Рішення

від 04.09.2020 по справі 904/2147/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020м. ДніпроСправа № 904/2147/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ТРАКТОРОЗАПЧАСТЬ", м. Кропивницький

до Державного підприємства "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 119 938,50 грн. за Договором купівлі-продажу

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ТРАКТОРОЗАПЧАСТЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості в сумі 119 938,50 грн. за Договором купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору купівлі-продажу від 05.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

13.05.2020 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд продовжити строк для подачі відзиву на позов не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою від 14.05.2020 клопотання відповідача задоволено та надано відповідачу додатковий строк для подачі відзиву на позов у справі №904/2147/20 до завершення карантину на території України.

03.08.2020 відповідач надав відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняти пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 т. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Також згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.

Відповідач вказує на те, що для того щоб документи (листи, електронні листи, телеграми, факсограми, телефонограми тощо) вважалися документами, які підтверджують укладення договору, їх зміст повинен відповідати оферті та акцепту.

Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов`язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).

У разі укладення договору через ділову переписку з використанням електронної пошти необхідно враховувати вимоги законодавства щодо електронних документів та електронного документообігу.

Відповідно до ст. 5 Закону № 851 електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідач зазначає, що у свою чергу, оригіналом електронного документа згідно із ст. 7 Закону України № 851 вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", який надасть змогу ідентифікувати особу. яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Закону № 852 електронним підписом є дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Видом електронного підпису, що дає змогу підтвердити цілісність документа та ідентифікувати підписувача, є електронний цифровий підпис, який отримується за результатом криптографічного перетворення набору електронний даних, що додається до цього набору або логічно з ним поєднується.

За правовим статусом електронний цифровий підпис відповідно до ст. 3 Закону № 852 прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікату ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувала відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

При цьому положення вказаної норми встановлюють, що електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Зазначеним законом надано визначення електронному договору, а саме згідно з п. 5. ч. 1 ст. 3 Закону № 675 електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України № 675 передбачено, що моментом підписання правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону № 852, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (фасимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у яких мають місце зразки відповідних аналогів власноручного підпису.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач вважає, що таким чином, відповідно до чинного законодавства ідентифікувати особу, уповноважену на підписання електронного документа, можливо на підставі:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису;

- факсимільного відтворення підпису, іншого аналога власноручного підпису (у випадку письмової згоди сторін, що містить зразки відповідних аналогів власноручних підписів).

Отже електронні документи для надання їм юридичної сили та можливості їх використання, як доказу укладення договору повинні містити інформацію, відповідну оферті та акцепту, й мати всі необхідні реквізити, у тому числі дані для встановлення їх приналежності стороні даного правочину та особи, яка їх підписала.

Щодо рахунку-фактури, відповідач зазначає, що фактично рахунок-фактура є розрахунково -платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцем за товар, що поставляються (фактично поставлені), чи послуги, що надаються (фактично надані послуги).

Однак для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну.

Зі змісту ст. 181 ГК України, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору.

Таким чином, якщо документи, якими обмінялись уповноважені сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначення умов, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі.

Щодо оформлення податкових накладних відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку № 957 у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов`язань, визначених ЦКУ, а також дата складання договору.

З викладеного відповідач робить висновок, що договір може бути укладено не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб шляхом ділової переписки (обміну листами, електронними листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами тощо) та за умови, якщо зміст цих документів відповідає оферті й й акцепту, а також вчинення конклюдентних дій. Договори, укладені зазначеним способом, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Якщо договір укладався шляхом обміну електронними документами, для надання їх юридичної сили та можливості їх використання як доказу укладення договору вони також повинні мати всі необхідні реквізити, у тому числі дані для встановлення їх приналежності стороні даного правочину та особи, яка їх підписала.

Рахунок-фактуру, якщо вона містить необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема умови про предмет, строки та ціну, можна вважати пропозицією укладення договору. Прийняття пропозиції щодо умов, предмет, строку та ціни, зазначеної у рахунку-фактурі має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.

Матеріали справи не містять істотних умов укладення договору.

Позивачем у позові вказується на домовленості сторін за телефоном, що нічим крім зазначеного Позивачем не підтверджується.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Абзацом другим частини першої ст.530 ЦК України передбачено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Строк оплати сторонами не встановлений.

Позивач звернувся з претензією погасити заборгованість, коли строк на оплату за товар не настав.

Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про оплату товару.

Тому строк виконання Відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, з огляду на положення ч.2 ст.530 ЦК України, не настав. Тобто, юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Укладення договору між сторонами у справі саме 05.07.2019 є помилковим, адже до матеріалів справи не надано доказів що сторони погодилися отримувати товар партіями, строки щодо оплати партій товарів не визначено, порядок оплати товару не погоджений, не визначено специфікацію товару, термін дії договору (разовий, тривалий).

Надані Позивачем до позову рахунки-фактури видано в різний період часу, в них вказано різне найменування товару, вартість товару.

У видаткових накладних вказано як покупця ДП СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ і вказано юридичну адресу ДП, натомість згідно до змісту позову з липня 2019 по лютий 2020 між Новокостянтинівською шахтою ДП СхідГЗК та ПП ТРАКТОРОЗАПЧАСТЬ виникли господарські відносини, в результаті яких останнє не розрахувалось за товар . Підписантами з боку отримувача вказано осіб згідно довіреності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5., ОСОБА_6.

Інструкція, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.96 р. №99, яка регламентувала порядок реєстрації виданої, поверненої та використаної довіреності на отримання ТМЦ, втратила свою чинність ще з 01.01.15 р. Тому зараз довіреність не є документом суворої звітності.

Натомість, при складанні довіреності слід дотримуватися основних вимог, закріплених у ст.245-247 ЦК або ж зазначити в договорі з постачальником, що отримувати ТМЦ від імені покупця уповноважені такі-то особи (список додається). Тобто список таких осіб із зазначенням їх посад і паспортних даних можна оформити окремим додатком до договору.

Згідно до Статуту ДП СхідГЗК , який діяв в період з травня 2018 по 18.03.2020 , управління підприємством здійснюється керівником в особі Генерального директора, який призначається на посаду і звільняється з посади Уповноваженим органом управління за подання Генерального директора Концерну; Генеральний директор ДП СхідГЗК самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління та Концерну. Керуючись правом передавати частину повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів, Генеральний директор ДП "СхідГЗК" наділяє керівників підрозділів рядом прав та обов`язків, обумовлених у їх довіреностях.

Новокостянтинівська шахта є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", не має статусу юридичної особи, є користувачем, а не розпорядником коштів підприємства.

У відповідності до розділу 1 Положення про відокремлений підрозділ Новокостянтинівська шахта (надалі - Положення), затвердженого генеральним директором ДП СхідГЗК 20.03.2018 року за №228 , Новокостянтинівська шахта є відокремленим підрозділом ДП СхідГЗК та підпорядковується генеральному директорові підприємства та діє у відповідності до Статуту ДП СхідГЗК ; шахту очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з займаної посади згідно з наказом генерального директора підприємства; директор самостійно вирішує всі питання діяльності шахти, якщо вони не суперечать чинному законодавству, Статуту підприємства та правам, що надані зазначеним Положенням; директор діє за довіреністю генерального директора підприємства від імені підприємства з усіх питань, віднесених до компетенції шахти.

У період 2019 року генеральним директором ДП СхідГЗК Сорокіним О.Г. було видано дві довіреності - на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Згідно до змісту довіреностей генеральний директор не делегував повноваження директорам шахти на укладення оплатних договорів, таке право він залишив за собою. Згідно до виданих довіреностей ОСОБА_7. та ОСОБА_8. довіреність генеральним директором була видана без права передоручення іншим особам.

Крім цього, по підприємству генеральним директором затверджено та введено наказом в дію 20.07.2018 року за №377 Положення про порядок укладення договорів (контрактів) і контроль за виконанням договірних зобов`язань .

У відповідності до якого встановлено по ДП СхідГЗК порядок проходження та оформлення договорів, контрактів, додаткових угод, протоколів розбіжностей, протоколів врегулювання розбіжностей, специфікацій та ін. Із змісту якого також видно, що підготовка до оформлення договорів на придбання творів, робіт чи послуг розпочинається із службової записки, яку ініціатор закупівлі готує на ім"я генерального директора (головного інженера, заступників генерального директора підприємства за напрямками, керівників відокремлених підрозділів, керівників відокремлених структурних підрозділів (в межах повноважень, наданих довіреністю генерального директора)...

Довіреності на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6. генеральним директором не підписувалось, право передоручення не надавалось. Тому, дані особи не є уповноваженими особами на укладення договорів в розумінні вимог 245-247 статей ЦК України.

Ухвалою від 18.08.2020 запропоновано позивачеві у строк до 04.09.2020 надати до суду відповідь на відзив.

02.09.2020 позивач надав відповідь на відзив в який зазначив, що на виконання укладеного у спрощений спосіб договір купівлі-продажу позивач передав, а відповідач через Новоконстянтинівську шахту Державного підприємств "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" прийняв товар на загальну суму 119 938,50 грн. Товар переданий на підставі видаткових накладних та прийнятий представниками відповідача на підставі довіреностей. Асортимент товару був узгоджений в телефонному режимі, поставлений в повному обсязі, прийнятий без зауважень та використаний в господарській діяльності відповідача. Фактичною дією, а саме прийняттям товару за видатковими накладними відповідач підтвердив факт укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб всього на загальну суму 119 938,50 грн. Також позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння розрахунків від 29.02.2020 року, в якому сторони підтвердили загальну суму переданого товару та його вартість.

Також позивач вказує на те, що прийнявши товар за видатковими накладними відповідач вперше схвалив укладений договір купівлі-продажу. Не відповівши на претензію, не заперечивши у відповіді на претензію факт укладення договору та прийняття товару відповідач вдруге схвалив укладений договір. Підписавши акт звіряння розрахунків від 29.02.2020 відповідач втретє схвалив укладений договір.

Не повернувши товар позивачеві після пред`явлення позову та використавши товар у своїй господарській діяльності відповідач втечете схвалив укладений договір. Схваливши договір відповідач став зобов`язаним за договором відповідно повинен розрахуватися за отриманий товар.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що між ним та відповідачем не вперше укладається договір купівлі-продажу у спрощеному порядку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, встановлення факту поставки товару та встановлення факту порушення умов договору відповідачем в частині оплати купованого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "ТРАКТОРОЗАПЧАСТЬ" (далі - позивач) та Державним підприємством "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідача) досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу товару (запасних частин), тобто укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 119 938,50 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 24-42), які підписані представниками відповідача за довіреностями (а.с. 43-47) без заперечень.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 119 938,50 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується Актом звіряння розрахунків за період з липня 2019 року по лютий 2020 року, який підписаний представниками сторін без заперечень (а.с. 48-49).

13.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензії № 3 та № 4 з вимогою оплатити суму боргу у 14 денний строк (а.с. 50-52, 55-57).

Зазначені претензії отримані 17.03.2020 та 19.03.2020, що підтверджується підписами представників відповідача на поштових повідомленнях (а.с. 54, 59).

Відповідач відповіді на претензії не надав, суму боргу не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

В силу приписів ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підписані позивачем та відповідачем вищевказані видаткові накладні, які одночасно підтверджують факт досягнення сторонами домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом 3 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, сторонами не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на вище викладені положення закону, товар повинен бути оплачений після звернення позивача з відповідною вимогою про оплату товару.

Як зазначалось вище, 13.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензії № 3 та № 4 з вимогою оплатити суму боргу у 14 денний термін (а.с. 50-52, 55-57).

Зазначені претензії отримані 17.03.2020 та 19.03.2020, що підтверджується підписами представників відповідача на поштових повідомленнях (а.с. 54, 59).

Отже строк на оплату є таким , що настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свій обов`язок щодо здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, належними та допустимими доказами позовні вимоги не спростував, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 119 938,50 грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом не приймаються на підставі наступного.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Твердження відповідача про те, що договір не містить істотних умов договору не відповідає дійсності, оскільки сторонами фактично узгоджено істотні умови договору, а саме умови про асортимент товару та вартість. Асортимент товару та його вартість вказані в видаткових накладних, які підписані сторонами.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що він звертався до позивача з вимогою про визначення інших істотних умов договору.

Щодо доводів відповідача про те, що строк оплати сторонами не визначений, а відповідно не настав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, сторонами не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на вище викладені положення закону, товар повинен бути оплачений після звернення позивача з відповідною вимогою про оплату товару.

Як зазначалось вище, 13.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензії № 3 та № 4 з вимогою оплатити суму боргу у 14 денний термін (а.с. 50-52, 55-57).

Зазначені претензії отримані 17.03.2020 та 19.03.2020, що підтверджується підписами представників відповідача на поштових повідомленнях (а.с. 54, 59).

Отже вказані претензії є вимогами оплатити кошти за поставлений товар в розуміння ст. 530 ЦК України.

Законодавством не встановлено форму вимоги про оплату, тому така вимога може бути і у формі претензії, оскільки вона містила реквізити для перерахування коштів та дату перерахування.

Щодо укладення договору та отримання товару не повноважними особами, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідачем не надано докази того, що він повідомляв позивача про обмеження у праві представництва структурного підрозділу відповідача Новоконстянтинівською шахтою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", тому посилання на такі обмеження з безпідставними.

Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Прийнявши товар за видатковими накладними відповідач схвалив укладення договору в спрощеній формі. Не відповівши на претензію, не надавши заперечень на претензію щодо укладення договору та поставки товару відповідач також підтвердив виникнення між ним та позивачем договірних зобов`язань.

Крім того, в підтвердження наявності зобов`язання щодо оплати за поставлений товар відповідачем підписано Акт звіряння розрахунків.

В матеріалах справи також відсутні докази відмови в прийнятті товару та докази повернення цього товару у зв`язку з неналежною поставкою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач не заперечив проти отримання товару, не зазначив, що отриманий товар йому не потрібен, а лише посилається на те, що товар отриманий представниками з перевищенням повноважень та без договору укладеного у письмовій формі.

Суд не приймає посилання позивача на неотримання ним відзиву на позов, оскільки з сайту Укрпошта вбачається, що позивач отримав відзив на позов 20.08.2020 (а.с. 210).

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача 119 938,50 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "ТРАКТОРОЗАПЧАСТЬ" до Державного підприємства "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості в сумі 119 938,50 грн. за Договором купівлі-продажу - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, б. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного підприємства "ТРАКТОРОЗАПЧАСТЬ" (25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родімцева, б. 92-Г, код ЄДРПОУ 31704008) заборгованість у сумі 119 938,50 грн. та 2 102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Повне рішення складено 08.09.2020

Суддя Н.Г. Назаренко