Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
04 серпня 2020 р. Справа № 520/1251/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,
за участю:
представника позивача - Іванова О.А.,
представника відповідача - Саблукова Д.Є.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-терра" (код ЄДРПОУ 40784052, вул. Пушкінська, буд. 68, м. Харків, 61024) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-терра" (надалі за текстом - ТОВ "Укр-терра") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління ДПС у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000331421 від 27 червня 2019 року прийняте Головним управління ДФС у Харківській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 вказаний адміністративний позов було залишено буз руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 11.03.2020 від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію обставинами встановленими в ході проведення перевірки ТОВ "Укр-терра".
Від представника позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та наявні матеріали справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
ТОВ "Укр-терра" взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 29.08.2016 № 14801020000070620.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.05.2019 № 5035, виданого Головним управлінням ДФС у Харківські області головному державному ревізору-інспектору відділу аудиту платників Київського управління аудиту ГУ ДФС у Харківської області Колченко І.Д., відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. п. 75.1.2 п. 75.1, ст. 75, п. п. 78.1.1, п. п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), наказу ГУ ДФС у Харківській області від 22.05.2019 № 3619, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Укр-терра" (код за ЄДРПОУ 40784052) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, з податку на додану вартість, щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) за листопад 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
Результати перевірки податкового органу відображені в акті ГУ ДФС у Харківській області від 05.06.2019 № 1935/20-40-14-21-08/40784052 (надалі за текстом - акт від 05.06.2019 № 1935/20-40-14-21-08/40784052).
За висновками акту від 05.06.2019 № 1935/20-40-14-21-08/40784052 встановлено порушення ТОВ "Укр-терра":
- вимог абз. а п. 198.1, абзацу першого і другого п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2018 року у сумі 199166,66 грн.
В результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, за листопад 2018 року в сумі 199166,66 грн..
Перевіркою ТОВ "Укр-терра" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885).
На підставі висновків акту від 05.06.2019 № 1935/20-40-14-21-08/40784052 відносно позивача складено податкове повідомлення-рішення № 00000331421 від 27 червня 2019 року про донарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість розмірі 199167,00 грн., та фінансових санкцій в розмірі 49791,75 грн..
Вказані обставини та незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, слугувала підставою його звернення до суду.
Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі за текстом - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
Відповідно до 44.1 ст. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885).
По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, стали не надання до перевірки банківських виписок та/або платіжних доручень, які свідчать про перерахування коштів на користь контрагентів-постачальників ТОВ "Сталміс"; у штаті ТОВ "Сталміс" на момент взаємовідносин з позивачем працювала 1 особа; відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018 основні засоби на підприємстві ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) відсутні.
Між ТОВ "Укр-терра" (код за ЄДРПОУ та ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) укладено договір про надання аудиторських послуг № 03/01/18-1 від 03.01.2018.
В ході проведення перевірки з боку податкового органу виявлено факт наявності кредиторської заборгованості перед ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) за цим договором та в загальному розмірі 1360000,00 грн..
Між ТОВ "Укр-терра" (код за ЄДРПОУ та ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) укладено договір зберігання № 03/01/18-3 від 03.01.2018.
В ході проведення перевірки з боку податкового органу виявлено факт наявності кредиторської заборгованості перед ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) за цим договором та в загальному розмірі 1360000,00 грн..
Між ТОВ "Укр-терра" (код за ЄДРПОУ та ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) укладено договір на вантажно-розвантажувальні роботи № 03/05/18-1 від 03.05.2018.
В ході проведення перевірки з боку податкового органу виявлено факт наявності кредиторської заборгованості перед ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) за цим договором та в загальному розмірі 1360000,00 грн..
Стосовно ТОВ "Сталміс" (код за ЄДРПОУ 42274885) з боку податкового органу встановлено, що за 4 квартал 2018 року у штаті працювала 1 особа; останній звіт до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області подано за листопад 2018 року; податкова декларація з податку на прибуток підприємства подано за листопад 2018 року; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018 - основні засоби підприємства відсутні.
Разом з цим суд не може залишити поза увагою факт, що за результатами спірних операцій Товариством позивача було сформовано податковий кредит на суму 358724,00 грн.. Дана сума податкового кредиту, зокрема, була сформована на підставі податкових накладних на суму ПДВ 199166,66 грн., що були зареєстровані в ЄРПН протягом листопада 2018 року контрагентом ТОВ "Сталміс" ( код 40784052).
Окреслена обставина в ході розгляду справи не заперечувалась з боку представників сторін, а тому суд вважає, що є такою, яка не потребує доказування.
В даному контексті слід зауважити, що Законом України "Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (надалі - "Закон № 1797-VIII") внесені зміни до ПК України, якими, серед іншого, запроваджено механізм зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН.
Внаслідок внесення таких змін, зміст п. 201.10 ст. 201 ПК України був доповнений новим положенням, згідно з яким податкова накладна складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Вказані зміни набрали чинності 1 квітня 2017 року (згідно п. 1 розділу II Закону № 1797-VIII).
Таким чином суд при ходить до висновку, що положеннями податкового законодавства не допускається скасування податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, що зареєстровані в ЄРПН після 1 липня 2017 року.
При цьому слід зауважити, що дія даного положення про неможливість скасування податкового кредиту була зупинена на період з 31 грудня 2017 року по 22 березня 2018 року (що слідує зі змісту п. 57 1 підрозділу 2 розділу XX ПК України, п. 1 розділу II Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році". Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018, яка набрала чинності 22.03.2018, затверджено порядки з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Таким чином, після набрання чинності 22.03.2018 Постанови КМ України № 117 від 21.02.2018, вимоги абз.3 п. 201.10 ст. 201 ПК України діють в такій редакції: "Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".
Окремо суд звертає увагу, що податковий кредит був сформований позивачем по податкових накладних, зареєстрованих контрагентом-постачальника після 22.03.2018 року, тобто протягом часу, коли діяло положення п. 201.10 ст. 201 ПК України про неможливість скасування податкового кредиту.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень - відповідачем в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 00000331421 від 27 червня 2019 року, а також суджень суб`єкта владних повноважень, викладених в акті від 05.06.2019 № 1935/20-40-14-21-08/40784052 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), суд зазначає таке.
Розрахунок Товариства щодо наданих послуг здійснювався згідно наступних договорів: №1-11/18 від 01.11.2018 про відступлення права вимоги між ТОВ "Сталміс", ТОН "Корегоп" (код 42274314) та ТОВ "Укр-терра" (код 40784052), платіжних доручень до нього № 150 від 20.12.2018 та № 147 від 28.11.2018, сплата за договором здійснена у повному обсязі, № 03/01/19-1 від 03.01.2019 про відступлення права вимоги між ТОВ "Сталміс", ПП "Укрспецпоставка-М" (код 36033135) та ТОВ "Укр-терра" (код 40784052), платіжне доручення до нього №214 від 05.02.2020, сплата за договором на час розгляду справи здійснена не у повному обсязі та № б/н від 03.01.2019 про відступлення права вимоги між ТОВ "Сталміс", ТОВ "Квантаріо" (код 42621558) та ТОВ "Укр-терра" (код 40784052) платіжних доручень до нього № 219 від 03.03.2020 та №221 від 11.03.2020, сплата за договором на час розгляду справи здійснена у повному обсязі.
Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.
За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій та тягне за собою зміни майнового стану сторін договору.
Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази вчинення господарських операцій.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеним з контрагентами іншого результату, ніж надання послуг та отримання прибутку, шляхом їх подальшої реалізації.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про фактичність операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.
Принагідно суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у оформленні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, окреслена правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 23.04.2019 по справі № 813/2483/14.
Підставою для встановлених порушень в акті перевірки стали висновки податкового органу, щодо наявності податкової інформації щодо контрагента позивача: відкритих кримінальних проваджень, порушення податкової дисципліни з боку контрагента позивача, висновки щодо неможливості здійснення господарської діяльності з боку контрагентів.
Суд з цього приводу зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції , суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.
Суд констатує, що в ході розгляду справи з боку податкового органу не виконано окреслений обов`язок.
Серед іншого суд зазначає, що окреслена позиція суду узгоджується з Постановою Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 812/8245/13-а.
Також суд зазначає, що податкова інформація повинна стосуватись саме платника податків, оскільки неможливо встановити питання оформлення господарських операцій та відсутності факту їх реального здійснення, оскільки окреслене може бути встановлено виключно за допомогою відповідної перевірки.
Окремо суд зазначає, що витяги з податкової інформації не є ані актами перевірки, ані іншими актами індивідуальної дії, що містили б юридичні факти.
Серед іншого суд зазначає, що окреслена позиція суду узгоджується з Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, постановою від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13-а, постанова від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.
Стосовно трудових ресурсів, наявних у контрагентів, то висновки контролюючий орган робить в акті перевірки позивача є передчасними та упередженими, оскільки Верховний Суд у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14 підтвердив, що відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод.
Зокрема Верховний Суд у Постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом вимоги п. 1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-терра" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000331421 від 27 червня 2019 року прийняте Головним управління ДФС у Харківській області.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-терра" (код ЄДРПОУ 40784052, вул. Пушкінська, буд. 68, м. Харків, 61024) сплачену суму судового збору в розмірі 3734 (три тисячі сімсот тридцять чотири) гривні 38 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 серпня 2020 року.
Суддя Ю. О. Супрун
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.08.2020 |
Оприлюднено | 19.08.2020 |
Номер документу | 90999900 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні