Рішення

від 17.08.2020 по справі 904/1283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1283/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей-Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості сумі 8 506 грн. 17 коп. за договором найму (оренди) нежилих приміщень від 23.04.2018 № 59

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 27.02.2020 № 51/24-28, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей-Груп" заборгованість в сумі 8 506 грн. 17 коп., з яких: 5 148 грн. 40 коп. - основний борг, 3 089 грн. 04 коп. - штраф, 37 грн. 64 коп. - інфляційні втрати, 231 грн. 09 коп. - 10% річних, відповідно до умов договору найму (оренди) нежилих приміщень від 23.04.2018 № 59.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" протягом семи днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду: докази направлення позовної заяви від 27.02.2020 № 51/24-28 з додатками за місцезнаходженням відповідача: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 29, офіс 8; обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми основного боргу; докази на підтвердження заявленої до стягнення суми 110 грн. 00 коп. основного боргу; акт прийманн-передачі майна з оренди - у разі його укладання; підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та докази направлення відомостей, передбачених п. 10 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, на адресу відповідача.

02.04.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 31.07.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641).

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 07.04.2020 завчасно надіслана відповідачу за його фактичним місцезнаходженням, а також місцезнаходженням за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

27.05.2020 на адресу суду повернулися конверти з копіями ухвали від 07.04.2020, що направлялися відповідачу, із відміткою відділення поштового зв`язку: Повернуто за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Господарський суд зазначає, що відзив на позовну заяву або клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джей-Груп" (наймач) укладено договір найму (оренди) нежилих приміщень № 59 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору наймодавець передає, а наймач приймає в платне тимчасове користування (найм) нежиле приміщення площею 18 кв. м., що знаходиться за адресою м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 4.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача приміщень в найм здійснюється на підставі належним чином оформленого та підписаного сторонами акту прийому-передачі приміщень, в якому сторони зазначають технічний стан приміщень, що передаються в найм (оренду). Акт прийому-передачі приміщень є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору за користування приміщеннями наймач має здійснювати плату у порядку та в розмірах визначених цим договором.

За умовами п. 3.2 договору плата за найм приміщеннями на момент укладання договору 50,00 грн./м2 і не включає в себе: витрати наймодавця на утримання приміщень, що включають в себе комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання), вартість інших послуг (відшкодування витрат на утримання будинку, відшкодування витрат на охорону приміщень, спостереження пожежної безпеки, інші витрати пов`язані з приміщеннями, у т.ч. податок на землю).

Пунктом 3.7 договору передбачено, що плата за користування приміщеннями нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщень в найм і сплачується наймачем у безстроковому порядку на поточний рахунок наймодавця, згідно виставлених ним рахунків не пізніше 15-го числа поточного місяця. При цьому:

- за перший місяць користування приміщеннями не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщень;

- в подальшому - не пізніше 15-го числа поточного місяця найму приміщення. Відшкодування вартості спожитої електроенергії, відповідно до п. 3.3 даного договору, здійснюється наймачем до 15-го числа поточного місяця за попередній місяць, згідно виставленого наймодавцем рахунку-фактури.

Відповідно до пп.4.4.1 п. 4.4 договору наймач зобов`язався своєчасно вносити плату за найм приміщень у розмірі, порядку та у строки, визначені даним договором.

У пункті 5.3 договору сторони погодили, що у разі затримки сплати згідно пункту 3.6 цього договору, наймач сплачує наймодавцю пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення від несплаченої у строк суми. Якщо прострочення оплати за користування об`єктом оренди становитиме більше як 5 календарних днів, наймач додатково сплачує наймодавцю штраф у розмірі 60% від суми простроченого платежу. Сплата штрафу та пені не звільняє наймача, який допустив прострочення виконання відповідного зобов`язання, від виконання цього зобов`язання. При цьому наймач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу наймодавця зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних з простроченої суми.

Згідно п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.10.2019.

Цей договір припиняє свою дію у разі:

- закінчення терміну, на який він був укладений;

- загибелі об`єкту найму;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення відповідно до п. 1.1 договору, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 23.04.2018 (а.с.16).

Позивач зазначає, що за період дії договору позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки та отримані наступні оплати:

№ п/пДата, номер рахункуСума, грн.Дата оплатиСума, грн.Документ оплати 11 24.04.2018 р. № 117 373,00 26.04.2018 373,00ПКО № 125 22 02.05.20Г8 р. № 144 1400,00 18.05.2018 1400,00ПКО№144 33 01.06.2018 р. №172 1400,00 20.06.2018 1400,00ПКО №181 44 02.07.2018 р. №201 1400,00 18.07.2018 1400,00ПКО № 220 55 01.08.2018 р. №229 1400,00 21.08.2018 1400,00ПКО № 34 66 01.09.2018 р. №37 1400,00 67 01.10.2018 р. №40 1900,00 04.10.2018 1400,00ПКО № 84 88 01.11.2018 р. №76 2400,00 05.11.2018 1900,00ПКО №121 20.11.2018 2400,00ПКО №138 99 03.12.2018р. №112 2400,00 20.12.2018 2400,00ПКО № 182 110 02.01.2019 р.№3 2400,00 111 01.02.2019 р. №42 2473,20 05.02.2019 2400,00ПКО № 42 112 01.03.2019 р. №77 2473,20 01.03.2019 2400,00ПКО № 77 113 01.04.2019 р. №111 1473,20 02.04.2019 2470,00ПКО №113 114 01.05.2019 р. №146 1473,20 03.05.2019 1400,00ПКО №150 115 03.06.2019 р. №183 1473,20 11.06.2019 1473,20ПКО № 198 116 01.07.2019 р. №219 1473,20 117 01.08.2019 р. №255 1512,80 15.08.2019 2986,00ПКО № 270 118 02.09.2019 р. №294 1512,80 119 01.10.2019 р. №402 2012,80 ВСЬОГО: 32350,60 27202,20 Таким чином, що за період дії договору з 23.04.2018 по 31.10.2019 відповідачу нарахована оплата у розмірі 32 350 грн. 60 коп., з яких відповідач сплатив 27 202 грн. 20 коп. Отже, різниця між нарахованою оплатою за оренду та фактично оплаченою становить 5 148 грн. 40 коп., на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надані відповідні рахунки на оплату, прибуткові касові ордери та акти наданих послуг (а.с. 54-106)

Позивач зазначає, що неоплаченими залишились послуги оренди за період з серпня по жовтень 2019 на загальну суму 5 148 грн. 40 коп. При цьому долучені позивачем акти наданих послуг за вересень та жовтень 2019 залишені відповідачем без підпису.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 14.10.2019 № 51/24-22, в якій вимагав сплатити заборгованість станом на 14.10.2019 в сумі 4 448 грн. 00 коп. та штраф на підставі п. 5.3 договору (а.с. 17-18, 19).

Крім того, 21.11.2019 позивач направляв відповідачу для підписання акти наданих послуг за вересень, жовтень 2019 та акт звіряння (а.с. 20, 21), проте відповідач підписані акти позивачу не повернув, заборгованість не сплатив.

Також позивач зазначає, що у зв`язку із закінченням строку дії договору між сторонами не укладався акт приймання-передачі майна з оренди; оскільки між сторонами не було перемовин щодо продовження строку оренди, позивач не має претензій до відповідача в частині не оформлення такого акту.

На підставі п. 5.3 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 089 грн. 04 коп. із розрахунку 60% від заборгованості з орендної плати в сумі 5 148 грн.40 коп.

Із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України та умови п. 5.3 договору, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 37 грн. 64 коп. та 10% річних в сумі 231 грн. 09 коп. за період з 15.09.2020 по 26.02.2020.

Докази оплати відповідачем спірної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору оренди, строк дії договору, наявність акту приймання-передачі орендованого майна, графік сплати орендних платежів, наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, наявність часткової оплати орендних платежів, строк дії договору, наявність прострочення оплати орендних платежів.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору найму (оренди) нежилих приміщень, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем за період користування майном з серпня по жовтень 2019 становить 5 148 грн. 40 коп.

З урахуванням положень п. 3.7 договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок основного боргу, наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 148 грн. 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати орендних платежів, позивачем нарахований штраф у розмірі 3 089 грн. 04 коп. Відповідальність наймача за прострочення оплати за користування об`єктом оренди більш ніж на 5 календарних днів у вигляді штрафу у розмірі 60% від суми простроченого платежу сторони узгодили у п. 5.3 договору

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення штрафу у разі прострочення сплати орендних платежів, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення штрафу.

Перевіркою розрахунку штрафу судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено. Таким чином, вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 3 089 грн. 04 коп. підлягає задоволенню.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 5.3 договору, наймач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу наймодавця зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних з простроченої суми.

Відтак, сторони у договорі передбачили інший розмір процентів, зокрема 10% річних.

Суд перевіривши розрахунок 10% річних, зазначає, що він є арифметично невірним.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 10% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 16.09.2019 по 26.02.2020 становить 146 грн. 80 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 37 грн. 64 коп. суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 11-12) нарахована сума 37 грн. 64 коп. є пенею, з розрахунку 1% за кожен день прострочення від несплаченої у строк суми, в той час як у позовній заяві вказана сума заявлена як інфляційні втрати.

Господарський суд зазначає, що обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат до позовної заяви позивачем не надано, у зв`язку із чим у суду відсутня можливість виконати його перевірку. Водночас, вимоги про стягнення з відповідача пені подана позовна заява не містить, у зв`язку із чим, господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 37 грн. 64 коп. інфляційних втрат визнаються судом не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення 5 148 грн. 40 коп. основного боргу, 3 089 грн. 04 коп. штрафу, 146 грн. 80 коп. 10% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей-Груп" (50098, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 29, офіс 8, код ЄДРПОУ 420733652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Інвест Сервіс" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 4, код ЄДРПОУ 32975403) 5 148 грн. 40 коп. (п`ять тисяч сто сорок вісім грн.. 40 коп.) основного боргу, 3 089 грн. 04 коп. (три тисячі вісімдесят дев`ять грн.. 04 коп.) штрафу, 146 грн. 80 коп. (сто сорок шість грн.. 80 коп.) 10% річних, 2 071 грн. 87 коп. (дві тисячі сімдесят одну грн.. 87 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 17.08.2020

Суддя І.А. Рудь