Рішення

від 18.08.2020 по справі 545/2821/19

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2821/19

Провадження № 2/545/135/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Путрі О.Г.,

при секретарі - Кузуб Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільний позов ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Суми ) про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення належного йому майна з-під арешту, а саме земельної ділянки площею 2,00 га., переданої для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначив, що вищевказаний арешт накладений державною виконавчою службою на виконання виконавчого листа, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення із позивача на користь ПАТ КБ Надра заборгованості.

Останній раз вищевказане виконавче провадження завершене 24.12.2013 року і до цього часу виконавчий лист на повторне виконання не направлявся. Органом ДВС при завершенні виконавчого провадження не було знято арешт із вищевказаної земельної ділянки, що стало перешкодою для позивача у вільному розпорядженні свої нерухомим майном. Зазначив, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився, відповідач втратив право на стягнення заборгованості з позивача за виконавчим листом, та стягувач ПАТ КБ Надра на даний час ліквідований, а тому арешт має бути знятий.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про зняття арешту з майна, отримав відмову, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 27.11.2019 року відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.03.2020 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позову заперечував,оскільки відсутні підстави для зняття арешту із земельної ділянки згідно вимог ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження ( а.с. 66-68 ).

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував з підстав , зазначених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області неодноразово, а саме 19.01.2011 року, 02.12.2011 року та 07.06.2013 року відкривалися виконавчі провадження на виконання виконавчого листа № 2-706, виданого 06 серпня 2008 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості у розмірі 99758,24 грн.

В рамках вказаних виконавчих проваджень, при їх відкритті державним виконавцем виносились постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Так, державним виконавцем накладено арешт на земельну ділянку, площею 2,00 га, належну позивачу, кадастровий номер 5323087200:00:003:0062 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно ч. 1 ст.32 ЗУ Про виконавче провадження ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.11 вище вказаного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1,2,3,4 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 ЗУ Про виконавче провадження .

Згідно із ст. 60 даного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та

органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частини третя та четверта ст. 60 Закону України Про виконавче провадження встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 ЗУ Про виконавче провадження до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до положень ст. 60 Закону України Про виконавче провадження і роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 Про судову практику в справах про виключення майна з опису (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Як вбачається, підставою обтяження майна позивача є постанови від 19.01.2011 року, 02.12.2011 року та 07.06.2013 року, винесені державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором в сумі 99758,24 грн.

Звертаючись до суду із позовом, позивач ставить перед судом питання про звільнення належного йому нерухомого майна з-під арешту, оскільки накладення арешту на майно порушує його права, як власника нерухомого майна ( земельної ділянки ).

Оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, то позовна заява ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заперечення проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а

стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,13,141,259,263-265, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Суми ) ( м. Полтава вул. Стешенка,6 ) про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря