовідносини, на думку позивача, свідчать про недобросовісне використання відповідачем своїх повноважень. А задоволення позову у спосіб зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про надання спеціального дозволу на користування надрами не сприятиме ефективному захисту прав та інтересів позивача.

Відповідач зазначив, що Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про державну службу геології та надр України. Вважає повноваження у цій сфері дискреційними, а тому наголосив, що суд вправі зобов`язати відповідача виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки, проте не може вказати яке конкретне рішення має приймати відповідач. Оскільки державна влада здійснюється в Україні на засадах її поділу на законодавчу, установчу та судову, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які належать до компетенції іншого органу державної влади.

Обидві сторони у своїх покликаннях покликаються на судову практику.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Суд зважає на те, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями у визначених законом випадках, законодавець надав їм певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Натомість у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.03.2018 у справі № 826/6102/16, а також у постанові від 30.07.2020 №826/10085/16.

Вирішуючи справу суд бере до уваги попередні правовідносини між позивачем і відповідачем, а саме відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами 2017 року, яка визнана судом протиправною.

Також слід наголосити на тому, що відмовивши позивачу вдруге у наданні спеціального дозволу наказом від 21.02.2020 відповідач не вказав підстав для такої відмови та не обґрунтував її протягом розгляду цієї справи, що може свідчити про певні зловживання відповідача своїми повноваженнями, використання їх не з тією метою, з якою вони надані. Така правова поведінка відповідача унеможливлює усунення позивачем причин, які стали підставою для відмови у наданні спеціального дозволу, оскільки такі причини невідомі як позивачу так і суду. Крім того судом не встановлено підстав для відмови позивачу у наданні спеціального дозволу.

З огляду на викладене у цій справі очевидною є неефективність захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути заяву про надання спеціального дозволу у черговий раз. Адже розглянувши таку заяву ще раз відповідач знову зможе необґрунтовано та безпідставно відмовити у наданні такого дозволу, чим спричинить шкоду правам та інтересам позивача та змусить захищати їх в суді за аналогічним позовом.

Оцінюючи обставини цієї справи у їх сукупності, здійснивши системний аналіз норм законодавства, з позиції суду належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язати відповідача надати спеціальний дозволу на користування надрами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову повністю, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами №59 від 21.02.2020 та зобов`язати відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 2102,00 грн., позов задоволено повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №59 від 21.02.2020 Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами .

3. Зобов`язати Державну службу геології та надр України (03057, м. Київ, вул. А Цедіка,16; ЄДРПОУ 37536031) видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс (79057, м. Львів, вул. Антоновича,118-а; ЄДРПОУ 40079563) спеціальний дозвіл на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою Середньопридніпровського блока Українського щита на виявлення тіл кімберлітів та лампроїтів, як можливих корінних джерел алмазів у Дніпропетровській області.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄвроГаз Мінералс (79057, м. Львів, вул. Антоновича,118-а; ЄДРПОУ 40079563) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. А Цедіка,16; ЄДРПОУ 37536031) судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020.

Суддя Кравців О.Р.