Рішення

від 27.08.2007 по справі 17/340-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/340-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.07           Справа № 17/340-07.

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Лебединська пересувна механізована колона №17»

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області  

Про визнання договору оренди недійсним.          

                                                                                            Суддя Коваленко О.В.

          Представники:

        Від позивача: Василець С.О.

        Від відповідача: Вакуленко Н.М.

        У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати договір №24 оренди приміщення від 30.12.2003 р., укладений між сторонами, недійсним, як такий, що вчинений під впливом помилки, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позивач подав суду доповнення до позовної заяви і просить суд визнати договір №24 оренди приміщення від 30.12.2003 р., укладений з Управлінням Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області недійсним, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що укладений сторонами договір повністю відповідає типовому договору оренди та вимогам Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

30 грудня 2003 р. між Управлінням Пенсійного фонду України в Лебединському районі та відкритим акціонерним товариством «Лебединська пересувна механізована колона №17» був укладений договір оренди приміщення, відповідно до якого позивач зобов‘язувався передати відповідачу в тимчасове користування приміщення, розташоване за адресою: 42200, Сумська область, м. Лебедин, пл. Волі, 38, загальною площею 161,0 кв.м., строком на 5 років.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди приміщення №24 від 30.12.2003 р., оскільки він не містить всіх істотних умов, передбачених вимогами ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2007 року позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію укласти між сторонами договір оренди в новій редакції.

Відповідач, в свою чергу, листом від 22.02.2007 р. №383/08-07 відмовився від укладення договору в новій редакції та повідомив, що укладений між сторонами договір оренди №24 від 30.12.2003 р. має термін дії 5 років, а отже є чинним до 30.12.2008 р.    

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України  Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжуються існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди приміщення між сторонами був укладений 30.12.2003 року, а позивач звернувся в господарський суд Сумської області з позовом про визнання його недійсним лише 12.06.2007 р., тобто з пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач подав суду клопотання про застосування до вимог позивача щодо визнання недійсним договору, укладеного між сторонами у 2003 році, позовної давності.

Зі змісту ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи те, що відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування до вимог позивача позовної давності, а в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд вважає вимоги позивача  про визнання договору оренди приміщення недійсним неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

Суддя                                                                          О.В. КОВАЛЕНКО