Рішення

від 13.08.2020 по справі 640/15955/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 року м. Київ №640/15955/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-СТОК УКРАЇНА"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО-СТОК УКРАЇНА" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, літ. Е, офіс 47, код ЄДРПОУ 40639872) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1892615147 від 10.05.2019, яким ТОВ "ПРО-СТОК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40639872) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 73 603,00 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1902615147 від 10.05.2019, яким ТОВ "ПРО-СТОК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40639872) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 30 236,00 грн.

В обґрунтуванням позовних вимог зазначено, що посилання контролюючого органу на відомості, які містяться у інформаційно-аналітичній системі щодо ТОВ Юнівест-Інвест та ТОВ Редгрін не можуть свідчити про фіктивність операцій з даними контрагентами. Не встановивши всіх обставин здійснення господарської діяльності відповідач не може свідчити про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів для надання послуг, крім того, за твердженням позивача, фігурування ТОВ Юнівест-Інвест та ТОВ Редгрін у кримінальних провадженнях не є доказом їх фіктивної діяльності, до того ж, порушення третіми особами норм бухгалтерського та податкового законодавства не може впливати на добросовісного платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач у встановлені судом строки відзиву на позовну заяву не надав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-СТОК УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Редгрін (код 41141506) за січень, лютий 2018 року, з ТОВ Юнівест-Інвест (код 40821979) за грудень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016, 2018 роки показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами вказаної перевірки складено акт №85/26-15-14-07-03-10/40639872 від 16.04.2019 року (надалі - Акт перевірки ), згідно з висновками якого "ПРО-СТОК УКРАЇНА" при взаємовідносинах із ТОВ Юнівест-Інвест та ТОВ Редгрін порушенні наступні норми Податкового кодексу України, а саме:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 58 882. 00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 24 189, 00 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 41 236 грн.

У зв`язку із встановленням зазначених вище порушень ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019:

- №1892615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 73 603, 00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 58 882, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 721, 00 грн.;

- №1902615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 30 236, 00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 24 189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 047, 00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження, вказані податкові повідомлення-рішення рішенням ДФС України від 22.07.2019 №34680/6/99-99-11-04-01-25 залишені без змін.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та надуманим, звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ та ТОВ РЕДГРІН . Мотивами щодо нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами стали: відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів; фігурування ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ та ТОВ РЕДГРІН у кримінальних провадження; неподання ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ та ТОВ РЕДГРІН податкової звітності; наявність заяви Ільясової B.C. (керівника ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ ) про непричетність її до діяльності даної юридичної особи.

Так, контролюючий орган за результатами перевірки дійшов висновку, що фактично ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ та ТОВ РЕДГРІН займались документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування, в даному випадку - позивача.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з акта перевірки, між ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ (Постачальник) в особі директора Ілясової Вікторії Сергіївни та ТОВ "ПРО-СТОК УКРАЇНА" (Замовник) в особі директора Лавріненка Володимира Миколайовича було укладено договір від 01.12.2016 №0112/16-1 за умовами якого Постачальник зобов`язується за завданням Замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Постачальник постачає (продає) у власність Замовника, а Замовник приймає (придбає) та оплачує в порядку та на умовах визначених цим Договором продукцію.

Згідно з Договором, Постачальник надає Замовнику наступні послуги та продукцію:

- монтаж та демонтаж стелажних конструкцій;

- ремонт та передпродажний огляд стелажних конструкцій;

- встановлення лакофарбового покриття; монтаж та огляд складської техніки (гідравлічні штабелери, гідравлічні візки, складські візки);

- зборка, комплектація коліс та колісних пар;

- зборка металевих конструкцій та деталей;

- колеса та комплектуючі;

- колісні пари та комплектуючі;

- комплектуючі до складських стелажних конструкцій.

Як зазначено в акті перевірки, даний договір підписано з боку Постачальника від імені Ілясової Вікторії Сергіївни , а з боку Замовника від імені Лавріненка Володимира Миколайовича .

Також, актом перевірки встановлено, що між ТОВ РЕДГРІН (Постачальник) та ТОВ "ПРО-СТОК УКРАЇНА" (Замовник) було укладено Договір від 04.01.2018 №0401/18, за умовами якого Постачальник зобов`язується за завданням Замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Постачальник постачає (продає) у власність Замовника, а Замовник приймає (придбає) та оплачує в порядку та на умовах визначених цим Договором продукцію.

Згідно з Договором, Постачальник надає Замовнику наступні послуги та продукцію:

- монтаж та демонтаж стелажних конструкцій;

- ремонт та передпродажний огляд стелажних конструкцій;

- встановлення лакофарбового покриття; монтаж та огляд складської техніки (гідравлічні штабелери, гідравлічні візки, складські візки);

- зборка, комплектація коліс та колісних пар;

- зборка металевих конструкцій та деталей;

- колеса та комплектуючі;

- колісні пари та комплектуючі;

- комплектуючі до складських стелажних конструкцій.

Суд наголошує, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ПРО-СТОК УКРАЇНА" та ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ позивачем не надано суду жодних первинних документів, ані копій вказаних договорів, рахунків фактур, видаткових, податкових накладних, платіжних доручень та інших первинних документів.

До матеріалів справи позивачем лише долучено копію акта перевірки, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, скарги та рішення за результатами розгляду такої скарги, проте, первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про реальність господарських операцій та рух активів, - в матеріалах справи відсутні. Причини ненадання таких документів позивачем суду не наведено.

Натомість, контролюючим органом під час проведення перевірки було встановлено відсутність факту нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам та/або винагороди за договорами ЦПХ контрагентами позивач, що свідчить про відсутність у ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ трудових ресурсів, необхідних для надання послуг, які начебто були реалізовані ТОВ "ПРО-СТОК УКРАЇНА".

Окрім того, податковим органом встановлено відсутність у контрагентів позивача основних фондів та транспортних засобів, що в свою чергу унеможливлює виконання взятих на себе зобов`язань згідно із зазначеними вище договорами.

Також, як встановлено відповідачем, не заперечувалось та не спростовано позивачем, - за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що послугу номенклатурою монтаж стелажного обладнання. Монтаж складського обладнання , які нібито придбано позивачем у ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ позивачем фактично не придбавались у контрагентів-постачальників.

Так, ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ у період своєї діяльності придбавались товари різноманітного призначення, у тому числі продукти харчування, електронна техніка, органічні сполуки, одяг, спорядження, проте, з дослідженого судом переліку, наведеного в акті перевірки, вбачається, що контрагентами позивача не придбавались послуги, які в подальшому начебто були реалізований позивачеві.

Суд ще раз наголошує, що позивачем не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій, про які зазначено в договорах від 04.01.2018 №0401/18 та від 01.12.2016 №0112/16-1.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б відображали реальний рух господарських операцій, на підставі яких позивачем було сформовано дані свого податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ .

Окрім того, на сторінці 7 акта перевірки зазначено, що від ОУ ГУ ДФС у м. Києві листом від 16.05.2017 №1424/26-15-21-09 було отримано заяву Ілясової Вікторії Сергіївни (директор ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , від імені якої було підписано договір від 01.12.2016 №0112/16-1) про непричетність останньої до реєстрації/перереєстрації ТОВ Юнівест-Інвест , оформлення будь-яких його документів та відповідно і до фінансово-господарськи діяльності товариства.

Суд бере до уваги правову позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670 а саме, Верховний Суд дійшов висновку, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

Як зазначено в акті перевірки, договір від 01.12.2016 №0112/16-1, укладений між позивачем та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ з боку останнього було підписано саме від імені Ілясової Вікторії Сергіївни .

На переконання суду, наведене в сукупності свідчить про неправомірні намагання позивача мінімізувати податкове навантаження, шляхом документального оформлення здійснення господарських операції з контрагентами в особі ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ без реального руху активів.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

Наведені обставини, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ РЕДГРІН та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ фактично не мали реального характеру, договори, укладені між сторонами були оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 194, 241-246, 262 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-СТОК УКРАЇНА" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, літ. Е, офіс 47, код ЄДРПОУ 40639872) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа