Постанова

від 12.08.2020 по справі 320/1815/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1815/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28.12.2018: № 0039601401, №0039611401, №0039651401, №0039641401.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018: № 0039601401, від 28.12.2018 №0039611401, від 28.12.2018 №0039651401, від 28.12.2018 №0039641401, прийняті Головним управлінням ДФС у Київській області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що ним встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру, що свідчить про правомірність оскаржуваних рішень, які прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області вказано про правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв обґрунтоване рішення, належно та повно встановивши обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об`єднання "Будівельник" є: Код КВЕД 43.21 - електромонтажні роботи; Код КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Код КВЕД 42.11 - будівництво доріг і автострад; Код КВЕД 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

10 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято наказ № 1887 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВТО "Будівельник", з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з 28.09.2018", тривалістю 20 робочих днів (а.с.131).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16 листопада 2018 року № 1007/10-36-14-01/35967552 (далі - акт перевірки) (а.с. 133-165), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "ВТО "Будівельник":

1) абзацу 8 ст. 4, ст. 8, ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями); п. 5,7 П(С)БО "Дохід"; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами доповненнями), п.44.1 ст.44; п.п. 134.1.1, п.134.1, ст. 134 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2017 рік на загальну суму 861 662 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2017 рік на загальну суму - 581 000 грн.;

2) п. 44.1, ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.208.3 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 225 678 грн. в періодах: за вересень 2016 року на суму47 677 грн.; за листопад 2017 року на суму 1 073 602 грн.; за травень 2018 року на суму 98 996 грн.; за червень 2018 року на суму 5 403 грн. та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 384 128 грн., в тому числі по періодах: за березень 2018 року на суму 203 019 грн.; за червень 2018 року на суму 181 109 грн.;

3) п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), занижено податок з доходу нерезидента у 2016 році на суму 30 948,71 грн.;

4) п. 2.6, п. 3.1. п.3.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі у сумі 8 781,27 грн.

Також в акті зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку Підприємства, яке перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.

В результаті виявлених порушень, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 № 0039601401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1 077 077,50 грн., з яких 861 662,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 215 415,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0039611401, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 51 8000,00 грн. за звітній період 2017 року; №0039651401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 1 838 517,00 грн., з яких 1 225 678,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 612 893,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0039641401, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 192 064,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив, зокрема, з того, що контролюючим органом не надано належних та беззаперечних доказів, які підтверджують безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами. Натомість, на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ "ЕЛГРАН ПРО" та ТОВ "АЛКОСБИТ" за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, а відтак оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід": "дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена".

Відповідно до п. 7 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід": чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Згідно до п.6, 9 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

До складу витрат не включаються витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон № 996-ХІV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

За змістом частин першої та другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апелянтом в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "ЕЛЕГРАН ПРО" та ТОВ "АЛКОСБИТ", рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання товару у власній господарській діяльності позивача, судом першої інстанції вірно встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГРАН ПРО" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0301/Бт-1 від 01.03.2018. За умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належну продавцю продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Кількість товару визначається видатковими накладними, які є невід`ємними його частинами. Найменування товару, який є предметом купівлі-продажу - кабельно-провідникова продукція. Передача товару від продавця до покупця за цим договором здійснюється шляхом самовивозу. Прийом-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі продавця за адресою, вказаною в п. 4.1 цього договору та оформлюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних. Датою передачі товару вважається дата вручення товару представнику покупця, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами. Продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар у кількості, визначеній у видатковій накладній. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних на товар. Загальна вартість товару за цим договором складає 4 000 000,00 грн. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку не менше терміну виконання сторонами всіх своїх обов`язків за договором.

Прийняття ТОВ "ВТО "Будівельник" товару (кабельно-провідникової продукції) за договором купівлі-продажу № 0301/Бт-1 підтверджується видатковими накладними від 01.03.2018 № 25, № 26, № 27, № 28, № 29 та від 19.03.2018 № 36. В яких зазначено постачальника, покупця, найменування та кількість товару, а також його вартість.

У вказаних видаткових накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 02.04.2018, від 16.04.2018, від 10.04.2018, від 23.04.2018, подорожніми листами № 877361, № 877365, № 877366, № 877364, № 877363 та накладними на переміщення від 01.05.2018 № 302, № 303, № 304, № 305, № 306, № 307.

З матеріалів справи можливо встановити взаємозв`язок між витратами ТОВ "Виробничо-торгівельне об`єднання "Будівельник" на придбання товарів у ТОВ "ЕЛІГРАН ПРО" та здійсненням ним господарської діяльності.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з тим, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п.п. 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

ТОВ "ВТО "Будівельник" подано податкові накладні від 01.03.2018 № 25, 26, 27, 28, 29 та від 19.03.2018 № 36, які зареєстровані у визначеному законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних. Той факт, що реєстрацію вказаних податкових накладних не було зупинено контролюючим органом свідчить про те, що ані господарська операція, ані платник податку не відповідали критеріям ризиковості. Загальна сума ПДВ за вищезазначеними податковими накладними становила 488 527,00 грн., що відповідає розміру податкового кредиту за результатами господарських операцій між ТОВ "ВТО "Будівельник" та ТОВ "ЕЛГРАН ПРО", який контролючий орган за результатами перевірки визначив як завищений.

В частині оцінки господарських операцій позивача з ТОВ "АЛКОСБИТ", колегія суддів вказує таке.

Між ТОВ "ВТО "Будівельник" (покупець) та ТОВ "АЛКОСБИТ" (постачальник) укладено договір поставки № 28-11 від 01.11.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти партіями продукцію (товар) покупцю, а покупець зобов`язується приймати продукцію (товар), яка постачається та оплачувати її згідно з умовами цього договору. Кількість та ціна товару визначається видатковими накладними. Умови постачання продукції узгоджуються сторонами окремо по кожній партії. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних. Зміну цін та умов даного договору сторони погоджують додатково. Розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника. Цей договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку не менш терміну виконання сторонами всіх своїх обов??язків за договором.

Постачання товару за вищевказаним договором поставки підтверджується видатковими накладними від 17.11.2017 № 670, № 681, № 776, № 777, № 819, № 833, № 918. В яких зазначено постачальника, покупця, найменування, кількість товару, а також його вартість.

У вказаних видаткових накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 17.11.2017, 20.11.2017, 22.11.2017, 24.11.2017, 27.11.2017, подорожніми листами № 925910, № 877142, 925903, № 877597, № 926076, №925900, № 925926, № 925914 та накладними на переміщення від 01.12.2017 № 452, № 453, № 457, № 448, № 454, № 455, № 456, від 27.12.2017 № 449.

Отримання покупцем товару за договором підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Зазначені документи, підтверджують господарські операції між ТОВ "ВТО "Будівельник" та ТОВ "АЛКОСБИТ", що носили реальний характер. При їх складанні було дотримано вимог передбачених ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто вони є первинним документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Також наказом ТОВ "ВТО "Будівельник" від 02.04.2018 № 32-03 "Про введення в експлуатацію основних засобів", введено в експлуатацію товари за вищевказаними господарськими операціями, а саме: а-подібна монтажна стріла МПС-25т - одна одиниця (інвентарний № 265); Агрегат піскострумневий АА-200-одна одиниця (інвентарний № 266); будка поста охорони - дві одиниці (інвентарний № 267, 268); верстат трубозгинальний гідравлічний НВМ-240/16-2-одна одиниця (інвентарний № 269); електрична піч, 80-500 град С (пересувна) СНОЛ - одна одиниця (інвентарний № 270); електрична піч, 80-500 град С (пересувна) СНОЛ 7.2/900 - одна одиниця (інвентарний № 271); електростанція пересувна, 10 кВт Diesel Texic - одна одиниця (інвентарний № 272); компресор, 1 кВт РОСТЕХ КРТ - 24 - одна одиниця (інвентарний № 273).

Право на включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, в силу вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтверджується вище переліченими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. Загальна сума ПДВ за якими становить 1 073 602,00 грн., що відповідає розміру завищення податкового кредиту за результатами господарських операцій між ТОВ "ВТО "Будівельник" та ТОВ "АЛКОСБИТ".

В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів, які підтверджують безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неспроможними є твердження контролюючого органу щодо відсутності матеріальних, транспортних, виробничих ресурсів, інформації щодо зберігання товару у контрагентів ТОВ "ВТО "Будівельник", відсутності ТМЦ по ланцюгу постачання, позаяк на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ "ЕЛГРАН ПРО" та ТОВ "АЛКОСБИТ" за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов?язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Стосовно посилань апелянта на ухвали суду від 12.12.2017 та від 15.02.2017 постановлених в рамках кримінального провадження № 420170800000000089 (справа № 335/14997/17) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України та зазначення, що в ході досудового розслідування було встановлено створення низки суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з ознаками фіктивності, в тому числі й контрагента позивача - ТОВ "АЛКОСБИТ", суд першої інстанції мотивовано відхилив такі доводи, вказавши, що перелічені ухвали суду не є судовим вироком у кримінальному провадженні, а відтак не мають преюдиційного значення, не можуть бути належним доказом відсутності реального характеру здійснення господарських операцій між ТОВ "ВТО "Будівельник" та його контрагентом.

В частині оцінки правомірності формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Критерії визначення доходу, наведені в даному Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Однак, дані критерії необхідно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п. 5 П (С)БО № 11 "Зобов`язання" зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, з врахуванням вищезазначених положень, грошові суми в розмірі 3 475 522,90 грн. та 1 892 487,10 грн. не підлягали відображенню як "Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів" та "Дохід від безоплатно одержаних активів". На момент проведення балансу вказане зобов`язання підлягало погашенню. Разом з тим, погашення позивачем такої заборгованості може призвести до зменшення економічних вигод у майбутньому, що з урахуванням вищенаведених норм виключає можливість відображення вказаних сум як "Дохід від безоплатно одержаних активів". Тобто, в даному випадку висновок контролюючого органу є передчасним.

Крім того, п. 7 П (С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати", на який посилався контролюючий орган втратив чинність на підставі наказу Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 № 73. Відтак, ТОВ "ВТО "Будівельник" правильно визначено об`єкт оподаткування податком на прибуток.

В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Київського окружного адміністративного суду за наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" до Головного управління ДФС у Київській області.

Інші твердження апелянта жодним чином не спростовують правомірність аргументів, якими керувався суд першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятих рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, а містять лише загальні посилання на положення нормативно-правових актів та акту перевірки, що є недостатнім для скасування спірного судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2020.