Рішення

від 17.08.2020 по справі 927/387/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/387/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/387/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вей Логістика"

проспект Перемоги, 129, м. Чернігів, 14013

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Агро-Північ"

вул. Промислова, 25, кв.4, смт. Ріпки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15000

Про стягнення 97189,60 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Вей Логістика" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Агро-Північ" про стягнення 97189,60 грн, у тому числі 45904,80 грн пені за період з 25.05.2019 по 14.11.2019, 47195,00 грн штрафу та 4089,80 грн 3 % річних за період з 25.05.2019 по 14.11.2019.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 64 від 18.10.2018 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Позивач у позовній заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.06.2020 від відповідача надійшло повідомлення №2805-Т від 29.05.2020 про підготовку відзиву проти позову, в якому відповідач просив врахувати під час розгляду справи № 927/387/20 положення п.4 частини Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України з метою недопущення порушення права ТОВ Терра-Агро-Північ на доступ до правосуддя, в тому числі і щодо подачі відзиву на спростування предмету та підстав заявленого позову.

09.06.2020 від відповідача надійшов відзив проти позову №3005-Т/В від 05.06.2020, який долучено судом до матеріалів справи. У відзиві проти позову відповідач зазначає, що позивачем в обґрунтування свого позову не надано жодних належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність підстав для звернення до суду з позовом без вжиття заходів досудового врегулювання спору. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем від позивача жодних претензій щодо одночасної сплати штрафу, пені та 3% річних. Наданий позивачем додаток №3 від 23.04.20198 до договору поставки № 64 від 18.10.2018 не може бути належним і допустимим доказом по даній справі, оскільки з даного документу не можливо встановити точну дату його складання. Будь-які інші штрафні санкції, окрім пені, вказаним договірним зобов`язанням не передбачено. Жодні зміни сторонами у вказаний договір не погоджувались та не вносились, додаткових угод щодо внесення змін у договір сторони не укладали. Додаток №3 від 23.04.20198 не свідчить про внесення сторонами змін та доповнень до основного зобов`язання по договору поставки №64 від 18.10.2018, оскільки в ньому відсутні жодні посилання на внесення змін в основне зобов`язання в частині його доповнення будь-якими додатковими штрафними санкціями, які можуть бути покладені на покупця. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунки сум, які позивач просить стягнути з відповідача, є необґрунтованими та не узгоджуються із приписами чинного законодавства та фактичними обставинами справи, та просить звернути увагу на те, що на думку позивача, датою початку прострочення відповідачем виконання господарського зобов`язання є 25.05.2020. Також відповідач просить врахувати, що 18.02.2020 відповідач перерахував позивачу 10000,00 грн в рахунок сплати саме пені за договором поставки № 64 від 18.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 667 від 18.02.2020, до якого 19.02.2020 було внесено відповідні виправлення. Вказана проплата в розмірі 10000,00 грн не була жодним чином врахована позивачем під час здійснення розрахунку пені. Також відповідач просить суд врахувати те, що після розгляду справи №927/525/19 в апеляційній інстанції про стягнення вартості поставленого товару відповідач здійснив таку оплату позивачу добровільно без залучення відповідних органів ДВС або приватного виконавця, що підтверджується платіжним дорученням №517 від 15.11.2019, а також просить врахувати неспівмірність розміру основного зобов`язання в сумі 285975,00 грн до суми заявленої до стягнення пені в розмірі 45904,80 грн, що створить надмірний тягар для здійснення господарської діяльності відповідача. Крім того, на думку відповідача, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги є також необґрунтованою, оскільки станом на 27.05.2020 в матеріалах справи відсутні жодні підтвердження того, що позивачем залучено професійного правника адвоката, оскільки позовна заява підписана директором ТОВ Грій Вей Логістика , а не адвокатом, що свідчить про її виготовлення самим позивачем, а не представником.

Також відповідач зазначає, що станом на день складання даного відзиву, відповідач не отримав від позивача позовної заяви по даній справі. Лише 27.05.2020 представник відповідача ознайомився в приміщенні Господарського суду Чернігівської області із матеріалами справи №927/387/20. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи складає орієнтовно 12000 грн, з яких 12000 грн орієнтовні витрати, які ТОВ Терра-Агро-Північ понесе у зв`язку із наданням йому правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокатом Кравченком В.В.

Враховуючи вищевикладене, відповідач у відзиві проти позову просить суд розгляд справи №927/387/20 проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін; у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; у випадку наявності підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення пені, зменшити її розмір з 45904,80 грн до 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 23.06.2020 об 11:00; явку в судове засідання повноважних представників сторін визнано обов`язковою.

23.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив від 22.06.2020, в якій позивач зокрема, зазначає, що у поданому позові в даті початку прострочення виконання господарського зобов`язання допущено технічну описку, замість 25.05.2019 помилково вказано 25.05.2020. Вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 927/525/19, які набрали законної сили. Вищевказане рішення Господарського суду Чернігівської області виконано відповідачем лише 15.11.2019, а тому розрахунок проведено позивачем за період прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо проведення розрахунку за поставлений товар з 25.05.2019 по 14.11.2019. Розрахунок пені відповідачем не спростовується. Позивач заперечує та просить суд не зменшувати належну до стягнення суму пені, враховуючи ту обставину, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 927/525/19 встановлено порушення господарського зобов`язання відповідачем, позивачем вживалися заходи досудового вирішення спору та надсилалися відповідні претензії та вимоги відповідачу, який був належним чином обізнаний про час виконання зобов`язання, але виконав його виключно за судовим рішенням, відповідач свідомо порушує взяті на себе зобов`язання шляхом затягування часу проведення розрахунку. Наявність укладеного між сторонами додатку № 3 до договору, яким було врегульовано і питання застосування штрафної санкції, встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 927/525/19. Вказаний додаток № 3 до договору судами прийнято як належний та допустимий доказ по справі та йому надана правова оцінка. Крім того, саме відповідач наполягав на застосуванні вимог цього додатку до спірних правовідносин, щодо визначення строків виконання зобов`язання за основним договором протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку постачальником, що фактично і стало предметом судового спору. Позивач направив відповідачу вимогу про сплату штрафу від 29.05.2019 №123, яка була отримана відповідачем, що підтверджується доданими до позовної заяви документами пошти. На виконання вказаної вимоги відповідачем на користь позивача було проведено часткову оплату в сумі 10000,00 грн. Надання відповідачем копії платіжного доручення від 18.02.2020 № 667 з відповідними виправленнями вчиненими після здійснення платежу 19.02.2020, позивач вважає діями спрямованими на уникнення відповідальності за порушення господарського зобов`язання. Вказаний доказ є неналежним та таким, що не може змінити призначення вже вчиненого платежу, оскільки відповідно до приписів Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , якщо грошові кошти вже фактично списані з рахунку платника такий переказ набуває статусу завершеного, тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним, внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення чинним законодавством не передбачена. Таким чином, заборгованість зі сплати штрафу становить: 47195,00 грн (57195,00 грн - 10000,00 грн). Щодо проведеного розрахунку 4089,80 грн 3% річних з 25.05.2019 по 14.11.2019 позивач зазначає, що відповідачем не надано власного обґрунтованого розрахунку 3% річних, таким чином розрахунок відповідачем не заперечується.

Крім того, позивач зазначає, що до подання позовної заяви позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 10.02.2020 № 2575, а також позивач користується допомогою адвоката, у зв`язку чим 22.06.2020 на користь адвоката згідно квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 22.06.2020 адвокату сплачено 6300,00 грн за надання правової допомоги. Таким чином, сума судових витрат, які понесені позивачем на розгляд справи, становить 8402,00 гривень. На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до відповіді на відзив додано копію угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019, розрахунок (акт виконаних робіт) оплати роботи (послуг) адвоката за надання правової допомоги від 22.06.2020, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №328 та квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 22.06.2020 на суму 6300,00 грн.

Відповідь на відзив від 22.06.2020 з додатком долучена до матеріалів справи.

22.06.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява № 1502-Є від 21.06.2020 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника відповідача прибути у судове засідання з поважних причин, а саме продовженням карантину на території України.

Суд у судовому засіданні 23.06.2020 постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи та про відкладення розгляду справи по суті на 07.07.2020 на 09:30.

Ухвалою суду від 23.06.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 07.07.2020 на 09:30.

06.07.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява № 0507-Т від 06.07.2020 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника відповідача прибути у судове засідання з поважних причин, а саме: участю в судовому засіданні 07.07.2020 у справі № 911/967/20, яка розглядається Господарським судом Київської області; продовженням карантину на території України.

Суд у судовому засіданні 07.07.2020 постановив ухвалу про часткове задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи та про відкладення розгляду справи по суті на 17.08.2020 на 09:00.

Ухвалою суду від 07.07.2020, відповідно ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 07.18.2020 на 09:00.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується розпискою представників позивача від 07.07.2020 та рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення № 1400048526936 від 07.07.2020, але повноважних представників у судове засідання 17.08.2020 не направили.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява від 17.08.2020 про розгляд справи без участі позивача, в якій позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Заява позивача від 17.08.2020 про розгляд справи без участі позивача задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача на електронну адресу суду надійшло повідомлення № 1608-Т від 16.08.2020 про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги, в якому адвокат ставить до відома суд про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги між ТОВ Терра-Агро-Північ та адвокатом Кравченком В.В. та припинення повноважень адвоката Кравченка В.В., як представника позивача, по справі №927/387/20.

Згідно з ч.3,4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

За приписами ст.5-7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Оскільки повідомлення відповідача № 1608-Т від 16.08.2020 про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги не скріплено електронним цифровим підписом, а тому суд доходить висновку про залишення його без розгляду у зв`язку з недодержанням відповідачем вимог ст.5,6,7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та ст. 91 ГПК України.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, враховуючи, що явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язовою, він був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, заяв та клопотань від нього не надходило , а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 97189,60 грн, у тому числі 45904,80 грн пені за період з 25.05.2019 по 14.11.2019, 47195,00 грн штрафу та 4089,80 грн 3 % річних за період з 25.05.2019 по 14.11.2019 за неналежне виконання зобов`язання за договором поставки № 64 від 18.10.2018 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту прострочки виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 64 від 18.10.2018 з додатком №3 та правомірності нарахування позивачем пені за період з 25.05.2019 по 14.11.2019, штрафу та 3% річних за період з 25.05.2019 по 14.11.2019.

Як слідує із матеріалів справи рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/525/19 від 22.08.2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ВЕЙ ЛОГІСТИКА до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ про стягнення 285975,00 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору № 64 поставки від 18.10.2018, встановлено наступне:

18.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІН ВЕЙ ЛОГІСТИКА (Постачальник) в особі директора Василенко Наталії Федорівни та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ (Покупець) в особі директора Узнача Олександра Васильовича був укладений договір № 64 поставки (надалі - Договір).

Згідно умов Договору (п. 1.1, 2.1, 2.2, 4.1, 5.1, 5.3, 6.1, 6.4, 7.2, 11.2, 11.3 та 11.6), Постачальник поставляє, а Покупець приймає мінеральні добрива (Товар). Найменування, кількість, ціна, строки поставки кожної партії Товару визначаються в додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною (Додатки).

Продавець бере на себе зобов`язання після підписання Договору передати Покупцю Товар в строк не пізніше вказаного в Додатках, на умовах та за ціною, які передбачені Договором та Додатками до нього, які є його невід`ємною частиною.

Покупець бере на себе зобов`язання прийняти належним чином та в строк поставлений Товар від Продавця та здійснити оплату в строк та порядку, вказаному в Договорі та Додатках до нього.

Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника, на підставі виставлених рахунків Постачальника, на умовах згідно Додатків до Договору.

Ціна однієї метричної тони мінеральних добрив (включаючи її упаковку, в разі її наявності) та загальна вартість Товару вказана в Додатках до Договору.

Загальна вартість Договору складається на підставі цін, погоджених Сторонами в Додатках до Договору, і визначається як сума всіх партій Товару, поставлених протягом строку дії Договору.

Поставка Товару в межах Договору здійснюється згідно умов, обумовлених в Додатках до Договору (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року).

Датою відвантаження Товару вважається дата, вказана в залізничній або товарно-транспортній накладній в пункті відвантаження (пункті передачі Товару перевізнику).

Право власності на Товар, що поставляється за Договором, переходить від Постачальника до Покупця в дату виписування видаткової накладної.

Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання господарських обов`язків - до повного їх виконання.

Сторони домовились, що зміст Договору та Додатки до нього містять всі істотні умови; таким чином, Договір не може бути визнаний неукладеним згідно ст. 181 Господарського кодексу України.

Згідно додатку № 3 до Договору, Постачальник передає в повну власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар в кількості, номенклатурі, ціні, строках та умовах поставки, вказаних нижче:

мінеральні добрива: КАРБАМІД МАРКИ Б В БІГ БЕГАХ;

кількість, тон +/- 10 %: 23,00;

ціна за 1 тонну, грн без ПДВ: 10250,00;

загальна сума, грн без ПДВ: 235750,00;

ПДВ: 47150,00;

загальна сума, грн з ПДВ: 282900,00.

Загальна вартість Товару, який поставляється згідно даного Додатку, складає двісті вісімдесят дві тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок з ПДВ.

Строк відвантаження Товару до 27.04.2019

Умови поставки: DAP Чернігівська область, смт. Ріпки.

Товар передається Покупцю на завантаженому автомобільному транспорті Постачальника за умови підписання сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на Товар.

Умови оплати - оплата протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку Постачальником.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачеві Товар на загальну суму 285975,00 грн. Факт поставки позивачем Товару та прийняття його відповідачем підтверджується видатковою накладною № 86 від 25.04.2019 та товарно-транспортною накладною № 171 від 25.04.2019, на яких міститься скріплений печаткою підпис директора товариства Узнача О.В.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки Товару. Відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого Товару своєчасно не виконав. Враховуючи умови Договору щодо строку оплати поставленого Товару, останнім днем такої проплати є 24.05.2019. Відповідач за поставлений Товар з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 285975,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №64 від 18.10.2018, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 по справі №927/525/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ВЕЙ ЛОГІСТИКА було задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ВЕЙ ЛОГІСТИКА 285975,00 грн заборгованості та 4289,63 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/525/19 від 22.08.2019 залишено без змін.

Отже, рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/525/19 від 22.08.2019 набрало законної сили 19.11.2019.

Таким чином, рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/525/19 від 22.08.2019 встановлено, що строк оплати за отриманий відповідачем товар по договору поставки № 64 від 18.10.2018 настав 24.05.2019.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

16.12.2019 на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 та Постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі №927/525/19 Господарським судом Чернігівської області було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ВЕЙ ЛОГІСТИКА 285975,00 грн заборгованості та 4289,63 грн судового збору.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Із наданих позивачем до матеріалів справи документів слідує, що на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 у справі №927/525/19 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 285975,00 грн згідно з платіжним дорученням № 517 від 15.11.2019 з призначенням платежу: в рахунок сплати боргу за поставку тов. зг.дог.пос№64 від 18.10.2018р., рах. на опл. №79 від 25.04.2019р. вик. ріш. госп. суду Черн. обл. №927/525/19 від 22.08.19р.

Отже, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 у справі №927/525/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ВЕЙ ЛОГІСТИКА до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ про стягнення 285975,00 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору № 64 поставки від 18.10.2018, виконано відповідачем повністю 15.11.2019

Відповідно, в силу ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 64 від 18.10.2018 на суму 285975,00 грн припинились 15.11.2019.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 4089,80 грн 3% річних за період з 25.05.2019 по 14.11.2019.

Як встановлено судом, строк оплати отриманого товару настав 24.05.2019 та зобов`язання щодо оплати припинились 15.11.2019, відповідно прострочка оплати виникла з 25.05.2019 і припинилась 14.11.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 4089,80 грн 3% річних за період прострочки оплати з 25.05.2019 по 14.11.2019.

Крім того, за порушення умов договору поставки №64 від 18.10.2018, позивач просить суд стягнути з відповідача 45904,80 грн пені за період з 25.05.2019 по 14.11.2019 та 47195,00 грн штрафу.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1. договору поставки №64 від 18.10.2018 передбачено, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що прострочка оплати виникла з 25.05.2019 і припинилась 14.11.2019, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 45904,80 грн пені за період з 25.05.2019 по 14.11.2019.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 24.01.2020 про сплату пені згідно договору поставки № 64 від 18.10.2018 та 3% річних, у якій повідомляв відповідача про порушення ним строків оплати товару по договору поставки №64 від 18.10.2018 та нарахування у зв`язку з цим пені згідно з п.8.1. договору поставки №64 від 18.10.2018 за час прострочення виконання обов`язку щодо проведення розрахунку за поставлений товар з 25.05.2019 по 14.11.2019 та на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за час прострочення виконання обов`язку щодо проведення розрахунку за поставлений товар з 25.05.2019 по 14.11.2019.

Зазначена претензія-вимога від 24.01.2020 була направлена на адресу відповідача 24.01.2020 рекомендованою кореспонденцією та отримана відповідачем 29.01.2020, що підтверджується копіями накладної ПАТ Укрпошти № 1400047264512 від 24.01.2020 фіскального чека від 24.01.2020, опису вкладення до цінного листа на ім`я ТОВ ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ від 24.01.2020 та трекінгом перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 1400047264512 (а.с.23-24).

Проте, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У додатку № 3 від 23.04.2019 до договору поставки № 64 від 18.10.2018, підписаному сторонами та скріпленому печатками сторін, сторони, зокрема, визначили, що при здійсненні несвоєчасної оплати за товар, покупець зобов`язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Факт укладення між сторонами додатку № 3 від 23.04.2019 до договору поставки № 64 від 18.10.2018, яким було врегульовано питання застосування штрафу в розмірі 20 % річних від неоплаченої суми за прострочку оплати отриманого товару, встановлено також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2019 та Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 927/525/19, а тому заперечення відповідача про те, що додаток № 3 від 23.04.2019 до договору поставки № 64 від 18.10.2018 є неналежним та недопустимим доказом у даній справі, судом до уваги не приймається.

Додаток до договору є його невід`ємною частиною і нормами чинного законодавства не передбачено заборони визначення у додатку до договору міри відповідальності за прострочку виконання зобов`язання. Вказаний додаток є чинним і встановленому законодавством порядку не визнаний недійсним.

Сума штрафу за прострочку оплати отриманого відповідачем товару в розмірі 285975,00 грн становить 57195,00 грн (20 % від 285975,00 грн).

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 123 від 29.05.2019 про сплату штрафу згідно договору поставки № 64 від 18.10.2018, в якій повідомляв відповідача про порушення ним строків оплати товару по договору поставки №64 від 18.10.2018 та нарахування у зв`язку з цим штрафу в розмірі 20% від неоплаченої суми поставленого товару (п.4 додатку №3 до договору) в сумі 57195,00 грн.

Зазначена претензія-вимога № 123 від 29.05.2019 була направлена на адресу відповідача 29.05.2019 рекомендованою кореспонденцією та отримана відповідачем 31.05.2020, що підтверджується копіями накладної ПАТ Укрпошти № 1400044356351 від 29.05.2019 фіскального чека від 29.05.2019, опису вкладення до цінного листа на ім`я ТОВ ТЕРРА-АГРО-ПІВНІЧ від 29.05.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400044356351 та трекінгом перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 1400044356351 (а.с.18-19).

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем, на виконання претензії-вимоги від 29.05.2019, в рахунок оплати штрафу було сплачено позивачу 10000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 667 від 18.02.2020 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу: часткова сплата штрафної санкції зг. вимоги про сплату штрафу від 29.05.2019 року 123 без ПДВ.

Твердження відповідача про те, що 18.02.2020 відповідач перерахував позивачу 10000,00 грн в рахунок сплати саме пені за договором поставки № 64 від 18.10.2018, що підтверджується наданою відповідачем копією платіжного доручення № 667 від 18.02.2020, до якого 19.02.2020 було внесено відповідні виправлення, а саме: часткова оплата пені, судом до уваги не приймаються виходячи із наступного:

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-ІІІ.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.7. вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (п. 30.1.,30.2 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні

Відповідно до п. 23.1.,23.2 ст. 23 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в повній сумі.

Отже, враховуючи, що внесення змін до призначення платежу платіжного доручення чинним законодавством не передбачена, а також те, що відповідач не відкликав платіжне доручення в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку документа на відкликання, сплату ним 10000,00 грн згідно платіжного доручення№ 667 від 18.02.2020 з призначенням платежу: часткова сплата штрафної санкції зг. вимоги про сплату штрафу від 29.05.2019 року 123 без ПДВ, правомірно зараховано позивачем в рахунок часткової оплати суми штрафу.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю в сумі 47195,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені з 45904,80 грн до 20000,00 грн у випадку наявності підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Частиною третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 8.1. договору поставки №64 від 18.10.2018, стягувана позивачем з відповідача сума пені у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено та не надано суду жодного доказу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності передумов для зменшення заявленої до стягнення пені в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань за договором поставки №64 від 18.10.2018.

Посилання відповідача на те, що несвоєчасне виконання ТОВ Терра-Агро-Північ свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару відбулось внаслідок невизначеності сторін щодо дати складання додаткової угоди №3 до договору поставки №64 від 18.10.2018, що несвоєчасна оплата поставленого товару була здійснена внаслідок неналежної якості товару, що підтверджується листом відповідача №202 від 22.05.2019, що після розгляду справи №927/525/19 в апеляційній інстанції про стягнення вартості поставленого товару ТОВ Терра-Агро-Північ здійснило оплату позивачу добровільно без залучення відповідних органів ДВС або приватного виконавця, що підтверджується платіжним дорученням №517 від 15.11.2019 та не оспорюється відповідачем, що розмір основного зобов`язання в сумі 285975,00 грн є неспівмірним до суми заявленої до стягнення пені в розмірі 45904,80 грн, що створить надмірний тягар для здійснення господарської діяльності відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги як підстави для зменшення суми пені.

За таких обставин клопотання відповідача щодо зменшення суми пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати товару по договору поставки №64 від 18.10.2018, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної оплати товару, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються і спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання виконав з порушенням встановлених договором строків, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 45904,80 грн пені за період з 25.05.2019 по 14.11.2019, 47195,00 грн штрафу та 4089,80 грн 3 % річних за період з 25.05.2019 по 14.11.2019.

Крім того, позивач у позовній заяві також просив суд стягнути з відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, зазначеним позивачем у позовній заяві, судові витрати становлять 7102,00 грн, що складаються з 2102,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

У відповіді на відзив від 22.06.2020 позивач зазначив, що до подання позовної заяви позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 10.02.2020 № 2575, а також позивач користується допомогою адвоката, у зв`язку чим 22.06.2020 на користь адвоката згідно квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 22.06.2020 адвокату сплачено 6300,00 грн за надання правової допомоги. Таким чином, сума судових витрат, які понесені позивачем на розгляд справи, становить 8402,00 гривень.

Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1,3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: -договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); -за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; -як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; -адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; -адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; -відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

У підтвердження наявності у представника позивача Нестеренка С.О. статусу адвоката, до позовної заяви додано копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №328 від 24.05.2019, виданого на підставі рішення КДКА Чернігівської області від 20.04.2007 №1 (а.с.127).

Позивачем на підтвердження надання йому адвокатських послуг адвокатом Нестеренком С.О. при розгляді даної справи надано суду: копію угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019, укладеної між адвокатом Нестеренком С.О. (адвокат) та ТОВ Грін Вей Логистика (клієнт); ордер на надання правової допомоги від 22.06.2020 серії ЧН № 113001; розрахунок (акт виконаних робіт) оплати робіт (послуг) адвоката за надання правової допомоги від 22.06.2020; квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 22.06.2020 про сплату адвокату Нестеренку С.О. 6300,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 28.07.2019 та акту від 22.06.2020.

Відповідно до п. 1. угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти інтереси в правоохоронних органах, органах прокуратури, суді першої та апеляційної інстанції, інших органах та організаціях на підприємствах, установах, складання від його імені заяв, скарг, у всіх цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, також Адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта при проведенні перевірок будь-якими органами, надавати консультації в сфері права, тощо.

Адвокат має право на винагороду (далі - гонорар) за виконання дій по наданню правової допомоги, а також компенсації понесених витрат, пов`язаних з виконанням даної Угоди. При цьому сума гонорару не включає кошти, що вносяться клієнтом на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням Угоди (п. 2.4 угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019).

Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар (п.3.2. угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019).

Відповідно до п.4.1. угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019, Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату грошові кошти згідно акта виконаних робіт.

Згідно з п.7.1. угоди про надання правової допомоги від 28.07.2019, дана угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до 31 грудня 2025 року, при умові, якщо вона не буде дострокова розірвана сторонами.

Відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку (акта виконаних робіт) оплати робіт (послуг) адвоката за надання правової допомоги від 22.06.2020, розмір гонорару, що підлягає сплаті Клієнтом визначається з розрахунку: одна година роботи (надання послуг) адвоката становить 900,00 грн. Роботою (послугами) Адвоката, що підлягає оплаті клієнтом є: надання правової інформації та правових консультацій, складання заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань, інших документів правового характеру, збирання доказів, підготовка до розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, представництво в судах першої та апеляційної інстанції, витрати пов`язані з виконанням доручень клієнта.

Згідно з розрахунком (актом виконаних робіт) оплати робіт (послуг) адвоката за надання правової допомоги від 22.06.2020, адвокатом Нестеренком С.О. було надано: 2 години 24.01.2019 для складання претензії на суму 1800,00 грн; 3 години 05.05.2020 для складання позовної заяви на суму 2700,00 грн; 1 година 22.06.2020 для складання відповіді на відзив на суму 900,00 грн; 1 година 23.06.2020 для участі під час судового розгляду в Господарському суді Чернігівської області на суму 900,00 грн. Загальна сума до оплати за надану правову допомогу складає 6300,00 грн.

Даний розрахунок (акт виконаних робіт) оплати робіт (послуг) адвоката за надання правової допомоги від 22.06.2020 підписаний адвокатом Нестеренком С.О. та директором ТОВ Грін Вей Логистика Василенко Н.Ф. та скріплений печатками сторін.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 22.06.2020 на суму 6300,00 грн позивачем було здійснено оплату гонорару адвокату Нестеренку С.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 28.07.2019 та акту від 22.06.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем, згідно з вимогами 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому адвокатом Нестеренком С.О. послуг з надання правничої (правової) допомоги при розгляді справи №927/387/20 та сплату адвокату Нестеренком С.О. гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги в сумі 6300,00 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч.6 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Оскільки позовні вимоги позивача суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, та враховуючи, що позивачем, при зверненні до суду з даним позовом, у попередньому (орієнтовному) розрахунку зазначено, що судові витрати становлять 7102,00 грн, що складаються з 2102,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката, а заявлена відповідачем у відповіді на відзив до відшкодування сума судових витрат у розмірі 8402,00 грн, з яких 6300,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, і позивачем не доведено суду, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. У частині стягнення з відповідача 1300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи складає орієнтовно 12000,00 грн, з яких 12000,00 грн орієнтовні витрати, які ТОВ Терра-Агро-Північ понесе у зв`язку із наданням йому правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокатом Кравченком В.В. До відзиву відповідачем додано копію договору про надання правової допомоги від 15.07.2019, укладеного між адвокатом Кравченком В.В. та ТОВ Терра-Агро-Північ та ордер серії ЧН №106646 на надання правової допомоги адвокатом Кравченком В.В.

Враховуючи, що суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому відсутні підстави для відшкодуванню відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення № 2575 від 10.02.2020 за звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2102 грн.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 202, 233, 238, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вей Логістика" (проспект Перемоги, 129, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 40165573) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Агро-Північ" (вул. Промислова, 25, кв.4, смт. Ріпки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15000; код ЄДРПОУ 41181774) про стягнення 97189,60 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Агро-Північ" (вул. Промислова, 25, кв.4, смт. Ріпки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15000; код ЄДРПОУ 41181774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вей Логістика" (проспект Перемоги, 129, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 40165573) 45904,80 грн пені, 47195,00 грн штрафу, 4089,80 грн 3 % річних, 2102,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 18.08.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін: адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна; засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко