Постанова

від 06.08.2020 по справі 915/731/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Голуб Є.В. - прокурор (посвідчення від 11.01.2020 №054750),

відповідачів - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.11.2018 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до: Установи "28 Управління начальника робіт";

Приватного підприємства "Агрозапчастини А В"

про визнання договору недійсним та повернення нерухомого державного майна.

У зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.08.2020, який наявний в матеріалах справи.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Установи "28 Управління начальника робіт" (далі - 28 УНР, відповідач-1) та приватного підприємства "Агрозапчастини А В" (далі - "ПП Агрозапчастини А В", відповідач-2) про:

1) визнання недійсним договору зберігання від 02.02.2018, укладеного між 28 УНР та ПП "Агрозапчастини А В";

2) зобов`язання ПП "Агрозапчастини А В" повернути за актом прийому-передачі державі - МОУ нежитлове приміщення загальною площею 40 кв.м, розташоване за адресою: м. Миколаїв. вул. Очаківська, 2/2.

2. В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що діяльність із надання послуг зберігання за договором, що оспорюється, зі сторони 28 УНР не здійснювалась, тоді як ПП "Агрозапчастини А В" фактично користується приміщенням, в якому воно здійснювало господарську діяльність. Відтак, прокурор зазначав про те, що спірний договір є удаваним правочином, укладений для приховання іншого правочину, який вчинений між сторонами, а саме договору оренди нерухомого державного майна, без дотримання визначених законодавством необхідних умов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.2018 (суддя Смородінова О.Г.) у позові відмовлено.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 235, 936 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), та статей 73,74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що спірний договір зберігання є удаваним правочином, містить істотні умови договору оренди та укладений для приховання іншого правочину, а саме - договору оренди нерухомого державного майна.

7. Приймаючи оскаржувані рішення про відмову в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції, на думку скаржника, неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для справи, не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Доводи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, а також просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

10. Рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів від 20.10.1993 № 18/14 було затверджено матеріали інвентаризації земель, наданих у користування підприємствам, установам та організаціям, і, зокрема, Міністерству оборони України надано у постійне користування земельну ділянку площею 30300 кв.м (військове містечко № 96, база УНР, по вул. Очаківській в м. Миколаєві).

11. Згідно з листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв від 26.02.2018 № 615 на картковому обліку (ф-405) КЕВ знаходиться земельна ділянка військового містечка № 96, виділена відповідно до рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 20.10.1993 № 18/14, яка використовується 28 УНР.

12. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.01.2009 у справі №5/214/08 заяву позивача 28 УНР про виправлення описки в рішенні суду від 21.05.2008 задоволено, без зміни суті рішення суду від 21.05.2008, і другий абзац його резолютивної частини викладено в такій редакції: "Визнати за державою в особі Міністерства оборони України в повному господарському віданні 28 УНР(97404, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15, ідентифікаційний код 24967480) право власності унаслідок правонаступництва на нерухомі об`єкти виробничої бази 96 військового містечка, а саме: основні будівлі: адміністративна будівля Літ.А-2 заг.пл. 322,0 м2, бокси Літ.Б заг.пл. 635,1 м2, бокси Літ.И заг.пл. 529,9 м2, акумуляторна Літ.М заг.пл. 53,5 м2, склад Літ.О заг.пл. 53,5 м2, склад Літ.Ппд, П заг. пл. 689,7 м2, АЗС Літ.С заг.пл. 40,6 м2, столярна майстерна Літ.У-2 заг.пл. 1112,0 м2, котельня Літ.Ф заг.пл. 213,5 м2, склад Літ.Х заг. пл. 71,3 м2, виробнича будівля Літ.Ц-2 заг.пл. 261,6 м2, авто майстерня Літ.Щ заг.пл. 124,6 м2, - службові будівлі: навіс Літ.Е пл.забудови 116,3 м2, вбиральня Літ.Ж пл.забудови 8,6 м2, комора Літ.З пл.забудови 15,8 м2, навіс Літ.Н пл.забудови 190,0 м2, навіс Літ.Т пл.забудови 64,7 м2, трансформаторна підстанція Літ.Ш пл.забудови 43,2 м2, та споруди: 1 Замощення, № 3 свердловина, № 4 басейн, № 2 огорожа, № 1 ворота, №5 ворота, оглядова яма, мачта-прожектор, кабельна лінія, водогінні мережі, що розташовані за адресою: вул.Очаківська, 2/2 у м.Миколаєві".

13. На підставі вказаних рішення та ухвали господарського суду Миколаївської області право власності на нежитловий об`єкт (виробнича база) за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2 було зареєстровано 20.02.2009 за державою в особі Міністерства оборони України в повному господарському віданні 28 УНР, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.02.2018 № 115677836.

14. 02.02.2018 між 28 УНР (зберігач) та ПП "Агрозапчастини А В" (поклажодавець) було укладений договір зберігання, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3 якого зберігач зобов`язується зберігати та повернути майно поклажодавця; в порядку та на умовах, визначених цим договором, для зберігання майна поклажодавця зберігач забезпечує придатним для зазначених цілей приміщенням. Подальше переміщення майна здійснюється за узгодженням сторін; за умовами договору зберігач зберігає майно у будівлі, сховищі, відкритому майданчику (далі-будівлі), що знаходиться за адресою: Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2, приміщення площею 40 кв.м.

15. Умовами розділу 2 даного договору передбачено, що плата за зберігання майна за домовленістю сторін на місяць складає 880 грн. 20 коп. разом з ПДВ; за зберігання майна поклажодавець здійснює плату за кожен місяць; оплата послуг зі зберігання майна здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача до 5 числа місяця, за який здійснюється оплата, на підставі наданого зберігачем рахунка шляхом направлення електронною поштою, факсом або під розписку; акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами, є підтвердженням надання послуг зі зберігання. Акт прийому-передачі наданих послуг підписується поклажодавцем протягом 5-ти календарних днів з дати отримання або повертається разом з обґрунтованим поясненням причин відмови від підписання у цей же термін. Неповернутий вчасно акт прийому-передачі наданих послуг або ненадходження обґрунтованої відмови від підписання є підтвердженням надання послуг зі зберігання.

16. Для отримання акта прийому-передачі наданих послуг поклажодавець повинен з`явитися до зберігача або уповноваженої ним особи. Неотримання акта прийому-передачі не є підставою для неперерахування коштів. У випадку неотримання акта прийому-передачі акт направляється поклажодавцю поштою та вважається узгодженим (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

17. Згідно з пунктом 6.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з 1 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення його дії не заявила про відсутність наміру його продовжувати, цей договір вважається пролонгованим на той же строк, на який був укладений цей договір.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що діяльність із надання послуг зберігання, яка є предметом Договору зберігання від 01.02.2018, зі сторони 28 УНР не здійснювалась, у свою чергу, ПП "Агрозапчастини А В" фактично користувалось приміщенням, в якому зберігалось його майно, мало вільний доступ до нього, а також здійснювало у приміщенні господарську діяльність.

19. Також під час розгляду справи прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону було здійснено виїзд на територію вивільненого військового містечка №96, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2 з метою фіксації здійснення підприємницької діяльності ПП "Агрозапчастини А В", за результатами якого зроблено фототаблицю, що наявна в матеріалах справи.

20. Судом першої інстанції зазначено, зокрема, про те, що лише в показах однієї допитаної особи згадується про ПП, назвою якого вказано "Агрозапчасти" (протокол допиту свідка від 12.04.2018 - на а. с. 47). Додана до рапорту від 22.10.2018 б/н фототаблиця також містить фотознімок банеру ПП "Агрозапчасти", однак жодного зображення майна, окрім самої будівлі, на фотознімках не зафіксовано.

21. Відмовляючи у позові суд першої інстанції вказав про те, що доказів, які надані прокуратурою, явно недостатньо для кваліфікації оспорюваного договору про зберігання як удаваного правочину та застосування до відносин сторін правових норм про оренду і визнання укладеного договору недійсним як такого, що суперечить Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

22. Суд апеляційної інстанції погодився в висновками суду першої інстанції та зазначив про те, що порівняльний аналіз положень оспорюваного договору з положеннями як § 1 глави 66 Цивільного кодексу України, так і статей 3, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в частині визначення його умов, жодним чином не дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди нерухомого державного майна, оскільки, крім іншого, в оспорюваному договорі не визначений об`єкт, фіксація якого безумовно є обов`язковою у відносинах оренди.

23. Апеляційним судом встановлено, що між 28 УНР та ПП "Агрозапчистини АВ" не виникли правовідносини, притаманні договору оренди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

24. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 № 460-IX касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08.02.2020).

25. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

26. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

27. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

28. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/19 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

29. У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

30. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

31. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

32. Незважаючи на факт порушення інтересів держави та недотримання Державним бюджетом коштів, посадовими особами МОУ не вживаються дієві заходи захисту порушених інтересів держави, у тому числі в судовому порядку. Зазначене стало підставою для звернення прокурора із даною позовною заявою в інтересах держави.

33. Спір у справі стосується визнання недійсним укладеного між відповідачами договору як такого, що є удаваним.

34. Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

35. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

36. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

37. У свою чергу, частиною першою статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

38. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

39. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

40. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

42. За змістом положень ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя і четверта статті 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74).

43. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

44. За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

45. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор на підтвердження того, що зазначений договір є удаваним, посилається на такі докази:

1) рапорт від 22.10.2018 б/н та фототаблиця (за результатими виїзду прокурора на територію вивільненого військового містечка № 96, розташованого за адресою:м.Миколаїв, вул.Очаківська, 2/2);

2) протоколи допиту свідків, складені 12.04.2018 і 16.04.2018 у межах досудового розслідування кримінального провадження.

46. Посилаючись на наведені докази, прокурор стверджує, що у сукупності викладені обставини свідчать про те, що при укладенні договору зберігання від 02.02.2018 реальне волевиявлення Установи було спрямовано на виникнення ПП "Агрозапчастини АВ" строкового оплатного права володіння та користування нежитловим приміщенням загальною площею 40 кв.м військового містечка № 96, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Очаківська, 2/2.

47. Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи №916/933/17 та від 05.12.2018 зі справи №904/6291/17. Втім, у кожній із вказаних справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами обставин вони приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правових висновків у даній справі та у справах, на які посилається скаржник.

48. Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

49. Доводи касаційної скарги вже досліджені та оцінені, у тому числі з точки зору їх доведеності, судами попередніх інстанцій і спростовані ними. У той же час суд касаційної інстанції в силу припису частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. З огляду на наведені законодавчі положення і з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наданої оцінки доказам, врахувавши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та встановивши, що ні прокурором, ні позивачем належними та допустимими доказами не доведено удаваного характеру правочину, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Звертаючись з касаційною скаргою, прокурор не спростував висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, та не довів неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

52. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

53. Понесені прокурором у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на прокурора, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 зі справи № 915/731/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко