Ухвала

від 11.08.2020 по справі 206/3200/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1114/20 Справа № 206/3200/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю АСБІТ на ухвалу слідчого судді Самарського районногосуду м.Дніпропетровська від31липня 2020року пронакладення арештуна майнов рамкахкримінального провадження№420200426300000156від 24.04.2020року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

за участю учасників провадження:

адвоката власника майна: ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2020 року, якою накладено арешт на майно та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням принципу територіальної юрисдикції. Так відомості про кримінальне провадження № 420200426300000156 внесені 24.04.2020р. та визначено орган досудового розслідування CB Амур-Нижньодніпровський ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. 15.07.2020 року (за 5 днів до винесення ухвали слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська про проведення обшуку) штучно, в порушення вимог ст.ст. 36, 218 КПК України старший групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури безпідставно, не маючи на це повноважень, змінив орган досудового розслідування, визначивши підслідність за CB Самарського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Зазначає, що ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно, яке не може бути доказом в кримінальному провадженні в силу прямої вказівки на це КПК України (ст.ст. 104. п.2,107.п.п.1,6). Арешт на документи ТОВ «АСБІТ» було накладено безпідставно, без встановлення факту чи є вилучене майно речовим доказом по кримінальному провадженню, перелік майна, на яке накладено арешт не дає можливість навіть ідентифікувати його.

Звертає увагу на те, що під час проведення обшуку ТОВ «АСБІТ» звуко- та відеозапис обшуку проводився з перервами. Всі первині бухгалтерські документи, що вилучені під час обшуку 28.07.2020 р., не зафіксовано на звуко-відеозапису (перерва в запису складає більше кількох годин). Отже вони не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні № 420200426300000156, а тому і не можуть бути арештовані. Також обшук було розпочато без адвоката, хоча представник ТОВ «АСБІТ» заявив про виклик адвоката та необхідність зупинити слідчі дії до його прибуття (ст.ст.20, 236 КПК України).

Під час обшуку було вилучено документи, дозвіл на які в ухвалі слідчого судді не надано ( товаро-транспортні накладні, паспорт на бітум тощо), що також позбавляє їх ознак доказів по кримінальному провадженню 420200426300000156.

Фактично обшук проводили неуповноважені особи - співробітники СБУ, яких не зазначено в ухвалі слідчого судді, як особи, яким надано право проводити даний обшук(ст.ст.234,236 КПК України), також вони не вказані в протоколі обшуку.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2020 року клопотання задоволено, накладено арешт шляхом заборони використання і розпорядження майном, вилученим в ході обшуку 28.07.2020 року у ТОВ «Асбіт», згідно переліку.

Слідчий суддя в обґрунтування прийнятого рішення посилався на вимоги ст.ст. 170, 173 КПК України та дійшов до висновку про необхідність, з метою збереження речового доказу, накладення арешту на майно.

Суд прийшов до висновку про те, що вилучене майно за адресою: смт. Меліоративне, вул. Заводська, буд. 1, яке було отримано органами досудового розслідуванні в результаті проведення обшуку є предметом вчинення кримінального правопорушення, має суттєве значення у даному кримінальному провадженні. Зазначені висновки суду обґрунтовані необхідністю уникнути приховування, знищення вилученого майна, яке є предметом кримінального правопорушення та визнано речовим доказом, що в подальшому унеможливить проведення судової експертизи для встановлення суттєвих обставин кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як слідує з клопотання прокурора, 24 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості, що до Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 надійшла інформація з УСБУ у Дніпропетровській області про те, що службові особи ТОВ «Будівельна Виробнича фірма «Елітпроект» (код 42890735, діючи за попередньою змовою з посадовими особами Дніпровської міської ради, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділи бюджетними коштами виділеними на ремонт автошляхів на території міста Дніпра(а.с. 12).

28.07.2020 на підставі ухвали слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук за місцем фактичного розташування ТОВ «Асбіт» (код ЄДРПОУ 43374867), а саме за адресою: смт. Меліоративне, вул. Заводська, буд.1, в ході проведення якого виявлено та вилучено певне майно згідно переліку.

Після проведення обшуку за адресою: смт. Меліоративне, вул. Заводська, буд.1, вилучене було визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження № 42020042630000156, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.191 КК України.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора, перевірив зазначені в ньому обставини та встановив, що вилучене майно підлягає арешту з метою збереження речового доказу.

Слідчий суддя дійшов до вірного висновку про те, що метою арешту також є уникнення приховування чи знищення вилученого майна, яке є предметом кримінального правопорушення та визнано речовим доказом, що в подальшому унеможливить проведення судової експертизи для встановлення суттєвих обставин кримінального правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки воно визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні та є об`єктом кримінально-протиправних дій, що відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України є підставою для накладення арешту.

Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням принципу територіальної юрисдикції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як зазначає сама апелянт, 15.07.2020 року старший групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури змінив орган досудового розслідування, визначивши підслідність за CB Самарського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Посилання на безпідставність такого рішення прокурора, є необґрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами, даних про те, що такі дії прокурора, у визначеному законом порядку, були визнані незаконними, в матеріалах справи немає та апелянтом суду не надано.

Твердження апеляційної скарги адвоката про те, що арешт на документи ТОВ «АСБІТ» було накладено безпідставно, без встановлення факту чи є вилучене майно речовим доказом по кримінальному провадженню, апеляційний суд розцінює як безпідставні, оскільки вони спростовуються встановленими під час апеляційного розгляду обставинами.

Доводи апеляційної скарги про те, що обшук було розпочато без адвоката, хоча представник ТОВ «АСБІТ» заявив про виклик адвоката та необхідність зупинити слідчі дії до його прибуття, є безпідставними, оскільки відповідно до змісту протоколу обшуку від 28.07.2020 року, обшук проводився в тому числі і за участю захисника: ОСОБА_7 (а.с.43).

Посилання на те, що під час обшуку було вилучено документи, дозвіл на які в ухвалі слідчого судді не надано, не можуть бути прийняті до уваги, так як в ході обшуку було вилучено лише те майно та документи, які стосуються даного кримінального провадження.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування арешту майна ТОВ «АСБІТ» спрямоване на його збереження як речового доказу і таке втручання у права та інтереси власника чи користувача майна є виправданим.

При цьому апеляційний суд враховує те, що вказане майно визначене речовим доказом в кримінальному провадженні, має істотне значення для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин під час досудового розслідування кримінального провадження та його може бути використано як доказ факту вчинених злочинних дій.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків слідчого судді, у зв`язку з чим не можуть бути задоволені.

Будь-яких порушень судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону, апеляційним судом в ході апеляційного перегляду справи не встановлено, а доказів протилежного апелянтом не надано.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересахТовариства зобмеженою відповідальністюАСБІТ, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Самарськогорайонного судум.Дніпропетровська від31липня 2020року пронакладення арештуна майнов рамкахкримінального провадження№420200426300000156від 24.04.2020року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.191КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

------------------- ------------------- --------------------

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4