Постанова

від 14.08.2020 по справі 757/17797/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 757/17797/18-ц

провадження №22-ц/824/8414/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Шкоріної О.І. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року /суддя Козлов Р.Ю./

за заявою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу

у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ОСОБА_4 , публічного акціонерного товариства Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Рітейл Капітал , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання повністю недійсним патентів та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів про визнання повністю недійсними патентів та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року за клопотанням позивача, позов було залишено без розгляду.

До Печерського районного сулу м. Києва надійшла заява представника відповідача ТОВ Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд РІТЕЙЛ КАПІТАЛ про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В поданій заяві представник відповідача просить суд, стягнути з позивача на користь ТОВ Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд РІТЕЙЛ КАПІТАЛ усі понесені товариством витрати у розмірі 37 500 грн.

Представник відповідача Хижняка В.Б. також звернувся з заявою про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. у зв`язку з необґрунтованими діями позивача.

В обґрунтування своїх вимог представники відповідачів зазначили, що позивач діяв явно необґрунтовано, пред`являючи завідомо безпідставний позов, який не підлягав до задоволення та звернувся до суду з заявою про залишення цього позову без розгляду. Відтак вважають, що такими діями позивач, зловживаючи процесуальними правами, діяв необґрунтовано.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у задоволенні заяв представників відповідачів Публічного акціонерного товариства Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд РІТЕЙЛ КАПІТАЛ та ОСОБА_1 про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, відмовлено. /т. 3 а.с. 202-203/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу скасувати, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми компенсації здійснених ОСОБА_1 витрат в розмірі 26 000,00 грн., які ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом справи, що складається з суми витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 11 000,00 грн. та 15 000,00 грн. вартості наданих експертом послуг.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що на стадії розгляду справи по суті ЦПК України не дає позивачу права подати заяву про залишення позову без розгляду, такі дії позивача є необґрунтованими. Презумпція доказування у справах про захист прав інтелектуальної власності покладена на відповідачів, в зазначеній категорії справ експертиза є обов`язковою, отже в будь-якому випадку з метою належного захисту своїх прав відповідачі вимушені нести витрати на експертизу, тому право позивача на залишення позову, на будь-якій стадії, тягне за собою зловживання позивачем процесуальними правами. Вказувала, що жодних правових та фактичних підстав звернення з позовом до відповідача 4, в патенті якого не застосовується вода в жодному агрегатному стані у позивача не було, отже позивач зловживав своїми процесуальними правами щодо конкретно відповідача 4, таким чином вимоги відповідача 4 про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача підлягають задоволенню згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Наголошувала на тому, що вимоги заявлені своєчасно, підтверджені документами, що знаходяться в матеріалах справи, в судових засіданнях представником відповідача неодноразово наголошувалось про компенсацію витрат на правничу допомогу та витрат судового експерта. Водночас, протягом року відповідач продовжував наполягати на задоволенні позовних вимог, подав заяву про залишення позову без розгляду лише після допиту експерта.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, просила залишити без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2020 року, апеляційну скаргу представника без задоволення. В обґрунтування відзиву вказувала, що ухвала про залишення позову без розгляду була постановлена ще 05 липня 2019 року, її оскаржено не було і на сьогоднішній день вона набрала законної сили. Окрім цього, ч. 9 ст. 141 ЦПК України є диспозитивною нормою, а не імперативною, оскільки нею встановлено право суду покладення на сторону судових витрат. Таким чином, апелянт помилково вважає, що суд не мав права постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви про компенсацію здійснених витрат. Наголошувала на тому, що даний спір виник не внаслідок неправильних дій позивача, а через неправомірні дії митних органів щодо зупинення реєстрації товару з використанням патенту позивача з посиланням на порушення прав інтелектуальної власності відповідачів. Відкликання позовної заяви було здійснено лише з тієї підстави, що вже відпала необхідність у вирішенні проблеми тотожності винаходів, оскільки було спрощено системи використання патентів під час перевезення товарів через митний кордон. Також вказувала, що до розрахунку витрат не додано доказів, що представник відповідача є адвокатом, а зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також наголошувала, що у жодній з заяв апелянт не зазначив вимоги про відшкодування йому витрат понесених у зв`язку з проведенням експертизи.

Інші учасники справи повідомлялись про розгляд справи в порядку письмового провадження, з відзивами на апеляційну скаргу не звертались.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року за клопотанням позивача, позов було залишено без розгляду.

До Печерського районного сулу м. Києва надійшла заява представника відповідача ТОВ Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд РІТЕЙЛ КАПІТАЛ про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Також представником відповідача ОСОБА_1 було подано заяву про відшкодування судових на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. у зв`язку з необґрунтованими діями позивача.

В обґрунтування своїх вимог представники відповідачів зазначили, що позивач діяв явно не обґрунтовано пред`являючи завідомо безпідставний позов, який не підлягав до задоволення та звернувся до суду з заявою про залишення цього позову без розгляду. Відтак вважають, що такими діями позивач зловживаючи процесуальними правами діяв необґрунтовано.

Відмовляючи у задоволенні заяви та стягненні витрат, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 5 ст. 142 ЦПК України про те, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача; порядком визначеним ч. 5 ст. 142 ЦПК України про те, що можуть бути компенсовані витрати, пов`язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Вирішуючи питання стосовно компенсації судових витрат суд першої інстанції вірно вказав на те, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивне право, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації, а тому підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду із клопотанням про залишення позову його без розгляду не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, про те, що позивач зловживав своїми процесуальними правами шляхом подачі безпідставного позову, а тому такі дії є необґрунтованими, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під зловживанням процесуальними правами законом, у ст. 44 ЦПК України, визначено наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Колегія суддів повторно наголошує на правильності висновків суду першої інстанції про те, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Під час розгляду справи судом не встановлено зі сторони позивача зловживання процесуальними правами, також не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, представником відповідача в свою чергу не конкретизовано в чому саме виразились необґрунтовані дії позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважав, що його право порушено, зокрема і відповідачем ОСОБА_1 .

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, яка буде встановлюватись за наслідками розгляду справи.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки крім тверджень відповідача, це ні чим не підтверджено.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Оскільки, такі факти представником відповідача не наведені, а судом вони не встановлені, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у стягнення витрат, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: