Постанова

від 11.08.2020 по справі 326/1656/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.08.2020 Справа № 326/1656/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №326/1656/19 Головуючий у 1 інстанції: Каряка Д.О.

Провадження № 22-ц/807/2527/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос про розірвання договору оренди землі та стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос про розірвання договору оренди землі та стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 6,8097 га, кадастровий номер 2324880800:02:015:0012, що розташована на території Гюнівської сільської ради Приморського району Запорізької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 08.02.2017 року приватним нотаріусом Фіщиним В.В.

Зазначена земельна ділянка раніше перебувала у власності спадкодавця - його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У квітні 2017 року під час процедури визначення меж успадкованої земельної ділянки йому стало відомо, що її обробку здійснює відповідач.

Від керівника відповідача йому стало відомо, що ще за життя його матері, 26.08.2010 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди землі.

Жодних дій, передбачених положеннями ст. 537 ЦК України відповідач протягом 2012-2019 років не вчиняв. Оскільки ОСОБА_2 не повідомляла його про будь-які орендні відносини із відповідачем, 10.06.2017 року він звернувся до Приморського відділення поліції.

Під час проведення досудового розслідування Приморським ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області йому стало відомо, що, починаючи з часу реєстрації договору оренди та до часу звернення до суду ні ОСОБА_2 , ні йому не виплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою, не зважаючи на те, що була нарахована та відображена у податковій звітності.

Згідно умов договору орендна плата становить 2 650,98 грн. за 1 рік, шляхом перерахування коштів через фінансові установи. Сума основного боргу відповідача з орендної плати за договором оренди землі за період з 2012 по 2018 роки включно становить 38 548,31 грн.

На підставі зазначеного просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 26.08.2010 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма Колос щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2324880800:02:015:0012, зареєстрований у відділі Держкомзему у Приморському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2012 № 232480004003684; стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за вказаним договором оренди від 26.08.2010 року в розмірі 38 548,31 грн.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 червня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди, укладеним 26.08.2010 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма Колос в розмірі 10 087 грн. 56 коп. за період з 2016 року по 2018 рік включно.

В задоволенні інших вимог позову - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем в період з 2012 року по 2016 рік зобов`язань по виплаті орендної плати, наявність в нього права як спадкоємця заявити вимогу про розірвання договору оренди, лист відповідача від 11.05.2018 року на адресу слідчого Приморського ВП Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області майору поліції Мілєву В.Л. щодо невиплати орендної плати за 2012 - 2017 роки, просив скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору, може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма Колос (в особі керівника Педан Володимира Олексійовича) був укладений договір оренди землі строком на 10 років (далі - Договір), предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гюнівської сільської ради Приморського району Запорізької області (кадастровий номер 2324880800:02:015:0012), площею 6,81 га (а.с.10-13).

Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Приморському районі 14.12.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 232480004003684.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 2 650, 98 грн. за 1 рік , шляхом перерахуванні коштів через фінансові установи.

Положеннями пункту 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації .

Актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) ОСОБА_2 передала СВК Агрофірма Колос вищевказану земельну ділянку (а.с.12-13).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 29, виданого виконавчим комітетом Преславської сільської ради Приморського району Запорізькій області (а.с.14).

08.02.2017 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В.В. позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого Гюнівською сільською радою Приморського району Запорізької області 07.08.2007 рок, - земельну ділянку площею 6,8097 га, кадастровий номер 2324880800:02:015:0012, що розташована на території Гюнівської сільської ради Приморського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 6.8097 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2324880800:02:015:0012, що розташована на території Гюнівської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с.16).

Відповідно до пункту 11 спірного договору оренди земельної ділянки від 26 серпня 2010 року орендна плата вноситься щорічно до 30 грудня розрахункового року (а. с. 10).

Постановою слідчого СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Мілєва В.Л. від 15.10.2019 року кримінальне провадження № 12017080340000333 від 10.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.19).

З копії листа Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос від 11.05.2018 року на адресу слідчого СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Мілєва В.Л. вбачається, що податок з доходів фізичних осіб в сумі 1148,10 грн. за 2010-2011 роки, утриманий з орендної плати ОСОБА_2 , перераховано до бюджету, орендна плата, нарахована за 2012 -2017 роки, не виплачена у зв`язку з не зверненням орендодавця. Граничний строк виплати орендної плати за 2018 рік не настав (а.с.33).

За змістом листа Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос від 14.05.2018 року слідчого СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Мілєва В.Л. повідомлено, що за результатами проведеного внутрішньогосподарського аудиту, встановлено, що за період з 2010 року по 2018 роки ОСОБА_2 було нараховано орендну плату в розмірі 29 808,15 грн., при цьому орендна плата нарахована за роками становить: за 2010 рік - 2650,98 грн.; за 2011 рік - 2650,98 грн.; за 2012 рік - 2650,98 грн.; за 2013 рік - 2650,98 грн.; за 2014 рік - 3311,07 грн.; за 2015 рік - 3973,29 грн.; за 2016 рік - 3973,29 грн.; за 2017 рік - 3973,29 грн.; за 2018 рік - 3973,29 грн. В 2010-2011 роках орендодавець отримала орендну плату в сумі 7525 грн., з якої 6396,25 грн. отримала на руки, 1128,75 грн. - податок з доходів фізичних осіб відраховано до бюджету разом з іншими сумами податків (а.с.74).

Зазначений розрахунок орендної плати, нарахованої відповідачем за 2010 -2018 роки, позивачем не спростовано.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги розрахунок заборгованості по орендній платі, зроблений позивачем, оскільки умовами договору, а саме пунктами 9-10, визначено, що щорічна орендна плата вноситься в грошовій формі, становить 2650,98 грн. та її обчислення здійснюється з урахуванням індексації .

Матеріали справи не містять доказів того, що розмір орендної плати, виходячи з 3% річних від середньої вартості земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Приморському районі Запорізької області, був узгоджений сторонами шляхом внесення змін до договору оренди землі або укладання додаткової угоди до договору оренди.

Встановивши, що відповідач в період з часу укладення договору оренди - з вересня 2012 року по 2018 рік не оплачував орендну плату, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення відповідача про те, що несвоєчасна виплата орендної плати відбулася у зв`язку з відсутністю заяви ОСОБА_2 про перерахування орендної плати на банківський рахунок, а тому виплата могла бути здійснена лише готівкою через касу, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до частини першої статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Крім того, пунктом 9 договору оренди землі, укладеного між сторонами передбачено сплату орендної плати шляхом перерахування через фінансові установи.

Отже, Сільськогосподарський виробничий кооператив Агрофірма Колос не надало доказів вчинення дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договором оренди шляхом внесення їх кредитору за місцем проживання.

Доводи представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду про те, що підприємству не було відомо про те, що ОСОБА_2 померла, спростовується матеріалами справи, а саме змістом листа голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос на адресу слідчого СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Мілєва В.Л. від 10 липня 2017 року №01/10-07 (а.с.71), в якому голова підприємства повідомляє останнього, що нарахована за період з 2012 по 2018 рік орендна плата не виплачена орендодавцю, оскільки спадкоємці ОСОБА_2 не звертались за отриманням орендної плати .

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За приписами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься в строк до 30 грудня кожного відповідного року (а.с.10-11).

Отже, орендну плату за земельну ділянку за 2012-2018 роки орендодавець повинен був отримати відповідно:

-за 2012 рік - до 30 грудня 2012 року;

-за 2013 рік - до 30 грудня 2013 року;

-за 2015 рік - до 30 грудня 2015 року ;

-за 2016 рік - до 30 грудня 2016 року;

-за 2017 рік - до 30 грудня 2017 року;

-за 2018 рік - до 30 грудня 2018 року,

а про порушене право відповідно дізнався: за 2012 рік - 31 грудня 2012 року; за 2013 рік - 31 грудня 2013 року; за 2015 рік - 31 грудня 2015 року ; за 2016 рік - 31 грудня 2016 року; за 2017 рік - 31 грудня 2017 року; за 2018 рік - 31 грудня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині, а саме: право вимагати у відповідача сплати орендної плати у позивача виникло з моменту отримання спадщини - 08.02.2017 року, до суду Дженков П.І. звернувся 18 жовтня 2019 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18).

Таким чином, враховуючи, що строк позовної давності на отримання орендної плати за 2015 рік спливав 30 грудня 2018 року, позивач звернувся з позовом 18 жовтня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині про те, що позивач пропустив строк для звернення до суду для отримання орендної плати за 2012-2015 роки.

Враховуючи встановлені обставини, рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос про розірвання договору оренди землі згідно з вимогами п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 та розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 26.08.2010 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма Колос , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2324880800:02:015:0012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Приморському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2012 № 232480004003684. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 24 червня 2020 року у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Агрофірма Колос про розірвання договору оренди землі скасувати та прийняти в цій частині постанову наступного змісту.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 26.08.2010 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма Колос , щодо земельної ділянки кадастровий номер 2324880800:02:015:0012, зареєстрований у відділі Держкомзему у Приморському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2012 № 232480004003684.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 серпня 2020 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова