Рішення

від 20.05.2020 по справі 910/14092/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2020Справа № 910/14092/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ"

про стягнення розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі та застосування наслідків розірвання договору,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 20.05.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ" про стягнення розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі та застосування наслідків розірвання договору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем Рішення Загальних зборів учасників ТОВ "СІ-ЕЛ" від 23.10.2015 в частині формування складу до Статутного капіталу Товариства та оплати частин частки, взятої відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СІ-ЕЛ" від 23.10.2015.

Судом було постановлено ухвали про запит від 15.10.2019, 29.10.2019 та 12.11.2019 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14092/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

02.01.2020 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача 1 на позов.

За результатами підготовчого засідання 09.01.2020 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.01.2020.

11.01.2020 до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив.

За наслідками підготовчого засідання 23.01.2020 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів до 11.03.2020 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 13.02.2020.

10.02.2020 до канцелярії суду представником позивача подано заперечення.

12.02.2020 адвокат відповідача 1 подала заяву про розгляд справи без її участі.

У підготовчому засіданні 13.02.2020 було оголошено перерву до 04.03.2020.

За наслідками судового засідання 04.03.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.03.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. на лікарняному призначене судове засідання не відбулося.

Ухвалою суду від 14.04.2020, після виходу судді Джарти В. В. лікарняного, розгляд справи по суті був призначений на 20.05.2020.

До початку судового засідання 20.05.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача 1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, натомість вказані особи особисто, або через своїх представників взяли участь у призначеному судовому засіданні 20.05.2020.

Представник позивача та сам позивач у судовому засіданні 20.05.2020 просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач 2 не направив свого представника для участі в судовому засіданні 20.05.2020. У матеріалах справи наявна заява про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2015 року відбулись загальні збори ТОВ "CI-ЕЛ" оформленні Протоколом №01/10/15, відповідно до пункту 1 Порядку денного яких було вирішено надати згоду ОСОБА_1 на передачу частини частки, а саме 2 500,00 грн, що становить 50 % Статутного капіталу ТОВ CI-ЕЛ на користь ОСОБА_2 шляхом її продажу.

Відповідно до п.2 Порядку денного було вирішено збільшити Статутний Капітал Товариства за рахунок грошового внеску до 400 000,00 грн. Відповідно до п.3,4 Порядку денного було вирішено розподілити Статутний капітал у рівних частках, а саме: ОСОБА_1 - 50% Статутного Капіталу, що в грошовому виразі становить 200 000,00 грн., ОСОБА_2 - 50% Статутного Капіталу, що в грошовому виразі становить 200 000,00 грн., а також затвердити Статут в новій редакції та здійснити державну реєстрацію змін.

Вказана обставина засвідчується рішенням загальних зборів ТОВ "CI-ЕЛ", оформлене Протоколом №01/10/15 від 23 жовтня 2015 року та Статутом Товариства у редакції затвердженій вказаним рішенням.

23 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 , в якості продавця, та ОСОБА_2 , в якості покупця, було укладено договір купівлі- продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "CI-ЕЛ".

Відповідно до п.п.1.1,1.2. цього Договору його предметом є корпоративні права, а саме частина частки, що становить 50% Статутного Капіталу ТОВ "CI-ЕЛ" загальною вартістю 2500,00 грн.

Відповідно до п.2.1. цього договору його ціна складає 2500,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору відповідач зобов`язаний оплатити частку не пізніше 23 жовтня 2017 року

За твердженнями позивача, ОСОБА_2 рішення Загальних Зборів Учасників від 23 жовтня 2015 року не виконав, а саме не сформував вкладу до Статутного Капіталу ТОВ CI-ЕЛ , що підтверджується довідкою №6/09-2019, а також не виконав зобов`язання по оплаті частини частки, взяті на підставі спірного договору, що стало підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого просить суд: розірвати договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІ-ЕЛ" та застосувати наслідки розірвання договору, а саме скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІ-ЕЛ" ідентифікаційний номер юридичної особи: 30404738, місцезнаходження: 03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1) щодо перерозподілу та затвердження часток оформлене Протоколом №01/10/15 від 23 жовтня 2015 року.

У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає, що у договорі взагалі не була зазначена форма оплати та відсутні банківські реквізити позивача для оплати. За усною домовленістю між сторонами, Відповідач розрахувався з Позивачем готівкою. Однак, згодом партнерські відносини між Позивачем та Відповідачем як учасниками Товариства погіршились. Відповідач не отримував дивідендів за результатами позитивної фінансово- господарської діяльності за 2016 - 2018 роки.

20 травня 2019 року Відповідач звернувся з листом до Товариства, до ОСОБА_1 як його генерального директора та до головного бухгалтера Товариства з метою отримання актуальної та достовірної інформації щодо діяльності Товариства. Даний лист залишився без відповіді.

У серпні 2019 року Відповідачу взагалі випадково стало відомо з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що він більше не є учасником Товариства, а єдиним учасником Товариства став ОСОБА_1 на підставі рішення Загальних зборів Товариства, яке оформлено протоколом №19/06/19 від 19.06.2019.

На підставі того, що виключення Відповідача зі складу учасників Товариства відбулось з грубим порушенням законодавства за відсутності будь-яких для цього підстав, 06 вересня 2019 року Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання даного рішення загальних зборів недійсним та скасування реєстраційних дій. Рішенням Господарського суду міста Києва прийнятим 16.12.2019 у справі №910/12275/19 позов ОСОБА_2 задовольнили в повному обсязі.

Відразу після подання ОСОБА_2 вказаного позову до суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, зі змісту якої Відповідачу стало відомо про те, що Позивач не визнає факт оплати за договором.

ОСОБА_2 зазначає, що з огляду на відсутність в договорі банківських реквізитів ОСОБА_1 та з метою проведення оплати за договором, 22.10.2019 Відповідач відправив Позивачу грошовий переказ в розмірі 2 500.00 грн через сервіс грошових переказів ПАТ Укрпошта на його поштову адресу. У призначенні вказаного грошового переказу зазначене наступне: За частку С.К. ТОВ СІ-ЕЛ ЕДРПОУ 30404738 по договору купівлі продажу частки від 23.10.2015 . Факт відправки грошового переказу підтверджується: квитанцією ПАТ Укрпошта № 0142 від 22.10.2019 та заявою на приймання поштового переказу (ф.121) № 142 від 22.10.2019.

Однак, Позивач двічі не з`явився до відділення ПАТ Укрпошта за отриманням грошового переказу та після закінчення терміну зберігання 29.11.2019 відділенням пошти переказ було повернуто відправнику.

Надалі, з метою виконання вимоги п. 2.2. Договору, відповідачем зазначені кошти були перераховані на депозитний рахунок нотаріуса. Даний факт підтверджується заявою про прийняття у депозит нотаріуса грошових сум, підпис на який засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С., запис в реєстрі № 2508 та квитанцією №0.0.1560788214.1 від 20.12.2019.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що з 23.10.2017 (строк оплати за договором) та до подання даної позовної заяви Позивач жодного разу не звертався до Відповідача з вимогою про оплату за договором, натомість відразу звернувся до суду з вимогою про розірвання договору. Відповідач зазначає, що станом на 20.12.2019 усунув порушення за Договором щодо внесення оплати частки, а тому порушення умов Договору не може вважатися істотним та слугувати підставою для розірвання Договору.

Крім того, Відповідач заперечує проти наявності підстав для скасування вказаного рішення загальних зборів Товариства, з огляду на те, що дана позовна вимога є похідною від вимоги про розірвання Договору, а Відповідач вважає, що підстави для розірвання Договору відсутні та у задоволенні відповідної позовної вимоги слід відмовити, зазначене виключає можливість задоволення даної похідної вимоги. По-друге, ОСОБА_2 вважає, що до даної позовної вимоги слід застосувати строк позовної давності встановлений частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що оскаржуване рішення загальних зборів Товариства було прийняте 23.10.2015, а Позивач звернувся до суду з даної позовною заявою 09.09.2019. вважаємо, що строк позовної давності Позивачем пропущений.

ТОВ СІ-ЕЛ у своїй заяві визнало в повному обсязі заявлені до нього вимоги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі- продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "CI-ЕЛ" від 23.10.2015 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та регламентується Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу згідно з частини 2 статті 656 ЦК України можуть бути майнові права.

Згідно частин 2, 4 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару . Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Законодавством унормовані певні особливості врегулювання відносин, які виникають із договорів купівлі-продажу майна з відстрочкою або розстрочкою платежу.

За приписами статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Відповідно статті 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Виходячи зі змісту умов договору, а саме п. 2.2 договору, згідно з яким розрахунки між сторонами проводяться не пізніше 23.10.2017, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення вищевказаних приписів ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як то передбачено частиною 1 статті 530 ЦК України.

Беручи до уваги вказане, враховуючи, що спірним договором передбачений обов`язок ОСОБА_2 здійснити оплату не пізніше 23.10.2017, то оплата спірної частки в статутному капіталі ТОВ СІ-ЕЛ мала бути виконана в установлений строк.

Приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (частина 3 статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку щодо проведення розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства у встановлений договором строк. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів про наявність наміру ОСОБА_2 здійснити виконання свого обов`язку з оплати до 23.10.2017.

Водночас, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження спроб відповідача 1 здійснити оплату частки після відкриття провадження у справі (09.09.2019) не спростовує факту порушення ним умов укладеного договору, щодо виконання оплати не пізніше 23.10.2017.

З аналізу норм статей 638, 655-657, 689, 691, 692 ЦК України вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов`язок з оплати товару є основним обов`язком покупця. Отже, порушення покупцем обов`язку щодо оплати фактично переданої частки є істотним порушенням договору. Аналогічний правовий висновок підтверджено і постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Таким чином, порушення покупцем обов`язку щодо оплати фактично переданої йому частки є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеного між позивачем та відповідачем 1.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право на розірвання спірного договору купівлі-продажу з підстав, зазначених статті 651 ЦК України, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Крім того суд відзначає, що твердження ОСОБА_1 про невиконання з боку ОСОБА_2 зобов`язання щодо збільшення статутного капіталу до 400 000,00 грн, не є підставою розірвання спірного договору, оскільки таких умов спірний правочин не містить.

Часиною 1 статті 173 ГПК України передбачено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За приписами частини 4 статті 653 ҐЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги той факт, що суд дійшов висновку про наявність підстав розірвання спірного правочину, тому рішення загальних зборів учасників про перерозподіл та затвердження часток у Товаристві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставне, оскільки правова підстава відпала.

З системного аналізу викладеного слідує, що рішення загальних зборів учасників ТОВ СІ-ЕЛ , оформлене протоколом № 01/10/15 від 23.10.2015, підлягає скасуванню, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо застосування позовної давності, заявленої ОСОБА_2 у даній справі до вимоги про скасування рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 23.10.2015, суд відзначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно зі статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки між сторонами проводяться не пізніше 23.10.2017.

Отже, виходячи з положень частини 5 статті 261 ЦК України та п. 2.2. договору обов`язок відповідача щодо проведення у повному обсязі розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства за договором виник від дня укладення договору до 23.10.2017, а з 24.10.2017 почалось прострочення виконання обов`язку відповідачем щодо проведення розрахунку за договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що перебіг позовної давності за зобов`язанням щодо проведення у повному обсязі розрахунку за договором купівлі-продажу починається з 24.10.2017, а тому поданий 09.09.2019 позов про розірвання цього договору пред`явлено в межах встановленого строку позовної давності.

Беручи до уваги, що вимога про скасування рішення загальних зборів учасників товариства є похідною від вимоги про розірвання договору, відсутні підстави стверджувати, про порушення строків позовної давності, а тому заява відповідача 2 підлягає відхиленню судом Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи визнання позову відповідачем 2, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну, а саме по 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ" про стягнення розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі та застосування наслідків розірвання договору задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ" від 23.10.2015, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

3. Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1; ідентифікаційний номер юридичної особи 30404738), оформлене Протоколом №01/10/15 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ" від 23.10.2015.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ЕЛ" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1; ідентифікаційний номер юридичної особи 30404738) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.08.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ