Рішення

від 03.08.2020 по справі 11/б-252(921/326/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 11/Б-252(921/326/20)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

розглядається матеріали справа

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка", с. Клебанівка Підволочиського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М., 46001, м. Тернопіль, 1, а/с 86

до відповідача: Підволочиської селищної громади села Клебанівка, Шевченкове, 47801, Тернопільська обл., Підволочиський район, смт. Підволочиськ, вул. Шептицького, 4, ідентифікаційний код 04396294

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії межах справи № 11/Б-252 про визнання банкрутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка", с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839

Представники сторін в судове засідання не з`явилися

Суть справи: В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа № 11/Б-252 за заявою кредитора Головного управління ДФС у Тернопільській області, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль до боржника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка", с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області про визнання банкрутом.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2003 року боржника сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. І. Франка", с. Клебанівка Підволочиського району Тернопільської області, код 30786839 - визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19 листопада 2013 року достроково припинено повноваження ліквідатора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка" Суслова Романа Володимировича, Головпоштамт, а/с 544, м. Тернопіль; свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1006 від 01.06.2013 р. та ліквідатором банкрута сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка" призначено арбітражного керуючого Гутнікевича Любомира Миколайовича, м. Бережани, а/с 32, м. Тернопіль; свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 517 від 12.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2020 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 11/Б-252 на шість місяців до 14 липня 2020 року.

26.05.2020 від ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І. Франка" - Гутнікевича Любомира Миколайовича на адресу господарського суду Тернопільської області надійшла Заява про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії в межах справи про банкрутство № 11/Б-252 до Підволочиської селищної громади села Клебанівка, Шевченкове, 47801, Тернопільська обл., Підволочиський район, смт.Підволочиськ, вул.Шептицького, 4.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2020 відстрочено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гутнікевича Любомира Миколайовича сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі; прийнято до розгляду позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гутнікевича Любомира Миколайовича до Підволочиської селищної громади села Клебанівка про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії; призначено у справі підготовче засідання на 23 червня 2020 року.

23.06.2020 року на адресу суду надійшли:

- від арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача;

- від Підволочиської селищної ради клопотання № 03-683/09-05 від 23.06.2020 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року відкладено у справі підготовче засідання на 03 серпня 2020 року.

Представники сторін в судове засідання 03.08.2020 року не прибули .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив:

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Згідно п. 1 статті 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 1 ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення, крім іншого, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Арбітражний керуючий Гутнікевич Л.М. обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що в ході здійснення ліквідаційної процедури встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. І. Франка є юридичною особою, яка зареєстрована, в установленому законом порядку Підволочиською районною державною адміністрацією 21.03.2000р., в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 30786839 (запис 22.03.2000 року у журналі обліку реєстраційних справ за №04058226100010138), знаходиться за адресою: 47830, Тернопільська область, Підволочиський р-н, с.Клебанівка та діє на підставі Статуту, прийнятого зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка (протокол №1 від 10.02.2000 року) та зареєстрованого у Підволочиській районній державній адміністрації 22.03.2000 року.

У відповідності до п.1.1 Статуту, СГТОВ ім. І. Франка утворене у відповідності до Законів України Про господарські товариства , Про колективне сільськогосподарське підприємство , Про підприємництво та іншого законодавства України на засадах угоди громадянами шляхом об`єднання їх мана та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку.

Згідно п.15 Установчого договору про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка затвердженого установчими зборами засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка (протокол №1 від 10.02.2000 року) та зареєстрованого у Підволочиській районній державній адміністрації 22.03.2000 року за №04058226Ю0010138, товариство є власником майна, переданого йому учасниками, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Зборами учасників СГТОВ їм. І. Франка (Протокол №3 від 01.04.2000р.) затверджено Угоду про внесення змін до установчого договору банкрута, яка є невід`ємною його частиною та зареєстрована у Підволочиській РДА 16.06.2000р. за №049. Пунктом 5.1. названої Угоди встановлено, що товариство є правонаступником реорганізованого КСГІ в частині боргових зобов`язань, погашення яких повинне здійснюватись за рахунок майна переданого йому комісією з реорганізації.

Протоколом зборів співвласників майна реорганізованого КСП їм. І. Франка №2 від 15.07.2001р. затверджено переліки майна колективного сільського господарського підприємства на дату фактичної реорганізації, які підписані комісією з реорганізації КСІ^ їм. І. Франка. А саме:

- Перелік майна соціальної сфери і майна, яке не підлягає паюванню;

- Перелік майна на суму боргів КСП їм. І. Франка;

- Перелік майна, виділеного для погашення заборгованості;

- Перелік майна резервного фонду;

- Перелік майна пайового фонду.

До переліку майна, яке не підлягає паюванню та виділеного для погашення заборгованості СГТОВ їм. І. Франка включено об`єкти нерухомості благоустрою старої ферми 1984р.п., що знаходиться за адресою: вул. Соснова, 31, с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області.

Положеннями п. 1, 3 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, серед іншого, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута а також вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Вимогами законодавства про банкрутство, встановлено повноваження ліквідатора проводити інвентаризацію майна банкрута. За результатами проведеного заходу оформленого інвентаризаційним описом від 17.10.2014р., за участю голови Клебаніської сільської ради та голови комісії по розпаюванню, на території благоустрою старої ферми виявлено нежитлові приміщення, яким Рішенням Виконавчого комітету Клебаніської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №20 від 16.07.2012р. присвоєно такі номери будинковолодіння:

- приміщення зерноскладу (комора), літера Б ;

- приміщення свинарника, літера А ;

- гаражі, літера Д ;

- приміщення корівника №2, літера И ;

- телятник, літера Ї .

За вказівками статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. За приписами статті 7 зазначеного закону майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частинами 1, 6, 7 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Статтею 62 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на викладене, в ході інвентаризації 17.10.2014р. виявлено нерухоме майно, яке належить Сільськогосподарському ТОВ Ім. І.Франка (с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839), підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута га реалізації у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Статтею 334 Цивільного Кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Порядок державної реєстрації права власності на майно регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до положень ст. 4 Закону обумовлено обов`язковість державної реєстрації речових прав, зокрема, права власності на нерухоме майно та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.

В той же час, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (з п. 30 ч. 1 ст. 26, ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 60 названого Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Положеннями ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад визначено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Позивач у заяві зазначив, що зв`язку із відсутністю в матеріалах ліквідаційної справи будь-яких правовстановлюючих документів на зазначене майно, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , ліквідатор звернувся до ОТГ Підволочиської селищної громади села Клебанівка, Шевченкове із листом №157/04 від 24.04.2020р. у яком просив визнати та оформити право власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Голгочанське (с. Голгоча, Підгаєцького району, Тернопільської області, ідент. код 30919661) на нежитлові будівлі, які не входять у пайовий фонд реорганізованого КСП їм. І. Франка та знаходяться на території старої ферми Клебанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.

Вказане звернення ліквідатора отримане Відповідачем 27.04.2020р. що підтверджується відомостями веб-сайту ПАТ Укрпошта , проте, залишене без будь-якого реагування та задоволення.

Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, позивачем за позовом про визнання права власності може бути будь- який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, претензіями на майно цих осіб, необхідністю одержати правовстановлюючі документи. В свою чергу, відповідачем такого позову має бути особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі N 920/607/15).

Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесен до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічна вказівка міститься у ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Таким чином, враховуючи ухилення органу місцевого самоврядування від виконання покладених на нього законодавцем обов`язків, реалізувати належне банкруту право власності на нерухоме майно, шляхом його подальшого продажу на аукціоні га погашенням заборгованості перед кредиторами, можливе лише у судовому порядку. Наведене стало підставою для звернення арбітражного керуючого із даною заявою до господарського суду в межах справи №11/Б-252.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та інше.

Відповідно до ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 13 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі мас право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з приписами ст. 4 Господарського процесуального Кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Судом встановлено той факт, що нерухоме майно, а саме: приміщення зерноскладу (комора) , вул. Соснова, 31 Б с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; приміщення свинарника , вул. Соснова, 31 А с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; гаражі , вул. Соснова, 31 Д с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; приміщення корівника №2 , вул. Соснова, 31 И с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; телятник , вул. Соснова, 31 ї с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області та на даний час перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні позивача.

Згідно ст. 329 Цивільного кодексу України передбачає, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 23.12.2014 № 5011-74/9393-2012, за змістом ст. 392 Цивільного Кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Досліджуючи матеріали справи, надані позивачем докази і документи в копіях, у суду не виникло підстав для сумніву і заперечень щодо тих документів (копій документів), якими позивач доводить своє право власності на вказане нерухоме майно.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: приміщення зерноскладу (комора), вул. Соснова, 31 Б с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; приміщення свинарника, вул. Соснова, 31 А с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; гаражі, вул. Соснова, 31 Д с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; приміщення корівника №2 , вул. Соснова, 31 И с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; телятник, вул. Соснова, 31 ї с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області з підстав відсутності у останнього правовстановлюючих документів на такі об`єкти.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Позивачем доведено факт того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно.

При цьому, позивачем доведено, що він не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном через відсутність зазначених документів, зокрема, не мав змоги реалізувати це майно при здійсненні всіх заходів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для погашення вимог кредиторів у справі № 11/Б-252 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.І.Франка".

Отже, дослідивши матеріали справи, докази наявні в ній, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на нерухоме майно, а саме: приміщення зерноскладу (комора), вул. Соснова, 31 Б с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; приміщення свинарника, вул. Соснова, 31 А с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; гаражі, вул. Соснова, 31 Д с.Клебанівка,Підволочиського району, Тернопільської області; приміщення корівника №2 , вул. Соснова, 31 И с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області; телятник, вул. Соснова, 31 ї с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області.

Щодо вимоги про зобов`язання органу державної реєстрації прав здійснити реєстрацію права власності за СГ ТОВ "Ім.І.Франка" (с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839) право власності на об"єкти нерухомості, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне:

- У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, яка діє станом на момент розгляду справи судом), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

- У разі набрання даним судовим рішенням законної сили позивач не позбавлений права на звернення до відповідного органу реєстрації з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію, внесеного на підставі рішення, скасованого у судовому порядку.

- Відтак, суд дійшов до висновку, що наразі вказана позовна вимога є передчасною, а обов`язок в частині здійснення реєстрації права власності за СГ ТОВ "Ім.І.Франка" (с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839) право власності на об"єкти нерухомості, є законодавчим обов`язком відповідного органу державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2020 року Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ім.І. Франка" відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у разі часткового задоволення позову - на обидві строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, керуючись положеннями ст. 129 ГПК та беручи до уваги вістрочення судового збору - витрати зі сплати судового збору слід покласти на пощивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 61, 62 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 16, 321, 328, 386, 392 Цивільного кодексу України; ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Ім. І.Франка (с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839) право власності на:

Приміщення зерноскладу (комора), вул. Соснова, 31 Б с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області;

Приміщення свинарника, вул. Соснова, 31 А с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області;

Гаражі, вул. Соснова, 31 Д с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області;

Приміщення корівника №2, вул. Соснова, 31 И с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області;

Телятник , вул. Соснова, 31 ї с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області.

3. В частині позовних вимог про зобов`язання органу державної реєстрації прав здійснити реєстрацію права власності СГ ТОВ "Ім.І.Франка" (с. Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839) право власності на об`єкти нерухомості - відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка", с. Клебанівка Підволочиського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30786839 в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК у м.Тернополі/м.Тернопіль/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ - 37977726), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA668999980313131206083019751, код класифікації доходів бюджету - 22030101) - 2 102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Підволочиської селищної громади села Клебанівка, Шевченкове, 47801, Тернопільська обл., Підволочиський район, смт. Підволочиськ, вул. Шептицького, 4, ідентифікаційний код 04396294 в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: УК у м.Тернополі/м.Тернопіль/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ - 37977726), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA668999980313131206083019751, код класифікації доходів бюджету - 22030101) - 2 102,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення поштового відправлення: Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ім. І.Франка", с. Клебанівка Підволочиського району Тернопільської області; Підволочиської селищної громади села Клебанівка Шевченкове, 47801, Тернопільська обл., Підволочиський район, смт.Підволочиськ, вул.Шептицького, 4.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.08.2020.

Суддя А.М. Сидорук