Рішення

від 05.08.2020 по справі 905/2423/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2020 Справа № 905/2423/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Лисих О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, код ЄДРПОУ: 40081195)

до відповідача: державного підприємства "Артемсіль" (84545, Донецька область, Бахмутський район, місто Соледар, вулиця Чкалова, будинок 1-а; код ЄДРПОУ: 00379790)

про стягнення неустойки в сумі 188 670, 00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Яковчук О.Д. - на підставі довіреності №18/3-44/44-20 від 28.02.2020

від відповідача: Дригіна І.М. - на підставі довіреності №27/10-01-13 від 17.01.2020, Клімчук С.М. - на підставі довіреності №27/10-01-14 від 17.01.2020

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Артемсіль" про стягнення неустойки в сумі 188 670,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладними №№ 50951045, 50950518, 50950500 від 03.08.2019, що підтверджується комерційними актами №№350002/71, 350002/72, 350002/73 від 09.08.2019.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог. У відповіді на відзив представник позивача наголошував на тому, що графа 11 Маса тари у накладних заповнювалась відправником. Зважування тари по станції Здолбунів не проводилось, жодна норма УМЗВС не зобов`язує перевізника проводити зважування тари на шляху слідування. Такі дії передбачають факт вивантаження вантажу із вагону, а даний вантаж перебував під митним контролем і проводяться лише з дозволу митниці. Крім того, комерційні акти № 350002/71, 350002/72 та 350002/73 від 09.08.2019 підписано із дотриманням п. 10 Правил складання актів, на підтвердження чого додано посадові інструкції осіб, які їх підписали. Представник позивача наголошував на тому, що у вказаних актах не передбачена графа Є , а лист № 14 від 28.10.2019 за підписом директора S + L IMPEX ДП Артемсіль не може бути належним доказом у даній справі.

У промові до судових дебатів, яка була подана через канцелярію суду 04.08.2020 представник позивача зазначив, що згідно технічного паспорту вагонних ваг станції Здолбунів Львівської залізниці заводський номер 29880, присвоєний залізницею - 052Е, відміткою у паспорті підтверджено, що остання держповірка ваг здійснена 14.12.2018, огляд-перевірка 14.06.2019, чим дотримано вимоги Інструкції про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті України, що затверджено наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028.

Також у вказаному документі зазначено про те, що згідно графи 11 відправок №50951045, 50950518, 50950500 та відповідно до вимог Розділу VIII ч. 38.3 Додатку 1 до УМЗС відправником визначалась маса тари усіх спірних вагонів.

Представники відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечували. У відзиві на позовну заяву зазначено, що вагони №№ 67388470, 68402973, 67170233 завантажені 03.08.2019 на під`їзних коліях ДП Артемсіль на технічно справних, які пройшли перевірку і контроль придатності, залізничних вагах марки ВЕТП-150В, заводський номер № 320, вагах ВЕТП-150В заводський № 317. Ваги перебувають в справному стані та пройшли всі види обслуговування, передбачені Інструкцією про порядок застосування засобів вимірювальної техніки на залізничному транспорті № 442 від 31.07.2012. Ваги зареєстровані та взяті на обслуговування ПАТ Укрзалізниця під № 05, № 06. 20.06.2019 року та 21.06.2019 проведено профілактичне обслуговування, про що зроблені відмітки у технічних паспортах № 05 та № 06 ревізором вагового господарства КМЦ дирекції залізничних перевезень. Відповідач зазначає, що вантаж до перевезення був підготовлений у відповідності до вимог п. 4 Правил приймання вантажу до перевезення (далі - Правила ) та був прийнятий станцією Сіль до перевезення у відповідності з вимогами п. 28 Правил без зауважень. Маса вантажу у вагоні №67170233, накладна № 50950500, вагоні № 67388470, накладна № 50951045, вагоні №68402973 накладна № 50950518 перенесена зі Звіту про зважування, відомості про масу завантаженого вагону відповідач до накладної не вносив. Завантажені вагони були оглянуті прийомоздавальником станції Сіль і без зауважень прийняті до перевезення. По шляху проходження, на станції Здолбунів, вантаж у вагонах № 67170233, № 67388470, № 68402973 окремо не зважувався, а були зважені на залізничних вагах завантажені вагони, що на думку відповідача свідчить про припущення про невідповідність маси завантажених вагонів масі вантажу, яка була внесена до накладних № 50950500, 50951045, 50950518. Крім того, позивачем в порушення пункту 10 Правил складання актів комерційні акти підписані комерційним агентом, начальником станції Здолбунів та приймальником потягів, а також не проставлена відмітка станції призначення про те, що під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акту не виявлено. На думку відповідача, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача неустойки в п`ятикратному розмірі провізної плати спростовуються надісланим листом № 14 від 28.10.2019 року, яким вантажоодержувач S + L IMPEX повідомив ДП Артемсіль , що у вагонах № 67170233, № 67388470, №68402973 після їх надходження на станцію призначення та повторному зважуванні виявилась нестача ваги товару у розмірі 3,7 т., а саме вагон № 67170233 - 0,8 т. нестачі; вагон № 68402973 - 1,1 т. нестачі; вагон № 67388470 - 1,8 т. нестачі, а також залізничними накладними угорської залізниці та актом зважування вагонів на станції призначення.

У додаткових поясненнях до відзиву представник відповідача наголошував на тому, що відповідач вносив у перевізні документи тару вагонів з трафарету та дописував подвійну тару, а саме у графі 11 залізничної накладної зазначено: накладна № 50950500 - 21820/21640; накладна 50960618 - 20900/20180; накладна № 21800/21000, що не забороняється діючими нормативними актами. Позивач, в свою чергу, в комерційних актах в розділі 15 зазначає тару не подвійну, а лише ту, яка є меншою і більш вигіднішою для залізниці. Також у додаткових поясненнях до відзиву представник відповідача зазначив про те, що маса вантажу також могла збільшитись під час перевезення через те, що поварена сіль є речовиною гігроскопічною, отже навантажена у вагоні сіль може збільшити свою масу за рахунок абсорбованої води на 15-20 %, про що зазначено у листі № 08-07/298 від 13.09.1996 Українського науково-дослідницького інституту соляної промисловості. Таким чином, за твердженням відповідача, вантаж 69 000 кг збільшити свою масу за рахунок абсорбованої води на 15 % - 20 %, тобто 10350-13800 кг. Враховуючи те, що під час перевезення вагонів від місця навантаження до станції Здолбунів Львівської залізниці, зазначені вагони попали під зливу, що відбулася 04.08.2019 та 05.08.2019 року, сіль могла абсорбувати 3,070 м 3 води (опадів) по кожному вагону.

Також відповідач вважає необґрунтованим посилання на те, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій не відповідає дійсності з огляду на наступне. Так, перевантаження спірних вагонів залізниця встановила на станції Здолбунів, яка знаходиться на відстані 1170 км від станції Сіль (станція відправлення). Надлишок вантажу був відвантажений з вагонів і залишився на станції Здолбунів, тобто не пересувався далі по станції Батьово. Позивач в свою чергу зазначає відстань від ст. Сіль до ст. Батьово та рахує тарифну відстань 1654 км. Позивачем розрахований штраф у розмірі 188 670,00 грн. (12578х5х3) не зважаючи на те, що вантаж у окремих вагонах не перевозився. На думку відповідача, оскільки надлишок вантажу перевозився одночасно і в тих самих вагонах з не надлишковим вантажем, слід при визначенні тарифу застосовувати таблицю 1 до п. 4.3. ТК1. Маса вантажу у кожному з трьох вагонів внесена відповідачем у кількості 69 тон (графа 18 накладних), а разом із надлишками не перевищувала 72 тони, тобто не виходила з діапазону від 68 тон до 72 включно , в якому діє однаковий тариф. Тобто, переплата в розрахунках штрафних санкцій складає 48 120 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача наполягав на тому, що спірні вагони прибули на станцію Здолбунів 08.08.2019, а залізниця зазначає дату складання комерційних актів 09.08.2019. Проте комісійне переважування вагонів після вивантаження надлишків здійснене тільки через 10 діб, що підтверджується актами загальної форми від 19.08.2019 та особистими поясненнями позивача в процесі розгляду справи. Таким чином, на його думку, у спірних комерційних актах залізниця зазначає обставини, що відбувались вже після їх складання. Представник відповідача наголошував на тому, що в порушення п. 10 Правил складання актів комерційні акти підписані агентом комерційним, що не є особою, яка обіймає керівну посаду. У спірних комерційних актах також відсутня інформація про повноваження агента комерційного щодо правомірності його підпису, не додані до комерційних актів документи, які б підтверджували повноваження агента комерційного на їх підписання. Також у вказаних запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що зазначені залізницею у спірних комерційних актах обставини надані ним раніше звіт зважування вагонів на станції призначення датований 24.08.2019. Крім того, у даних запереченнях відповідач просив у разі задоволення позовних вимог застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

У промові до судових дебатів, яка була подана через канцелярію суду 23.07.2020, представник відповідача наполягав на тому, що надана позивачем копія Зведеного порівняльного протоколу зважування поїзда не може розглядатися як належний доказ, оскільки зважування проводилось на вагах для зважування в динаміці, а такі ваги не відповідають вимогам, встановленим Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки бо мають надто низьку точність, а тому не має підстав вважати про наявність у спірних вагонах надлишку вантажу. Крім того, надана до суду копія з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні форма ГУ - 78, не може буту належним та допустимим доказом по справі, оскільки ведення вказаної книги передбачено Інструкцією з ведення станційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-Ц, який не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, тому застосування вказаного наказу зводиться до внутрішнього використання підрозділами залізниці та не створює юридичних наслідків для інших учасників правовідносин, в даному випадку для відповідача. Також відповідач наголошував на тому, що позначення внесені до актів загальної форми, стосовно комісійного переважування вагонів після вивантаження надлишку, не відповідають тим позначенням, які є у накладній № 2431, що на його думку свідчить про те, що позивачем до актів загальної форми були внесені дані не з накладної № 2431, а переписані з залізничних накладних відповідача. Зокрема, в актах загальної форми від 19.08.2019 зазначається, що переважування вагонів здійснювалося на 150 тн. Трьохплатформленних електронних тензометричних вагах клеймо 2018 де виявлено: в акті № 401 - брутто - 90640, тара - 21640 з документа, нетто - 69000 кг, проте у наданій накладній № 2431 зазначено: брутто - 90,65, тара - 21,64 з документу, нетто - 69,01; в акті № 399 - брутто - 89180, тара - 20180 з документа, нетто - 69000 кг, у накладній - брутто - 89,20, тара - 20,18, нетто - 69,02, в акті № 397 - брутто - 90 000, тара - 21000 з документа, нетто - 69000 кг, в накладній - брутто - 89,75, тара - 21,00, нетто - 68,75.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

03.08.19 за залізничними накладними №50951045, 50950518, 50950500 зі станції Сіль Донецької залізниці на станцію Эперешке-Атрако (Угорщина) в залізничних вагонах №67388470, № 68402973, № 67170233 був відправлений вантаж - сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, крім харчових продуктів для людей та корму для тварин, відправник - державне підприємство Артемсіль , отримувач - фірма Salt_Europe Kft (м.Мандок, Угорщина).

На станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне комісійне зважування у зв`язку з чим було складено комерційні акти № 350002/71, 350002/72, 350002/73.

Згідно комерційного акту № 350002/71 від 09.08.2019 (за залізничною накладною №50951045) при комісійному переважуванні вагону № 67388470 на 150тонних електронних тензометричних вагонних вагах клеймо 2018, на підставі актів загальної форми № 1023 від 08.08.2019, № 8051 від 09.08.2019 ст. Здолбунів Львівської залізниці, що прибув по відправленню вказаного на звороті даного акту. За документом значиться вантаж сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, кількість місць: не вказано, не запакований, брутто: не вказано, тара: 21000, нетто: 69000, у дійсності виявилось: сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, насипом, не запакований, брутто: 92350, тара: 21000 з документа, нетто: 71350, тобто надлишок вантажу проти документу складає 23,50 кг. Вантажопідйомність вагону 69тон, тобто вагон завантажений вище вантажопід`ємності на 2350кг. Навантаження у вагоні двома конусами з двома контрольними смугами. При повторному переважуванні надлишок вантажу проти документа та вантажопід`ємністю вагону 2350 кг підтверджено, що загрожує безпеці руху потягів, чим порушено Главу 1 р. 4 п. 4.1. Додатку 3 до УМГС. Вагон затримано, дано оперативне повідомлення. Комісійне переважування вагону проводили: агент комерційний ОСОБА_6., у присутності начальника станції Здолбунів ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_2 , приймальник потягів ОСОБА_3 .

Відповідно до акту загальної форми № 397 від 19.08.2019, який є доповненням до вищезазначеного комерційного акту, для усунення надлишку вантажу більше вантажопідйомності вагону № 67388470 на підставі листа відповідача № 31/19-257 від 16.08.2019 надлишок вантажу Сіль кухонна, денатурована та/або для промислових цілей, крім харчових продуктів для людей або корму для тварин у кількості 2350 кг, що було виявлено шляхом переважування вагону № 67388470, було вивезено зі станції силами представника відправника. Після відвантаження вантажу із вищевказаного вагону здійснено переважування на 150 тн трьохплатформових електронних тензометричних вагах клеймо 2018 де виявлено: брутто 90 000 кг, тара 21 000 кг з документа, нетто 69 000 кг. Комерційне переважування вагону після відвантаження надлишку вантажу здійснювали агент комерційний ОСОБА_4 , приймальник потягів ОСОБА_5 , в присутності ДС ст. Здолбунів ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_7.

Згідно комерційного акту № 350002/72 від 09.08.2019 (за залізничною накладною № 50950518) при комісійному переважуванні вагону № 68402973 на 150 тонних електронних тензометричних вагонних вагах клеймо 2018, на підставі актів загальної форми № 1024 від 08.08.2019, № 8050 від 09.08.2019 ст. Здолбунів Львівської залізниці, що прибув по відправленню вказаного на звороті даного акту. За документом значиться: вантаж сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, кількість місць: не вказано, не запакований, брутто: не вказано, тара: 21000, нетто: 69000, у дійсності виявилось: сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, насипом, не запакований, брутто: 91650, тара: 20180 з документа, нетто: 71470, тобто надлишок вантажу проти документу складає 2470кг. Вантажопідйомність вагону 69 тон, тобто вагон завантажений вище вантажопід`ємності на 2470кг. Навантаження у вагоні двома конусами з двома контрольними смугами. При повторному переважуванні надлишок вантажу проти документа та вантажопід`ємністю вагону 2470 кг підтверджено, що загрожує безпеці руху потягів, чим порушено Главу 1 6. 4 п. 4.1. Додатку 3 до УМГС. Вагон затримано, дано оперативне повідомлення. Комісійне переважування вагону проводили: агент комерційний ОСОБА_6 , у присутності начальника станції Здолбунів ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_2 , приймальник потягів ОСОБА_3 .

Відповідно до акту загальної форми № 399 від 19.08.2019, який є доповненням до вищезазначеного комерційного акту, для усунення надлишку вантажу більше вантажопідйомності вагону № 68402973 на підставі листа відповідача № 31/19-257 від 16.08.2019 надлишок вантажу Сіль кухонна, денатурована та/або для промислових цілей, крім харчових продуктів для людей або корму для тварин у кількості 2470 кг, що було виявлено шляхом переважування вагону № 68402793, було вивезено зі станції силами представника відправника. Після відвантаження вантажу із вищевказаного вагону здійснено переважування на 150 тн трьохплатформових електронних тензометричних вагах клеймо 2018 де виявлено: брутто 89 180 кг, тара 21 800 кг з документа, нетто 69 000 кг. Комерційне переважування вагону після відвантаження надлишку вантажу здійснювали агент комерційний ОСОБА_4 , приймальник потягів ОСОБА_5 , в присутності ДС ст. Здолбунів ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_7.

Згідно комерційного акту № 350002/73 від 09.08.2019 (за залізничною накладною № 50950500) при комісійному переважуванні вагону № 67170233 на 150 тонних електронних тензометричних вагонних вагах клеймо 2018, на підставі актів загальної форми № 1025 від 08.08.2019, № 8049 від 09.08.2019 ст. Здолбунів Львівської залізниці, що прибув по відправленню вказаного на звороті даного акту. За документом значиться: вантаж сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, кількість місць: не вказано, не запакований, брутто: не вказано, тара: 21640, нетто: 69000, у дійсності виявилось: сіль кухонна, денатурована або для промислових цілей, насипом, не запакований, брутто: 93450, тара: 21640 з документа, нетто: 71810, тобто надлишок вантажу проти документу складає 2810кг. Вантажопідйомність вагону 69 тон, тобто вагон завантажений вище вантажопід`ємності на 2810 кг. Навантаження у вагоні двома конусами з двома контрольними смугами. При повторному переважуванні надлишок вантажу проти документа та вантажопід`ємністю вагону 2810 кг підтверджено, що загрожує безпеці руху потягів, чим порушено Главу 1 6. 4 п. 4.1. Додатку 3 до УМГС. Вагон затримано, дано оперативне повідомлення. Комісійне переважування вагону проводили: агент комерційний ОСОБА_6 , у присутності начальника станції Здолбунів ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_2 , приймальник потягів ОСОБА_3 .

Відповідно до акту загальної форми № 401 від 19.08.2019, який є доповненням до вищезазначеного комерційного акту, для усунення надлишку вантажу більше вантажопідйомності вагону № 67170233 на підставі листа відповідача № 31/19-257 від 16.08.2019 надлишок вантажу Сіль кухонна, денатурована та/або для промислових цілей, крім харчових продуктів для людей або корму для тварин у кількості 2810 кг, що було виявлено шляхом переважування вагону № 67170233, було вивезено зі станції силами представника відправника. Після відвантаження вантажу із вищевказаного вагону здійснено переважування на 150 тн трьохплатформових електронних тензометричних вагах клеймо 2018 де виявлено: брутто 90 640 кг, тара 21 640 кг з документа, нетто 69 000 кг. Комерційне переважування вагону після відвантаження надлишку вантажу здійснювали агент комерційний ОСОБА_4 , приймальник потягів ОСОБА_5 , в присутності ДС ст. Здолбунів ОСОБА_1 , ВОХР ОСОБА_7.

Як вбачається з матеріалів справи, станцією Здолбунів Виробничого структурного підрозділу Рівненська дирекція залізних перевезень було надіслано повідомлення №02-2/3932, 02-2/3933 та № 02-2/3934 від 09.08.2019 начальнику митного поста Рівце-центральний Рівненської митниці з проханням надати дозвіл на відвантаження лишків вантажу з вагонів № 67388470, 68402973 та 67170233 в інші вагони у присутності працівника поліції та охорони залізниці, а також повідомити митницю відправлення та призначення про затримку вищевказаного вагону.

У відповідь на вищевказані повідомлення Рівненська митниця ДФС листом від 12.08.2019 повідомила про те, що з метою уникнення затримки доставки товару не заперечує щодо відкриття вагонів для перевірки правильності навантаження вантажу, однак ці дії слід проводити лише у присутності воєнізованої охорони залізниці.

Листом від 20.08.2019 № ДС-2/4141 станція Здолбунів Виробничого структурного підрозділу Рівненська дирекція залізних перевезень повідомила Рівненську митницю ДФС, що з метою усунення навантаження вагону понад його вантажопідйомність вагонів № 67388470, №68402973, № 67170233 надлишок вантажу Сіль кухонна, денатурована та/або для промислових цілей, крім харчових продуктів для людей або корму для тварин у кількості 2350 кг, 2470 кг, 2810 кг відвантажено та передано представнику відправника ДП Артемсіль , про що 19.08.2019 складено акти загальної форми №397, № 399, № 401.

В подальшому, 19.09.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено претензії № ДН-3-06/166, № ДН-3-6/164, № ДН-3-06/163 про сплату неустойки на загальну суму 188 670,00 грн. за перевантаження вагонів понад їх вантажопідйомність.

29.10.2019 відповідач у відповідях на вищевказані претензії № 27/03-22, № 27/03-20 та № 27/03-21 відмовив у задоволенні вищевказаних претензій. Підставою для відмови було зазначено те, усі зазначені у претензіях вагони перебували у справному стані та пройшли всі види обслуговування з боку залізниці відповідно до укладеного договору та на вимогу Інструкції про порядок застосування ЗВВТ на залізничному транспорті України , затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 422. Окрім цього, підприємством отримано відомості від станції призначення (Угорщина) щодо перевірки вантажу отриманого з комерційними актами №350002/73, № 350002/72 та № 350002/71 після відвантаження частини вантажу на проміжній станції Здолбунів Львівської залізниці. Також зазначено, що спірні вагони завантажено без перевищення вантажопідйомності та отримано вантажоодержувачем з недостачею вантажу.

Оскільки відповідач відмовився сплатити неустойку на загальну суму 188 670,00 грн. за перевантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд зазначає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Положеннями ст. 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов`язаний на вимогу залізниці пред`явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Оскільки спірні правовідносини сторін виникли з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а тому у даному випадку підлягає застосуванню Угода про міжнародне вантажне сполучення від 01.11.1951 (зі змінами внесеними до Угоди 06.06.2014 та 16.10.2015), учасником якої є Україна.

Відповідно до ст. 1, параграфу 3 ст. 14 Угоди про міжнародне вантажне сполучення даною Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезень вантажів по залізницям. Укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Відповідно до параграфу 1 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в накладній повинні міститись певний перелік відомостей в тому числі: найменування вантажовідправника, найменування вантажу і його код, вид упаковки.

Згідно до параграфа 2 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в накладній крім відомостей перерахованих у параграфі 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститись наступні відомості: заяви відправника що стосуються вантажу та інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів.

Згідно до п. 7.1. Розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевезення вантажу оформлюється накладною єдиного зразку по формі, що наведена у додатку 1 до Правил.

Пунктом 8 розділу 2 Правил перевезення вантажів Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено правило по заповненню накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст.13 Статуту залізниць України, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з § 1 статті 16 Угоди правильність відомостей і заяв у накладній забезпечує відправник. Саме він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення відомостей чи заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Аналогічний нормативний припис міститься також і в статті 37 Статуту залізниць України, згідно з якою під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Приписами § 1 статті 23 Угоди передбачено, що перевізник має право перевіряти дотримання відправником умов перевезення та чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником у накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 1 § 1 статті 29 Угоди встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, що кореспондується з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Комерційні акти у міжнародних перевезеннях складаються відповідно до угод про міжнародне сполучення.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002. Так, пунктом 10 даних правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Інші працівники залізниці можуть бути залучені поряд з трьома підписантами, що обов`язково повинні засвідчити акт, а не замість них.

Отже, п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів.

Разом із тим, відповідно до п. 35.2 Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення комерційний акт підписується представниками перевізника і представником отримувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці вантажу.

Згідно п. 35.6 розділу VII Правил перевезення вантажів, які є додатком 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, форма бланку комерційного акту наведена у додатку VII до даних правил, та який повинен підписуватись з боку перевізника 2-ма особами без зазначення їх посад.

Відповідно до п. 4.2. Службової інструкції до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення Пояснення по заповненню комерційного акта у графі 18 комерційного акту проставляються підписи присутніх при перевезенні вантажу представників учасників перевезення, а також вказуються їх прізвище та ім`я. Ставиться відтиск календарного штемпеля перевізника, який склав комерційний акт.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо підписання акту неналежними особами, оскільки у даному випадку застосовуються саме Пояснення по заповненню комерційного акта, викладені у Службовій інструкції до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення з огляду на здійснення міжнародного перевезення на підставі залізничних накладних № 50951045, 50950518, 50950500.

В матеріалах справи наявні посадові інструкції осіб, які підписали комерційні акти № 350002/71, 350002/72 та 350002/73 від 09.08.2019, а саме комерційного агента ОСОБА_6 та приймальника поїздів ОСОБА_3 , щодо повноважень яких на підписання комерційних актів заперечував відповідач, відповідно до яких вказані особи мають право на підписання комерційних актів (т. 1, а.с. 208-214).

Таким чином, за висновком суду, вищезазначені комерційні акти підписані належними особами відповідно до вимог Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та п. 10 Правил складання актів.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Параграфом 5 ст. 31 Угоди про міжнародне вантажне сполучення передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.

Згідно з п. 3 параграфа 3 ст. 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагону понад його вантажопідйомність. Неустойка за пунктами 1, 2, 4, 5 цього параграфа стягується відповідно до приписів статті 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" в п`ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику, який виявив таке порушення.

Отже відповідна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, якими чітко визначено розмір штрафу.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема, обставин неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у накладних №№50951045, 50950518, 50950500, навантаження ним вагонів № 67388470, 68402973, 67170233 понад їх вантажопідйомність. Саме ці обставини є підставою для покладення на відповідача, як відправника, відповідальності у вигляді неустойки на підставі § 3 статті 16 УМВС.

Відповідачем шляхом подання належних і допустимих доказів не доведено того, що вантаж прибув на станцію призначення у м. Мандок, Угорщина та був одержаний отримувачем (фірма Salt_Europe Kft) з недостачею. Наданий відповідачем лист № 14 від 28.10.2019 за підписом директора S + L IMPEX ДП Артемсіль не може бути належним доказом у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Статтею 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Згідно приписів ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються, зокрема, в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

У разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України "Про нотаріат".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/247/18 та постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2017 по справі № 904/3872/15.

Відповідачем на підтвердження факту прибуття на станцію призначення у м. Мандок, Угорщина та його одержання отримувачем (фірма Salt_Europe Kft) з недостачею надано лист № 14 від 28.10.2019 за підписом директора S + L IMPEX ДП Артемсіль разом із залізничними накладними угорської залізниці та актом зважування вагонів на станції призначення (т. 1, а.с.161-168). Суд не приймає надані відповідачем залізничні накладні угорської залізниці та акт зважування вагонів на станції призначення як належні з огляду на те, що документи складені на іноземній мові, а позивачем не додано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Наведені обставини зумовлюють неможливість дослідження судом вищезазначених доказів та, відповідно, неможливість визначення правомірності зазначення у вищезазначеному листі отримувачем факту недостачі вантажу.

Крім того, частиною 27 Розділу V (Операції з вантажем на шляху слідування) Правил перевезень вантажів Додатку 1 до УМЗВС визначено дії перевізника при виявленні вагона, навантаженого понад вантажопідйомність або з перевищенням допущеного статистичного навантаження від колісної пари вагона на рельси. Зокрема, відповідно до п. 27.1 Розділу V Правил перевезень вантажів Додатку 1 до УМЗВС надлишок маси вантажу, що виявлено на залізниці країни відправлення, перевізник вивантажує і надає у відання відправника.

В матеріалах справи наявні акти загальної форми № 397, 399 та 401 від 19.08.2019, відповідно до яких надлишок вантажу був переданий представнику відправника (позивача) згідно листа № 31/19-257 від 16.08.2019.

В матеріалах справи також наявна довідка про передачу вагонів, відповідно до якої спірні вагони 23.09.2019 прослідували станцію Батьово і перетнули державний кордон із масою вантажу зазначеною у перевізних документах (69000 кг кожний вагон) і рахунку фактурі, про що свідчать відмітки митниці та підписи представників станції Батьово залізниці України та станції Епершке Залізниці Угорщини, а також відмітки митниці.

Заперечення відповідача щодо можливості збільшення маси вантажу у зв`язку з високою вологістю повітря, судом відхиляються, оскільки таке твердження ніяким чином не підтверджене. Надані суду роздруківки даних з сайту "Розклад Погоди" в м. Бахмут (Артемівську) з 03.08.2019 по 06.08.2019 містить відомості погодних умов в іншому місті, а не відомості погодних умов міст прямування вагону.

Відповідно до частини третьої пункту 27 Правил видачі вантажів надлишок вантажу порівняно з вагою, вказаною у накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення ваги нетто, яке становить 0,2%.

Суд зауважує, що з огляду на обізнаність відповідача про гігроскопічність вантажу, останній при його завантаженні у вагон, мав врахувати можливість накопичування вологи і збільшення його маси, та як слід, здійснювати завантаження з недопущенням гранично допустимих норм перевищення маси вантажу (створення умов для виникнення аварійних ситуацій на залізниці).

Щодо твердження відповідача щодо неправомірності складання актів загальної форми № 397, 399 та 401 від 19.08.2019 як додатків до комерційних актів №350002/73, № 350002/72 та № 350002/71 від 09.08.2019, а також щодо невідповідності ваг, на яких позивачем проводилось зважування, вимогам, встановленим Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки , суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту вагонних ваг станції Здолбунів Львівської залізниці заводський номер 29880 (присвоєний залізницею 052Е), з відміткою про те, що остання держповірка ваг здійснена 14.12.2018, огляд-перевірка 14.06.2019.

Таким чином, за висновком суду, позивачем дотримано вимоги Інструкції про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті України, що затверджено наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028.

Відповідно до розділу 15 п. 15.27 Правил технічної експлуатації залізниць України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 забороняється ставити в поїзди вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (надалі в тексті - Правила приймання вантажів до перевезення).

Отже саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її встановлення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

У відповідності до пункту 1.1 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України Міністерства транспорту та зв`язку України № 1019/1143 від 18.09.2008 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.12.2008 за № 1157/15848 (далі - Інструкція), цю Інструкцію розроблено з метою узгодження дій посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, визначення їх прав, функціональних обов`язків і відповідальності.

Положенням пункту 2.16 Інструкції визначено, що працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Таким чином, лише після отримання листа Рівненської митниці ДФС позивач мав право здійснити перевірку правильності навантаження вантажу у спірних вагонах.

Інші заперечення відповідача судом також відхилено, оскільки вони є необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи.

За перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагонах № 67388470, 68402973 та 67170233, позивачем здійснений розрахунок провізної плати у точній відповідності до Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317 (зареєстр. в МЮ України 15.04.2009 р. за № 340/16356).

Провізна плата за перевезення вантажу в одному вагоні становить 12 578,00 грн, відтак неустойка у п`ятикратному її розмірі за пунктом 3 § 3 частини першої та частини третьої статті 16 Угоди становить 188 670,00 грн (12 578,00 х 3 х 5 = 188 670,00).

Щодо заявленого позивачем клопотання про зменшення суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до однієї провізної плати суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Суд зазначає, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №921/333/17-г/14 та постанові Вищого господарського суду України від 4.12.2017 у справі №918/405/17.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.

Згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вищевказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але й інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до державного підприємства "Артемсіль" про стягнення неустойки в сумі 188 670,00 грн .- задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Артемсіль" (84545, Донецька область, Бахмутський район, місто Соледар, вулиця Чкалова, будинок 1-а; код ЄДРПОУ: 00379790) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1, код ЄДРПОУ: 40081195) неустойку в сумі в сумі 188 670, 00 грн., судовий збір в сумі 2830,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 05.08.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова