Постанова

від 11.08.2020 по справі 500/705/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/705/20 пров. № А/857/7397/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання: Хомич О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року (рішення ухвалене у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Чепенюк О.В., повний текст рішення складено 14.05.2020р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 року № 162616-5404-1918.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскільки він як фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує належну йому земельну ділянку у межах своєї підприємницької діяльності, а тому на підставі пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України звільняється від сплати земельного податку.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.11.2019 №162616-5404-1918.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Тернопільській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 06.08.2002 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на податковому обліку, основним видом господарської діяльності позивача згідно з КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20

Згідно з копії витягу з реєстру платників єдиного податку №2019183400758 від 04.03.2020 ОСОБА_1 з 01.01.2016 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи та займається господарською діяльністю, а саме:

1. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20;

2. Роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, код 45.32;

3. Надання в оренду вантажних автомобілів, код 77.12;

4. Іншої допоміжної діяльності у сфері страхування та пенсійного забезпечення, код 66.29;

5. Оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, код 46.31;

6. Технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, код 45.20;

7. Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність, код 82.19.

Місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1 .

У власності ОСОБА_1 відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2018 перебуває нежитлове приміщення: магазин запчастин із пунктом технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 475,3 кв.м., яке розташоване за вищевказаною адресою.

Магазин запчастин який належить позивачу із пунктом технічного обслуговування автомобілів розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 6125281700:01:001:1935, реєстраційний номер: 1208358861252, площею 0,3026 га.

Земельна ділянка кадастровий номер: 6125281700:01:001:1935, реєстраційний номер: 1208358861252, площею 0,3026 га, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.03.2020, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.08.2017, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.03.2020, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, дата державної реєстрації - 22.03.2017.

ГУ ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення №162616-5404-1918 від 04.11.2019 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 7839,56 грн. Земельний податок нараховано за земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , кадастровий номер: 6125281700:01:001:1935, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельний податок нарахована за період з 01.01.2019 по 30.09.2019.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відтак відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункти 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пп.14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Главою 1 розділу XIV ПК України встановлено, особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Позаяк спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою звільнення від сплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Відтак фізичні особи - підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування не є платниками земельного податку лише за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №815/2146/17.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2018 у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлове приміщення: магазин запчастин із пунктом технічного обслуговування автомобілів, загальною площею 475,3 кв.м., яке розташоване за вищевказаною адресою.

Магазин запчастин який належить позивачу із пунктом технічного обслуговування автомобілів розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 6125281700:01:001:1935, реєстраційний номер: 1208358861252, площею 0,3026 га.

Земельна ділянка кадастровий номер: 6125281700:01:001:1935, реєстраційний номер: 1208358861252, площею 0,3026 га, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.03.2020, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.08.2017, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.03.2020, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, дата державної реєстрації - 22.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, місцем провадження господарської діяльності позивача є: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3

Таким чином, наявність двох умов надання пільги, а саме: використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього (позивача) статусу платника податку третьої групи спрощеної системи оподаткування , обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності на майно (в частині земельного податку) у 2019 році.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 7839,56 грн. є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 року № 162616-5404-1918 підлягає скасуванню як протиправне.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008 року) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 500/705/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич О. І. Довга Повне судове рішення складено 17.08.2020

Помічник заступника голови суду