Ухвала

від 18.08.2020 по справі 904/2147/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

18.08.2020 м. ДніпроСправа № 904/2147/20

За позовом Приватного підприємства "ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ", м. Кропивницький

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 119 938,50 грн. за Договором купівлі-продажу

Суддя Назаренко Н.Г.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в сумі 119 938,50 грн. за Договором купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 05.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

13.05.2020 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд продовжити строк для подачі відзиву на позов не менше, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою від 14.05.2020 клопотання відповідача задоволено та надано відповідачу додатковий строк для подачі відзиву на позов у справі №904/2147/20 до завершення карантину на території України.

03.08.2020 відповідач надав відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняти пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 т. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Також згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договору, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.

Відповідач вказує на те, що для того щоб документи (листи, електронні листи, телеграми, факсограми, телефонограми тощо) вважалися документами, які підтверджують укладення договору, їх зміст повинен відповідати оферті та акцепту.

Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов'язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).

У разі укладення договору через ділову переписку з використанням електронної пошти необхідно враховувати вимоги законодавства щодо електронних документів та електронного документообігу.

Відповідно до ст. 5 Закону № 851 електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Відповідач зазначає, що у свою чергу, оригіналом електронного документа згідно із ст. 7 Закону України № 851 вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", який надасть змогу ідентифікувати особу. яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Закону № 852 електронним підписом є дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Видом електронного підпису, що дає змогу підтвердити цілісність документа та ідентифікувати підписувача, є електронний цифровий підпис, який отримується за результатом криптографічного перетворення набору електронний даних, що додається до цього набору або логічно з ним поєднується.

За правовим статусом електронний цифровий підпис відповідно до ст. 3 Закону № 852 прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікату ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувала відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

При цьому положення вказаної норми встановлюють, що електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Зазначеним законом надано визначення електронному договору, а саме згідно з п. 5. ч. 1 ст. 3 Закону № 675 електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України № 675 передбачено, що моментом підписання правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону № 852, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (фасимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у яких мають місце зразки відповідних аналогів власноручного підпису.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач вважає, що таким чином, відповідно до чинного законодавства ідентифікувати особу, уповноважену на підписання електронного документа, можливо на підставі:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису;

- факсимільного відтворення підпису, іншого аналога власноручного підпису (у випадку письмової згоди сторін, що містить зразки відповідних аналогів власноручних підписів).

Отже електронні документи для надання їм юридичної сили та можливості їх використання, як доказу укладення договору повинні містити інформацію, відповідну оферті та акцепту, й мати всі необхідні реквізити, у тому числі дані для встановлення їх приналежності стороні даного правочину та особи, яка їх підписала.

Щодо рахунку-фактури, відповідач зазначає, що фактично рахунок-фактура є розрахунково -платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцем за товар, що поставляються (фактично поставлені), чи послуги, що надаються (фактично надані послуги).

Однак для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну.

Зі змісту ст. 181 ГК України, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору.

Таким чином, якщо документи, якими обмінялись уповноважені сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначення умов, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі.

Щодо оформлення податкових накладних відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку № 957 у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених ЦКУ, а також дата складання договору.

З викладеного відповідач робить висновок, що договір може бути укладено не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб шляхом ділової переписки (обміну листами, електронними листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами тощо) та за умови, якщо зміст цих документів відповідає оферті й й акцепту, а також вчинення конклюдентних дій. Договори, укладені зазначеним способом, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Якщо договір укладався шляхом обміну електронними документами, для надання їх юридичної сили та можливості їх використання як доказу укладення договору вони також повинні мати всі необхідні реквізити, у тому числі дані для встановлення їх приналежності стороні даного правочину та особи, яка їх підписала.

Рахунок-фактуру, якщо вона містить необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема умови про предмет, строки та ціну, можна вважати пропозицією укладення договору. Прийняття пропозиції щодо умов, предмет, строку та ціни, зазначеної у рахунку-фактурі має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.

Матеріали справи не містять істотних умов укладення договору.

Позивачем у позові вказується на домовленості сторін за телефоном, що нічим крім зазначеного Позивачем не підтверджується.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У свою чергу, відповідно до ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзацом другим частини першої ст.530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Строк оплати сторонами не встановлений.

Позивач звернувся з претензією погасити заборгованість, коли строк на оплату за товар не настав.

Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про оплату товару.

Тому строк виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, з огляду на положення ч.2 ст.530 ЦК України, не настав. Тобто, юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Укладення договору між сторонами у справі саме 05.07.2019 є помилковим, адже до матеріалів справи не надано доказів що сторони погодилися отримувати товар партіями, строки щодо оплати партій товарів не визначено, порядок оплати товару не погоджений, не визначено специфікацію товару, термін дії договору (разовий, тривалий).

Надані Позивачем до позову рахунки-фактури видано в різний період часу, в них вказано різне найменування товару, вартість товару.

У видаткових накладних вказано як покупця ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат і вказано юридичну адресу ДП, натомість згідно до змісту позову з липня 2019 по лютий 2020 між Новокостянтинівською шахтою ДП СхідГЗК та 1111 Тракторзапчасть виникли господарські відносини, в результаті яких останнє не розрахувалось за товар . Підписантами з боку отримувача вказано осіб згідно довіреності Жушмана О.А., Миргородську Л.А., Маркіну Н.М., Дурнєва П.І., Квашу В.Г., Миргородського СІ.

Інструкція, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.96 р. №99, яка регламентувала порядок реєстрації виданої, поверненої та використаної довіреності на отримання ТМЦ, втратила свою чинність ще з 01.01.15 р. Тому зараз довіреність не є документом суворої звітності.

Натомість, при складанні довіреності слід дотримуватися основних вимог, закріплених у ст.245-247 ЦК або ж зазначити в договорі з постачальником, що отримувати ТМЦ від імені покупця уповноважені такі-то особи (список додається). Тобто список таких осіб із зазначенням їх посад і паспортних даних можна оформити окремим додатком до договору.

Згідно до Статуту ДП СхідГЗК , який діяв в період з травня 2018 по 18.03.2020 , управління підприємством здійснюється керівником в особі Генерального директора, який призначається на посаду і звільняється з посади Уповноваженим органом управління за подання Генерального директора Концерну; Генеральний директор ДП СхідГЗК самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління та Концерну. Керуючись правом передавати частину повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів, Генеральний директор ДП "СхідГЗК" наділяє керівників підрозділів рядом прав та обов'язків, обумовлених у їх довіреностях.

Новокостянтинівська шахта є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", не має статусу юридичної особи, є користувачем, а не розпорядником коштів підприємства.

У відповідності до розділу 1 Положення про відокремлений підрозділ Новокостянтинівська шахта (надалі - Положення), затвердженого генеральним директором ДП СхідГЗК 20.03.2018 року за №228 , Новокостянтинівська шахта є відокремленим підрозділом ДП СхідГЗК та підпорядковується генеральному директорові підприємства та діє у відповідності до Статуту ДП СхідГЗК ; шахту очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з займаної посади згідно з наказом генерального директора підприємства; директор самостійно вирішує всі питання діяльності шахти, якщо вони не суперечать чинному законодавству, Статуту підприємства та правам, що надані зазначеним Положенням; директор діє за довіреністю генерального директора підприємства від імені підприємства з усіх питань, віднесених до компетенції шахти.

У період 2019 року генеральним директором ДП СхідГЗК Сорокіним О.Г. було видано дві довіреності - на ім'я Амброзьєва Олега Сергійовича та Косаренка Вадима Анатолійовича . Згідно до змісту довіреностей генеральний директор не делегував повноваження директорам шахти на укладення оплатних договорів, таке право він залишив за собою. Згідно до виданих довіреностей Амброзьєву С.О. та Косаренку В. А. довіреність генеральним директором була видана без права передоручення іншим особам.

Крім цього, по підприємству генеральним директором затверджено та введено наказом в дію 20.07.2018 року за №377 Положення про порядок укладення договорів (контрактів) і контроль за виконанням договірних зобов'язань .

У відповідності до якого встановлено по ДП СхідГЗК порядок проходження та оформлення договорів, контрактів, додаткових угод, протоколів розбіжностей, протоколів врегулювання розбіжностей, специфікацій та ін. Із змісту якого також видно, що підготовка до оформлення договорів на придбання творів, робіт чи послуг розпочинається із службової записки, яку ініціатор закупівлі готує на ім"я генерального директора (головного інженера, заступників генерального директора підприємства за напрямками, керівників відокремлених підрозділів, керівників відокремлених структурних підрозділів (в межах повноважень, наданих довіреністю генерального директора)...

Довіреності на ім'я Жушмана О.А., Миргородської Л.А., Маркіної Н.М., Дурнєва П.І., Кваші В.Г. та Миргородського СІ. генеральним директором не підписувалось, право передоручення не надавалось. Тому, дані особи не є уповноваженими особами на укладення договорів в розумінні вимог 245-247 статей ЦК України.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність запропонувати позивачеві в строк до 04.09.2020 надати відповідь на відзив.

Керуючись ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Запропонувати Позивачеві у строк до 04.09.2020 надати до суду відповідь на відзив.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 18.08.2020 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\

Суддя Н.Г. Назаренко