Рішення

від 11.08.2020 по справі 460/4776/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2020 року м. Рівне №460/4776/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивачів - адвоката Л.І. Татарчук; представника відповідача - С.О. Грицюка; представника третьої особи - Н.П. Руденко; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі законного представника - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника - ОСОБА_6 , до Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області, про визнання протиправним і скасування рішення в частині.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , в особі законного представника - ОСОБА_2 (далі іменується - позивач 1), ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_4 (далі іменується - позивач 2), ОСОБА_5 , в особі законного представника - ОСОБА_6 (далі іменується - позивач 3) до Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивачі просили суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області №52 від 31.03.2020 Про затвердження проекту мережі класів у закладах загальної середньої освіти Млинівської селищної ради на 2020-2021 навчальний рік щодо затвердження Проекту мережі класів у закладах середньої освіти Млинівської селищної ради на 2020-2021 навчальний рік в частині пункту 7 затвердженого Проекту мережі про визначення кількості перших класів Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області із зазначенням цифри 0 .

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачі звернулися до Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області із заявами про зарахування дітей до першого класу. За результатами розгляду таких заяв освітній заклад відмовив у зарахуванні шляхом проставлення резолюції, посилаючись на Рішення Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області №52 від 31.03.2020 Про затвердження проекту мережі класів у закладах загальної середньої освіти Млинівської селищної ради на 2020-2021 навчальний рік , де вказано про кількість перших класів - 0 . Позивачі вказують, що таким рішенням органу місцевого самоврядування порушено їх права на освіту, визначених нормами статті 53 Конституції України, Законом України Про освіту , Законом України Про повну загальну середню освіту , Конвенції ООН про права дитини та Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушення права на освіту визначається порушенням законного права вибору навчального закладу. Позивачі вказують, що оскаржуване рішення прийняте без проведення громадських слухань; прийняте не в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень, визначений статтею 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статтею 18, частиною 3 статті 66 Закону України Про освіту , та норм закону України Про повну загальну середню освіту . Рішення приймалося з урахуванням фінансового забезпечення та на підставі даних Звіту 77-РВК Звіт про кількість дітей шкільного віку , який є основою для проектування освітньої мережі. Відповідач вказує, що оскаржуване рішення жодним чином не порушує прав позивачів на освіту, а можливе скасування судом такого рішення не дає підстав для прийняття директором гімназії рішення про зарахування дітей до першого класу.

Ухвалою суду від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.08.2020; залечено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Млинівську гуманітарну гімназію Млинівської селищної ради Рівненської області.

Ухвалою суду від 06.07.2020 заяву представника ОСОБА_2, яка є представником за законом ОСОБА_1 - адвоката Ю.В. Петрука, про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , законним представником якого виступає ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законним представником якої виступає ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якої виступає ОСОБА_6 , до Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення в частині - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 22.07.2020 заяву представника ОСОБА_2, яка є представником за законом ОСОБА_1, про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , законним представником якого виступає ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законним представником якої виступає ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якої виступає ОСОБА_6 , до Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 04.08.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.08.2020.

У судове засідання 11.08.2020 прибув представник позивачів, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачам у задоволенні позову.

Представник третьої особи підтримав позицію позивачів та просив суд задовольнити позов.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 11.08.2020.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Рівненської області Про затвердження проекту мережі класів у закладах загальної середньої освіти Млинівської селищної ради на 2020-2021 навчальний рік від 31.03.2020 №52 (далі іменується - Рішення №52) вирішено:

1. Затвердити проект мережі класів у закладах загальної середньої освіти Млинівської селищної ради на 2020-2021 навчальний рік, що додається;

2. Керівникам закладів загальної середньої освіти:

1) при формуванні класів на 2020-2021 навчальний рік керуватись рішенням Млинівської селищної ради від 14 березня 2018 року №1487 Про затвердження плану заходів з оптимізації мережі та функціонування закладів загальної середньої освіти Млинівської селищної ради , Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 № 367, іншими актами законодавства у сфері освіти, укладеними в установленому законом порядку, а також даним рішенням;

2) рекомендувати не формувати у 2020-2021 навчальному році перші та десяті класи із кількістю учнів менше п`яти;

3) рекомендувати здійснювати поділ учнів класу на групи при поглибленому вивченні іноземної мови з 1 класу, при проведенні практичних занять з інформатики з використанням комп`ютерів за умови формування груп у кожній не менше 9 учнів, відповідно до Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах;

4) подати до 01 липня 2020 року інформацію управлінню освіти, культури, туризму, молоді та спорту селищної ради за формою, визначеною у додатку;

3. Рекомендувати директору Млинівської ЗОШ №3 І-ІІІ ступенів Яковцю С.М. утворити у 2020-2021 навчальному році єдиний інклюзивний клас у смт Млинів на базі першого класу Млинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 у разі звернення батьків дітей з особливими потребами, які проживають у смт Млинів;

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника селищного голови з гуманітарних питань та соціальної політики Феху В.С. (а.с. 167).

Рішенням №52 затверджено Проект мережі класів у закладах загальної середньої освіти Млинівської селищної ради на 2020-2021 навчальний рік , відповідно до пункту 7 якого, кількість перших класів у Млинівській гуманітарній гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області становить 0 (далі іменується - Проект мережі класів) (а.с. 168).

Рішення №52 прийняте на підставі: Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 №367, відповідно до подання Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Млинівської селищної ради від 28.02.2020 №124, керуючись статтею 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статтями 66, 68 Закону України Про освіту , рішенням Млинівської селищної ради від 14 березня 2018 року №1487 Про затвердження плану заходів з оптимізації мережі та функціонування закладів загальної середньої освіти Млинівської селищної ради , враховуючи рішення виконавчого комітету Млинівської селищної ради від 24.09.2019 №183 Про затвердження фактичної мережі закладів дошкільної та загальної середньої освіти Млинівської селищної ради на 2019-2020 навчальний рік , кількість дітей, яким виповнилося 5 років станом на 01.09.2019 за даними звітів 77-РВК (всього - 225 дітей, які не навчаються в закладах загальної середньої освіти), з метою раціонального формування мережі класів, зарахування дітей до закладів загальної середньої освіти для здобуття початкової, базової, загальної середньої освіти за денною формою навчання.

Щодо рішення Млинівської селищної ради від 14 березня 2018 року №1487 Про затвердження плану заходів з оптимізації мережі та функціонування закладів загальної середньої освіти Млинівської селищної ради , суд зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №817/1455/18 визнано протиправним та скасовано повністю рішення Млинівської селищної ради №1487 від 14 березня 2018 року Про затвердження плану заходів з оптимізації мережі та функціонування закладів загальної середньої освіти Млинівської селищної ради .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, апеляційну скаргу Млинівської селищної ради Рівненської області задоволено: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі 817/1455/18 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову позивачів до Млинівської селищної ради Рівненської області, селищного голови Млинівської селищної ради Рівненської області Левицького Дмитра Валерійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Млинівська гуманітарна гімназія Млинівської селищної ради Рівненської області, Відділ освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області, Сектор з питань опіки, піклування та усиновлення Служби у справах дітей Млинівської районної державної адміністрації, Млинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Млинівської селищної ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Рішення №52, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Так, посилаючись на процедурні порушення при прийнятті Рішення №52 та його необґрунтованість по суті, позивачі вказують, що у даному випадку порушене їх право на освіту: право дітей навчатися у Млинівській гуманітарній гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області, оскільки згідно Проекту мережі класів кількість перших класів у даному навчальному закладі становить 0 ; позивачі вказують, що ними були подані до навчального закладу заяви про вступ дітей у перший клас, проте їх зарахування не відбувається через наявність оскаржуваного Рішення №52.

Суд вказує, що право на освіту регламентується нормами міжнародного та національного законодавства.

Так, відповідно до статті 53 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року і підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року, ратифікованою постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки Про ратифікацію Конвенції про права дитини №789-XII від 27.02.1991, держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безплатну й обов`язкову початкову освіту;

b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв`язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Відповідно до статті 2 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997), нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.

За правилами статті 2 Закону України Про освіту №2145-VIII від 05.09.2017 (далі іменується - Закон України №2145-VIII), законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу. Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми. Суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України №2145-VIII, кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту , має рівне з громадянами України право на освіту. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

За приписами статті 4 Закону України №2145-VIII, держава забезпечує: безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства. Право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України; для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб`єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством; для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти. Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України Про повну загальну середню освіту №463-IX від 16.01.2020 (далі іменується - Закон України №463-IX), в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.

Надаючи правову оцінку будь-якому рішенню суб`єкта владних повноважень, у першу чергу встановленню підлягає факт наявності чи відсутності порушених прав , свобод чи інтересів осіб, які звернулися до суду за їх захистом.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.

За змістом статті 55 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

В постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 у справі №21-34а15 зазначено, що за змістом статті 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 року).

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. у

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 у справі №21-3222а15.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 № 2138а15.

Позивачі вказують на порушення їх права на освіту, внаслідок прийняття оскаржуваного Рішення №52, через неможливість зарахування дітей у перший клас Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами подані до Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області заяви про зарахування дітей у перший клас (а.с. 215-217). Такі ж заяви подані і іншими громадянами (а.с. 218-223).

Під час розгляду справи по суті, судом з`ясовано, що оскаржуване Рішення №52 не є остаточним у розумінні кінцевого затвердження мережі класів навчальних закладів.

Дане підтверджується тим, що після прийняття оскаржуваного Рішення №52 до нього вносилися зміни відповідно до рішення №81 від 19.06.2020 (а.с. 171) та №87 від 24.07.2020 (а.с. 177), з урахуванням мотивів, викладених у відповідних зверненнях щодо збільшення або зменшення відповідних класів.

Суд зазначає, що остаточне рішення щодо визначення мережі закладів освіти та класів формується шляхом прийняття відповідного рішення про затвердження фактичної мережі, а не проекту мережі (як у даному випадку).

Тобто, Млинівська гуманітарна гімназія Млинівської селищної ради Рівненської області на даний момент наділена правом (повноваженнями) на прийняття та зарахування дітей до першого класу.

На переконання суду, оскаржуване Рішення №52 жодним чином не забороняє проводити зарахування дітей, зокрема, що першого класу Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області, оскільки оскаржуваним Рішенням №52 затверджено лише Проект мережі , який підлягає можливим коригуванням, а не Фактичну мережу .

Тобто, оскаржуване Рішення №52 підлягає подальшій реалізації, шляхом прийняття іншого рішення органом місцевого самоврядування вже про затвердження фактичної мережі .

Тобто, право на освіту позивачів, зокрема, на освіту у Млинівській гуманітарній гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області, не порушене; позивачі та інші особи звернулися до навчального закладу з відповідними заявами про зарахування дітей у перший клас; а такі заяви підлягають розгляду у загальному порядку без урахування Рішення №52, яке не є остаточним.

Підготовка оскаржуваного Рішення №52 не може свідчити про позитивне чи негативне вирішення питання щодо остаточної мережі, а тому суд наголошує про передчасне звернення позивачів до суду з позовом у зв`язку з відсутністю порушених прав позивачів.

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оскільки оскаржуваним Рішенням №52 в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких негативних рішень, які б впливали на права та інтереси позивачів, враховуючи недоведеність позивачами обставин порушеного права внаслідок прийняття такого рішення, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі законного представника - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП представника НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП представника НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 , в особі законного представника - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП представника НОМЕР_3 ) до Виконавчого комітету Млинівської селищної ради Млинівського району Рівненської області (вулиця Степана Бандери, 1, селище міського типу Млинів, Рівненська область; код ЄДРПОУ 04386338), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Млинівської гуманітарної гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області (вулиця О.Кірися, 27, селище міського типу Млинів, Рівненська область, 35100; код ЄДРПОУ 24176502) про визнання протиправним і скасування рішення в частині - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 серпня 2020 року.

Суддя К.М. Недашківська