Постанова

від 12.08.2020 по справі 160/12058/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2020 року м.Дніпросправа № 160/12058/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ-АГРО" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 160/12058/19 (суддя Кадникова Г.В.) за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ-АГРО" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) задоволено, судом стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ-АГРО" (далі - відповідач) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік у розмірі 48 315,29 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги пропуск строку позивачем на звернення до суду з даним позовом.

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 30.01.2019 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (вх. №03-07/5932) форми №10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 17 осіб, з них кількість штатних працівників-інвалідів - 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 48 315грн. 00 коп., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 48 315грн. 00коп., фонд оплати праці штатних працівників складає 821,36 тис. грн. за рік.

Згідно з Розрахунком суми адміністративно господарських санкцій, який наданий позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу складає - 1 особу (17х0,04=1), кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 одиниця, тобто, сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 48 315грн. 29коп., які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (Форма №10 ПІ).

Оскільки, у визначений законом строк, відповідачем вищевказана сума не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи адміністративно-господарські санкції, вказав, що відповідач не здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на процесуальні вимоги, а саме щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За приписами пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 за №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

У постанові від 21.02.2011 у справі №21-9а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. На думку Верховного Суду України, саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2018 (справа №813/1897/17) вказав, що відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у строк до 15 квітня, а тому саме з 16 квітня у позивача виникло право на стягнення несплачених самостійно відповідачем сум санкцій у судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2019 (справа №809/1931/16) зазначено, що після 15 квітня у позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій, вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 (справа №21-9а11) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку; відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16 квітня.

Тобто, річний звіт за формою №10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2018 рік відповідач повинен був подати позивачу не пізніше 01.03.2019, а розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, - до 15.04.2019.

Отже, після вказаної дати у позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій та відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16.04.2019 року.

В даному випадку, позивачем порушено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки відлік такого строку розпочався 16.04.2019 року та закінчився 16.07.2019 року, тоді як позовну заяву подано до суду лише 29.11.2019 року.

Статтею 123 КАС України встановлені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

За приписами частин 3 та 4 цієї статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України в зазначеній редакції суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частино 1 статті 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом і питання про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску не ставиться, то у відповідності до ч.1 ст.319 КАС України наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.240, ст.311, п.3 ч.1 ст.315, 319, ст.ст.322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПРОМ-АГРО" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 160/12058/19 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без розгляду.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак