Рішення

від 06.08.2020 по справі 760/32394/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/32394/19

Провадження № 2/760/2990/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Каліш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс про визнання припиненими трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 26.11.2019 р. звернулася до суду із вищезазначеним позовом до ТОВ Авто Метрополіс , в якому просить:

трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс (код ЄДРПОУ: 39065971, зареєстрованого за адресою: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4) - визнати припиненими з 13 січня 2019 року, у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ТОВ Авто Метрополіс про визнання припиненими трудових відносин, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прийнята на посаду помічника керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс , на умовах безстрокового трудового договору та допущена до роботи на підставі наказу №047-К від 30.09.2015 р., що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

З листопада 2015 р. позивач знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною. Вийшовши з декретної відпустки в січні 2019 р., позивачу стало відомо, що підприємства, в якому вона працювала, не існує, у зв`язку з чим, вона втратила економічну чи будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді помічника керівника вказаного підприємства та бажає змінити місце роботи.

Разом з тим, згідно довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, станом на дату звернення до суду, відповідач не перебуває в процесі припинення.

Позивач посилається на те, що 13.01.2019 р. вона звернулася до ТОВ Авто Метрополіс з заявою про звільнення з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, направивши засобами поштового зв`язку на адресу Товариства заяву встановленої форми. Проте, відповіді на заяву вона не отримала, відповідний запис до трудової книжки про звільнення з посади внесено не було. При цьому, заява про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, позивачем не відкликалася.

Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що фактично трудові відносини з ТОВ Авто Метрополіс припинені з 13.01.2019 р. Також, як вказує позивач, згідно довідки з Пенсійного фонду України за формою ОК-5 вбачається, що заробітну плату від ТОВ Авто Метрополіс вона отримувала з жовтня 2015 р. по березень 2016 р. Починаючи з квітня 2016 р. нарахувань не було, а починаючи з 2017 р. будь-яка інформація з ТОВ Авто Метрополіс до Пенсійного фонду не передавалась. З 19.03.2019 р. позивач зареєстрована в Солом`янській районній філії Київського міського центру зайнятості як безробітна та перебуває на обліку станом на день звернення до суду.

17.07.2019 р. позивач повторно звернулася до ТОВ Авто Метрополіс з заявою про звільнення, яку було направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, заяву було прийнято представниками іншої юридичної особи, оскільки ТОВ Авто Метрополіс за юридичною адресою підприємства та фактичним місцезнаходженням, - відсутнє.

На думку позивача, не розглянувши по суті заяву про звільнення у передбачений законодавством строк, ТОВ Авто Метрополіс проявило таким чином бездіяльність, чим були порушені трудові права позивача, зокрема на її звільнення із займаної посади за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України та на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернулася до суду з даним позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 26.11.2019 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс про визнання припиненими трудових відносин, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити та визнати припиненими трудові відносини між нею та ТОВ Авто Метрополіс - з 13 січня 2019 року, у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.

Представник відповідача ТОВ Авто Метрополіс в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечувала позивач в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, врахувавши її доводи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 02.10.2015 р. була прийнята на роботу на посаду помічника керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс , на умовах безстрокового трудового договору, про що Товариством було видано наказ №047-К від 30.09.2015 р., що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5), наданих Пенсійним фондом України 22.10.2019 р., вбачається, що ТОВ Авто Метрополіс (код ЄДРПОУ: 34702380) протягом періоду з жовтня 2015 р. по березень 2016 р. включно подавав відомості про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 та перераховував відповідні страхові внески. Починаючи з квітня 2016 р. нарахувань не було.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що 13.01.2019 р. направила на адресу директора ТОВ Авто Метрополіс (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4) письмову заяву про звільнення з посади помічника керівника підприємства ТОВ Авто Метрополіс з 13.01.2019 р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Аналогічна письмова заява про звільнення повторно була направлена позивачем на адресу директора ТОВ Авто Метрополіс (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4) 17.07.2019 р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс (код ЄДРПОУ: 39065971) на теперішній час зареєстровано за адресою: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4, в стані припинення (ліквідації) не перебуває.

Відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату.

За змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Тому і рішення про розірвання трудового договору приймається власником або органом управління підприємства, установи, організації, який наділений такими повноваженнями

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП). Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав (статті 37, 41 КЗпП та інші законодавчі акти).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв`язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною 2 статті 38 КЗпП України передбачено, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач підтвердила в судовому засіданні, що заяву про звільнення від 13.01.2019 р. вона направила ТОВ Авто Метрополіс засобами поштового зв`язку простим поштовим відправленням. Заяву від 17.07.2019 р. позивачем відправлено рекомендованим листом, в підтвердження чого надано фотокопію рекомендованого повідомлення.

Разом з тим, опису вкладення у цінний лист та поштового фіскального чеку про направлення рекомендованого листа позивачем до суду не надано.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що ТОВ Авто Метрополіс отримувало заяву ОСОБА_1 про звільнення.

Враховуючи специфіку трудових відносин згідно вимог чинного трудового законодавства, юридично такі трудові відносини можуть вважатися припиненими тільки після належного повідомлення/попередження роботодавця, в даному випадку ТОВ Авто Метрополіс , про звільнення за власним бажанням.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт подання заяви до ТОВ Авто Метрополіс про її звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, оскільки доказів, які б підтверджували належне відправлення заяви про звільнення засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ Авто Метрополіс матеріали справи не містять.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Метрополіс про визнання припиненими трудових відносин - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.08.2020 року.

СУДДЯ: Кушнір С.І.