Рішення

від 10.08.2020 по справі 911/1177/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1177/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія БІС , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Агростіл , с. Томилівка Білоцерківського району,

про стягнення 823 802,72 грн.

за участю представників:

від позивача: Зайцев І.М., керівник, витяг з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія "Б І С", м. Київ (далі по тексту - ТОВ ІК Б І С ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 01.05.2020 №112/05-20 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл", с. Томилівка Білоцерківського району (далі по тексту ТОВ Агростіл ), в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 823802,72 грн. на підставі договору поставки №2518/12 від 13.08.2018, в тому числі:

523838,00 грн. основного боргу;

40740,00 грн. пені (за невиконання зобов`язань щодо сплати попередньої оплати, передбачених додатком №2 від 14.08.2018)

123050,00 грн. пені (за невиконання зобов`язань щодо сплати остаточної суми розрахунку, передбаченого додатком №2 від 14.08.2018)

53084,16 грн. пені (за невиконання зобов`язань щодо сплати попередньої оплати, передбачених додатком №3 від 16.08.2018)

64512,00 грн. пені (за невиконання зобов`язань щодо сплати остаточної суми розрахунку, передбаченого додатком №3 від 16.08.2018)

18578,56 грн. пені (за невиконання зобов`язань щодо сплати остаточної суми розрахунку, передбаченого додатком №4 від 09.10.2018),

та просив суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат згідно доданого розрахунку (12357,05 грн. судового збору, 45,80 грн. поштових витрат, 20200,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката).

Позов обґрунтований тим, що відповідач як покупець не виконав своїх обов`язків з оплати отриманого товару за договором поставки №2518/12 від 13.08.2018 згідно додатків №2, №3 та №4, в результаті чого за відповідачем залишається заборгованість в сумі 408638,00 грн. Крім того, відповідач не виконав свого обов`язку щодо сплати передоплати за укладеним сторонами додатком №3 до договору в сумі 115200,00 грн., в результаті чого не була здійснена поставка всього товару згідно додатку в результаті чого з 18.10.2018 є готовими, але невідвантаженими 2 одиниці обладнання, які зберігаються на складі постачальника. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 523838,00 грн. основного боргу.

За прострочення грошових зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 12.05.2020 відкрито провадження у справі № 911/1177/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.06.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 12.05.2020 отримав 18.05.2020.

В судове засідання 09.06.2020 представники сторін не з`явились. Ухвалою від 09.06.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 06.07.2020.

Рекомендоване поштове відправлення, яким суд на належну адресу направляв відповідачу копію ухвали від 09.06.2020, повернулось на адресу суду з посиланням підприємства зв`язку на інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

02.07.2020 до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява від 01.07.2020 №173/07-20 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агростіл" 656 449,58 грн. заборгованості по виконанню фінансових зобов`язань, в тому числі:

523 838,00 грн. суми основного боргу;

18 305,38 грн. за невиконання зобов`язань по сплаті попередньої оплати, визначеної у відповідності до п.5.1 Додатку №2, з урахуванням 0,1% від суми заборгованості по зобов`язанням за кожний день прострочки, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми;

54 407,59 грн. за невиконання зобов`язань по сплаті остаточної суми розрахунку, визначеної у відповідності до п.5.2 Додатку №2, з урахуванням 0,1% від суми заборгованості по зобов`язанням за кожний день прострочки, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми;

23 430,86 грн. за невиконання зобов`язань по сплаті попередньої оплати, визначеної у відповідності до п.4.1. Додатку №3, в урахуванням 0,1% від суми заборгованості по зобов`язанням за кожний день прострочки, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми;

28 447,61 грн. за невиконання зобов`язань по сплаті остаточної суми розрахунку, визначеної у відповідності до п.4.2 Додатку №3, з урахуванням 0,1% від суми заборгованості по зобов`язанням за кожний день прострочки, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми;

8020,14 грн. за невиконання зобов`язань по сплаті остаточної суми розрахунку, визначеної у відповідності до п.4.1 Додатку №4, з урахуванням 0,1% від суми заборгованості по зобов`язанням за кожний день прострочки, індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми,

а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судових витрат.

В судовому засіданні 06.07.2020 представником позивача також подано пояснення щодо уточнених розрахунків позовних вимог.

Ухвалою від 06.07.2020 суд прийняв до розгляду заяву представника позивача від 01.07.2020 №173/07-20 про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог, встановив сторонам додатковий строк для подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних у сторін та раніше не поданих доказів до 31.07.2020, підготовче провадження закрив та призначив праву до судового розгляду по суті на 03.08.2020.

Рекомендоване поштове відправлення, яким суд належним чином направляв відповідачу копію ухвали від 06.07.2020 на належну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулось на адресу суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні держаної реєстрації, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 ст. 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції). Якщо ж юридична особа не отримує поштову кореспонденцію, яка надходить за адресою її фактичного місцезнаходження, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

В судове засідання 03.08.2020 з`явився позивач. В судовому засіданні оголошено перерву до 10.08.2020, про що присутні представники позивача були повідомлені особисто під розпис, а відсутній відповідач - ухвалою в порядку ст. 120-121 ГПК України та додатково телефонограмою. За номерами телефону, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у договорі та листах відповідача, відповіді не отримано.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, 910/23064/17 від 10.09.2018, 906/587/17 від 24.07.2018.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 04.10.2019 у справі №911/2606/16 зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також судом враховано висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї справи.

Згідно до частин 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

13.08.2018 між ТОВ ІК Б І С (постачальник) та ТОВ Агростіл (покупець) було укладено Договір поставки №2518/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця електротехнічне обладнання, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити обладнання у строки та на умовах, визначених договором (пункт 1.1);

- поставка обладнання здійснюється постачальником виключно відповідно до наданого покупцем технічного завдання (пункт 1.2). Поставка здійснюється на умовах DAP (Інкотермс-2010) на об`єкт покупця (пункт 2.5);

- право власності на обладнання та ризики випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту передачі обладнання, що підтверджується підписанням видаткової накладної та Акту приймання-передачі (пункт 2.8);

- порядок та строки проведення оплати узгоджуються сторонами у додатках до договору (пункт 3.2). Затримка покупцем платежів відповідно автоматично продовжує строки поставки (пункт 3.6);

- за прострочення в оплаті обладнання покупець виплачує постачальникові пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 6.3). Розірвання або закінчення дії договору не звільняє сторони від сплати пені за невиконання або неналежне виконання умов даного договору (пункт 6.6);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками та діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 8.1).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Умови DAP згідно Інкотермс-2010 означають погоджене місце:продавець зобов`язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи з транспортного засобу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

14.08.2018 сторонами підписано додаток №2 до Договору, відповідно до якого погоджено поставку двох щитів керування сушилкою загальною вартістю 528 000,00 грн. (пункт 4). Оплата на підставі рахунку постачальника в наступному порядку: 50% передоплати в сумі 264 000,00 грн., остаточний розрахунок 264 000,00 грн. протягом 5 робочих днів від дати відвантаження на об`єкт покупця та підписання документів (пункт 5). Строк поставки 3-5 тижнів з моменту отримання постачальником передплати (пункт 7).

Відтак, вбачається, що конкретний строк внесення покупцем передоплати ані договором, ані додатком №2 до договору, сторонами встановлено не було. Разом із тим, сторони погодили, що строк поставки відліковується з моменту отримання передоплати.

Відповідач виконав обов`язок з передоплати частково, а саме сплатив 194 000,00 грн.:

платіжним дорученням від 22.08.2018 №996 - 52800,00 грн.;

платіжним дорученням від 28.08.2018 №1007 - 100 000,00 грн.;

платіжним дорученням від 07.09.2018 №1029 - 41200,00 грн.

Як вбачається з видаткової накладної від 27.09.2018 №498 на суму 528 000,00 грн., довіреності №26 на отримання матеріальних цінностей від 27.09.2018 та Акту №498/1 приймання-передачі від 27.09.2018, позивач здійснив поставку відповідачу обладнання на виконання додатку №2 до договору, попри неповне виконання відповідачем зобов`язань з передоплати (станом на дату поставки 27.09.2018 недоплачено 70 000,00 грн. з обумовлених 264000,00 грн.). Обладнання прийняте відповідачем без зауважень, про що зазначено в Акті.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, в порядку статей 538, 692 ЦК України у зв`язку із прийняттям 27.09.2018 виконання зобов`язання з поставки, у відповідача 28.09.2018 настав обов`язок з повної оплати передоплати в сумі 70 000,00 грн., а з 29.09.2018 настало прострочення.

За умовами додатку №2 остаточний розрахунок за обладнання в сумі 264 000,00 грн. мав бути здійснений протягом 5 робочих днів з моменту отримання товару, тобто до 04.10.2018, а з 05.10.2018 настало прострочення.

Всупереч встановленим зобов`язанням, відповідач остаточного розрахунку за обладнання не здійснив, сплативши лише 50 000,00 грн. платіжним дорученням від 07.03.2019 №8.

За таких обставин, суд встановив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за обладнання отримане згідно додатку №2 до договору, становить 528 000,00 грн. - 194 000,00 грн. - 50 000,00 грн. = 284 000,00 грн.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно додатку №2 до договору 52112,00 грн. пені, 4283,17 грн. 3% річних та 16 317,80 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок пені, інфляційних втрат та процентів річних за невиконання зобов`язань згідно додатку №2 до договору позивачем здійснено невірно.

Зокрема, позивач нарахував пеню з 26.09.2018 та 3% річних та інфляційні втрати з 14.08.2018 на залишок суми з передоплати (70 000,00 грн.) без врахування положень ст. 538 ЦК України щодо порядку зустрічного виконання зобов`язання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено сплату покупцем пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше умовами договору купівлі-продажу не встановлено.

Відтак, здійснивши власний розрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та вірно встановивши строки виконання грошових зобов`язань, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно додатку №2 до договору в сумі 50 979,95 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 ГК України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Не врахувавши зазначених норм закону, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні та річні за півроку загалом до 03.04.2019. Втім, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 ст. 13 ГПК України). Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України).

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та вірно встановлених строків виконання грошових зобов`язань, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення 3% річних в сумі 4259,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 16354,46 грн. (за жовтень 2018 - березень 2019).

Позивачем заявлено 16 317,80 грн. інфляційних втрат, суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат має бути задоволена повністю у заявленій сумі 16 317,80 грн.

16.08.2018 сторонами підписано додаток №3 до Договору, відповідно до якого погоджено поставку чотирьох Щитів силових на загальну суму 230 400,00 грн. грн. (пункт 3). Оплата на підставі рахунку постачальника в наступному порядку: 50% передоплати в сумі 115 200,00 грн., остаточний розрахунок 115 200,00 грн. протягом 5 робочих днів від дати відвантаження на об`єкт покупця та підписання документів (пункт 4.2). Строк поставки 3-5 тижнів з моменту отримання постачальником передплати від покупця (пункт 7).

Відтак, вбачається, що конкретний строк внесення покупцем передоплати ані договором, ані додатком №3 до договору, сторонами встановлено не було. Разом із тим, сторони погодили, що строк поставки відліковується з моменту отримання передоплати.

Відповідач не виконав у повному обсязі умови договору щодо внесення передоплати, а саме платіжним дорученням від 22.08.2018 №999 сплатив позивачу 23040,00 грн.

Як вбачається з видаткових накладних:

від 03.10.2018 №506 на суму 57600,00 грн.,

від 18.10.2018 №546 на суму 57 600,00 грн.,

довіреності №32 на отримання матеріальних цінностей від 18.10.2018 та Актів приймання-передачі №506/1 від 02.10.2018 та №546/1 від 18.10.2018, позивач здійснив поставку відповідачу на виконання додатку №3 до договору двох Щитів силових (з чотирьох, обумовлених договором) загальною вартістю 115 200,00 грн., попри неповне виконання відповідачем зобов`язань з передоплати (недоплачено 115200,00 грн. - 23040,00 грн. = 92160,00 грн.). Обладнання прийняте відповідачем без зауважень, про що зазначено в Актах.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, в силу положень частин 1, 4 ст. 538, ст. 692 ЦК України у відповідача після прийняття вказаного товару виник обов`язок оплатити залишок коштів 92160,00 грн., а саме до 04.10.2018 відповідач мав сплатити ще 34560,00 грн.(з 05.10.2018 настало прострочення), а до 19.10.2018 - ще 57600,00 грн. (з 20.10.2018 настало прострочення).

Доказів оплати відповідач суду не надав, відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем згідно додатку №3 від 16.08.2018 становить 115200,00 грн. - 23040,00 грн. = 92160,00 грн.

Вимоги позивача щодо оплати коштів ще в сумі 115 200,00 грн. згідно додатку №3 до договору задоволенню не підлягають з огляду на те, що

- поставка обладнання постачальником здійснюється виключно відповідно до наданого покупцем замовлення (пункт 1.2 договору) за адресою, узгодженою з покупцем (пункт 2.5 договору). Замовлення покупця на ще два щити згідно додатку №3 до договору суду не подано;

- конкретний строк внесення передоплати ані договором, ані додатком №3 сторонами не погоджено;

- відповідно до пункту 3.6 договору затримка покупцем платежів відповідно автоматично продовжує строки поставки; строк поставки у додатку №3 відліковується від надходження передоплати, відтак, станом на дату розгляду справи не настав;

- ще два щити силових вартістю 115 200,00 грн. позивач відповідачу на виконання додатку №3 до договору фактично не поставив,

у зв`язку з чим твердження позивача про прострочення оплати в сумі 115 200,00 грн. згідно додатку №3 до договору спростовуються поданими доказами.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно додатку №3 до договору 37946,88 грн. пені, 3118,92 грн. 3% річних та 10812,67 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок пені, інфляційних втрат та процентів річних за невиконання зобов`язань згідно додатку №3 до договору позивачем здійснено невірно.

По-перше, позивачем невірно встановлено дати прострочення грошових зобов`язань без врахування положень ст.ст. 538, 692 ЦК України. По-друге, позивачем нараховано 3% та інфляційні за півроку загалом до 18.04.2019. По-третє, позивачем безпідставно нараховано пеню, інфляційні та річні на суму 115200,00 грн. строк оплати яких не настав.

Відтак, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно додатку №3 до договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та застосувавши вірно встановлені строки виконання грошових зобов`язань, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 16 634,25 грн., 3% річних в сумі 1385,24 грн. та інфляційні втрати в сумі 5868,34 грн.

09.10.2018 сторонами підписано додаток №4 до Договору, відповідно до якого погоджено поставку щита силового СМ-80 вартістю 32478,00 грн. (пункт 3). Оплата на підставі рахунку постачальника, 100% загальної вартості перед відвантаженням покупцю (пункт 4.1). Строк поставки 2 тижня з моменту підтвердження замовлення покупцем (пункт 6).

Замовлення покупця у відповідності до пункту 1.2 договору та пункту 6 додатку №4 суду не подано.

Як вбачається з видаткової накладної від 24.10.2018 №557 на суму 32478,00 грн., довіреності №33 на отримання матеріальних цінностей від 23.10.2018 та Акту №557/1 приймання-передачі від 24.10.2018, позивач здійснив поставку відповідачу обладнання, узгодженого у додатку №4 до договору без виконання відповідачем обов`язку щодо 100% оплати вартості обладнання на умовах передоплати. Обладнання прийняте відповідачем без зауважень, про що зазначено в Актах.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, в силу положень частин 1, 4 ст. 538, ст. 692 ЦК України у відповідача після прийняття вказаного товару виник обов`язок оплатити його вартість в сумі 32478,00 грн. не пізніше 25.10.2018, з 26.10.2018 настало прострочення.

Доказів оплати відповідач суду не надав, відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем згідно додатку №4 від 09.10.2018 становить 32478,00 грн.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно додатку №4 до договору 5943,47 грн. пені, 488,50 грн. 3% річних та 1588,17 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок пені та процентів річних за невиконання зобов`язань згідно додатку №4 до договору позивачем здійснено невірно, оскільки невірно визначено строки виконання та відповідно дати прострочення грошових зобов`язань без врахування положень ст.ст. 538, 692 ЦК України.

Відтак, здійснивши власний розрахунок пені та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань згідно додатку №4 до договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та вірно встановлених строків виконання грошових зобов`язань, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 5862,06 грн. та 3% річних в сумі 483,17 грн.

Розрахунок 1588,17 грн. інфляційних втрат позивачем виконано вірно.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 07.11.2019, яку відповідач отримав 10.12.2019 (копія вимоги з доказами направлення залучена до матеріалів справи). У відповідь відповідач надав позивачу лист від 26.12.2019 №45, у якому визнав існування заборгованості в сумі 408638,00 грн., яку зобов`язався сплатити у найкоротший термін. Також у листі вказано про те, що щити, які знаходяться на складі постачальника, будуть викуплені тільки після отримання оплати від замовників (копія листа з конвертом залучені до матеріалів справи).

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар в розмірі, більшому, ніж визнає позивач, не представив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

20.01.2020 позивач направив відповідачу проект Угоди від 16.01.2020 до Договору поставки №2518/12 від 13.08.2018, який передбачав погашення заборгованості 408638,00 грн. частинами до 15.05.2020.

Як свідчить залучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний лист з проектом Угоди відповідач отримав 11.02.2020. Доказів прийняття пропозиції та підписання проекту Угоди з боку відповідача суду не подано.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ Інжинірингова компанія Б І С частково, ухвалює рішення про стягнення з ТОВ Агростіл 408 638,00 грн. основного боргу (284000 грн. плюс 92160,00 грн. плюс 32478,00 грн.) , 73476,26 грн. пені (50979,95 грн. плюс 16 634,25 грн. плюс 5862,06 грн.), 6127,92 грн. 3% річних (4259,51 грн. плюс 1385,24 грн. плюс 483,17 грн.) та 23774,31 грн. інфляційних втрат (16317,80 грн. плюс 5868,34 грн. плюс 1588,17 грн.).

У зв`язку зі частковим задоволенням позову суд відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 7680,25 грн.

Виходячи з розміру зменшених позовних вимог про стягнення з відповідача загалом 656449,58 грн., судовий збір мав бути сплачений в сумі 9846,74 грн.

Як вбачається із платіжного доручення від 23.04.2020 №9787, позивач сплатив судовий збір в розмірі 12 357,05 грн. виходячи з розміру первісних позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір судовий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, повертається у разі зокрема зменшення розміру позовних вимог. Відтак, позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення з державного бюджету 2510,31 грн. судового збору шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Позивач просить суд включити до судових витрат та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані надсиланням рекомендованого листа відповідачу з пропозиціями щодо погашення заборгованості.

До позовної заяви додано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на суму 32602,85 грн., в тому числі: 12 357,05 грн. судового збору, вартість рекомендованого листа з пропозиціями по погашенню заборгованості 45,80 грн., вартість послуг адвоката всього 20200,00 грн. (в тому числі: 2000,00 грн. консультація з питань можливості захисту прав у позасудовому та судовому порядку, 500,00 грн. підготовка та направлення запиту на адресу відповідача (витрачено 1 годину), 7200,00 грн. - підготовка позовної заяви у 3-х примірниках, визначення обсягу письмових доказів та їх оформлення, розрахунок штрафних санкцій (витрачено 8 годин); 1500,00 грн. підготовка копій документів у 3-х примірниках, в тому числі для суду та окремо для відповідача, понад 150 аркушів (витрачено 1 годину), 9000,00 грн. участь у судових засіданнях першої інстанції).

Відповідно до пункту 3 частини 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги №145/10-2019 від 29.10.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №6406/10 від 15.02.2018, оригінал ордеру від 29.04.2020 КС №777419, копію Акту здачі-прийняття наданих послуг від 15.07.2020, відповідно до якого ТОВ ІК Б І С прийняло адвокатські послуги вартістю 20200,00 грн. (у складі, який відповідає наведеному у розрахунку судових витрат, доданому до позовної заяви).

Доказів фактичної оплати витрат на правову допомогу (платіжних документів) суду не подано.

Господарський суд враховує, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної вище норми процесуального законодавства містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19.

Оскільки відповідачем не заявлено про неспівмірність витрат, у господарського суду відсутні правові підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку частин 5 та 6 ст. 126 ГПК України.

За таких обставин, суд включає до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами 20200,00 грн. витрат на професійну правову допомогу адвоката. Суд покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката в сумі 15775,56 грн. пропорційно задоволеним вимогам відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України

До судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, позивачем віднесено витрати на відправку поштової кореспонденції (листа із пропозиціями щодо погашення заборгованості, які містили проект угоди від 16.01.2020 Про затвердження графіку погашення заборгованості ) відповідачу в загальній сумі 45,80 грн. В якості доказу фактичного понесення цих витрат, до матеріалів справи долучено копії опису вкладення в лист, накладна Укрпошти №0208106828768 та фіскальний чек від 20.01.2020 на суму 45,80 грн.

Суд погоджується з тим, що вказані витрати пов`язані із розглядом справи, відтак мають бути включені до судових витрат та розподілені при прийнятті рішення відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Суд включає до судових витрат суму 45,80 (вартість поштового відправлення) та покладає на відповідача їх відшкодування позивачу частково в сумі 35,72 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судових витрат в сумі 23491,53 грн. (7680,25 грн. судовий збір, 15775,56 грн. витрат на професійну правову допомогу адвоката, 35,72 грн. поштових витрат).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія Б І С задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агростіл (09172, Київська область, Білоцерківський район, с. Томилівка, вул. Узинська, буд. 8, ідентифікаційний код 39794319)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія Б І С (02081, м. Київ Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд.7-Д, корпус Ж, офіс 411, ідентифікаційний код 34662376)

408638,00 грн. (чотириста вісім тисяч шістсот тридцять вісім гривень нуль копійок) основного боргу;

73476,26 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят шість гривень двадцять шість копійок) пені;

6127,92 грн. (шість тисяч сто двадцять сім гривень дев`яносто дві копійки) 3% річних;

23810,97 грн. (двадцять три тисячі вісімсот десять гривень дев`яносто сім копійок) інфляційних втрат;

23473,22 грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят три гривні двадцять дві копійки ) судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 17.08.2020.

Суддя О.В. Конюх