Рішення

від 17.07.2020 по справі 160/3713/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року Справа № 160/3713/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Зіненко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізований охоронний підрозділ СОБР до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ОМС-ДН3953/1703/НП/СПТД/ФС від 27.01.2020р., -

ВСТАНОВИВ :

06.04.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізований охоронний підрозділ СОБР звернулося із адміністративним позовом до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради та, з урахуванням позову, поданого на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2020р., просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН3953/1703/НП/СПТД/ФС від 27 січня 2020р., прийняту відповідачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваною постановою до позивача були застосовано штраф у розмірі 472300 грн. на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, а саме: за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створенні перешкод у її проведенні, які полягають у відсутності підприємства позивача та його керівника за місцезнаходженням, які містяться в ЄДРПОУ (м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 75 кв.3) та за фактичним місцем здійснення господарської діяльності (м. Дніпро, пр. О.Поля, буд. 28-А) станом на 09.12.2019р. (на момент проведення інспекційного відвідування). Позивач вважає зазначену постанову протиправною, винесеною без додержання норм законодавства, а тому просить її скасувати посилаючись на те, що позивачем не отримувалося ані направлення на перевірку, ані жодних актів про неможливість інспекційного відвідування чим відповідачем порушені вимоги п.5, п.8, п.п.14,15 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 823 (далі - Порядок №823); зазначає, що підприємством було отримано 17.12.2019р. лише вимогу відповідача від 09.12.2019р. про надання документів, яка не містила жодної вказівки на строки протягом яких вони мали бути надані підприємством, вказані документи були підготовлені та чекали вказівки інспекторів про те, куди та коли їх слід надати; 09.12.2019р. керівник підприємства - Тальян П.В. перебував у службовому відрядженні у м. Кривому Розі, що підтверджено відповідним посвідченням та копією наказу про відрядження, директор позивача не був обізнаний про проведення інспекційного відвідування саме 09.12.2019р., а, відповідно, не міг вчиняти жодних активних дій по створенню перешкод у проведенні інспекційного відвідування позивача, а отже, вважає, що, у даному випадку, відсутні активні дії та умисел керівника підприємства позивача, що виключає можливість притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності з урахуванням змісту п.5 ч.2 ст.265 КЗпП України. У відповіді на відзив від 18.06.2020р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позовній заяві.

02.06.2020р. засобами електронного зв`язку на електронну адресу суду відповідачем за підписом начальника інспекції було надіслано письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що Інспекція є виконавчим органом Дніпровської міської ради, яка, згідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , наділена повноваженнями щодо здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством, а, відповідно, і є уповноваженою особою у розумінні Порядку №823 та Порядку №509 щодо накладення штрафу на фізичних та юридичних осіб за наслідками виявлених порушень законодавства про працю. Так, до Інспекції надійшли звернення фізичних осіб про порушення позивачем стосовно них законодавства про працю за наслідками розгляду яких був прийнятий наказ №811-ОД від 27.11.2019р. про проведення інспекційного відвідування позивача за період з 01.06.2018р. - по 01.06.2019р. за адресами: місцезнаходження - м.Дніпро, вул. Філософська, буд.75/3, фактичне місце здійснення господарської діяльності - м. Дніпро, пр. О.Поля, буд. 28-А, про проведення інспекційного відвідування позивача не повідомлялося у відповідності до вимог п.8 Порядку №823, так як інспектори дійшли висновку про те, що таке повідомлення є недоречним через те, що може завдати шкоди інспекційному відвідуванню та 09.12.2019р. інспекторами здійснено виїзд за вищенаведеними адресами позивача з метою проведення інспекційного відвідування за результатами якого було встановлено: відсутність позивача та його керівника за місцезнаходженням підприємства; за фактичним місцем здійснення господарської діяльності знаходиться офіс позивача, в якому начальник охорони повідомив, що керівник підприємства на робочому місці не знаходиться, у зв`язку із чим 09.12.2019р. був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, який разом із направленням на перевірку та вимогою про надання документів був надісланий на адресу позивача та отриманий позивачем 11.12.2019р., а потім 11.12.2019р. знову була направлена вимога про надання документів від 09.12.2019р., у якій було зазначено строк їх надання до 21.12.2019р. до 10:00 год., що була вручена позивачеві 14.12.2019р. , проте, виконана позивачем не була у зв`язку із чим 21.12.2019р. був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, який було надіслано позивачеві. Також відповідач вказує і на те, що листом від 26.12.2019р. №7/1-1851 повідомив позивача про розгляд справи 27.01.2020р., хоча Порядком №509 не передбачено участь об`єкта відвідування при розгляді справи про накладення штрафу, а тому вважає, що при розгляді справи про накладення штрафу уповноважена особа діяла лише в межах чинного законодавства України та Інспекцією було вжито всіх заходів для виконання її функцій, а також недопущення порушення прав та інтересів позивача (листи направлялись не лише на адресу позивача, а й на адресу засновника підприємства).

Позивач свого представника в судове засідання 17.07.2020р. не направив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 19.06.2020р. та 25.06.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи електронним повідомленням та поштовим повідомленням, відповідно (а.с.114,117).

16.07.2020р. позивач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення судового розгляду даної справи посилаючись на перебування керівника підприємства у відпустці та неможливість направити для участі у справі свого повноважного представника (а.с.118).

Розглянувши вищенаведене клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав перебування керівника позивача у відпустці, суд вивчивши додані до нього документи, не вбачає обґрунтованих правових підстав для його задоволення, оскільки доказів перебування керівника позивача у відпустці до клопотання не додано, з 25.06.2020р. (а.с.117) позивач був обізнаний про судове засідання 17.07.2020р. та зобов`язаний був як добросовісний позивач, який зацікавлений у дотриманні строків вирішення заявленого ним спору згідно до вимог ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечити участь свого представника, а отже, подане клопотання є безпідставним та необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Відповідач також не забезпечив участь свого повноважного представника у судове засідання 17.07.2020р. із належно оформленими повноваженнями з урахуванням вимог п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України щодо участі у справах загального позовного провадження з 01.01.2020р. тільки адвоката або самопредставництва шляхом внесення такої особи до ЄДРПОУ (відомості про таку особи у ЄДРПОУ станом на 17.07.2020р. відсутні - а.с.122-123), про причини неявки представника відповідача та незабезпечення участі свого представника у спосіб, встановлений Конституцією України відповідач суд не повідомив, незважаючи на те, що судом відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність виконання вимог Конституції України, зокрема, у повістках (а.с.98-99), про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 19.06.2020р. (згідно електронного повідомлення на електронну адресу) та 20.06.2020р. (згідно поштового повідомлення) наявних в матеріалах справи (а.с.102-103,116).

Окрім того, судом враховується і те, що відповідач, будучи обізнаним про вимоги Конституції України, які набули чинності з 01.01.2020р. щодо представництва у судах України, у період з 22.04.2020р. (моменту відкриття провадження у даній справі) ні у підготовчі засідання (мало місце їх відкладення судом з метою надання відповідачеві часу для оформлення повноважень представника відповідача), ні у судове засідання не виконав вимог Конституції України, жодного разу з 22.04.2020р. по 17.07.2020р. не направив свого представника із належно оформленими повноваженнями, що судом визнається як зловживання процесуальними правами відповідачем, направленими на перешкоджання судового розгляду справи виходячи з вимог п.1 ч. 2 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки за умови, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, неявку учасників справи у судове засідання 17.07.2020р., неповідомлення учасниками справи про обґрунтовані причини неявки в судове засідання, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 22.04.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 22.05.2019р. згідно до вимог ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.27).

24.05.2020р. через оголошення загальнодержавного карантину з урахуванням положень Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , обмеження пересування територією області громадян, з метою недопущення порушення прав учасників справи на участь у розгляді справи, підготовче засідання у даній справі було перенесене на 03.06.2020р. та 19.06.2020р. згідно довідок №114, 115 (а.с.47-48,98-99).

У підготовчому засіданні 03.06.2020р. у задоволенні клопотання Інспекції про зупинення розгляду даної справи було відмовлено повністю на підставі ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України згідно ухвали суду від 03.06.2020р. (а.с.96-97).

19.06.2020р. у підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження у даній справі та її судовий розгляд по суті призначений на 17.07.2020р. на підставі ст.ст.180-183 Кодексу адміністративного судочинства України згідно відповідної ухвали суду, наявної у справі (а.с.111-113).

Із наявних в матеріалах справи копій документів судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізований охоронний підрозділ СОБР зареєстроване як юридична особа 19.08.2006р. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, буд.75, кв.3 , що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Дніпропетровській області №10478 від 16.04.2007р., наявною у справі (а.с.16).

27.11.2019р. відповідачем на підставі ст.259 КЗпП України, ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні п.п.1 п.5 Порядку №823 був прийнятий наказ за №811-ОД Про проведення інспекційного відвідування ТОВ Спеціалізований охоронний підрозділ СОБР за пунктом 1 якого було наказано інспекторам праці Шворак С.С. та Петрусьову Е.С. провести з 09.12.2019р. інспекційне відвідування із здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питання оформлення трудових відносин з працівниками ТОВ СОП СОБР за період з 01.06.2018р. - 01.06.2019р. місцезнаходження юридичної особи - м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 75 кв.3, фактичне місце здійснення господарської діяльності: м. Дніпро пр. О.Поля буд. 28-А, що підтверджується змістом копії наведеного наказу (а.с.75).

09.12.2019р.вищенаведеними інспекторами праці на виконання вищенаведеного наказу було здійснено виїзд з метою проведення інспекційного відвідування за вищенаведеними адресами та встановлено, що за місцезнаходженням юридичної особи відсутність ТОВ СОП СОБР та його керівника; за фактичним місцем здійснення - знаходиться офіс ТОВ СОП СОБР , в якому знаходився чоловік, що представився начальником охорони та сказав, що керівник підприємства на робочому місці не знаходиться та вказав, щоб інспектори приходили наступного дня, за результатами такого відвідування був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування за №ОМС-ДН3953/1703/НП від 09.12.2019р., що підтверджується його копією, наявною у справі (а.с.78-79).

Також відповідачем разом із вищенаведеним актом 09.12.2019р. було складено і вимогу про надання документів №ОМС-ДН3953/1703/НД, у якій відповідач зобов`язував у строк до 10.00 год. 21.12.2019р. надати необхідні документи для проведення інспекційного відвідування за наведеним у ній переліком, що підтверджується змістом наведеної вимоги (а.с.10-11,80-81).

Вказаний вище акт та вимога про надання документів були надіслані на адресу позивача 09.12.2019р. згідно опису поштового вкладення, що підтверджується копією опису вкладення, копією накладної №4900077923581 від 09.12.2019р., наявних у справі (а.с.80).

Вищенаведене поштове відправлення було вручене представнику позивача 11.12.2019р. згідно відомостей Укрпошти, наведених у копії відповіді від 24.01.2020р. №39-Ю-04-143 (а.с.94-зворот).

Також, і 11.12.2019р. на адресу місцезнаходження юридичної особи - позивача було надіслано вимогу про надання документів №ОМС-ДН3953/1703/НД від 09.12.2019р. з зобов`язанням надання необхідних копій документів строком до 21.12.2019р. згідно змісту копії службової записки від 23.12.2019р. та копії фіскального чеку від 11.12.2019р. (а.с.82-85-86).

Докази отримання позивачем вищенаведеної вимоги та акту від 09.12.2019р., надісланої на адресу позивача повторно 11.12.2019р. у матеріалах справи відсутні.

Надалі, 21.12.2019р. у зв`язку із не усуненням позивачем перешкод для проведення інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування за №ОМС-ДН3953/1703/НП, який було надіслано позивачеві згідно опису поштового вкладення та накладної №4900078350275 від 21.12.2019р. (а.с.82-84).

23.12.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято рішення №ОМС-ДН3953/1703/НП/СП про розгляд справи про накладення штрафу на позивача та повідомлення від 26.12.2019р. за №7/1-1851 про розгляд справи про накладення штрафу 27.01.2020р., вказане повідомлення було надіслано позивачеві згідно опису поштового вкладення та накладної №4900078231837 - 27.12.2019р. (а.с.86-89).

А 27.01.2020р. посадовою особою відповідача було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН3953/1703/НП/СПТД/ФС за якою на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 472300,00 грн., що підтверджується змістом вищенаведеної постанови (а.с.6-9,92-93).

Вказана постанова була направлена на адресу позивача 29.01.2020р. згідно копії опису поштового вкладення та копії накладної №4900079302002 (а.с.94).

Позивач оспорює вказану постанову, просить її визнати протиправною та скасувати посилаючись на те, що посадовою особою позивача не вчинялось жодних дій, направлених на перешкоджання у проведенні інспекційного відвідування, оскільки про проведення інспекційного відвідування відповідач позивача не повідомляв в порушення вимог, п.5, п.8 Порядку №823., 09.12.2019р. керівник позивача знаходився у відрядженні у м. Кривому Розі, що підтверджується копією наказу та відповідним посвідченням про відрядження, а, відповідно, вважає, що позивач не вчиняв жодних активних дій, які полягають у створенні перешкод інспекторам у проведенні інспекційного відвідування у зв`язку із чим позивач вважає, що висновки відповідача щодо вчинення позивачем перешкод у проведенні інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам, а тому у відповідача відсутні законні підстави для притягнення його до відповідальності з підстав порушення абзацу 7 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються ст. 265 КЗпП України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері у сфері господарської діяльності , Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин - 09.12.2019р. (далі - Порядок №823), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), також ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Так, у відповідності до вимог ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом б частини першої цієї статті, належать: 1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством; 2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 Порядку №823 встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.6 Порядку №823 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

За приписами п. 8 Порядку №823 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

У відповідності до вимог п.п.1,2 п.11 Порядку №823 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, а саме: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Пунктом 16 вказаного вище Порядку №823 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням - п.17 Порядку №823 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.

Абзацом 2 п.2 Порядку №509 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що штрафи можуть накладатися на підставі, зокрема:

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

А згідно абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі, зокрема:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що підставою для накладення штрафу на суб`єкта господарювання може бути, зокрема, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування тільки за умови встановлення фактів вчинення активних дій суб`єкта господарювання, які полягають у недопущенні до проведення перевірки або створення таким суб`єктом перешкод у її проведенні.

При цьому, п.8 Порядку №823 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на відповідача покладено обов`язок повідомляти об`єкт відвідування або уповноважену ним посадову особу про проведення такого інспекційного відвідування.

Разом з тим, як встановлено судом із наданих учасниками справи копій документів, 09.12.2019р. посадовими особами відповідача було здійснено виїзд за місцезнаходженням позивача, а також за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивача за адресами, а саме: місцезнаходження - м. Дніпро, вул. Філософська, буд.75/3, фактичне місце здійснення господарської діяльності - м. Дніпро, пр. О.Поля, буд. 28-А, з метою проведення інспекційного відвідування позивача, проте, до початку проведення інспекційного відвідування - 09.12.2019р. позивача чи його уповноважену посадову особу, як об`єкта відвідування, відповідачем повідомлено не було, що свідчить про порушення відповідачем вищенаведених вимог п.8 Порядку №823 у редакції, чинній на 09.12.2019р., відповідний наказ про проведення перевірки та направлення посадовим особам позивача не вручались до початку інспекційного відвідування до 09.12.2019р. (такі докази відсутні) у порушення вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері у сфері господарської діяльності .

Факт не повідомлення відповідачем позивача про проведення інспекційного відвідування саме 09.12.2019р. також підтверджено і у відзиві відповідачем та не спростовано жодними наданими копіями документів.

А посилання відповідача у відзиві на направлення наказу на проведення перевірки акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 09.12.2019р. на адресу позивача 09.12.2019р. не є належним доказом виконання відповідачем вимог п.8 Порядку №823 у розумінні ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, керівник позивача 09.12.2019р. (на момент виїзду інспекторів з метою проведення інспекційного відвідування) - директор ТОВ СОП СОБР Тальян П.В. перебував у службовому відрядженні у м. Кривому Розі з метою ознайомлення з об`єктом та розрахунку вартості послуг з охорони, що підтверджується копією наказу №4/1-К про службове відрядження від 06.12.2019р. та копією посвідчення про відрядження, яке містить відмітки про вибуття/прибуття з м. Дніпро до м. Кривого Рогу та у зворотному напрямку саме 09.12.2019р., наявних в матеріалах справи (а.с.13-14).

З огляду на викладене та враховуючи вищенаведені обставини щодо неповідомлення відповідачем позивача про проведення інспекційного відвідування саме 09.12.2019р., встановлення судом фактичних обставин, які свідчать про те, що керівник позивача 09.12.2019р. перебував у службовому відрядженні у м. Кривому Розі, що підтверджено вищенаведеними дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, факти перебування керівника підприємства позивача у відрядженні у іншому населеному пункті, необізнаність його про проведення інспекційного відвідування саме 09.12.2019р. (відповідач про таке відвідування не повідомив позивача в порушення вимог п.8 Порядку №823), виключають можливість вчинення позивачем дій по недопущенню до інспекційного відвідування інспекторів праці та виключають і можливість свідомого створення перешкод позивачем інспекторам Держпраці у проведенні інспекційного відвідування, оскільки створення позивачем будь-яких перешкод у проведенні перевірки інспекторам праці судом не встановлено, а відповідачем жодними доказами не доведено у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому оспорювана постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог п.8 Порядку №823 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин та абзаців 6 та 7 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Також і посилання посадових осіб відповідача у акті про неможливість проведення інспекційного відвідування від 09.12.2019р. про створення позивачем йому перешкод у проведенні інспекційного відвідування у вигляді відсутності позивача та його керівника за його місцезнаходженням є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними та обґрунтованими доказами, спростовуються тим, що посадова особа позивача взагалі не була обізнана про проведення інспектування інспекторами праці 09.12.2019р., що підтверджено відповідачем у відзиві про те, що ні наказ, ні направлення на перевірку керівнику позивача не направлялось до 09.12.2019р. (не вручалось), а, відповідно, і відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що позивачем вчинялися дії по недопущенню до проведення інспекційного відвідування інспекторів праці та створювались перешкоди інспекторам праці у інспекційному відвідуванні.

При цьому, відповідач ні у відзиві на позов, ні доданими до відзиву копіями документів не зміг обґрунтувати те, що повідомлення позивача про дату, час та місце інспекційного відвідування 09.12.2019р. могло завдати шкоди інспекційному відвідуванню, як це передбачено п.8 Порядку №823, з урахуванням того, що предметом даного інспекційного відвідування були питання оформлення трудових відносин позивачем з його працівниками у період з 01.06.2018р. по 01.06.2019р., тобто, періоди перевірки, які вже сплинули, отже, документи, що підлягали перевірці неможливо уже скласти поза межами наведеного періоду, а тому вказані обставини жодним чином не могли завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Також слід зазначити, що судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що за п.16 Порядку №823 під поняттям створення об`єктом відвідування перешкод інспектору праці серед інших перешкод передбачено і перешкоди у вигляді відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за своїм місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), з огляду на те, що вказаний нормативно-правовий акт є підзаконним нормативним правовим актом, який не може визначати додаткові підстави для притягнення до відповідальності за абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, тоді як аналіз змісту ст.265 КЗпП України не відносить до підстав для притягнення до відповідальності - відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за своїм місцезнаходженням до обставин, що створюють перешкоди у інспекційному відвідуванню інспектору праці.

Так, із аналізу змісту абзаців 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України видно, що за абз.6 вказаної норми до створення перешкод у проведенні перевірки віднесено активні дії суб`єкта господарювання, які направлені на недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, що є підставами для застосування до такого суб`єкта господарювання штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, в той же час, зі змісту абзацу 7 вказаної норми передбачено, що вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї статті, уже при проведенні перевірки з питань виявлених порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - є підставою для застосування штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що застосування штрафу у стократному розмірі заробітної плати, встановленої законом на момент виявленого порушення, (тобто станом на 09.12.2019р.), що становить 472300,00 грн. можливе лише за умови вчинення активних дій щодо створення перешкод суб`єктом господарювання, яке полягає у недопущенні до проведення перевірки інспектора праці уже при проведенні такого інспекційного відвідування.

Проте, як встановлено судом із наданих документів, інспектори праці до проведення перевірки (інспекційного відвідування) взагалі не приступали через відсутність позивача та уповноваженої особи позивача за місцезнаходженням підприємства 09.12.2019р. через необізнаність та не повідомлення відповідачем позивача про таке інспекційне відвідування, а отже, застосування штрафу до позивача на підставі абзацу 7 ч.2 ст.265 КЗпП України є неспіврозмірним та необґрунтованим з урахуванням того, що норми ст. 265 КЗпП України не передбачають накладення штрафу на позивача органами держпраці у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

За таких обставин та виходячи із того, що норми ст.265 КЗпП України носять вищу юридичну силу та мають пріоритетність у застосуванні штрафу, не містять таких підстав для застосування штрафу як створення перешкод у вигляді відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, необґрунтоване визначення у п.16 Порядку №823 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, під поняттям створення перешкод інспектору держпраці у вигляді відсутності за місцезнаходженням об`єкта відвідування, яке не відповідає приписам ст. 265 КЗпП України, а відповідно, суд зобов`язаний застосувати у такому випадку правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто норми ст.265 КЗпП України, виходячи з вимог ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дії посадових осіб відповідача, які полягають у проведенні інспекційного відвідування позивача 09.12.2019р. без повідомлення (інформування) позивача про дату, час та місце проведення такого інспекційного відвідування, без належного вручення наказу та направлення на таку перевірку посадовій особі позивача, а, як наслідок, і прийняття оспорюваної постанови за наслідками такої перевірки, є протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Згідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За приписами ч.1, ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення по справі Христов проти України від 19.02.2009р. (заява №4465/04) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуація та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що унеможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06) визначено концепцію якості закону з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання порушує вимогу якості закону .

Таким чином, виходячи з того, що тлумачення поняття створення перешкод у проведенні перевірки чи інспекційного відвідування, що визначені п.16 Порядку №823, поняття створення перешкод, яке визначене у статті 265 КЗпП України, свідчить про неоднозначність (множинність) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю), суд приходить до висновку, що за таких обставин застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою не відповідає вимогам абзаців 6 та 7 частини 2 ст.265 КЗпП України (оскільки відсутні такі підстави для застосування штрафу як недопущення до проведення перевірки та створення перешкод у вигляді відсутності об`єкта відвідування за місцезнаходженням), а тому оспорювана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем ні у ході підготовчого провадження, ні у ході судового розгляду справи суду не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність та законність прийняття відповідачем оспорюваної постанови з урахуванням встановлених вище судом обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи відповідача у відзиві з приводу того, що ним 09.12.2019р. на адресу позивача була надіслана вимога про надання документів у строк до 21.12.2019р., яка вручена позивачеві 11.12.2019р. та відповідачем 11.12.2019р. було додатково надіслано ту ж саму вимогу від 09.12.2019р., з огляду на те, що, по-перше, наведені дії відповідача не можуть бути належними доказами повідомлення позивача про дату, час та місце проведення інспекційного відвідування 09.12.2019р. на виконання вимог п.8 Порядку №823; по-друге, досліджений судом зміст вимоги про надання документів від 09.12.2019р., який був отриманий позивачем 17.12.2019р.(що підтвердив позивач у позові) не містить відомостей про надання позивачем саме до 21.12.2019р. витребуваних Інспекцією документів (а.с.10-12), що позбавляло позивача можливості виконати її вимоги; по-третє, направлення вимоги про надання документів додатково ще й 11.12.2019р. взагалі не передбачено жодними вищенаведеними нормами чинного законодавства, а по-четверте, приписи абзаців 6 та 7 частини 2 ст.265 КЗпП України містять виключний перелік підстав для застосування штрафу (недопущення до проведення перевірки та створення перешкод у її проведенні), а отже, не направлення об`єктом відвідування документів на вимогу відповідача поза межами проведення інспекційного відвідування не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафу за наведеними нормами.

Також, судом критично надається оцінка діям посадових осіб відповідача щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування позивача від 21.12.2019р. (а.с.82-83), у якому продубльовані ті ж самі обставини неможливості проведення інспекційного відвідування, які містить і зміст акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 09.12.2019р. (а.с.78-79) без надання відповідачем суду доказів повідомлення позивача про проведення інспекційного відвідування як 09.12.2019р., так і 21.12.2019р., що є порушенням вимог п.8 Порядку №823, без надання суду доказів фактичного здійснення спроб проведення інспекційного відвідування інспекторами праці саме 21.12.2019р. та виходячи з того, що вказаний акт був складений у вихідний/неробочий день (21.12.2019р. - суботу), тоді як інспекційне відвідування не може проводитися у вихідні дні, а лише у робочі дні згідно до вимог п.10 Порядку №823.

Є безпідставними і необґрунтованими доводи відповідача про те, що 26.12.2019р. Інспекція листом за №7/1-1851 повідомила позивача про розгляд справи про накладення штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування 27.01.2020р. о 15.45 год., оскільки доказів отримання позивачем вказаного повідомлення у строк до 27.01.2020р. (до моменту розгляду справи) згідно відомостей Укрпошти, наведених у листі від 24.01.2020р. № 39-Ю-04-143 (а.с.94), інформації не містить, а відповідачем таких доказів суду не надано, що, у даному випадку, позбавило позивача можливості бути обізнаним про розгляд його питання про накладення на нього штрафу та позбавило позивача можливості надати відповідні пояснення, заперечення та будь-які документи в порушення вимог п.9 ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено прийняття рішень суб`єктом владних повноважень (у даному випадку відповідачем) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття такого рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з порушенням права позивача на його участь у процесі прийняття оспорюваної постанови, зокрема, і які передбачені п.9 ч.2 ст.2 наведеного Кодексу.

Таким чином, слід дійти висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідачем були порушені права та інтереси позивача на його участь у процесі прийняття оспорюваної постанови, які у тому числі і передбачені п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягають судового захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно платіжного доручення №100064 від 02.04.2020р. у розмірі 7084,50 грн. (а.с.5).

У зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці з 20.07.2020р. по 14.08.2020р. включно, що підтверджується довідкою кадрового забезпечення суду, наявною в матеріалах справи, останнім днем складання повного судового рішення у цій справі є 17.08.2020р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізований охоронний підрозділ СОБР до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ОМС-ДН3953/1703/НП/СПТД/ФС від 27.01.2020р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН3953/1703/НП/СПТД/ФС від 27.01.2020р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького,75 код ЄДРПОУ 41169207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізований охоронний підрозділ СОБР (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд.75, кв.3, код ЄДРПОУ 34562802) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7084 грн. 50 коп. (сім тисяч вісімдесят чотири грн. 50 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 17.08.2020р.

Суддя С.О. Конєва