Рішення

від 28.07.2020 по справі 200/2203/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 р. Справа№200/2203/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., секретаря судового засідання Коваленко А.М., за участі позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (вул.Шевченка,3, м.Мар`їнка, Донецька область, 85600, код ЄДРПОУ 05420385), Управління агропромислового розвитку Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області(вул. Шевченка, 3, м.Мар`їнка, Донецька область, 85600, код ЄДРПОУ 04527715) про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (далі - Адміністрація), у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог,просить:

- стягнути з відповідача невиплачену при звільненні вихідну допомогу у розмірі 14747,95 грн;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14747,95 грн.

Посилається на те, що вона була звільнена з посади у зв`язку із реорганізацією Адміністрації, відтак має право на вихідну допомогу при звільненні. Оскільки таку допомогу не було виплачено, просить стягнути її суму та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Адміністрація подала до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що Управління агропромислового розвитку Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, де проходила службу позивач, є самостійною юридичною особою, яка була ліквідована, а не реорганізована, що виключає обов`язок виплачувати вихідну допомогу при звільненні.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року відкрито загальне провадження у справі.

Ухвалою суду від 03 червня 2020 року вирішено залучити в якості співвідповідача Управління агропромислового розвитку Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області.

Протокольною ухвалою суду від 01 липня 2020 року вирішено закінчити підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду.

До судового засідання, призначеного на 28 липня 2020 року з`явилася позивач та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідачів до засідання не з`явився, про дату час та місце засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Мар`їнська районна державна адміністрація Донецької області зареєстрована за адресою: вул. Шевченка,3, м. Мар`їнка, Донецька область, 85600, код ЄДРПОУ 05420385.

Управління агропромислового розвитку Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області станом на момент судового засідання припинено, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У 2019 році позивач проходила службу на посаді заступника начальника управління - начальника відділу економіки та бухгалтерського обліку Управління агропромислового розвитку Адміністрації.

Розпорядженням Голови Адміністрації від 05 грудня 2019 року вирішено припинити Управління агропромислового розвитку шляхом ліквідації.

05 грудня 2019 року позивачу вручено повідомлення про заплановане вивільнення у зв`язку із ліквідацією Управління агропромислового розвитку.

Наказом начальника Управління агропромислового розвитку Адміністрації від 05 лютого 2020 року № 9-к позивача звільнено з посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

Вихідну допомогу при звільненні позивач не отримувала.

Згідно із наказами Мар`їнського районного центру зайнятості від 14 лютого 2020 року, ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю починаючи із 14 лютого 2020 року.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби в наслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановленняневідповідностідержавногослужбовцязайманійпосадіпротягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що уразі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

З аналізу наведених норм вбачається, що станом на момент звільнення позивача Закон України Про державну службу не передбачав виплати вихідної допомоги при звільненні у зв`язку із ліквідацією державного органу.

Такий обов`язок з`явився лише 13 лютого 2020 року у зв`язку із відповідними змінами до Закону.

При цьому, суд зазначає, що відповідна вимога міститься у статті 44 КЗпП, яка підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки позивача звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

З наведеної норми вбачається, що при звільненні у зв`язку з ліквідацією державного органу, у спірному випадку - Управління агропромислового розвитку, позивачу підлягала мала бути виплачена вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати, чого не було зроблено.

Така бездіяльність Управління агропромислового розвитку є протиправною, а порушені права позивача підлягають відновленню.

Суд не приймає до уваги посилання Адміністрації на те, що у спірному випадку йдеться про ліквідацію, а не реорганізацію державного органу, оскільки з Положення про Управління агропромислового розвитку вбачається, що воно є структурним підрозділом Адміністрації, і ліквідовано у зв`язку із змінами в численності працівників районних державних адміністрації за ініціативною Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

Під час розгляду цієї справи Управління агропромислового розвитку - роботодавець позивача, знаходилося в стані припинення.

Станом на момент винесення судом рішення у цій справі, Управління припинено, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається із положення про Управління агропромислового розвитку, затвердженого розпорядженням голови Адміністрації від 26 січня 2018 року № 47, Управління є структурним підрозділом Адміністрації та входить до її складу.

Судом встановлено, що ліквідація Управління агропромислового розвитку сталася на виконання Адміністрацією рекомендацій Кабінету Міністрів України щодо оптимізації структури районних державних адміністрацій та граничної чисельності їх працівників.

Таким чином, ліквідація Управління агропромислового розвитку - є заходом централізованого скорочення чисельності працівників районних державних адміністрацій по всій країні.

З викладеного суд приходить до висновку, що ліквідація Управління агропромислового розвитку під час судового розгляду справи не знімає з держави обов`язку відновлення порушених Управлінням агропромислового розвитку прав позивача.

Оскільки Управління агропромислового розвитку було структурним підрозділом Адміністрації суд вважає, що органом, відповідальним за відновлення порушених прав позивача є Адміністрація.

Суд не приймає до уваги доводи Адміністрації щодо того, що позивач мала б звернутися із заявою про визнання вимог кредитора в процедурі ліквідації, оскільки відповідна заборгованість є спірною тане була нарахована.

Таким чином, з Адміністрації на користь позивача підлягає стягненню сума середньомісячної заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати установлений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом

множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вбачається із особового рахунку позивача, 2 останні повні місяці перед звільненням - це грудень 2019 року та січень 2020 року.

У цей період заробітна плата позивача, яка підлягає врахуванню при обчислення середньої заробітної плати, становить 39 395,90 грн.

Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати позивача становить 19 697,95 грн.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власника бо уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власника бо уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію (зокрема, у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 569/6583/16-ц) про те, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Як встановлено судом, спірний характер вихідної допомоги у цьому конкретному випадку обумовлений колізією між правовим регулюванням тотожних відносин між КЗпП та Законом України Про державну службу , а також недостатньою якістю останнього в частині регулювання відповідних правовідносин (про що свідчать зміни до цього закону, внесені через тиждень після звільненні позивача та які унормували спірні відносини аналогічно із КЗпП).

Враховуючи спірний характер вихідної допомоги, а також той факт, що решту належних при звільненні сум позивачу виплачено вчасно, суд приходить до висновку, що у цьому випадку суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок необхідно зменшити та встановити у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (вул.Шевченка,3, м.Мар`їнка, Донецька область, 85600, код ЄДРПОУ 05420385), Управління агропромислового розвитку Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 3, м.Мар`їнка, Донецька область, 85600, код ЄДРПОУ 04527715) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 19 698,00 грн.

Стягнути з Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 07серпня 2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв