Рішення

від 05.08.2020 по справі 910/5168/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2020Справа № 910/5168/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27"

про стягнення 392 463, 88 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Архіпов О.Ю.;

Від відповідача: Стеценко О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27" (далі - відповідач) про стягнення 392 463, 88 грн., з яких: 324 652,00 грн. основна заборгованість, 58 761, 65 грн. пеня, 4 829, 75 грн. 3% річних та 4 220, 48 грн. втрати від інфляції.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 в частині оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

15.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та провести судове засідання з викликом сторін.

28.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.05.2020 через електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 вирішено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.06.2020.

12.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/5168/20 до 01.07.2020.

01.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2020 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.07.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/5168/20 до 29.07.2020.

27.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 29.07.2020 представник відповідача подав додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у судовому засіданні по справі № 910/5168/20 до 05.08.2020.

05.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи, в якому відповідач просив суд призначити колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 05.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представникiв сторiн, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фісіліті ІТ (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ясунь Транс 27 (далі - замовник) укладено Договір про надання по послуг № 19-2017/01.

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець надає замовнику послуги з розробки, програмування, адміністрування, тестування ERP - системи тощо інформаційні та інші послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість таких послуг.

На окремий вид послуг відповідно до умов Договору замовник надає виконавця завдання, після узгодження якого сторони підписують додатки до Договору (п. 1.2. Договору).

Додатки про надання послуг містять у собі перелік послуг, строки надання, вартість та умови оплати, інші умови за узгодженням сторін (зокрема, але не виключно, технічне завдання, вимого щодо якості послуг,обов`язки сторін) та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість визначається сумами наданих послуг відповідно до додатків до договору.

Як встановлено п. 2.2. Договору усі платежі, передбачені Договором, проводяться у національній грошовій валюті України, шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця у порядку та строки узгоджені сторонами в додатках до Договору.

Пунктом 3.2.1. Договору встановлено, що замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати та приймати послуги, шляхом підписання Акту приймання - передачі послуг, за умови відсутності зауважень до результатів робіт.

Відповідно до п. 5.1. Договору виконавець починає надавати послуги за Договором та Додатками до нього тільки після фактичного отримання грошових коштів попередньої оплати за послуги та необхідної інформації та документів, якщо інший порядок надання послуг не узгоджений сторонами у відповідних додатках до Договору.

Загальний об`єм послуг, що надаються за Договором розділено сторонами на відповідні етапи виконання. Зміст, перелік, вартість послуг та строки їх виконання по кожному етапу детально узгоджуються сторонами в додатках до Договору. По завершенню кожного етапу надання послуг, виконавець зобов`язаний надати замовникові акт приймання - передачі наданих послуг. Приймання - передача останнього етапу наданих послуг здійснюється сторонами за кінцевим актом приймання - передачі наданих послуг. (п. 5.2.Договору).

Згідно з п. 5.7. Договору документом, що підтверджує надання послуг по окремому етапу за Договором є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, а по Договору в цілому - кінцевий акт приймання-передачі наданих послуг. Виконавець оформляє вказані Акти в розгорнутій редакції - із викладенням повного переліку послуг, що були надані по - кожному етапу/Додатку. У випадку, якщо Замовник не підписав акт приймання-передачі наданих послуг/Кінцевий Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання і не надав письмове обґрунтування такого не підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання акту, послуги вважаються наданими виконавцем в повному обсязі і підлягають оплаті.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині виконання розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строків оплати послуг замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотків) від вартості своєчасно неоплачених послуг за кожен день прострочення. Дане положення Договору застосовується Сторонами тільки до розрахунків, що здійснюються Сторонами на умовах інших, ніж попередня оплата.

В подальшому між сторонами підписано додатки до Договору, а саме додаток № 1 правила роботи сторін на перший (підготовчий етап) надання послуг від 19.12.2017, додаток № 2 від 19.12.2017, додаток № 3, додаток № 4 від 26.03.2018, додаток № 5 від 26.03.2018, додаток № 6 від 05.07.2018, додаток № 7 від 11.12.2018, що не заперечується сторонами (копії долучено до матеріалів справи).

Згідно положень п. 3.1-3.4. Додатку № 5 до Договору сторони узгодили наступний порядок розрахунків:

- Перший етап. Замовник перераховує виконавцю оплату у розмірі 8 760,00 (вісім тисяч сімсот шістдесят) доларів США на підставі рахунку виконавця, від загальної вартості послуг по першому етапу, які зазначаються в п. 8 технічного завдання (п. 3.1. додатку), а саме розробку прототипу та технічного завдання ЕRР-системи;

- Другий етап. Після приймання-передачі наданих послуг за першим (підготовчим) етапом, шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг, замовник перераховує виконавцю грошові кошти у розмірі 33 054,00 (тридцять три тисячі п`ятдесят чотири) долари США, на підставі рахунку виконавця, за послуги по другому етапу, які зазначаються в п. 8 технічного завдання (п. 3.2. додатку), а саме розробку першої частини функціоналу ЕRР-системи;

- Третій етап. Після приймання-передачі наданих послуг за другим етапом, шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг, замовник перераховує виконавцю грошові кошти у розмірі 33 054,00 (тридцять три тисячі п`ятдесят чотири) долари США, на підставі рахунку виконавця, за послуги по третьому етапу, які зазначаються в п. 8 технічного завдання (п. 3.3. додатку), а саме розробку дизайн-макетів та другої частини функціоналу ЕRР-системи;

- Четвертий етап. Після приймання-передачі наданих послуг за третім етапом, шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг, замовник перераховує виконавцю грошові кошти у розмірі 19 572,00 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят два) долари США, за послуги по четвертому етапу - запуск та тестування ЕRР-системи (п. 3.4. додатку), а саме запуск і тестування ЕRР-системи.

Згідно п. 4 Додатку № 5 до Договору усі платежі, передбачені в п. 4 даного Додатку здійснюються замовником у національній валюті України, в безготівковій формі, протягом 5 (п`яти) банківських днів, наступних за днем отримання від виконавця рахунку на оплату.

Як вказує позивач у позовній заяві ним належним чином виконано взяті на себе зобов`язання з надання послуг відповідачу згідно Додатку № 5 до Договору за першим, другим, третім і четвертим етапами, що підтверджується актом надання послуг № 14 від 16.10.2019. Однак, надані послуги за четвертим етапом загальною вартістю 19 572,00 долари США не були оплачені ТОВ Ясунь Транс 27 повністю, що призвело до утворення заборгованості перед ТОВ Фасіліті ІТ на суму 305 414,00 (триста п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн.

Крім того, як зазначає позивач, 21.05.2019 ТОВ Фасіліті ІТ та ТОВ Ясунь Транс 27 підписали додаток №8 до Договору, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з розробки, впровадження та тестування додаткових модулів відповідно до технічного завдання викладеного у п. 11 даного Додатку.

Загальна вартість послуг, визначених цим Додатком, становить 67 406,00 (шістдесят сім тисяч чотириста шість 00 коп.) гривень з урахуванням ПДВ, що є еквівалентом 2 562,00 (дві тисячі п`ятсот шістдесят два) долари США на момент підписання Договору відносно довідкового значення курсу гривні до долару США на 12:00 в день підписання Додатку. Сума кожного платежу перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця відносно довідкового значення курсу гривні до долару США на 12:00, що діятиме в день формування рахунку на оплату (п. 2 Додатку № 8).

Разом з тим, позивач зауважив, що додаток № 8 до Договору був підписаний та неодноразово направлений ТОВ Фасіліті ІТ на адресу ТОВ Ясунь Транс , але не був повернутий ТОВ Фасіліті ІТ із підписами обох сторін.

Крім того, позивач зазначив, що додаток № 8 до Договору відправлявся відповідачу електронними листами та мобільними додатками - месенджерами.

За доводами позивача, оскільки ТОВ Ясунь Транс 27 здійснило оплату 70% вартості послуг за додатком № 8 до Договору на суму 47 184,00 грн., це свідчить про прийняття та визнання ТОВ Ясунь Транс 27 обов`язку з оплати за вказаним додатком.

Позивач у позовній заяві також вказав на те, що ним у повному обсязі виконано свої зобов`язання згідно додатку № 8 до Договору, надавши ТОВ Ясунь Транс 27 послуги з розробки, впровадження та тестування додаткових модулів, що підтверджується актом надання послуг № 13 від 16.10.2019.

Проте, надані послуги за додатком № 8 до Договору загальною вартістю 2 562,00 долари США не були оплачені ТОВ Ясунь Транс 27 повністю, що призвело до утворення заборгованості перед ТОВ Фасіліті ІТ на суму 19 238,00 грн.

03.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Фасіліті ІТ засобами поштового зв`язку направило Товариству з обмеженою відповідальністю Ясунь Транс 27 повідомлення про несплату за надані послуги відповідно до Договору № 19-2017/01 від 19.12.2017, яке було отримано відповідачем 06.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0302210332096 (копія наявна у матеріалах справи).

В подальшому, 06.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією - вимогою, до якої позивач долучив акти наданих послуг № 13, 14 від 16.10.2019 та рахунки на оплату до актів, які надіслав відповідачу на адреси: 01003, м. Київ, провулок Музейний, 4 та 01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 9-Б, що підтверджується описами та накладними № 0103327082900 та № 0103327082918.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 392 463, 88 грн., з яких: 324 652,00 грн. основна заборгованість, 58 761, 65 грн. пеня, 4 829, 75 грн. 3% річних та 4 220, 48 грн. втрати від інфляції.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив, з огляду на наступне.

26.03.2018 між сторонами підписано додаток № 5 до Договору про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017, відповідно до п. 1 якого сторони домовились, що загальна вартість послуг по Договору становить 94 400, 00 доларів США;

ТОВ Ясунь Транс 27 виконало власні договірні зобов`язання та сплатило загальну суму, яка була визначена сторонами у Додатку 5 до Договору, а саме:

26 12.17 відповідно до платіжного доручення №1505 сплачено 244 018,00 грн., що на день оплати (по курсу - 27, 9446) становило 8732,21 дол. США;

25.03.18 відповідно до платіжного доручення №320 сплачено 868 179,11 грн., що на день оплати (по курсу - 26, 4052) становило 32 879,10 дол. США;

11.07.18 відповідно до платіжного доручення №751 сплачено 873 881,09 грн., що на день оплати (по курсу - 26, 2273) становило 33 319, 52 дол. США;

30.08.18 відповідно до платіжного доручення №968 сплачено 329 123,20 грн., що на день оплати (по курсу - 28, 2685) становило 11 642,75 дол. США;

31.10.18 відповідно до платіжного доручення №1221 сплачено 221 815,00 грн., що на день оплати (по курсу - 28, 1084) становило 7 891,41 дол. США;

31.10.18 відповідно до платіжного доручення №1222 сплачено 55 149,00 грн., що на тень оплати (по курсу - 28, 1084) становило 1962,01 дол. США.

ТОВ ЯСУНЬ ТРАНС 27 за період з 26.12.17 по 31.10.18 перерахувало на користь ТОВ ФАСІЛІТІ ІТ грошові кошти на загальну суму 2 592 165,4 грн., що складає 96 427, 00 дол. США;

Відповідач вважає, що виконав власні зобов`язання по додатку № 5 у повному обсязі та навіть більше, адже загальна вартість послуг тих додатком 5 складала 94 440,00 доларів США, а загальна сума сплачених складає 96 427,00 доларів США, а тому посилання ТОВ Фасіліті ІТ наявність заборгованості по Додатку 5 на загальну суму 19 575,00 доларів США та по Договору є безпідставними та необгрунтованими твердженнями зі сторони позивача.

В свою чергу, як вказує відповідач, етапи надання послуг сторони узгодили в укладеному 26.03.2018 додатку № 4 до Договору про надання послуг №19-2017/01 від 19.12.2017 яким сторони затвердили технічне завдання та в пункті 8 додатку № 4 зазначили, що розробка системи поділена на три етапи.

Як зазначає відповідач, у п. 5 додатку №5 до Договору сторони дійшли згоди, що загальний термін послуг, становить 160 робочих днів, а саме: 5.1. Термін надання послуг першого становить 33 робочих дня. 5.2. Термін надання послуг другого етапу, становить 64 робочих дня. 5.3. Термін надання Послуг третього етапу, становить 63 робочих дня.

Таким чином, за твердженням відповідача, сторони дійшли згоди, що надання послуг мало здійснюватися у три етапи, а не чотири, як безпідставно зазначає ТОВ Фасіліті ІТ , при цьому загальний термін надання послуг складає не більше 160 робочих днів, а загальна кількість складає 94 440,00 доларів США, сплата якої була поділена на 4 етапи, та як було зазначено вище - сплачена зі сторони ТОВ ЯСУНЬ ТРАНС 27 в повному обсязі.

Щодо твердження ТОВ Фасіліті ІТ про підписання між сторонами додатку № 8 до Договору по якому у ТОВ ЯСУНЬ ТРАНС 27 виникло зобов`язання на загальну суму 67 406, 00 грн., відповідач зазначив, що ним не укладався та не підписувався з ТОВ Фасіліті ІТ додаток №8 до Договору, так як сторони не узгодили усіх істотних умов щодо технічного завдання, щодо вартості послуг, щодо порядку розрахунку, щодо строків надання та інших умов, а тому посилання про начебто підписання додатку №8 до Договору та виникнення заборгованості, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив наступне.

21.05.2019 ТОВ Фасіліті ІТ та ТОВ Ясунь Транс 27 підписали додаток №8 до Договору, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з розробки, впровадження та тестування додаткових модулів відповідно до технічного завдання викладеного у п. 11 даного Додатку;

ТОВ Ясунь Транс 27 неповністю оплатило надані послуги за додатками № 5 та № 8 до Договору;

Додатки № 5 та 8 не являються єдиними додатками до Договору, укладеними ТОВ Фасіліті ІТ та ТОВ Ясунь Транс 27 , зокрема, сторонами Договору також був укладений додаток № 6 від 05.07.2018, згідно якого вартість послуг, визначених цим додатком, становить 548 538,67 (п`ятсот сорок тисяч п`ятсот тридцять вісім грн. 67 коп.) гривень з урахуванням ПДВ, що є еквівалентом 19 680 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) доларів США;

Відповідач стверджуючи про повну оплату послуг за додатком № 5 до Договору посилається, зокрема на платіжне доручення № 968 від 30.08.2018, яким перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ Фасіліті ІТ 329 123,20 грн.;

Позивач вказує на те, що вказана сума сплачена ТОВ Ясунь Транс 27 за додатком № 6 Договору, а не Додатком № 5. Зазначене підтверджується актом надання послуг № 9 від 31.08.2019 та рахунком на оплату № 7 від 28.08.2018, в яких прямо встановлено, що платіж здійснено за додатком № 6 до договору;

Відповідач зазначивши у відзиві, що ним сплачено за Договором суму у розмірі 96 427,00 дол. США, за висновком позивача, підтверджує факт неповної оплати отриманих послуг та наявність заборгованості за Договором, оскільки сумарна вартість послуг лише за Додатками № 5 та 6 до Договору складає 114 120 дол. США.;

Як зазначає позивач, ТОВ Ясунь Транс 27 повністю оплатило отримані послуги за додатком № 6 до Договору, але, при цьому, неповністю оплатило отримані послуги за додатками № 5 та 8, що і призвело до виникнення заборгованості перед ТОВ Фасіліті ІТ .

У відзиві ТОВ Ясунь Транс 27 стверджує про відсутність заборгованості за додатком №8 до Договору, зазначаючи, що не укладало та не підписувало жодних додатків № 8 до Договору, так як сторони не узгодили усіх істотних умов щодо технічного завдання, щодо вартості послуг, щодо порядку розрахунку, щодо строків надання та інших умов, а тому посилання про начебто підписання додатку № 8 до Договору та виникнення заборгованості, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи

Проте, за доводами позивача, дане твердження ТОВ Ясунь Транс 27 не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Умови додатку № 8 були у повному обсязі погоджені ТОВ Фасіліті ІТ та ТОВ Ясунь Транс 27 , що підтверджується безпосередньо його змістом.

Після погодження Додатку № 8 він неодноразово передавався ТОВ Ясунь Транс 27 наручно, за допомогою електронної пошти та мобільних додатків-месенджерів, факт чого підтверджується, зокрема, електронними листами та листуванням у додатку Vіbег.

31.08.2019 ТОВ Фасіліті ІТ та ТОВ Ясунь Транс 27 підписали акт надання послуг 12 на суму 47 184,00 грн., згідно якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): послуги з розробки, програмування, адміністрування, тестування ERP -системи за додатком № 8 до Договору.

Прийняття ТОВ Ясунь Транс 27 послуг за Додатком №8 до Договору підтверджується підписом директора Онищенка А.Л. та печаткою юридичної особи на вищевказаному акті.

Станом на дату звернення ТОВ Фасіліті ІТ із позовом до суду ТОВ Ясунь Транс 27 частково оплатило отримані за додатком № 8 послуги на суму 47 184,00 грн., неоплачений залишок становить 19 238,00 грн.

ТОВ Ясунь Транс 27 сплатило 70% вартості послуг за додатком № 8 до Договору (47 184,00 грн.) , проте відмовилося сплачуватися 30% (19 238,00 грн.)

Відповідач у поясненнях на відповідь на відзив, зазначив про те, що відповідно до п. 6.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, при цьому сторони не продовжували та не змінювали строк дії договору, а тому додаток № 8 не може вважатися укладеним у межах строку дії Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

На виконання умов Договору про надання послуг № 19-2017/01 від 19.12.2017 позивачем було виставлено наступні рахунки на оплату, а відповідачем частково оплачено їх, а саме:

- рахунок № 11 від 22.12.2017 на суму 244 018, 00 грн. (сплачено відповідачем 26.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 1505 від 26.12.2017);

- рахунок № 1 від 26.03.2018 на суму 868 179, 11 грн. (сплачено відповідачем 28.03.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 320 від 28.03.2018);

- рахунок № 5 від 05.07.2018 на суму 873 881, 09 грн. (сплачено відповідачем 11.07.2018, що підтверджується платіжним дорученням №751 від 11.07.2018);

- рахунок № 12 від 30.10.2018 на суму 55 149, 00 грн. (сплачено відповідачем 31.1.02018, що підтверджується платіжним дорученням № 1222 від 31.10.2018);

- рахунок №7 від 19.04.2019 на суму 141 967, 54 грн. (сплачено відповідачем 19.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 438 від 19.04.2019;

- рахунок № 36 від 16.10.2019 на суму 305 414, 00 грн. (не оплачено відповідачем);

- рахунок № 7 від 28.08.2018 на суму 329 123, 20 грн. (сплачено відповідачем 30.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 968 від 30.08.2018);

- рахунок № 13 від 30.10.2018 на суму 221 815, 00 грн. сплачено відповідачем 31.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 1221 від 31.10.2018);

- рахунок № 35 від 16.10.2019 на суму 19 238, 00 грн. (не оплачено відповідачем);

- рахунок № 13 від 27.05.2019 на суму 47 184, 00 грн. сплачено відповідачем 03.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 619 від 03.06.2019;

Між сторонами було складено та підписано наступні акти приймання - передачі наданих послуг:

- Акт від 29.03.2018;

- Акт від 05.07.2018;

- Акт від 18.12.2018;

- Акт від 13.12.2018;

- Акт № 8 від 31.08.2019;

- Акт № 9 від 31.08.2019;

- Акт від 18.12.2018;

- Акт від 31.08.2019;

- Акт № 11 від 31.08.2019;

- Акт № 12 від 31.08.2019

Копії вказаних актів наявні у матеріалах справи № 910/5168/20.

Разом з тим, акти наданих послуг № 14 від 16.10.2019 на суму 305 414, 00 грн. та №13 від 16.10.2019 на суму 19 238, 00 не підписані з боку відповідачу та не оплачені.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач не оплатив рахунок № 36 від 16.10.2019 на суму 305 414, 00 грн. та не підписав до нього акт надання послуг № 14 від 16.102019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по Договору у розмірі 305 414, 00 грн., яка має бути стягнута з останнього, з огляду на наступне.

Так, 06.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією - вимогою, до якої позивач долучив акти наданих послуг № 13, 14 від 16.10.2019 та рахунки на оплату до актів, які надіслав відповідачу на адреси: 01003, м. Київ, провулок Музейний, 4 та 01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 9-Б, що підтверджується описами та накладними № 0103327082900 та № 0103327082918.

Як вбачається з витягу з сайту ПАТ Укрпошта рекомендоване повідомлення № 0103327082900 вручено за довіреністю 12.03.2020.

Як встановлено п. 5.7. Договору документом, що підтверджує надання послуг по окремому етапу за Договором є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі наданих послуг. У випадку, якщо замовник не підписав акт приймання-передачі наданих послуг/Кінцевий Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання і не надав письмове обґрунтування такого не підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання акту, послуги вважаються наданими виконавцем в повному обсязі і підлягають оплаті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав умови договору та надіслав на юридичну адресу відповідача акт наданих послуг № 14 від 16.10.2019 та рахунок на оплату, проте останнім не було їх підписано та не оплачено, а тому у відповідності до п. 5.7. Договору, суд приходить до висновку, що такі послуги були надані виконавцем і підлягають оплаті у вказаному вище розмірі.

Що стосується доводів позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмір 19 238, 00 грн. за додатком № 8 суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У свою чергу, відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У ч.1 - 3 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Тобто з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору про надання послуг, до яких віднесено, зокрема, предмет, ціну та строки, які сторони повинні погодити в будь-якому разі.

Як вбачається з матеріалів справи, доданий позивачем до матеріалів справи примірник додатку № 8 від 21.05.2019 не підписаний та не скріплений печаткою з боку відповідача.

При цьому суд відхиляє твердження позивача про укладення означеного правочину та погодження всіх його умов між сторонами шляхом надсилання позивачем відповідної оферти на електронну адресу відповідача та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю Ясунь Транс 27 означеної пропозиції (акцепту), з огляду на наступне.

Електронною поштою відповідача (замовника) є - p.gladka@wexlerglobal.com та позивача (виконавця) - vp@facility.team.

Дані адреси електронної пошти вказані у Договорі у п. п. 5.4.1 та 5.4.2.

Як вбачається з доданих позивачем до матеріалів справи листів з електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю Фісіліті ІТ 30.05.2019 на електронну пошту - p.gladka@wexlerglobal.com позивачем було направлено додаток № 8.

В той же час, з наявних в матеріалах справи листів відповідача не можна дійти висновку про повний та безумовний акцепт умов запропонованого позивачем додатку № 8.

За висновками суду, в жодному з наявних в матеріалах справи листів відповідача не міститься конкретних тверджень останнього про погодження запропонованого позивачем додатку № 8 на його предмет, ціну та строки.

Враховуючи наведене, оскільки надана позивачем переписка з відповідачем не містить жодних конкретних тверджень з боку останнього, які б свідчили про погодження істотних умов додатку № 8 від 21.05.2019, суд не приймає означені документи як належні, допустимі та вірогідні докази укладення між сторонами вказаного правочину і, як наслідок, виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами на підставі цього додатку.

В матеріалах справи № 910/5168/20 наявний рахунок на оплату № 13 від 27.05.2019 на суму 47 184, 00 грн. та акт надання послуг № 12 від 31.08.2019 в яких міститься посилання на додаток № 8 від 21.05.2019 до Договору № 19-2017/01 від 19.12.2017 що, на думку суду, є свідченням того, що між сторонами мало місце укладення правочину у спрощений спосіб, так як строк дії Договору закінчився 31.12.2018

З акту надання послуг № 12 від 31.08.2019 вбачається, що між сторонами узгоджено надання послуги, її кількість та ціну.

Згідно платіжного доручення № 619 від 03.06.2019 відповідачем сплачено рахунок № 13 від 27.05.2019 на суму 47 184, 00 грн.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми у розмірі 19 238, 00 грн. на підставі додатку № 8 з урахуванням того, що даний додаток не був укладений між сторонами, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8 761, 65 грн., 3% річних у розмірі 4 829, 75 грн. та 4 220, 48 грн. втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строків оплати послуг замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотків) від вартості своєчасно неоплачених послуг за кожен день прострочення. Дане положення Договору застосовується Сторонами тільки до розрахунків, що здійснюються Сторонами на умовах інших, ніж попередня оплата.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено приписами ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 58 761, 65 грн. на загальну суму заборгованості у розмірі 324 652, 00 грн. за період з 16.10.2019 по 14.04.2020 та застосовано розмір пені, який передбачено п. 7.2. Договору - 0,1 % вартості своєчасно неоплачених послуг за кожен день прострочення, тоді як судом вирішено стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 305 414, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розраховуючи пеню за період з 19.03.2020 та 14.04.2020, судом враховано приписи ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , у зв`язку з чим сума пені, яка за розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача становить 4 339, 22 грн.

Що стосуються позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі

4 829, 75 грн. та 4 220, 48 грн. інфляційного збільшення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що позивачем нараховано 3 % річних на суму 324 652, 00 грн., тоді як належна сума, на яку потрібно нараховувати 3 % річних становить 305 414, 00 грн. за період з 19.03.2020 по 14.04.2020, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 650, 88 грн.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 220, 48 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем з 16.10.2019 по 14.04.2020 на суму заборгованості

324 652, 00 грн., тоді як судом визначено період нарахування з 19.03.2020 по 14.04.2020 на суму 305 414, 00 грн., у зв`язку з чим інфляційні втрати за вказаний період не нараховуються так, як період прострочення рахується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27" (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б; код ЄДРПОУ 40440397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасіліті ІТ" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 18 Б, оф. 4; код ЄДРПОУ 41020856) суму заборгованості у розмірі 305 414 (триста п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 339 (чотири тисячі триста тридцять дев`ять) грн. 22 коп., 3 % річних у розмірі 650 (шістсот п`ятдесят) грн. 88 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 656 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя М.Є.Літвінова