Постанова

від 12.08.2020 по справі 299/957/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 299/957/14-ц

провадження № 61-5660св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виноградівський промкомбінат Закарпатської облспоживспілки,

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки про визнання договорів купівлі-продажу дійсними.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачу на праві власності належали нежитлові приміщення № 24, 25, 26, 27, 28, загальною площею 104 кв. м, та № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м, які знаходяться на АДРЕСА_1 та були реалізовані на аукціоні.

Так, за результатом проведеного аукціону від 16 жовтня 2012 року переможцемстав позивач, який виплатив відповідачу вартість лоту

у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, проте останній ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаного майна.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати дійсними договори купівлі-продажу від 16 жовтня 2012 року та від 29 жовтня

2013 року, укладені між ним та Виноградівським промкомбінатом Закарпатської облспоживспілки, щодо продажу вищевказаного нерухомого майна.

У травні 2014 року ОСОБА_1 та Виноградівський промкомбінат Закарпатської облспоживспілки звернулися до суду із заявою про визнання та затвердження мирової угоди.

За змістом мирової угоди від 07 травня 2014 року сторони погодили наступні умови.

З моменту визнання цієї мирової угоди припиняється право власності відповідача на нежитлові приміщення Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки загальною площею 316,3 кв. м (позначені

в інвентарній справі під № 24, 25 , 26 , 27 , 28, загальною площею 104 кв. м, та під № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м), які знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:00:005:0301.

У приватну власність позивача переходять вищевказані нежитлові приміщення Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки загальною площею 316,3 кв. м, (позначені в інвентарній справі під в„– 24 , 25 , 26 , 27, 28, загальною площею 104 кв. м, та нежитлові приміщення під № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м), які знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:00:005:0301.

Майно, перелічене у пункті 2 цієї угоди відповідач у п`ятиденний термін

з дня укладення цієї мирової угоди передає позивачу одночасно

з документами, що засвідчують або підтверджують право відповідача на майно, перелічене у пункту 1 цієї угоди, що оформляється актом прийому-передачі.

Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених у пунктах 1, 2, 3 цієї угоди.

Відповідач гарантує, що на майно, перераховане у пунктах 1, 2 цієї угоди, немає вимог третіх осіб, а також заборони на його відчуження, воно не перебуває під арештом й у статутному капіталі підприємства немає державної частки.

Сторони домовилися, що будь-які витрати, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на позивача.

Відповідач і позивач заявляють, що ні у процесі укладення цієї мирової угоди, ні у процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.

Сторони будь-яких претензій майнового характеру одна до одної (третіх сторін) не мають.

Сторони усвідомлюють, що затвердження умов мирової угоди призводить до закриття провадження у цій судовій справі і неможливості повторного звернення або іншого звернення до суду з позовом до сторін (третіх сторін) стосовно вищезазначеного майна (наслідки укладення мирової угоди та визнання її судом, передбачені статтями 205, 206 ЦПК України).

Всі спірні питання, пов`язані з виконанням цієї мирової угоди, будуть вирішуватись у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Зазначена мирова угода складена у трьох примірниках, один з яких залишається у матеріалах цивільної справи № 299/957/14-ц і по одному залишається у кожної сторони цієї угоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 08 травня 2014 року (в складі судді Левка Т. Ю.) затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та Виноградівським промкомбінатом Закарпатської облспоживспілки.

З моменту визнання цієї мирової угоди припиняється право власності відповідача Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки на нежитлові приміщення загальною площею 316,3 кв. м (позначені в інвентарній справі під № 24, 25 , 26 , 27 , 28, загальною площею 104 кв. м, та під № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м), які знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:00:005:0301.

У приватну власність позивача переходять нежитлові приміщення Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки загальною площею 316,3 кв. м (позначені в інвентарній справі під в„– 24 , 25 , 26 , 27, 28, загальною площею 104 кв. м, та під № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м), які знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:00:005:0301.

Майно, перелічене у пункті 2 цієї угоди, Виноградівський промкомбінат Закарпатської облспоживспілки у п`ятиденний термін з дня укладення цієї мирової угоди передає ОСОБА_1 , що оформляється актом прийому-передачі.

Відповідач Виноградівський промкомбінат Закарпатської облспоживспілки несе відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених у пунктах 1, 2, 3 цієї угоди.

Відповідач Виноградівський промкомбінат Закарпатської облспоживспілки гарантує, що на майно, перераховане у пунктах 1, 2 цієї угоди, немає вимог третіх осіб, а також заборони на його відчуження, воно не перебуває під арештом й у статутному капіталі підприємства немає державної частки.

Сторони домовилися, що будь-які витрати, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на позивача ОСОБА_1 .

Відповідач і позивач заявляють, що ні у процесі укладення цієї мирової угоди, ні у процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.

Сторони будь-яких претензій майнового характеру одна до одної (третіх сторін) не мають.

Сторони усвідомлюють, що затвердження умов мирової угоди призводить до закриття провадження у цій судовій справі та неможливості повторного звернення або іншого звернення до суду з позовом до сторін (третіх сторін) стосовно вищезазначеного майна (наслідки укладення мирової угоди та визнання її судом, передбачені статтями 205, 206 ЦПК України).

Всі спірні питання, пов`язані з виконанням умов цієї мирової угоди, будуть вирішуватись у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Зазначена мирова угода складена у трьох примірниках, один з яких залишається у матеріалах цивільної справи № 299/957/14-ц і по одному залишається у кожної сторони цієї угоди.

Враховуючи, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, укладена в інтересах обох сторін, виконання ними умов мирової угоди не порушує інтереси інших осіб, тому її затверджено, а провадження у справі закрито.

Наслідки закриття провадження у справі, передбаченні статтею 228 ЦПК України, сторонам зрозумілі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, укладена в інтересах обох сторін, виконання ними її умов не порушує інтереси інших осіб.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2014 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно - будівлі цеху безалкогольних напоїв на

АДРЕСА_5 (попередня адреса - АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу

від 12 листопада 2016 року, укладених після затвердження мирової угоди. Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 08 травня 2014 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , оскільки він не міг бути на той час учасником справи, тому не може оскаржувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.

ОСОБА_2 , вважаючи, що його права порушуються ОСОБА_1 , має право звернутися до суду з окремим обґрунтованим позовом, а не давати оцінку судовому рішенню чи події, які відбулися поза його участю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 12 листопада 2016 року ОСОБА_2 разом з іншими особами набув у власність цех безалкогольних напоїв (літ. А ) на АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивач у 2018-2019 роках до будівлі цеху безалкогольних напоїв добудував три стіни, внаслідок чого утворилося закрите приміщення, яке перекрило промисловий вихід з цеху безалкогольних напоїв, що позбавило можливості ОСОБА_2 користуватися ним за функціональним призначенням. Крім того, частина земельної ділянки, на якій знаходиться цех безалкогольних напоїв, який належить ОСОБА_2 та іншим особам, перебуває в оренді ОСОБА_1 .

Неправомірними діями позивач порушує права ОСОБА_2 як власника цеху безалкогольних напоїв на безперешкодне користування майном.

Разом з тим, ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові приміщення № 24, 25, 26, 27, 28, загальною площею 104 кв. м, та № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м, які знаходяться на

АДРЕСА_1 , з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ці приміщення не були введені в експлуатацію у визначеному законом порядку. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.

Апеляційний суд помилково не розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 , порушив права останнього на правосуддя, тому заявлений у справі спір фактично не вирішений.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

20 травня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою Закарпатської облспоживспілки

від 20 вересня 2012 року надано дозвіл дирекції Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки на продаж основних засобів - двох складів, позначених в інвентарній справі під № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 16 жовтня 2012 року та

від 29 жовтня 2013 року, укладених у простій письмовій формі, Виноградівський промкомбінат Закарпатської облспоживспілки продав ОСОБА_1 склади Виноградівського промкомбінату (інвентарний

№ 02 ) та добудовані складські приміщення Виноградівського промкомбінату (інвентарні № 24 , 25, 26 , 27, 28).

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 08 травня 2014 року затверджено мирову угоду, за умовами якої відбувся перехід від відповідача до позивача права власності на нежитлові приміщення Виноградівського промкомбінату Закарпатської облспоживспілки загальною площею 316,3 кв. м (позначені в інвентарній справі під в„– 24 , 25 , 26 , 27 , 28, загальною площею 104 кв. м, та під № 6, 7, загальною площею 212,3 кв. м) , які знаходяться на

АДРЕСА_1 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 12 листопада 2016 року

ОСОБА_2 придбав у Виноградівському промкомбінаті Закарпатської облспоживспілки нерухоме майно - частину цеху безалкогольних напоїв та АБК на АДРЕСА_1 (зокрема позначені на плані від № 123 до 161 включно, площею 1 567,1 кв. м).

Апеляційний суд встановив, що на час постановлення місцевим судом ухвали про затвердження мирової угоди, ОСОБА_2 не був власником вищевказаного майна на АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані

у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення .

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами. Тобто, це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб, визначений в умовах мирової угоди.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь

у справі.

Укладаючи мирову угоду, сторони своїми підписами засвідчили, що цією угодою вони не порушують права та інтереси інших осіб.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 придбав нерухоме майно - частину цеху безалкогольних напоїв та АБК на АДРЕСА_1 (зокрема позначені на плані від № 123 до 161 включно, площею 1 567,1 кв. м)

лише 12 листопада 2016 року, тобто на час постановлення місцевим судом ухвали про затвердження мирової угоди, він не був власником вищевказаного майна .

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, судове рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється це рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів судового рішення після його ухвалення.

Разом з тим, підставою для скасування судового рішення у справі можуть бути обставини, які існували на час його ухвалення. При цьому обставини, які виникли після судового розгляду справи місцевим судом, не можуть бути підставою для скасування в апеляційному порядку рішення (ухвали) суду першої інстанції, ухваленого (постановленої) по суті спору, на яке (яку) подана апеляційна скарга та яке (яка) підлягає перевірці апеляційним судом по суті.

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав

і обов`язків, пов`язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

За своїм змістом повноваження суду є дискреційними та чітко визначені законом як обов`язкова процесуальна поведінка суду або обов`язкове процесуально визначене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції) право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 352 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

Вказані вище норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

ЦПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом питання про те, чи вирішено оскаржуваним рішенням місцевого суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20).

Встановивши, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , оскільки на час постановлення ухвали місцевим судом (08 травня 2014 року) останній не був власником нерухомого майна (частини цеху безалкогольних напоїв та АБК на АДРЕСА_1 ), вказане майно він набув відповідно до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження.

Також апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_2 , вважаючи, що його права порушуються позивачем на сьогоднішній час, має право звернутися до суду з окремим обґрунтованим позовом, а не давати оцінку (ревізувати) судові рішення чи події, які відбулися поза його участю.

Таким чином Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини другої

статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_2 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 у 2018-2019 роках щодо добудови стін до будівлі цеху, а також отримання ним в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться належне заявнику нерухоме майно, порушуються права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки вказані обставини можуть бути підставою для звернення останнього до суду з іншим позовом, а не для скасування постановленої місцевим судом у цій справі ухвали.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права під час постановлення ухвали про затвердження мирової угоди, оскільки вказане судове рішення не переглядалося судом апеляційної інстанції та, відповідно, не є предметом касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська

С. П. Штелик