Рішення

від 03.08.2020 по справі 910/17424/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2020Справа № 910/17424/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго"

про стягнення 14 802 557,44 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"

про визнання поруки припиненою

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Карапетян А.Р.;

від відповідача-1 (за первісним позовом) - не з`явився;

від відповідача-2 (за первісним позовом) - Яковюк Л.Ю.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду м. Києва звернулось із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисагаз" (далі - ТОВ "Тисагаз", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (далі - ТОВ "Нафтогаз-Альянс", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго" (далі - ТОВ "Альфаенерго", відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 р. та договором поруки № 01-18 від 28.09.2018 р. у сумі 14 802 557,44 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Нафтогаз-Альянс" (покупцем) умов договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-20/12/16 від 28.09.2018 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого газу, внаслідок чого у ТОВ "Нафтогаз-Альянс" (відповідача-1) утворилась заборгованість. Виконання вказаних зобов`язань було забезпечене договором поруки № 01-18 від 28.09.2018 р., укладеним ТОВ "Тисагаз" із відповідачами, у зв`язку із чим у ТОВ "Альфаенерго" (відповідача-2) також виник обов`язок зі сплати позивачу заборгованості у межах суми, забезпеченої договором поруки.

У позові ТОВ "Тисагаз" просить солідарно стягнути з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" та ТОВ "Альфаенерго" основний борг у сумі 10 471 494,62 грн., а з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" - ще інфляційні втрати у сумі 3 277 920,55 грн. та 3 % річних у сумі 1 033 142,27 грн., що разом складає - 14 802 557,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, судом визначено строк для подання заяв, клопотань, пояснень, передбачений законом.

Відповідачі за первісним позовом, належним чином повідомлені про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надали.

У підготовчому засіданні ТОВ "Тисагаз" заявило клопотання про забезпечення позову, у якому судом було відмовлено з підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 р.

Також у підготовчому засіданні відповідач-2 - ТОВ "Альфаенерго" подав зустрічний позов до ТОВ "Тисагаз" та ТОВ "Нафтогаз-Альянс" про визнання поруки за договором № 01-18 від 28.09.2018 р. припиненою. Зустрічний позов обґрунтований тим, що порука ТОВ "Альфаенерго" припинилась в силу частини 4 ст. 559 ЦК України, оскільки ТОВ "Тисагаз", як кредитор, протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу, не пред`явив вимоги до поручителя - ТОВ "Альфаенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 р. указаний позов був прийнятий судом до спільного розгляду із первісним позовом.

За зустрічним позовом відповідач-1 (ТОВ "Тисагаз") надав відзив у строк, встановлений законом, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що порука ТОВ "Альфаенерго" є дійсною відповідно до п. 4.2 договору поруки, яким чітко визначено строк її дії, а також в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування, який набрав чинності з 04.02.2019 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р., постановленою у формі протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті на 15.06.2020 р.

Відповідач-2 за зустрічним позовом (ТОВ "Нафтогаз-Альянс"), належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, проте, після закриття підготовчого засідання надіслав зустрічний позов до ТОВ "Тисагаз" та ТОВ "Альфаенерго" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 р. Однак, вказаний позов був повернутий заявнику без розгляду ухвалою суду від 20.05.2020 р. у зв`язку із пропуском процесуального строку, передбаченого для його подачі.

Не погодившись з указаною ухвалою, ТОВ "Нафтогаз-Альянс" подало на неї апеляційну скаргу, тому суд відповідно до п.п. 17.10, 17.12 Перехідних положень ГПК України (в редакції внесених змін на час розгляду справи) направив до апеляційного суду копії матеріалів оскарження, необхідних для розгляду скарги ТОВ "Нафтогаз-Альянс", та вирішив розглядати справу по суті.

У судовому засіданні представник ТОВ "Нафтогаз-Альянс" заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з необхідністю направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду якого ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.06.2020 р., відповідачу-1 за первісним позовом було відмовлено у його задоволенні як необґрунтованому та такому, що свідчить про зловживання ТОВ "Нафтогаз-Альянс" своїми процесуальними правами.

Також під час розгляду справи по суті ТОВ "Нафтогаз-Альянс" заявило відвід головуючому судді по справі, у якому ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 р. було відмовлено, визнано дії ТОВ "Нафтогаз-Альянс" щодо заявлення відводу судді - зловживанням своїми процесуальними правами та попереджено вказану особу про недопустимість такого зловживання у подальшому.

Крім того, під час розгляду справи по суті ТОВ "Нафтогаз-Альянс" заявило повторне клопотання про зупинення розгляду справи, а ТОВ "Альфаенерго" - подало заяву про відвід судді, за якими ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 р. дії ТОВ "Нафтогаз-Альянс" та ТОВ "Альфаенерго", спрямовані на перешкоджання розгляду даної справи, були визнані зловживанням процесуальними правами та до вказаних осіб були застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Цими ж ухвалами заяву ТОВ "Альфаенерго" про відвід судді та клопотання ТОВ "Нафтогаз-Альянс" про зупинення провадження у справі суд залишив без розгляду.

Окрім вказаного, у судовому засіданні 03.08.2020 р. позивач за первісним позовом - ТОВ "Тисагаз" заявив клопотання про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на майно, що належить ТОВ "Нафтогаз-Альянс" (відповідачу-1) та ТОВ "Альфаенерго" (відповідачу-2), а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких виявлених банківських рахунках відповідачів. Розгляд вказаного клопотання суд вирішив здійснити разом із розглядом позовних вимог по суті спору.

Представник позивача за первісним позовом (ТОВ "Тисагаз") під час розгляду справи по суті свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити. Проти вимог зустрічного позову щодо визнання припиненою поруки заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача-1 за первісним позовом (ТОВ "Нафтогаз-Альянс") належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 03.08.2020 р. не з`явився, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у якому судом було відмовлено ухвалою, занесеною до протоколу, як необґрунтованому та такому, що направлене на затягування розгляду справи.

Представник відповідача-2 за первісним позовом (ТОВ "Альфаенерго") у судовому засіданні вимог ТОВ "Тисагаз" про стягнення заборгованості не визнав з підстав, зазначених у своєму зустрічному позові. Вимоги зустрічного позову підтримав, просив його задовольнити.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а у зустрічному позові - слід відмовити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 20.12.2016 р. між ТОВ "Тисагаз" (продавець) та ТОВ "Нафтогаз-Альянс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № ПГ-20/12/16 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах цього договору природний газ (п. 1.1 договору).

Ціна та загальна вартість газу визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 2.1 договору). Строки та порядок розрахунків за газ визначаються сторонами за кожен місяць поставок газу окремо та зазначаються в додаткових угодах до даного договору (п. 2.3 договору).

Облік газу, що передається за даним договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу, який підписується сторонами даного договору та ПАТ "Укртрансгаз" (п. 3.1 договору). Кількість газу, яка повинна передаватись продавцем та приймається покупцем, визначається у відповідності з обсягами, що вказані у додаткових угодах до даного договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити продавцю вартість газу, що передається на умовах, визначених розділом 2 цього розділу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 8.1).

Додатковими угодами № 2 від 19.01.2017 р. та № 4 від 20.02.2017 р. сторони погодили кількість газу, який має бути переданий продавцем покупцю, його вартість, та порядок оплати газу. Зокрема, відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 20.02.2017 р. у лютому 2017 року продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити природний газ у кількості 2 966,914 тис.куб., загальна вартість газу у кількості 917,914 куб.м. становить 7 848 164,70 грн. з ПДВ, а загальна вартість газу у кількості 2049,000 тис.куб. - 17 723 890,98 грн. з ПДВ. Остаточний розрахунок за природний газ здійснюється не пізніше 29.03.2017 р. (п. 4 додаткової угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що ТОВ "Тисагаз" умови договору виконало у повному обсязі, у лютому 2017 р. передало ТОВ "Нафтогаз-Альянс" газ у загальній кількості 2966,914 тис.куб. загальною вартістю 25 572 055,68 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 28.02.2017 р.

Разом з тим, ТОВ "Нафтогаз-Альянс" свої зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу виконало неналежним чином, сплатило вартість поставленого газу частково - на суму 15 100 561,06 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача. Отже, несплаченою залишилась вартість газу у сумі 10 471 494,62 грн.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 р., між ТОВ "Тисагаз" (кредитор), ТОВ "Нафтогаз-Альянс" (боржник) та ТОВ "Альфаенерго" (поручитель) 28.09.2018 р. був укладений договір поруки № 01.18 (далі - договір поруки). Відповідно до умов цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання грошових зобов`язань ТОВ "Нафтогаз-Альянс" по оплаті, що виникла за договором № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 р. (з урахуванням внесених до нього змін відповідними додатковими угодами), що становить 11 937 464,66 грн. (п. 1.1).

Поручитель відповідає за зобов`язаннями ТОВ "Нафтогаз-Альянс" перед кредитором за основним договором солідарно з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" в обсязі 11 937 462,66 грн. згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України (п. 1.2 договору поруки).

Поручитель не відповідає перед кредитором за будь-які інші зобов`язання ТОВ "Нафтогаз-Альянс", окрім зобов`язань у сумі, вказаній в пункті 1.2 договору, і не відповідає перед кредитором за сплату інших сум, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо (п. 1.3 договору поруки). Поручитель не визнає та не бере на себе зобов`язання щодо будь-яких інших сум заборгованостей ТОВ "Нафтогаз-Альянс", обмежуючи свої зобов`язання як поручителя виключно сумою, вказаною у пункті 1.2 договору (п. 1.4 договору поруки). Боржник, підписуючи цей договір, підтверджує свої зобов`язання за основним договором (п. 1.6 договору поруки).

За змістом п. 2.1 вказаного договору поручитель зобов`язаний у разі порушення ТОВ "Нафтогаз-Альянс" обов`язку щодо сплати заборгованості за основним договором виконати зазначений обов`язок перед кредитором шляхом сплати суми, визначеної у п. 1.2 договору поруки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Отже, у поручителя - ТОВ "Альфаенерго" виник солідарний обов`язок сплатити наявну у ТОВ "Нафтогаз-Альянс" за договором купівлі-продажу заборгованість в межах суми поручительства - 11 937 462,66 грн., згідно з умовами договору поруки.

При цьому суд вважає, що порука відповідача-2 не була припинена на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, як про це вказував представник ТОВ "Альфаенерго".

Розглянувши первісний позов у цій частині, а також зустрічний позов про визнання припиненою поруку за договором № 01-18 від 28.09.2018 р,, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на час укладення договору) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Проте, у даному випадку пунктами 4.1, 42 договору сторони визначили, що договір поруки діє до моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання або до моменту виконання поручителем зобов`язання у обсязі, визначеному пунктом 1.2 договору поруки. У разі, якщо забезпечене договором зобов`язання не припинене, і поручитель не виконав зобов`язання у обсязі, визначеному пунктом 1.2 договору, порука за договором продовжує діяти до настання обставин, зазначених в п. 4.1 договору, і не припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання пред`явить вимоги до поручителя.

Тобто, сторони у договорі поруки за взаємною згодою встановили строк поруки, а саме - до моменту припинення забезпеченого порукою зобов`язання або до моменту виконання поручителем зобов`язання, у обсязі, визначеному пунктом 1.2 договору поруки (тобто, сплатою ТОВ "Альфаенерго" 11 937 462,66 грн.), а тому інші положення ч. 4 ст. 559 ЦК України у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані.

Разом з цим, слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 р. (опублікованого у офіційному друкованому виданні 03.11.2018 р.) були внесені зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, в частину 4 статті 559, відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя . Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 04.02.2019 року.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

З урахуванням викладеного доводи ТОВ "Альфаенерго" про припинення поруки є необґрунтованими та безпідставними, а зустрічний позов ТОВ "Альфаенерго" з аналогічними обґрунтуваннями - задоволенню не підлягає.

Отже, зважаючи на приписи ст. 554 ЦК України, суд дійшов висновку, що поручитель у спірних правовідносинах несе солідарну відповідальність перед кредитором за зобов`язаннями покупця природного газу у межах несплаченої ним (ТОВ "Нафтогаз-Альянс") суми основної заборгованості, яка після часткової оплати боржником склала 10 471 494,62 грн. і не перевищує обмеження, встановленого п. 1.1 договору поруки - 11 937 462,66 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного позовні вимоги ТОВ "Тисагаз" про солідарне стягнення з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" та ТОВ "Альфаенерго" заборгованості в сумі 10 471 494,62 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 р. підлягають задоволенню

Стосовно похідних вимог ТОВ "Тисагаз" щодо стягнення з ТОВ "Нафтогаз-Альянс" інфляційних втрат у сумі 3 277 920,55 грн. та 3 % річних у сумі 1 033 142,27 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При цьому суд бере до уваги, що при розрахунку матеріальних втрат позивач правильно врахував рекомендації Верховного Суду України, викладені у Листі відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року № 62-97р, а також п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012. Відповідно до вказаних рекомендацій при застосуванні індексу інфляції цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Водночас, суд зазначає, що при розрахунку вказаних сум позивач не застосував п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого вирішуючи питання про застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання, суд має враховувати, що при нарахуванні матеріальних втрат день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Отже, провівши власний розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат на підставі наведених вище обставин, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 2 236 533,93 грн. та 3 % річних у сумі 983 067,07 грн., тобто у менших сумах, ніж просить позивач.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд задовольняє первісний позов ТОВ "Тисагаз" частково, а у зустрічному позові ТОВ "Альфаенерго" - відмовляє.

Стосовно поданої ТОВ "Тисагаз" у судовому засіданні заяви про забезпечення позову, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на недоведеність заявником наявності обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ "Тисагаз" або унеможливлення захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 136, 137 ГПК України).

У якості підстави для накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідачів заявник вказує на невиконання ними своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, у зв`язку із чим у відповідачів утворилась значна сума заборгованості. Також позивач зазначив про наявність відкритого щодо ТОВ "Нафтогаз-Альянс" кримінального провадження № 12019100060004186.

У той же час, суд вважає, що невиконання відповідачами своїх обов`язків перед позивачем не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову та не свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі у майбутньому. А відкриття кримінального провадження № 12019100060004186 СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві за фактом ухилення ТОВ "Нафтогаз-Альянс" від виконання кредитних зобов`язань перед ПАТ "Промінвестбанк" не вказує на пов`язаність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, із предметом позовних вимог про стягнення заборгованості. До того ж заявником не надані докази, які б свідчили про наявність у відповідачів будь-якого майна та рахунків, відкритих у банківських установах, у тому числі коштів на цих рахунках. Тобто, за висновком суду такі доводи заявника є припущеннями, які не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову, а тому у клопотанні ТОВ "Тисагаз" про забезпечення позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови у позові - на позивача. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника (позивача за первісним позовом) у зв`язку із відмовою у задоволенні такої заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 140, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго" про стягнення заборгованості у сумі 14 802 557,44 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п № 43; ідентифікаційний код 34881820) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго" (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 14; ідентифікаційний код 37401908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз" (89452, Закарпатська обл., с. Вовкове, вул. Тайня, ідентифікаційний код 22091121) основний борг у сумі 10 471 494 (десять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто чотири) грн. 62 коп., судовий збір у сумі 157 072 (сто п`ятдесят сім тисяч сімдесят дві) грн. 42 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п № 43; ідентифікаційний код 34881820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз" (89452, Закарпатська обл., с. Вовкове, вул. Тайня, ідентифікаційний код 22091121) інфляційні втрати у сумі 2 236533 (два мільйони двісті тридцять шість тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 93 коп., 3 % річних у сумі 983 067 (дев`ятсот вісімдесят три тисячі шістдесят сім) грн. 07 коп., судовий збір у сумі 48 294 (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 01 коп.

У решті вимог первісного позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" про визнання поруки припиненою - відмовити.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисагаз" про забезпечення позову - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 3 серпня 2020 року.

Повний текст рішення складений 13 серпня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.