Рішення від 17.08.2020 по справі 910/5281/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/5281/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма БЛОК ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ФОРВАРДІНГ

про стягнення 140 035,70 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма БЛОК ЛТД (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ФОРВАРДІНГ про стягнення 140 035,70 грн на підставі Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019, з яких: 139 333,47 грн заборгованості з оплати послуг, 91,40 грн 3% річних та 610,83 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги на підставі Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019 згідно актів надання послуг № 8 від 31.01.2020, № 15 від 10.02.2020 на загальну суму 139333,47 грн, проте відповідач не оплатив надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма БЛОК ЛТД прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5281/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5281/20.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява щодо компенсації витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяву про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

18.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІПІ ФОРВАРДІНГ (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма БЛОК ЛТД (виконавець, позивач) було укладено Договір № 01/08/2019 (далі - Договір або Договір № 01/08/2019 від 18.10.2019), відповідно до п. 1.1 якого в порядку на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов`язується надати замовники послуги з оброблення вантажів (вантаження, розвантаження, перевантаження) власними транспортними засобами, визначеними в цьому Договорі (надалі - техніка), а також зобов`язується забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю плату за надані послуги. Перелік, кількість та технічні характеристики техніки, якою будуть надаватися послуги за цим Договором, погоджується сторонами у Додатку № 1 Перелік техніки , який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

У Додатку № 1 Перелік техніки до Договору сторони погодили наступний перелік техніки, який залучається для надання послуг замовнику: навантажувач фронтальний, марка, модель - SD300N, рік випуску - 2017, у кількості 1 шт.

Згідно п. 2.1 Договору послуги техніки надаються виконавцем на підставі замовлення, наданого замовником в письмовій (електронній) формі та погодженого виконавцем.

Умовами п. 3.2.5 Договору передбачено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, надані виконавцем замовнику на підставі погоджених сторонами протягом строку дії цього Договору замовлень, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків-фактур.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна (загальна вартість) цього Договору визначається в національній валюті України - гривні та складається із загальної ціни (вартості) послуг технікою, наданих виконавцем замовнику на підставі погоджених сторонами актів виконаних робіт протягом строку дії цього Договору. Оплата наданих послуг здійснюється замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем на підставі погоджених сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п. 4.4 Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється замовником на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати отримання ним рахунку-фактури. У випадку ненадання виконавцем замовнику оригіналу рахунку-фактури або його неналежного оформлення строк виконання зобов`язань замовника щодо здійснення оплати наданих технікою послуг вважається таким, що не настав, та відраховується з дати отримання замовником належним чином оформленого оригіналу рахунку-фактури.

Згідно п. 5.1 Договору надані послуги передаються виконавцем та приймаються замовником за актом приймання-передачі наданих послуг.

Умовами п. 7.17 Договору передбачено, що, за несвоєчасну оплату рахунку за надані виконавцем послуги, замовник повинен сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення оплати рахунку (заборгованості) за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення х відмовою від продовження цього Договору, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах. Кількість автоматичних пролонгацій строку дії Договору не обмежена (п. 10.2 Договору).

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення однієї зі сторін Договору іншої про відмову від продовження строку дії Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що відповідач направив на адресу позивача лист № 0147/186 від 10.02.2020, у якому зазначив, що з 11.02.2020 ТОВ ДІПІ ФОРВАРДІНГ відмовляється від послуг по обробці вантажів фронтальним навантажувачем SD300N. Цим же листом відповідач направив на адресу позивача проект Додаткової угоди № 1 від 10.02.2020 про припинення дії Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019, копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач звертає увагу суду на те, що він проект зазначеної Додаткової угоди не підписав, оскільки п. 2 цієї угоди передбачалося: Сторони підтверджують, що на момент припинення дії Договору між ними немає неврегулюваних спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в т. ч. по оплаті наданих послуг .

Відповідно до п. 11.2 Договору дострокове припинення цього Договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформлюється додатковим договором, який підписується належним чином уповноваженими представниками та скріплюється печатками (за наявності) сторін і є невід`ємною частиною цього Договору.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач не підписав надісланий відповідачем проект Додаткової угоди № 1 від 10.02.2020 про припинення дії Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019, що свідчить про його незгоду щодо дострокового припинення Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019.

З огляду на встановлені обставини, станом на час розгляду справи по суті Договір № 01/08/2019 від 18.10.2019 був чинним.

Крім того, відповідно до п. 11.4 Договору сторони погодили, що виникнення спірних правовідносин не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором, які виникли під час його дії.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов Договору № № 01/08/2019 від 18.10.2019 свідчить про те, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором № 01/08/2019 від 18.10.2019 у січні та лютому 2020 року надав відповідачу послуги з оброблення вантажів на загальну суму 139 333,47 грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг № 8 від 31.01.2020 на суму 106 333,43 грн та № 15 від 10.02.2020 грн.

Зазначенні акти наданих послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, що свідчить про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг без заперечень по об`єму, якості та строкам надання послуг.

На підставі погоджених сторонами актів надання послуг № 8 від 31.01.2020 та № 15 від 10.02.2020 позивачем було складено та надано відповідачу рахунки-фактур № 8 від 31.01.2020 та № 16 від 10.02.2020 на загальну суму 139 333,47 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 9 від 31.01.2020 та № 17 від 10.02.2020.

Умовами ч. 1 ст. 903 передбачено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, умовами п. 4.5 Договору передбачено обов`язок відповідача провести оплату наданих послуг впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати отримання ним рахунку-фактури.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 27.02.2020 направив на адресу відповідача рахунки на оплату № 8 від 31.01.2020 та № 16 від 10.02.2020. Факт отримання відповідачем зазначених рахунків 06.03.2020 підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 519001 0127347 6.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведені правові норми та дату отримання відповідачем рахунків на оплату № 8 від 31.01.2020 та № 16 від 10.02.2020 (06.03.2020), останній був зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги впродовж 15 банківських днів, тобто у строк до 30.03.2020 включно.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своє зобов`язання щодо повного та своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги не виконав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 139 333,47 грн (106 333,43 грн (вартість наданих позивачем послуг згідно акту № 8 від 31.01.2020) + 33 000,04 грн (вартість наданих позивачем послуг згідно акту № 15 від 10.02.2020) = 139 333,47 грн).

27.02.2020 разом із рахунками на оплату позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 227 від 25.02.2020 з вимогою виконати зобов`язання по оплаті вартості послуг, наданий у січні та лютому 2020 року, в сумі 139 333,47 грн. Факт отримання відповідачем 06.03.2020 зазначеної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 519001 0127347 6.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати за надані послуги згідно Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019 настав, а доказів оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати за надані послуги у розмірі 139 333,47 грн (основний борг) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 610,83 грн за період з 31.03.2020 по 07.04.2020.

Відповідно до п. 7.17 Договору за несвоєчасну оплату рахунку за надані виконавцем послуги, замовник повинен сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення оплати рахунку (заборгованості) за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов Договору № 01/08/2019 від 18.10.2019 з урахуванням положень чинного законодавства України, але з арифметичними помилками.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у загальному розмірі 609,11 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ), яка розрахована за визначений позивачем період.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 610,83 грн пені за період з 31.03.2020 по 07.04.2020 підлягають частковому задоволенню в сумі 609,11 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 91,40 грн за період з 31.03.2020 по 07.04.2020 .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3% річних у загальному розмірі 91,37 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ), яка розрахована за визначений позивачем період нараховані на суму боргу, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 91,40 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 91,37 грн .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 400,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 101,97 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 0,03 грн покладається на позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено: Договір про надання правової допомоги від 21.11.2017; Специфікацію до Договору про надання правової допомоги від 21.11.2017; Рахунок на оплату юридичних послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 21.11.2017; Платіжне доручення № 2294 від 28.04.2020 на суму 32 400,00 грн та документи на підтвердження повноважень адвоката Чумас Г.Г.

Дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеній позивачем сумі, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу таких витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача у сумі 32 399,59 грн.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ФОРВАРДІНГ (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7-А, оф. 8-5; ідентифікаційний код 36858306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма БЛОК ЛТД (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 353; ідентифікаційний код 19142866) 139 333,47 грн (сто тридцять дев`ять тисяч триста тридцять три гривні 47 коп.) основного боргу, 609,11 грн (шістсот дев`ять гривень 11 коп.) пені, 91,37 грн (дев`яносто одну гривню 37 коп.) 3% річних, 2 101,97 грн (дві тисячі сто одну гривню 97 коп.) судового збору, 32 399,59 грн (тридцять дві тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень 59 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.