Постанова

від 17.08.2020 по справі 479/430/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.08.20

22-ц/812/963/20

Провадження №22-ц/812/963/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11серпня 2020 року м. Миколаїв

Справа № 479/430/16-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О..

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Сектор з питань цивільного захисту, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області,

про визнання протиправним та скасування рішення Кривоозерської селищної ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Репушевською О.В. 12 березня 2020 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 23 березня 2020 року,

у с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення Кривоозерської селищної ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 травня 2007 року він купив у ОСОБА_3 житловий будинок з господарчими спорудами і побутовими будівлями та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,15 га, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Вказував, що належна йому земельна ділянка межує із земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 .

В 2013 році між ним та відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - виник спір з приводу користування під`їздом до належного позивачу житлового будинку, у зв`язку з чим він звернувся до Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області з відповідною заявою.За результатами перевірки його заяви постійною комісією Кривоозерської селищної ради було складено акт від 6 червня 2013 року про те, що заїзд до будинку позивача належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №424825, виданого Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 21 листопада 2005 року, на підставі рішення Кривоозерської селищної ради №3 від 21 січня 2005 року.

Вважаючи, що оспорюваним рішенням Кривоозерської селищної ради та виданим на підставі нього державним актом на право власності на земельну ділянку порушені його права на вільний під`їзд та прохід до належної йому земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком з господарськими будівлями, позивач просив визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення XVІІІ сесії 4 скликання Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області від 21 січня 2005 року №3 Про надання земельних ділянок в приватну власність щодо передачі у приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд площею 0,14 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та визнати недійсним державний акт серії ЯБ №424825, на право власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення XVІІІ сесії 4 скликання Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області від 21 січня 2005 року №3 Про надання земельних ділянок в приватну власність щодо передачі у приватну власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд площею 0,14 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Визнано недійсним державний акт серії ЯБ №424825, на право власності на земельну ділянку площею 0,14 га., з кадастровим номером: 4823955100:05:035:0002, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, виданий Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 21 листопада 2005 року ОСОБА_2 . Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки із земель загального користування на землю для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, оскільки зазначені обставини не були доведені належними та допустимими доказами. Крім того, на думку апелянта вона є неналежним відповідачем у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Філатов І.В. посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2007 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 житловий будинок з господарчими спорудами і побутовими будівлями та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,15 га, кадастровий номер: 4823955100:05:035:0003, які розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 5,6 т.1 ).

Відповідачу ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого виконавчим комітетом Кривоозерської селищної Ради народних депутатів 29 вересня 1992 року належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 ( а.с. 93 т.1) та земельна ділянка площею 0,14 га, кадастровий номер: 4823955100:05:035:0002, що розташована за тією ж адресою.

Земельні ділянка позивача та відповідача ОСОБА_2 є суміжними.

З 2013 року між сторонами виник спір з приводу користування під`їздом до належного позивачу житлового будинку.

За результатами перевірки заяви ОСОБА_1 Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 6 червня 2013 року було складено акт про те, що заїзд до будинку позивача належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №424825, виданого Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 21 листопада 2005 року, на підставі рішення Кривоозерської селищної ради №3 від 21 січня 2005 року.

Звертаючись до суду позивач вважав, що зазначеним рішенням Кривоозерської селищної ради та виданим на підставі нього державним актом на право власності на земельну ділянку порушені його права на вільний під`їзд та прохід до належної йому земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком з господарськими будівлями.

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною четвертою статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізація відходів, тощо).

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З матеріалів справи вбачається, що Кривоозерська селищна рада Кривоозерського району Миколаївської області передала відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку, частина якої є проїздом, тобто земельною ділянкою, яка відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України не може бути передана у приватну власність.

Зазначені обставини підтверджуються висновком судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз Алібекової О.О. №19-7/8 від 11 червня 2019 року ( а.с. 11-23 т.2 ). Експертом встановлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 відповідає правовстановлюючим документам, а саме державному акту серії ЯБ №424825, однак відповідно до Генерального плану забудови Кривоозерської селищної ради частина земельної ділянки (проїзд, на плані схемі 0,0133 га) не відповідає своєму призначенню, так як перебуває у власності ОСОБА_2 , а повинна перебувати з загальному користуванні та використовуватися для проїзду до земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать дані, надані сектором містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області (а.с.11)., вказана частина земельної ділянки, що на плані схемі зазначена площею 0,0133 га та відведена у власність ОСОБА_2 фактично використовується для проїзду на земельну ділянку АДРЕСА_1 .

До того ж на час складання технічної документації із землеустрою (2004 рік) та прийняття Кривоозерською селищною радою оспорюваного рішення та до теперішнього часу планування, забудова та інше використання території смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області регулюються Генеральним планом, затвердженим рішенням 2 сесії ХХІІ скликання Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області, що підтверджується даними архівної копії вказаного рішення.

Втім викопіювання із Генерального плану селища Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області станом на 2004 - 2005 роки в матеріалах вказаної технічної документації відсутнє, оскільки її включення до технічної документації не було передбачено вимогами ст.56 Закону України Про землеустрій в редакції від 22 травня 2003 року.

Вимоги до технічної документації із землеустрою передбачені положеннями ст.55 Закону України Про землеустрій . Зокрема, документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості ) (ч.3 ст.55).

Із викопіювання із генерального плану смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області встановлено, що спірна частина земельної ділянки з кадастровим номером: 4823955100:05:035:0002 є тупиковим проїздом із вулиці Центральна до в`їздів на території земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та належить до земель загального користування (а.с.57 т.2).

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення вимог ст.55 Закону України Про землеустрій конфігурація та схема земельної ділянки площею, 0,14 га, кадастровий номер: 4823955100:05:035:0002, розташована в АДРЕСА_2 , яка передана у власність відповідача - ОСОБА_2 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, згідно правовстановлюючого документа - державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №2424825, виданого Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області 21 листопада 2005 року не відповідає генеральному плану смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, оскільки площа та конфігурація вказаної земельної ділянки сформовані частково за рахунок землі загального користування, без зміни її цільового призначення у передбаченому законом порядку.

Оскільки права позивача порушені, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для їх захисту шляхом визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу проїзду у власність відповідача та визнання недійсним державного акту на спірну земельну ділянку.

Таким чином, судом правильно встановлено, що при вирішенні питання щодо передачі у приватну власність відповідача земельної ділянки, сільською радою допущено порушення вимог закону та містобудівної документації щодо відповідності місця розташування спірної земельної ділянки, оскільки до складу спірної земельної ділянки увійшла частина, яка знаходиться на землях загального користування, що не підлягала передачі у приватну власність, а також не перевірено дотримання при цьому прав суміжних власників земельних ділянок.

За такого, доводи відповідачки ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції безпідставно вважав доведеним той факт, що відбулася зміна цільового призначення частини земельної ділянки із земель загального користування на землі для обслуговування житлового будинку та господарських споруд не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені обставини спростовуються копією Генерального плану смт. Криве Озеро, затвердженого рішенням 2 сесії Кривоозерської селищної ради 2 скликання від 7 грудня 1994 року, з якого вбачається, що до складу спірної земельної ділянки увійшла частина (проїзд), яка знаходиться на землях загального користування.

До того ж, як пояснив позивач ОСОБА_1 в засіданні судової колегії, іншої можливості потрапити на свою земельну ділянку, на якій розташовано належний йому житловий будинок, ніж через частину земельної ділянки, яка була виділена у власність відповідача не можливо.

Посилання апелянта на недостовірність довідки наданої сектором містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області є безпідставним, оскільки частина земельної ділянки, що на плані схемі зазначена площею 0,0133 га та відведена у власність ОСОБА_2 фактично використовується для проїзду на земельну ділянку АДРЕСА_1 , що підтверджується Генеральним планом смт. Криве Озеро.

Висновок судового експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Пєскова І.В. № 19-9 від 3 липня 2019 року щодо відповідності технічної документації на спірну земельну ділянку нормам земельного законодавства, нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, не може бути прийнятий до уваги, оскільки експертом не досліджувалося питання відповідності технічної документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови у складі генерального плану населеного пункту, та відповідності проекту розподілу територій.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Втім суд першої інстанції задовольняючи позов до відповідача ОСОБА_3 не перевірив та не навів обґрунтованих підстав, з яких остання повинна нести відповідальність за рішення винесене Кривоозерською селищною радою від 21 січня 2005 року, яким ОСОБА_2 надано у власність спірну земельну ділянку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки предмет позову безпосередньо стосується прав ОСОБА_2 як особи, якій була надана спірна земельна ділянка у приватну власність, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Кривоозерської селищної ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 .

Оскільки позов задоволено до двох відповідачів, відповідно до ст. 141 ЦПК України перерозподілу підлягають судові витрати, а саме з відповідачів ОСОБА_2 та Кривоозерської селищної ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню по 4669 грн. 60 коп. судових витрат з кожного (1102 грн. 40 коп. судового збору + 8236 грн. 80 коп. витрат за проведення експертизи = 9339 грн. 20 коп./2= 4669 грн. 60 коп.).

Крім того з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 1653 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Кривоозерської селищної ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 .

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 та Кривоозерської селищної ради на користь ОСОБА_1 по 4669 грн. 60 коп. судових витрат з кожного.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1653 грн. 60 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді: В.В. Коломієць

Н.О.Тищук

Повний текст постанови складено 17 серпня 2020 року.