Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/5995/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/5995/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. 1 Травня, буд. 50-А) в інтересах державі в особі Малодівицької селищної ради (17523, Чернігівська обл., Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Слобідська, буд. 3; ідентифікаційний код 04412490)

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

про стягнення 89 691, 27 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах державі в особі Малодівицької селищної ради з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 89 691, 27 грн від використання відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 7424155900:01:002:0078, загальною площею 1, 2159 га, яка знаходиться за адресою: Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні у зв`язку з тим, що прокуратурою заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 03.01.2018-30.04.2019, проте не доведено про обізнаність відповідача щодо розірвання договору оренди із попереднім орендарем та про прийняття Малодівицькою селищною радою рішення щодо укладення договору із відповідачем.

Таким чином, відповідач зазначає, що до укладання договору оренди у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення відрахувань коштів на користь позивача.

Крім того, 09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, оскільки саме в даній справі вирішується питання щодо представництва інтересів держави в суді прокурором, що має вагоме значення при вирішення даної справи.

19.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій прокурор зазначає, що відповідачу було відомо про розірвання договору з попереднім орендарем, оскільки саме відповідач звернувся до позивача з відповідним листом, а укладання договору оренди лише 16.05.2019 між сторонами свідчить про ухилення відповідачем від належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення заперечень на відповідь на відзив до суду не надходило, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання заперечень на відповідь на відзив), встановленого судом, як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Так, суд вказує, що 20.07.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 912/2385/18, за результатами дослідження якої суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення, оскільки, станом на дату ухвалення рішення, враховуючи продовження строків розгляду справи, відсутні підстави, на які посилається відповідач.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Із позовної заяви вбачається, що Прилуцькою місцевою прокуратурою при здійсненні представництва інтересів держави, встановлено, що між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт Груп" 30.05.2016 укладено договір іпотеки, предметом якого відповідно до п. 1.7. договору є нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3, зокрема: літ. А - будівля операторської, Б-1 нежитлова будівля слюсарних майстерень, споруда огорожа № 2, споруда ворота № 1, В-1 будівля насосної станції, Г-1 будівля насосної станції, резервуар по 1000 м3, та резервуари різної ємності у загальній кількості - 37 штук.

Згідно п. 7 вказаного договору предмет іпотеки належить на праві приватної власності на підставі акту приймання - передачі майна та оцінки вартості майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт Груп" від 25.05.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум".

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 загальною площею 1,2159 га, право користування якою належить іпотекодавцю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Барт Груп") на підставі ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України. Земельна ділянка розташована за адресою: Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3. (п. 8 договору).

06.06.2016 відповідач на підставі договору іпотеки від 30.05.2016 набув право власності на вищевказані нежитлові будівлі та споруди, речове право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.06.2016.

Водночас, прокурор зазначає, що на час укладення договору іпотеки та набуття права власності на майно, земельна ділянка площею 1,2159 га перебувала в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" на підставі договору оренди, укладеного 26.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" та Малодівицькою селищною радою Прилуцького району Чернігівської області.

13.11.2017 відповідач звернувся до селищної ради з листом щодо розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,2159 та кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 з попереднім орендарем та укладення договору оренди із банком.

Рішенням Малодівицької селищної ради від 23.06.2017 договір оренди земельної ділянки з попереднім орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" припинено за взаємною згодою сторін.

Крім того, на підставі рішення, між Малодівицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" 20.12.2017 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424155900:01:002:0078, загальною площею 1, 2159, яка розташована за адресою Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3.

На підставі акту приймання-передачі від 20.12.2017 вказана земельна ділянка повернута сільській раді, а 02.01.2018 відомості про припинення речового права оренди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Малодівицької селищної ради 6 сесії 7 скликання від 06.02.2018 надано згоду на укладення договору оренди вищевказаної земельної ділянки з банком строком на 5 років.

Орендна плата за рік згідно рішення встановлена у розмірі 12% від вартості земельної ділянки (вартість земельної ділянки визначена 562 840, 11 грн.), що становить 67 540,81 грн.

Прокурор у своєму позові зазначає, що незважаючи на прийняте селищною радою рішення, відповідач ухилявся від укладення договору оренди, у зв`язку з цим, селищною радою на адресу майбутнього орендаря був направлений лист від 16.05.2018 за № 03-07/653 з вимогою зареєструвати договір оренди з метою недопущення втрат бюджету, який був отриманий банком 06.06.2018.

16.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424155900:01:002:0078, загальною площею 1,2159, яка розташована за адресою Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3 (п. 1 договору).

Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 562 840,11 грн.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12 % суми нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 67 540,81 грн.

Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до акту визначення в натурі на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, що передається в оренду відповідачу, визначені межі земельної ділянки з кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 та місце розташування, визначено згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, який затверджений рішення позивача 37 сесії 6 скликання від 17.12.2014.

Вказаним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка надавалась в оренду площею 1,2159 га для обслуговування бази нафтопродуктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" в смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3 з кадастровим номером 7424155900:01:002:0078.

Згідно акту приймання-передачі об`єкта в оренду від 16.05.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 передана у користування відповідача.

Державна реєстрація оренди земельної ділянки здійснена 16.05.2019.

Таким чином прокурор зазначає, що відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно по вул. Вокзальна, 3 в смт. Мала Дівиця - використовував земельну ділянку у тих межах та площею, яка перебувала у попереднього користувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум", а відтак, відповідачем повинні були сплачуватися кошти за фактичне використання земельної ділянки загальною площею 1,2159 га за період з 03.01.2018 по 30.04.2019 в розмірі 89 691, 27 грн. (5 628, 40 грн за 1 місяць).

Прокурор вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити кошти, однак, відповідач відмовлявся їх сплачувати у добровільному порядку, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах позивача.

Водночас, як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та зазначає, що заявлена прокурором до стягнення сума в розмірі 89 691, 27 грн. за період з 03.01.2018 по 30.04.2019 є необґрунтованою, оскільки, відповідачу не було доведено про розірвання договору оренди із попереднім орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" та про прийняття позивачем рішення щодо укладення договору оренди з банком.

З огляду на те, що договір оренди між сторонами було підписано 16.05.2019 у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення відрахувань коштів (плати за користування земельною ділянкою) на користь позивача, оскільки, такі дії були б поза межами договірних відносин.

У поданій до суду відповіді на відзив прокурор зазначає, що відповідач свідомо ухилявся від укладення договору оренди, оскільки, йому було відомо про факт розірвання договору з попереднім орендарем, а заявлена до стягнення сума є безпідставно збережені відповідачем кошти з орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 та 3 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 26.12.2014 між Малодівицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078, яка знаходить за адресою Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3.

Відповідно до п. 7 договору строк його укладення - 5 років.

Водночас, суд вказує, що 30.05.2016 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт Груп" укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору в забезпечення виконань зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутіс-Трейд" перед іпотекодержателем.

Пунктом 7 договору іпотеки від 30.05.2016 закріплено, що іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме перелік нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3.

Крім того, в п. 7 вказаного договору закріплено, що предмет іпотеки належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Барт Груп" на праві приватної власності на підставі акту приймання-передачі та оцінки вартості майна, що вноситься до Статутного капіталу останнього від 25.05.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт Груп".

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.07.2016 відповідач 06.06.2016 на підставі договору іпотеки від 30.05.2016 набув право власності на предмет іпотеки, а саме право на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3 та які зазначено в п. 7 договору іпотеки.

31.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" звернулося до позивача із листом № 77 від 31.03.2017 про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 26.12.2014 у зв`язку зі зміною власника.

Відповідач також звертався до позивача із листом від 13.11.2017 № Е.19.0.0.0/4-138688, в якому зазначив, що банк є новим власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3 на земельній ділянці кадастровим номером 7424155900:01:002:0078, а тому існують підстави розірвати договір оренди земельної ділянки з попереднім орендарем та надати банку новий договір оренди з метою його оформлення.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Рішенням Малодівицької селищної ради від 23.06.2017 договір оренди земельної ділянки з попереднім орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" припинено за взаємною згодою сторін та згідно акту приймання-передачі землі від 20.12.2017 земельну ділянку загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 повернуто позивачу.

Крім того суд вказує, що на виконання вказаних вище норм, рішенням Малодівицької селищної ради (шоста сесія сьомого скликання) від 06.02.2018 вирішено укласти договір оренди земельної ділянки (площею 1, 2159 га кадастровий номер 7424155900:01:002:0078), яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3 з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" строком на 5 років шляхом укладання договору та проведення державної реєстрації.

Також вказаним рішенням встановлено орендну плату за рік використання - 12 % вартості земельної ділянки (562 840, 11 грн), що відповідно становить 67 540, 81 грн та зобов`язано банк (відповідача) виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та провести державну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку.

З метою недопущення втрат селищного бюджету позивач листом № 03-07/653 від 16.05.2018 терміново поросив відповідача зареєструвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 1, 2159 га, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Мала Дівиця, вул. Вокзальна, 3.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідно до ч. 1, 2 та ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач всупереч тому, що набув право власності на нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 ще 06.06.2016, договір оренди вказаної земельної ділянки з позивачем уклав лише 16.05.2019, в той час як рішення селищної ради про укладення такого договору було прийнято 06.02.2018 про, що листом від 16.05.2018 № 03-07/653 було фактично повідомлено відповідача.

Згідно наявного в матеріалах справи копії акту приймання-приймання передачі об`єкта оренди, вказану земельну ділянку було передано відповідачу 16.05.2019, державна реєстрація оренди якої була здійснена також 16.05.2019 згідно наданого прокурором витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи те, що відповідач самостійно листом від 13.11.2017 № Е.19.0.0.0/4-138688 звертався до позивача з проханням укласти договір оренди щодо земельної ділянки загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078, а також з огляду на те, що рішення селищною радою щодо укладання такого договору з відповідачем було прийнято 06.02.2018, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був бути обізнанний про таке рішення ради проявляючи розумну зацікавленість, проте натомість безоплатно користувався земельною ділянкою за період з 07 лютого 2018 по 30 квітня 2019, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить йому на праві власності з 06.06.2016.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Малодівицької селищної ради від 06.02.2018 було зобов`язано відповідача виконувати ст. 96 Земельного кодексу України та відповідно своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Враховуючи доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що з огляду на те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Вказана правова позицію викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

З огляду на викладене вище, враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відтак, з огляду на зазначене суд дійшов висновку, що за період з 07 лютого 2018 по 30 квітня 2019 відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078, якою фактично користувався без належних на те підстав.

Суд також звертає вагу прокурора та позивача, що у останніх наявні розбіжності в зазначених ними періодах існування у відповідача заборгованості щодо сплати орендних коштів за користування земельною ділянкою, а саме, прокурором у позовній заяві такий період зазначено як з 03.01.2018 по 30.04.2019.

В той же час, із рішення Малодівицької селищної ради від 12.04.2019, на яке посилається прокурор вбачається, що такий період рахується з 01.03.2018 по 31.03.2019, а сума безпідставно збережених відповідачем коштів орендної плати становить 73 275, 84 грн, в той час як заявлено до стягнення 89 691, 27 грн.

Таким чином, враховуючи дату рішення Малодівицької селищної ради щодо укладення з відповідачем договору оренди - 06.02.2018 та укладання між сторонами договору оренди - 16.05.2019, на думку суду період користування відповідачем земельною ділянкою загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 без сплати відповідних коштів є з 07 лютого 2018 по 30 квітня 2019 (включно).

З метою спростування доводів відповідача додатково суд звертає увагу, що зміст ч. 4 ст. 319 та ст. 322 Цивільного кодексу України, ст. 91 Земельного кодексу України свідчить про те, що до кола обов`язків власника земельної ділянки (в цьому випадку селищної ради) не належить обов`язок спонукати власника будівлі чи споруди до укладення договору оренди, а у випадку неналежного виконання своїх зобов`язань з боку виконавчого органу не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно власника - відповідача, яке нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а отже, використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без користування відповідною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

Відтак, доводи відповідача щодо не обізнаності про наявність рішення позивача від 06.02.2020 не беруться судом до уваги, оскільки, як зазначалося вище, позивач самостійно звертався до позивача із листом від 13.11.2017 про необхідність укласти договір оренди у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна, а відтак не був позбавлений права дізнатися про стан розгляду даного питання для належного та оперативного укладення договору оренди.

Крім того, суд вказує, що дослідивши лист позивача від 16.05.2018 № 03-07/653 також вбачається за можливе встановити про необхідність відповідачу укласти договір оренди відповідної земельної ділянки з метою недопущення втрат селищного бюджету.

Таким чином, враховуючи те, що з 07 лютого 2018 по 30 квітня 2019 (включно) відповідач безпідставного користувався земельною ділянкою загальною площею 1, 2159 га за кадастровим номером 7424155900:01:002:0078 з огляду на те, що рішенням Малодівицької селищної ради від 06.02.2018 було встановлено орендну плату за рік використання в розмірі 67 540, 81 грн. (562 840, 11 грн - 12 %), що в свою чергу становить 5 628, 40 грн за місяць, що також вбачається із розрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати, затвердженого рішенням Малодівицької селищної ради від 12.04.2019, то відповідно стягненню з відповідача підлягають безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 7 лютого 2018 - 30 квітня 2019 (за 22 дні фактичного користування у лютому 2018 (4 422, 31 грн.) та 14 місяців 2018-2019 (78 797, 60 грн), що в загальному становить 83 219, 91 грн, а відтак вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах державі в особі Малодівицької селищної ради - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Малодівицької селищної ради (17523, Чернігівська обл., Прилуцький район, смт. Мала Дівиця, вул. Слобідська, буд. 3; ідентифікаційний код 04412490) кошти в розмірі 83 219 (вісімдесят три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 91 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь прокуратури Чернігівської області (р/р 35215093006008, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910114, банк Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач прокуратура Чернігівської області) судовий збір 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 34 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.08.2020

Суддя Д.О. Баранов