Рішення

від 12.08.2020 по справі 242/1112/20

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1112/20

Провадження № 2/242/762/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарях Сафроновій К.В., Гандзюк К.С., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Селидіввугілля , третя особа: Професійна спілка Гарант Державного підприємства Селидіввугілля , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП Селидіввугілля про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в обґрунтування позову зазначив, що він 20.07.2009 року був прийняти на роботу до ДП Селидіввугілля провідним юрисконсультом юридичного відділу ДП Селидіввугілля , відповідно до наказу №233-к від 20.07.2009 року; 01.09.2011 року переведений на посаду начальника сектора з юридичних питань, відповідно до наказу № 280-к від 01.09.2011 року; 01.02.2012 року переведений на посаду начальника юридичного відділу, відповідно до наказу № 25-о/к від 01.02.2012 року; 14.03.2012 року на позивача було покладено виконання обов`язків помічника генерального директора з правових питань, відповідно до наказу № 55-к від 14.03.2012 року. 16.08.2012 року за погодженням з Міністерством енергетики та вугільної промисловості позивача призначили на посаду помічника генерального директора з правових питань, відповідно наказу № 210- к від 16.08.2012 року. Однак, в порушення норм діючого трудового законодавства, 10.02.2020 року відповідач звільнив позивача з роботи у зв`язку зі скороченням штату, на підставі ст. 40 ч. 1 КЗпП України, відповідно наказу № 31-К від 10.02.2020 року. Відповідач в порушення ст. 49-2 КЗпП України ні в день звільнення, ні в день початку процедури скорочення та ні в день персонального попередження не запропонував позивачу всі вакантні посади на підприємстві, які відповідають його спеціальності та кваліфікації. 10.02.2020 року позивач подав відповідачу заяву переведення його на посаду головного бухгалтера ВП Шахта Курахівська , однак його заява була проігнорована відповідачем. Крім того, відповідач порушуючи вимоги ст. 49-4 КЗпП України не погодив з профспілкою звільнення позивача, що призвело до порушення порядку вивільнення з роботи. Також звільнення помічника генерального директора з правових питань повинно відбуватися лише за погодженням Міністерство енергетики та захисту довкілля України, що не було зроблено відповідачем. Вважає дії відповідача грубо порушують його права, оскільки його було звільнено без законних підстав та з порушенням встановленого порядку. Просить суд скасувати наказ відповідача про його звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12 980 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року суддя Капітонов В.І. задовольнив заяву про самовідвід.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відповідь на відзив, в якій зазначив, що на день прийняття відповідачем рішення про скорочення штату працівників та на день вручення йому попередження про звільнення у відповідача були вільні вакансії, а саме: провідного юрисконсульта у ВП Шахта 1-3 Новогродівська ; провідного юрисконсульта планово-договірного відділу ВП Вуглезбут ; юрисконсульта 1 категорії юридичного відділу апарату управління. Однак, відповідач в порушення ст. 49-2 КЗпП України не було йому запропоновано усі наявні на підприємстві вакансії. Крім того, відповідачем не повідомив позивача щодо результату розгляду заяви про переведення його на посаду головного бухгалтера ВП Шахта Курахівська , яку саме відповідач запропонував позивачу в переліку посад. 17.12.2019 року відповідача було повідомлено про створення Професійної спілки Гарант ДП Селидіввугілля зі статутом первинної та про вихід позивача з первинної профспілкової організації працівників вугільної промисловості України та належність до членства Професійної спілки Гарант ДП Селидіввугілля . 19.12.2019 року профспілкою було направлено відповідачу лист щодо надання інформації для забезпечення мінімізації негативних наслідків при скороченні посад працівників підприємства. Відповідно до листа від 04.02.2020 року профспілка запропонувала відповідачу перенести терміни скорочення. Однак, відповідач в порушення законодавства направив подання про звільнення до первинної профспілки, членом якої позивач не був. Таким чином звільнення позивача відбулося без згоди первинної профспілки, членом якої позивач є. Відповідно до Статуту відповідача та витягу із Правил внутрішнього трудового розпорядку, визначено, що помічник генерального директора з правових питань призначається і звільняється з посади керівником підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління Міністерство енергетики та захисту довкілля України, це відповідачем порушено. Також позивач не погоджується з наданим відповідачем розрахунком середньоденної заробітної плати, оскільки відповідно до форми ОК -5 позивачу за грудень 2019 рік було нараховано заробітну плату у розмірі 11 630 грн. 73 коп., з якої виключено суми на допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у розмірі 548,36 грн. та 685 грн. 45 коп. Таким чином, розмір заробітної плати за грудень 2019 р. складає 10 396 грн. 92 коп.

Представник відповідача Державного підприємства Селидіввугілля , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином в Україні. Проте суд звертає увагу, що станом на 14 липня 2020 року карантинні заходи в Україні послаблено. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 23.06.2020 року на адресу відповідача було направлено лист з роз`ясненнями про можливість слухати справу в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, клопотань від представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів до суду не надходило.

Також, суд звертає увагу, що представником відповідача не зазначено вагомих причин, які є перешкодою для розгляду даної справи, оголошення на території України карантину не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Дані обставини не перешкоджають учасникам справи надати суду докази або зазначити обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Неодноразове надання представником відповідача заяв про перенесення розгляду справи в зв`язку з карантином на думку суду може свідчити про зловживання правом та призводить до затягування розгляду справи. Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги позивача не визнають, пояснивши, що наказом № 222 від 15.10.2019 року введено в дію на новий Єдиний штатний розпис ДП Селидіввугілля . У зв`язку з тим, що чисельність певних працівників відповідача була більше ніж це передбачено новим штатним розписом та зменшення обсягів виробництва призвело до відсутності достатньої фінансових коштів, тому відповідач був вимушений прийняти рішення про скорочення штату працівників, про що ДП Селидіввугілля видав наказ № 255 від 29.11.2019 року Про скорочення штату та створення комісії з приведення чисельності керівників, професіоналів, спеціалістів та службовців у відповідності до Єдиного штатного розпису, введеного в дію наказом № 222 від 15.10.2019 року . 29.11.2019 року голова комісії з реорганізації ДП Селидіввугілля звернувся до Селидівської територіальної профспілки працівників вугільної промисловості України ППОПВ ВА ДП Селидіввугілля із поданням про отримання згоди на розірвання трудових договорів. 27.01.2020 року Профспілкова організація повідомила, що позивач на час отримання подання не є членом їх профспілкової організації. Посилання позивача на непогодження його звільнення з профспілковою організацію (Професійною спілкою Гарант ) є необґрунтованим, оскільки дана спілка створена 25.11.2019 року вже після виданого наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 260 від 11.06.2019 року, яким затверджені примірні структури управління, штатні розписи і нормативи чисельності керівників, фахівців та службовців державних вугледобувих підприємств, що належать до сфери управління Міненерговугілля та після введення Єдиного штатного розпису ДП Селидіввугілля наказом № 222 від 15.10.2019 року. Вищевказана спілка була створена самим позивачем, який є директором цієї спілки, при цьому на ДП Селидіввугілля вже існувала Первинна профспілкова організація. Позивачу 10.12.2019 року вручене персональне попередження про наступне вивільнення 10.02.2020 року та доданий до нього Перелік вакантних посад наявних у відокремлених підрозділах ДП Селидіввугілля станом на 10.12.2019 р. В запропонованому відповідачем переліку вакантних посад, була вільна посада провідного юрисконсульта у ВП Шахта Курахівська , однак позивач не надав згоду на переведення на іншу роботу. 10.02.2020 року позивач надав заяву про переведення його на посаду головного бухгалтера у ВП Шахта Курахівська , однак позивачу було відмовлено у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам. Таким чином наказом № 31-К від 10.02.2020 року помічника генерального директора з правових питань ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, посилання позивача щодо його звільнення не уповноваженою особою також є безпідставними, оскільки протоколом засідання комісії з реорганізації ДП Селидіввугілля від 19.06.2019 року було затверджено Положення про комісію з реорганізації. Наказом Міненерговугілля № 269 від 21.06.2019 року головою комісії з реорганізації ДП Селидіввугілля був призначений ОСОБА_2 . Станом на 06.12.2019 року керівником ДП Селидівугілля був ОСОБА_3 , а головою комісії з припинення або ліквідації був ОСОБА_2 . Просять суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Третя особа ПС Гарант ДП Селидіввугілля в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просить суд слухати справу у їх відсутність, та пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оскільки відповідач звільнив позивача умисно, без законних на те підстав та з порушенням встановленого порядку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 12.09.2005 року, ОСОБА_1 наказом № 233-к від 20.07.2009 року прийнятий до ДП Селидіввугілля на посадку ведучого юрисконсульта юридичного відділу. Наказом № 210-к від 16.08.2012 року призначений на посаду помічника генерального директора по правовим питанням.

Згідно висновку № 17-03/01 від 16.08.2012 року, Департамент юридичного забезпечення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України погодив кандидатуру ОСОБА_1 на посаду помічника генерального директора з правових питань ДП Селидіввугілля .

Згідно наказу № 222 від 15.10.2019 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ДП Селидіввугілля про введення Єдиного штатного розпису ДП Селидіввугілля , введено дію з 15.10.2019 року Єдиний штатний розпис ДП Селидіввугілля по спеціальному апарату управління; комісії з реорганізації у складі: голови комісії ОСОБА_3 , члени комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 здійснити всі заходи з метою приведення чисельності працівників ДП Селидівугілля у відповідності до затвердженого Головою з реорганізації ДП Селидіввугілля та погодженого Міністром енергетики та захисту довкілля, головою комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Єдиного штатного розпису; повідомити профспілкові організації, членами яких є працівники, посади яких скорочуються про скорочення штату у відповідності до затвердженого Єдиного штатного розпису; звільнення працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України провести відповідно до вимог законодавства; начальнику відділу кадрів ОСОБА_12 попередити працівників спеціального апарату ДП Селидіввугілля , посади яких скорочуються про можливе їх вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України не пізніше ніж за 2 місяці та запропонувати працівникам переведення за їх згодою на інші вакантні посади; надати відповідні матеріали до центру зайнятості та відповідні місцеві (обласні) ради.

Згідно наказу № 255 від 29.11.2019 року Про скорочення штату та створення комісії з проведення чисельності керівників, професіоналів, спеціалістів та службовців у відповідність до Єдиного штатного розпису, введеного в дію наказом № 222 від 15.10.2019 р. у зв`язку із зменшенням обсягу виробництва продукції та необхідністю приведення Єдиного штатного розпису до рекомендацій Міненерговугілля України, затверджених наказом від 11.06.2019 № 260, введенням в дію Єдиного штатного розпису керівників, професіоналів, спеціалістів та службовців ДП Селидіввугілля , відповідно до рішення комісії з реорганізації ДП Селидіввугілля , голова комісії з реорганізації ДП Селидіввугілля ОСОБА_2 наказав провести з 29.11.2019 року упорядкування штату ДП Селидіввугілля шляхом скорочення посад керівництва і апарата при керівництві, серед яких посада помічника генерального директора з правових питань.

Відповідно до персонального попередження про скорочення штату працівників та приведення його у відповідність до Штатного розпису, погодженого Міністерством енергетики та вугільної промисловості України № 11/295 від 10.12.2019 року, ДП Селидіввугілля повідомив ОСОБА_1 , що посада помічника генерального директора з правових питань ДП Селидіввугілля підлягає скороченню і його буде звільнено 10.02.2020 року, та за пропоновано перейти на одну із посад в ДП Селидіввугілля згідно з переліком. ОСОБА_1 отримав попередження 10.12.2019 року. З переведенням на вакантні посади: майстер гірничий дільниці № 7; заступника механіка дільниці ПР-5; майстра гірничої дільниці ВТБ; механіка дільниці ШТ-3; майстер гірничий дільниці гірничо-капіт.робіт по ш. 1-3 Новогродівська ОСОБА_1 не згоден. Список запропонованих посад за № 11/296 від 10.12.2019 року наданий ОСОБА_1 , отриманий ним 10.12.2019 року.

Згідно заяви від 10.01.2020 року, ОСОБА_1 просить ДП Селидіввугілля перевести з 11.01.2020 року на посаду головного бухгалтера ВП Шахта Курахівська ДП Селидіввугілля , відповідно до переліку вакантних посад (керівники, спеціалісти, службовці), наявних у ВП ДП Селидіввугілля від 10.12.2019 року № 11/296.

Згідно виписки з протоколу № 8 від 27.01.2020 року Первинна профспілкова організація ПВПУ виконавчого апарату Державного підприємства Селидіввугілля розглянула подання адміністрації ДП Селидіввугілля від 09.01.2020 року за №1/11, стосовно розірвання трудового договору, в тому числі з 10.02.2020 року ОСОБА_1 помічника генерального директора з правових питань згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. На момент вручення подання в Первинній профспілковій організації ПВПУ виконавчого апарату ДП Селидіввугілля з зазначених працівників обліковуються три члени профспілки ОСОБА_15, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та надано згоду на розірвання трудового договору з 04.02.2020 року з ОСОБА_15 та ОСОБА_13 .

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Професійна спілка Гарант Державного підприємства Селидіввугілля створена 25.11.2019 року.

Згідно листа № 1 від 17.12.2019 року, Професійна спілка Гарант Державного підприємства Селидіввугілля повідомила ДП Селидіввугілля про створення первинної профспілки Гарнат ДП Селидіввугілля .

Згідно листа від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 повідомив ДП Селидіввугілля про вихід з Первинної профспілкової організації ДП Селидіввугілля , та з 25.11.2019 року він є членом Професійної спілки Гарант ДП Селидіввугілля .

Згідно листа № 3 від 04.02.2020 року, Професійна спілка Гарант Державного підприємства Селидіввугілля запропонувала керівництву ДП Селидіввугілля перенести терміни вивільнення (скорочення) працівників за наказом від 29.11.2019 року № 255 до 04.03.2020 року.

Згідно п. 1.5 ч. 1 Посадової інструкції помічника генерального директора з правових питань, затвердженого т.в.о. генеральним директором ДП Селидіввугілля С.А. Пахомов 01.03.2018 року, помічник генерального директора призначається і звільняється з посади генеральним директором за погодженням керівником юридичної служби Уповноваженого органу управління.

Згідно наказу за № 31-К від 10.02.2020 року, виданого головою комісії з реорганізації ОСОБА_2, ОСОБА_1 помічника генерального директора з правових питань звільнено 10.02.2020 року, у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до ст. 44 КЗпП України. закінченням строку дії договору на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Гірник, смт. Курахівка, смт. Цукурине.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими і врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (скорочено - КЗпП України).

Частиною 5 ст.43 Конституції України та ст. 5-1 КЗпП України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Пунктом 4 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) (ч.4 ст.36 КЗпП України).

У ст. 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.06.2012 року в справі №6-65цс12, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п.1 ч.1ст.40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40, ст. ст.42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 42 Кодексу передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Також статтею 42-1 КЗпП України передбачено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Відповідно до роз`яснень в п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України за №9 від 09.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судом встановлено, що згідно довідки № 01-612 від 05.12.2019 року, виданої ВП Шахта 1-3 Новогродівська , станом на 05.12.2019 року на ВП Шахта 1-3 Новогродівська вакантна посада провідного юрисконсульта.

Згідно довідки № 107 від 10.12.2019 року, виданої ВП Вуглезбут ДП Селидіввугілля , станом на 10.12.2019 року наявна вакантна посада провідного юрисконсульта планово-договірного відділу, введена у штатний розпис ВП Вуглезбут ДП Селидіввугілля з 01.02.2019 року.

Аналізуючи зміст ст.49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний запропонувати працівникові іншу роботу, тобто всі наявні посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, як за професією чи спеціальністю, так і іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а за працівником зберігається право на власний розсуд обрати таку роботу або відмовитися від неї.

Таким чином, суд дослідивши перелік вакантних посад (керівники, спеціалісти, службовці), наявних у ВП ДП Селидіввугілля станом на 10.12.2019 р., встановив, що відповідачем не були зазначені в вищезазначеному переліку всі вакантні посади в ДП Селидіввугілля , чим порушено вимоги ст.49-2 КЗпП України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням ст.ст. 40, 42, 42-9, 43 КЗпП України, оскільки ДП Селидіввугілля не було виконано свого обов`язку та не запропоновано всі наявні інші рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення.

Щодо посилань позивача на його звільнення без погодження з профспілкою, то суд зазначає наступне.

Між сторонами виникли правовідносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про професійні спілки професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ст. 246 КЗпП України первинні профспілкові організації на підприємствах, установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та статутом професійної спілки.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:

ліквідації підприємства, установи, організації;

незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;

звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян;

звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.

З поданих сторонами доказів встановлено, що в ДП Селидіввугілля діє Первинна Профспілкова організація ПВПУ виконавчого апарату Державного підприємства Селидіввугілля та Професійна спілка Гарант ДП Селидіввугілля .

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, позивач ОСОБА_1 є членом Професійної спілки Гарант ДП Селидіввугілля з 25.11.2019 року.

Як вбачається з виписки із протоколу Первинної Профспілкової організації ПВПУ виконавчого апарату Державного підприємства Селидіввугілля від 27.01.2020 року № 8, профспілка не розглядала подання про розірвання трудового договору відносно ОСОБА_1 .

Крім того, представником відповідача суду не надано жодного належного доказу щодо поважної причини не погодження вивільнення ОСОБА_1 з Професійною спілкою Гарант ДП Селидіввугілля , членом якої є позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що відповідачем ДП Селиддіввугілля здійснено розірвання трудового договору з ОСОБА_1 без попередньої згоди профспілкового органу, чим порушені вимоги передбачені ст.43-1 КЗпП України.

Щодо доводів позивача про непогодження його звільнення з Міністерством енергетики та захисту довкілля України, суд встановив наступне:

Згідно наказу № 436 від 22.11.2019 року, Міністерство енергетики та захисту довкілля України затвердив Статут ДП Селидіввугілля у новій редакції.

Згідно ч. 7 п. 7.7. Статуту ДП Селидіввугілля (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля від 22.11.2019 р. № 436 та погодженого Головою Селидівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України від 12.11.2019 р., керівники юридичної служби Підприємтсва призначаються на посаду керівником Підприємтсва за погодженням з Уповноваженим органом управління. Керівники та спеціалісти підрозділів виконавчого апарату Підприємства, керівники, головні інженери, заступники директора з виробництва, головні механіки, головні бухгалтери відокремлених підрозділів призначаються на посаду і звільняються з посади керівником Підприємства відповідно до чинного законодавства.

Згідно до п. 1.5 Посадової інструкції помічника генерального директора з правових питань, зазначено, що помічник генерального директора призначається і звільняється з посади генеральним директором за погодженням керівником юридичної служби Уповноваженого органу управління.

Таким чином, суд критично відноситься до пояснень представника відповідача, що звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 7.7 вищевказаного Статуту не потребує погодження з Уповноваженим органом управління, оскільки Статутом ДП Селидіввугілля та Посадовою інструкцією передбачено, що звільнення помічника генерального директора з правових питань відбувається за погодженням з Уповноваженим органом управління, тому суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 здійснено без погодження Уповноваженим органом управління, а саме Міністерством енергетики та захисту довкілля України, яке погоджувало кандидатуру ОСОБА_1 на посаду помічника генерального директора з правових питань ДП Селидівугілля .

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а наказ № 31-К від 10.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , з посади помічника генерального директора з правових питань ДП Селидіввугілля у зв`язку з скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України є таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов`язання ДП Селидіввугілля поновити ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора з правових питань ДП Селидіввугілля , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи .

Тобто, день звільнення ОСОБА_1 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Отже, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_1 був 10 лютого 2020 року , то цей день і вважається днем звільнення працівника.

Таким чином, враховуючи вищенаведений суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивача було незаконно звільнено з займаної посади 10.02.2020 року, тому належним способом захисту його порушеного права є поновлення позивача на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме - на посаді помічника генерального директора з правових питань ДП Селидіввугілля , з 11.02.2020 року (з наступного дня після звільнення).

В даному випадку суд керується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 року, відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку №100 встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 235 КЗпП підлягає стягненню середній заробіток час вимушеного прогулу, однак судом здійснюється розрахунок, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог.

Позивача звільнено з займаної посади 10.02.2020 року згідно з наказом ДП Селидіввугілля від 10.02.2020 року за №31-К.

Таким чином, час вимушеного прогулу починається з 11.02.2020 року (наступний день звільнення).

Згідно довідки ДП Селидіввугілля середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 586 грн. 60 коп. (грудень 2019 у розмірі 8 212,43 грн. та січень 2020 року у розмірі 12 318 грн. 65 коп.)

Згідно інформації, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, ДП Селидіввугілля здійснив перерахування заробітній платі ОСОБА_1 за грудень 2019 у розмірі 11630 грн. 73 коп., за січень 2020 р. у розмірі 12 318 грн. 65 коп.

Згідно розрахункового листа за грудень 2019 року таб. № 80, ОСОБА_1 нараховано заробітна плата у розмірі 11 630 грн. 73 коп. (включено допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у розмірі 548 грн. 36 коп. та 685 грн. 45 коп.)

Суд приходить до висновку, що розрахунок середньоденної зарплати, наданий відповідачем, не може бути прийнятий судом до уваги в частині виплат за грудень 2019 року у розмірі 8 212 грн. 43 коп., оскільки вищевказаний розрахунок не відповідає відомостям з форми ОК -5 та розрахункового листа за грудень 2019 р.

Відповідно п. 4 розділу 3 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються

виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Отже, відповідно розрахунку суду середньоденна заробітної плати ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по січень 2020 року складає 649 грн. 02 коп. (із розрахунку: 22 715 грн. 57 коп. (заробітна плата за грудень 2019 р. у розмірі 10 396 грн. 92 коп. (без врахування допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у розмірі 1233 грн. 81 коп.) + заробітна плата за січень 2020 р. у розмірі 12 318 грн. 65 коп.) / 35 днів.

Відповідно до розрахунку позивача кількість днів затримки виплати заробітної плати складає 20 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 649 грн. 02 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 20 (кількість днів затримки розрахунку) = 12 980 грн. 40 коп., в межах заявлених позивачем вимог.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд встановив наступне.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України. За приписами статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач не надав до суду жодного доказу щодо понесення ним витрати на правову допомогу (договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, тощо), тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, та з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру та в сумі 840,80 грн. за позовну вимогу майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 40 ч. 1 п. 1, 49-2, 42, 147, 147-1, 148, 149, 233-235, 240-1 КЗпП України, ст.ст. 10,12,15, 133, 141, 259, 264, 265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державного підприємства Селидіввугілля (місце знаходження за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253), третя особа: Професійна спілка Гарант Державного підприємства Селидіввугілля (місце знаходження за адресою: 85400 Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, б.41, ЄДРПОУ 43364775), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державного підприємства Селидіввугілля від 10 лютого 2020 року за №31-К в частині звільнення ОСОБА_1 з посади помічника генерального директора з правових питань за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника генерального директора з правових питань Державного підприємства Селидіввугілля з 11.02.2020 року.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (місце знаходження за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 980 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 40 коп. без врахування податків та обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (місце знаходження за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, б.41, ЄДРПОУ 33426253) на користь держави судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська