Постанова
від 18.08.2020 по справі 910/3428/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/3428/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020(головуючий суддя - Сулім В.В., судді Майданевич А.Г. і Ткаченко Б.О.)

у справі 910/3428/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" (далі - ТОВ "Артіс")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" (далі - ТОВ "Ардена")

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Позов було подано до господарського суду міста Києва ТОВ "Артіс" до ТОВ "Ардена" про визнання недійсним договору управління від 27.06.2008 (далі - Договір), укладеного між цими товариствами та нотаріально посвідченого.

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2020: позов задоволено; Договір визнано недійсним; на ТОВ "Ардена" покладено витрати зі сплати судового збору.

3. 09.06.2020 Банк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача зі справи.

4. Ухвалою названого апеляційного суду 23.06.2020 апеляційну скаргу Банку було залишено без руху.

5. 02.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду подано заяву Банку на виконання ухвали цього суду від 23.06.2020 з доказами поважності пропущення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши заяву Банку про поновлення строку на апеляційне оскарження, Північний апеляційний господарський суд зазначив, зокрема, таке:

- у відповідній заяві Банк посилається на те, що: його представник участі у розгляді даної справи не брав, що позбавило Банк можливості реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у передбачений для цього строк та підготовки обґрунтованої апеляційної скарги; після ознайомлення з оскаржуваним рішенням шляхом отримання його копії 17.01.2020 (у розгляді іншої справи №910/538/20) Банк не мав можливості підтвердити свої припущення щодо порушення судом норм матеріального чи процесуального права, а також порушення прав Банку шляхом прийняття необґрунтованого рішення, при цьому копія рішення зі справи не була належним чином засвідчена; Банк зміг ознайомитися з матеріалами справи і оскаржуваним рішенням лише 17.03.2020. Крім того, Банк зазначав про недобросовісність дій учасників процесу у даній справі;

- доказів отримання незасвідченої копії рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) Банком не надано;

- повний текст рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 підписано 06.06.2019, рішення оприлюднено в ЄДРСР 10.06.2019;

- Банк не заперечує отримання копії оскаржуваного рішення 17.01.2020, але він звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи лише 17.03.2020.

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк, зазначаючи про постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 за результатом неповного з`ясування ним обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, з неврахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у подібних правовідносинах, просить зазначену ухвалу скасувати та передати справу суду апеляційної інстанції для розгляду питання про відкриття апеляційного провадження.

7. Згідно з доводами скаржника, судом апеляційної інстанції:

- не враховано положення частини шостої статті 242, частини першої статті 254 та частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в їх комплексному взаємозв`язку;

- не взято до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 42 ГПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом;

- зроблено помилковий висновок про належне вручення 17.01.2020 Банку копії рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у цій справі.

Також оскаржувана ухвала, на думку Банку, не відповідає практиці ЄСПЛ у контексті доступу особи до правосуддя та забезпечення права на оскарження судового рішення.

8. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Артіс" заперечує проти доводів, викладених у ній, зазначає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі № 910/3428/19 є законною, постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права, із всебічним з`ясуванням тих обставин та фактів, які мали значення для розгляду апеляційної скарги Банку та її перевірки судом апеляційної інстанції на відповідність вимог ГПК України, - та просить у задоволенні касаційної скарги Банку відмовити.

Від ТОВ "Ардена" відзив на касаційну скаргу не надходив.

9. Відповідно до положень ГПК України:

- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118);

- суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119);

- апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 260);

- якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина четверта статті 260);

- суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 261).

Частиною першою статті 254 і частиною першою статті 256 названого Кодексу встановлено також, що:

- особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

- апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. З матеріалів справи, зокрема зі змісту оскаржуваної ухвали, вбачається, що Банк, не будучи учасником даної справи і вважаючи, що місцевий господарський суд вирішив питання про його права (інтереси), звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на відповідне рішення суду першої інстанції після закінчення відповідного процесуального строку такого оскарження та з клопотанням про поновлення цього строку.

При цьому, як з`ясовано апеляційним господарським судом і не заперечується скаржником, про існування оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду в даній справі Банкові було відомо, в усякому разі, із 17.01.2020 , однак з клопотанням про ознайомлення з матеріалами цієї справи він звернувся до суду 17.03.2020, а з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду - лише 09.06.2020.

11. В обґрунтування касаційної скарги Банк посилався на неврахування апеляційним господарським судом у постановленні оскаржуваної ухвали частини шостої статті 242 ГПК України, якою визначається день вручення судового рішення. Загалом у цій статті ГПК України йдеться про порядок вручення судового рішення, причому встановлено, кому саме воно вручається: учасникам справи (частини перша-п`ята) і в певних випадках - органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим та службовим особам (частина восьма).

Що ж до особи, яка не брала участі у справі, але стосовно якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, то процесуальний закон не встановлює обов`язку суду вручити їй судове рішення у будь-який із способів, наведених у частинах першій-восьмій, десятій і одинадцятій статті 242 ГПК України (надсилання копій у певній формі, вручення під розписку). Натомість законом (частиною дванадцятою тієї ж статті) передбачено право такої особи отримати в суді, який розглянув справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи. Отже, дія частини шостої статті 242 ГПК України в даному разі не поширюється (ні у взаємозв`язку з іншими нормами цього Кодексу, ані окремо від них) на Банк як на особу з числа тих, про яких ідеться у частині дванадцятій згаданої статті ГПК України.

12. Також скаржник зазначав про неврахування судом апеляційної інстанції частини першої статті 254 ГПК України (зміст цієї норми наведено в пункті 9 даної постанови).

З таким доводом погодитися не можна, оскільки, подавши апеляційну скаргу з даної справи на підставі відповідної норми, Банк реалізував передбачене цією нормою право апеляційного оскарження. Інша річ, що здійснення такого права можливе за дотримання певних визначених процесуальним законодавством умов, у тому числі щодо строку на апеляційне оскарження та його поновлення у разі пропуску з поважних причин, а скаржником, як встановив апеляційний господарський суд, таких умов у даному випадку не дотримано.

13. Так само не є прийнятним посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції частини другої статті 256 ГПК України, згідно з якою: учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У даній нормі процесуального права йдеться, як прямо в ній і зазначено, про учасника справи, тоді як Банк учасником даної справи не був. Тому дія цієї норми теж не поширюється (ні у взаємозв`язку з іншими нормами ГПК України, ні окремо від них) на Банк як на особу з числа тих, про яких ідеться у частині шостій статті 242 та в частині першій статті 254 названого Кодексу.

14. Банком у касаційній скарзі (з посиланням на частину четверту статті 42, пункт 5 частини другої статті 43 ГПК України) наводиться низка обставин, які на його думку, свідчать про введення сторонами даної справи в оману суду першої інстанції та про зловживання ними (сторонами) своїми процесуальними правами.

Однак скаржником не зазначено, не обґрунтовано й, відповідно, не доведено, яким власне, чином процесуальна поведінка сторін у справі перешкоджала або істотно утруднювала звернення Банку до апеляційної інстанції протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про наявність рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2019 в даній справі, стосовно чого вже зазначалося в абзаці другому пункту 10 цієї постанови.

Натомість скаржник зволікав з відповідним зверненням протягом більш ніж чотирьох місяців (до 09.06.2020). І навіть якщо стати на ту точку зору скаржника, що він (як зазначалося ним у поданій до апеляційної інстанції заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження) зміг ознайомитися з матеріалами справи і оскаржуваним рішенням лише 17.03.2020, то все одно розрив у часі між цією датою і часом звернення з апеляційною скаргою на судове рішення виявляється значним і надмірно великим порівняно зі строком, визначеним статтею 256 ГПК України. При цьому жодних саме поважних причин відповідного зволікання скаржником не обґрунтовано й не доведено.

15. Банк у касаційній скарзі зазначає щодо "помилковості висновку апеляційного суду про належне вручення 17.01.2020 р. АТ "ПриватБанку" копії Рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 р. у справі № 910/3428/19". У зв`язку з цим Суд звертає увагу на таке.

15.1. Зазначеного висновку оскаржувана ухвала апеляційної інстанції не містить. Тобто скаржником заперечується "висновок", якого суд не робив.

15.2. Банк, не будучи учасником справи № 910/3428/19, не мав законних підстав розраховувати на вручення йому судом першої інстанції копії рішення з цієї справи у будь-який із способів, наведених у частинах першій-восьмій, десятій і одинадцятій статті 242 ГПК України (див. також пункт 11 даної постанови).

Водночас згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень":

- для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення ЄДРСР - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частини перша, друга статті 3);

- судові рішення, внесені до ЄДРСР, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4).

За змістом частини третьої статті 6 цього Закону текст судового рішення, який внесено до ЄДРСР, використовується судом при здійсненні судочинства.

У даній справі судом апеляційної інстанції встановлено і скаржником не заперечується, що рішення суду першої інстанції в ній оприлюднене в ЄДРСР 10.06.2019.

З наведеного випливає, що, маючи з 17.01.2020 відомості про прийняття зазначеного рішення місцевого господарського суду, Банк не позбавлений був права і можливості (оскільки інше ним не доведено) як ознайомитися з повним і офіційним текстом цього рішення, так і оскаржити його протягом розумного строку. Задля цього у Банку не було ні підстав, ані не необхідності очікувати на одержання завіреної паперової копії рішення з місцевого господарського суду, оскільки текст рішення, розміщений у ЄДРСР, опубліковано офіційно, і його можливо використовувати так само, як і завірену копію рішення, в тому числі посилатися на нього при поданні апеляційної скарги.

16. Скаржником не обґрунтовано та не доведено, що недотримання ним строку на подання апеляційної скарги було зумовлено діями (бездіяльністю) суду першої інстанції або особливими та непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру, або таке відновлення необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (у розумінні практики ЄСПЛ).

Натомість апеляційний господарський суд доречно застосував практику ЄСПЛ, згідно з якою якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу (а в даній справі, як зазначалося, мав місце саме значний період часу від моменту, коли скаржник дізнався про судове рішення місцевого господарського суду з даної справи і до звернення з апеляційною скаргою, - див. пункт 14 цієї постанови), таке рішення може порушити принцип правової визначеності (рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Поряд з тим, як відзначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99).

17. Таким чином, скаржник не вжив своєчасних і залежних тільки від нього заходів щодо звернення до суду апеляційної інстанції з підстави, визначеної частиною першою статті 254 ГПК України. Водночас за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу, яка не допускає двозначного тлумачення, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, за невчиненням нею процесуальних дій. У даному разі такий ризик полягав у можливості відмови у клопотанні пропущеного процесуального строку за відсутності поважних причин такого пропуску. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції у постановленні оскаржуваної ухвали дійшов у межах своїх повноважень висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання Банком апеляційної скарги.

У касаційній скарзі скаржником даний висновок не спростовано, а наявності визначених статтею 310 ГПК України підстав для скасування зазначеної ухвали належним чином не обґрунтовано та не доведено, у зв`язку з чим касаційну скаргу згідно із статтею 309 названого Кодексу слід залишити без задоволення.

Касаційний господарський суд також враховує викладений у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №826/13606/16 правовий висновок, за яким згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду з оскарженням, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.

18. З огляду на зазначене прийнятними є доводи ТОВ "Артіс", викладені у відзиві на касаційну скаргу.

19. Понесені Банком у зв`язку з касаційним розглядом судові витрати покладаються на Банк, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі № 910/3428/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Дата ухвалення рішення18.08.2020
Оприлюднено19.08.2020
Номер документу91016994
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/3428/19

Ухвала від 19.09.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 07.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Постанова від 13.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 04.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 08.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 29.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 29.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 22.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 15.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 14.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні