Постанова

від 13.08.2020 по справі 420/288/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/288/20 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенко О. В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Пономарьової Н.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Комунальне підприємство Міське капітальне будівництво , Колективне підприємство Будова про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта для будівництва, наказу, скасування дозволу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Департамент архітектури та містобудування Одеської ОМР), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України ) в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати надані Управлінням архітектури та містобудування ОМР містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта для будівництва №03 (Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру). Вид будівництва - Нове будівництво, АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування ОМР від 02.01.2018р. №01-06/241 Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ;

- скасувати виданий ДАБІ України дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 року Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 та напроти будинку, в якому вона мешкає, а саме на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , встановлений паркан, на будівельному майданчику розпочаті будівельні роботи. З офіційного сайту будівельної компанії Будова , їй стало відомо, що за вищезазначеною адресою проводиться нове будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру, замовник будівництва - комунальне підприємство Одеської міської ради Міське капітальне будівництво . Також, з засобів масової інформації та мережі інтернет нею було з`ясовано, що будівельна компанія Будова відкрила продаж квартир у багатоквартирному будинку, що планується побудувати за наведеною вище адресою. Позивач вважає, що Управлінням архітектури ОМР порушені її права та інтереси, як мешканця м. Одеси, оскільки вихідні дані на проектування і будівництва видані за намірами забудови, які не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, що в свою чергу тягне до знищення земель рекреаційного значення м. Одеси в якому вона мешкає, в результаті чого нею, як мешканки міста Одеси, буде втрачена можливість користуватися цими земельними ділянками за їх цільовим призначенням. На думку ОСОБА_1 , відповідачі сприяють незаконній забудові земель рекреаційного призначення, приймаючі рішення які порушують її права та інтереси, як мешканці м. Одеси, зокрема шляхом виданням наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень №01-06/241 від 02.01.2018 року, дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 року Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що вказані містобудівні умови та дозвіл на виконання будівельних робіт видані з порушенням норм містобудівного законодавства, містобудівної документації на місцевому рівні та підлягають скасуванню. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що містобудівні умови і обмежень забудови земельної ділянки №03, затверджені наказом Управління ОМР від 02.01.2018 року №01-06/241 не відповідають ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не відповідають ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні. Таким чином, позивач наголошує, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до земель рекреаційного призначення видача Управлінням ОМР містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №3 на підставі наказу від 02.01.2018 року №01-06/241 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно підлягає скасуванню дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 року, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування ОМР, ДАБІ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Комунальне підприємство Міське капітальне будівництво , Колективне підприємство Будова про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта для будівництва, наказу від 02.01.2018р. №01-06/241, скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів порушення її прав. Знаходження будинку, в якому мешкає позивач, недалеко від будівельного майданчика не може бути достатнім та безумовним доказом порушення її прав, враховуючи. Позивачем не надано обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень на конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не було в повному обсязі з`ясовані всі обсбавини, які мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому остання просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено усіх обставин справи, оскільки саме шляхом виданням оскаржуваного наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень № 01-06/241 від 02.01.2018 року, виданням містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта для будівництва № 03 (Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого ценрту). Вид будівництва - Нове будівництво. АДРЕСА_1 та дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 року Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач також зазначає, що відповідачі сприяють незаконній забудові земель рекреаційного призначення, що порушує конституційні права ОСОБА_1 .. Окрім цього, позивач звертає увагу на те, що у зв`язку з незаконною забудовою існуюча транспортна розв`язка не витримає додаткового транспортного навантаження, що призведе до транспортного колапсу, що створює несприятливі умови для нормальної життєдіяльності скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу Колективне підприємство Будова спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України ( паспорт НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 15.10.1997 року).

30.01.2013 року укладений договір №3/181-8/2 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна між ТОВ ГЛОРИ ПЛЮС та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - 2-х кімнатної квартири на 3 поверху багатоповерхового житлового комплексу за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно з додатковою угодою від 27.08.2015 року всі права та обов`язки пайщика до договору передані ОСОБА_1

02.05.2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1

25.10.2017 року за позивачем зареєстроване місце проживання за вказаною адресою.

Рішенням ОМР №2093-VІІ від 26.04.2017 року КП Міське капітальне будівництво (далі - КП МКБ ) було надано в постійне користування земельні ділянки (загальною площею 3,8979 га, категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - Е.07 землі рекреаційного призначення, вид використання - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

КП МКБ з метою отримання містобудівних умов та обмежень, замовило містобудівний розрахунок об`єкта будівництва Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1 у Товариства з обмеженою відповідальністю Инжиниринг-Жилстрой на земельній ділянці площею 4,7344 га.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі Управління архітектури ОМР) наказом від 02.01.2018 року від 02.01.2018р. №01-06/241 затверджені містобудівні та обмеження для проектування об`єкта для будівництва №03 (Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру, АДРЕСА_1).

28.02.2018 року рішенням Виконкому ОМР №85 Про призначення КП Міське капітальне будівництво замовником з проектування та будівництва об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 вирішено: призначити КП МКБ замовником з проектування та будівництва об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 та доручено отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва об`єктів, зазначених у пункті 1 цього рішення; здійснити будівництво об`єктів, зазначених у пункті 1 цього рішення, відповідно до узгодженої та затвердженої документації.

19.09.2018 року рішенням ОМР №3680 надано дозвіл КП МКБ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,7000 га, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Рішенням ОМР від 30.01.2019р. № 4348-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:51:003:0403), площею 0,1898 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення), за адресою: АДРЕСА_1. Присвоєно земельній ділянці, вказаній у пункті 1 цього рішення, адресу: АДРЕСА_5 . Надано КП МКБ земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення, в постійне користування. Зобов`язано КП МКБ виконувати вимоги та умови землекористування, визначенні службами й організаціями міста та області, які викладенні в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом Управління ОМР від 05.06.2019р №01-06/241 затверджено додаток до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва від 02.01.2018р. №01-06/241, які затвердженні наказом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

На замовлення КП МКБ Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 року, найменування об`єкта - Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1.

Також на замовлення КП МКБ ДАБІ України зареєстровано повідомлення про зміну даних у дозволі на виконання будівельних робіт №ІУ 123192140594 від 02.08.2019 року, найменування об`єкта - Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.5 Закону України Про основи містобудування при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій.

Згідно до статей 12, 16, 19 Закону України Про основи містобудування до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

При розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.

Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.

Приписами п.7 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон 3038-VI) передбачено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 16 вказаного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності :

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

- замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

Статтею 2 Закону 3038-VI передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; та ін.

Частиною 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Вимогами ст.18 Закону 3038-VI встановлено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Відповідно до ст. ст. 26, 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (тобто перевіряє відповідність намірів забудови містобудівній документації).

Містобудівні умови та обмеження містять: назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; інформацію про замовника; відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Матеріалами справи встановлено, що правомірність надання Управлінням архітектури та містобудування ОМР містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкта для будівництва №03 (Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру). Вид будівництва - Нове будівництво, АДРЕСА_1 , а також прийняття наказу Управління архітектури та містобудування ОМР від 02.01.2018р. №01-06/241 Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки , перевірено у судовому порядку.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року по справі № 420/4111/19, позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 02.01.2018 року №01-06/241, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №03. Визнано протиправними та скасовано видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №03: будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру та надані містобудівні умови відповідачем на підставі такого наказу. Вид будівництва - Нове будівництво за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник - Комунальне підприємство Міське капітальне будівництво.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Міське капітальне будівництво, Споживче товариство Будова-Отрада, Товариство з обмеженою відповідальністю МКВ-2017, про визнання протиправним та скасування наказу від 02.01.2018 року №01-06/241, та визнання протиправними та скасування наданих на підставі такого наказу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №03 в повному обсязі.

Водночас, 4 березня 2020 року П`ятим апеляційним адміністративним судом прийнято окрему ухвалу, якою доведено до відома Департамент ДАБІ у Одеській області про встановленні даною ухвалою порушення закону для вжиття заходів щодо виявлення причин та умов викладених в окремій ухвалі фактів в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду та у разі наявності підстав, передбачених чинним законодавством, зобов`язано Департамент ДАБІ у Одеській області вжити відповідні заходи реагування.

Названі судові рішення набрали законної сили.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, питання щодо визнання протиправним наказу від 02.01.2018 року №01-06/241 та наданих на підставі такого наказу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва №03 є вирішеним, оскільки йому була надана правова оцінка під час судового розгляду.

З урахуванням наведеного, вирішуючи дану справу в межах спірних правовідносин, апеляційний суд акцентує увагу саме на наявності порушеного права ОСОБА_1 ..

Так, згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб' єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, аналізуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 5 КАС України, колегія суддів наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

При цьому, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично - діяльнісній (конклюдентній) формах.

Наведена позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №9901/518/19, а якій зазначено,що ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом встановлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення). Так, постанова Верхової Ради України про перейменування населеного пункту прямо стосується його як адміністративно-територіальної одиниці (насамперед відповідних органів влади), а жителів - лише опосередковано, тому вона є індивідуально-правовим актом.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

З наведеного слідує, що наказ Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 02.01.2018 року №01-06/241, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №03, за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії одноразового застосування, у зв`язку із винесенням якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Натомість, в ході розгляду даної справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано будь-яких доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права у правовідносинах, пов`язаних з виданням оспорюваних актів.

В обґрунтування своєї позиції, ОСОБА_1 зазначає, що будівництво об`єкта, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 порушує конституційне право позивача на безпечне для життя та здоров`я довкілля.

Зокрема, позивач вказує, що будівництво багатоквартирного житлового будинку буде заважати її життєвому простору, шляхом знищення зелених насаджень, додатковому транспортному навантаженню, втім колегія суддів зауважує що наведені вище посилання є узагальненими, натомість будь-яких обгрунтовних доводів на підтвердження реальної загрози інтересу позивача, останньою не наведено.

Необхідно відзначити, що одним із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 також ставить питання про порушення її суб`єктивних прав аргументуючи доступ до правосуддя в екологічних справах, при цьому не наводячи мотивів в чому саме відбулось порушення прав позивача у розумінні екологічного питання.

З цього приводу апеляційний суд наголошує, що такі твердження скаржника базується лише на передчасному очікуванні останньої щодо ситуації, яка можливо в майбутньому, на думку позивача, може виникнути.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний експертний звіт, щодо розгляду проектної документації за проектом Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру № 140/18/А від 23.08.2018 року, виданий ТОВ БУДПРОЕКТЕКСПЕРТИЗА , зі змісту якого вбачається, що запроектований об`єкт не підпадає під санітарну класифікацію додатку № 4 Державних стандартів правил планування та забудови населених пунктів (ДСП-172-96) та встановлення санітарної зони не потребує. Максимальні концентрації усіх забруднюючих речовин у приземному арі атмосфери не перевищують значень гранично допустимої концентрації, з урахуванням фонових значень. Вплив на грунт та водне середовище очікується в межах нормативів, завдяки герметичності систем водо несучих комунікацій, застосування дощової каналізації, вивезення всіх видів відходів для подальшого знешкодження за межам майданчика. Площа озеленення 18748,7 м2. На тваринний світ, об`єкти природно-заповідного фонду та техногенне середовища вплив не здійснюється. Захисні заходи, що застосовані у проекті необхідні та достатні для забезпечення нормативного стану навколишнього природного середовища (т. 2 а. с. 77-83).

Названий експертний висок є дійсним та в судовому порядку не оскаржений.

До того ж, як вірно зазначено судом першої інстанції знаходження будинку, в якому мешкає позивач, недалеко від будівельного майданчика не може бути достатнім та безумовним доказом порушення її прав.

Таким чином, колегія суддів повністю підтримує позицію Одеського окружного адміністративного суду, що в ході розгляду даної справи, ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що оскаржуваним наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 02.01.2018 року №01-06/241, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №03, та відповідно виданим ДАБІ України дозвіл на виконання будівельних робіт, були порушені її права, свободи та інтереси в сфері публічно-правових відносин.

Заявлені позивачем в апеляційній скарзі обставини не вказують на порушення її конкретних індивідуальних прав при прийнятті відповідачем спірних рішень.

Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи усе викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенням без змін рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 139 КАС України апеляційний суд не здійснює зміну розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Комунальне підприємство Міське капітальне будівництво , Колективне підприємство Будова про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта для будівництва, наказу, скасування дозволу - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 17 серпня 2020 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.