Рішення

від 06.08.2020 по справі 260/69/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/69/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

позивача - представник Моняк Р.В.,

відповідача - представник Калич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Практика" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Практика" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 від 17 грудня 2019 року, винесену Управлінням Держпраці в Закарпатській області в особі першого заступника начальника Грицика Василя Івановича, якою вирішено накласти на Приватне підприємство "Практика" штраф у розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення інспекційного відвідування посадовим особам відповідача була надано накази про прийом на роботу працівників та підтвердження повідомлення в органи ДФС про прийняття даних працівників на роботу, в тому числі, щодо ОСОБА_1 , яка прийнята на роботу на підставі наказу від 28.11.2019 р. з 02 грудня 2019 року. Проте всупереч вищенаведеному посадові особи відповідача зробили висновок про допуск працівника до роботи без укладення з ним трудового чи цивільно-правового договору. Зазначив, що до 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 до роботи на підприємстві не залучалась, що також підтверджується наданими останньою поясненнями. У період з 18 по 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 приходила на підприємство виключно з метою уточнення переліку документів, необхідних для працевлаштування, та для їх подання. Під час розгляду в приміщенні Управління Держпраці у Закарпатській області справи про накладення штрафу підприємством було подано нотаріально завірені пояснення ОСОБА_1 та пояснення на акт щодо зазначених обставин. Окрім того, було заявлено клопотання про допит свідків. Однак все вищенаведене було проігноровано відповідачем та прийнято оскаржене рішення про накладення штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

06 серпня 2020 року представник позивача подав до суду заяву, в якій у зв`язку з допущеною в прохальній частині технічною опискою, просив вважати номером оскарженої постанови №ЗК445/215/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140 від 17.12.2019 р.

Представник позивача у судовому засідання 06 серпня 2020 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду 06 серпня 2020 року проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву №07-11/429 від 04.02.2020 р. Зокрема, зазначила, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичної особи, що збігається з видом економічної діяльності підприємства, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. Зокрема, присутня під час інспекційного відвідування ОСОБА_1 повідомила, що у період з 18 по 29 листопада 2019 року проходила стажування на ПП "Практика". Дана обставина підтверджується засобами відеотехніки та відібраними в ході інспекційного відвідування письмовими поясненнями. З огляду на зазначені обставини вважає оскаржене рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу Про проведення інспекційних відвідувань від 02.12.2019 р. №239 та направлення на проведення інспекційного відвідування №974 від 02.12.2019 р. 03 грудня 2019 року проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства "Практика" (далі - ПП Практика ), яке зареєстроване за адресою: вул. Легоцького, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (арк. спр. 41, 42).

Наказ про проведення інспекційного відвідування виданий на підставі службової записки заступника начальника відділу Управління Держпраці у Закарпатській області Штерн В.З. та головних інспекторів Сумари А.Ф. та Гукс М.М. , а також інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №47938/06.02 від 28.11.2019 р. (арк. спр. 39 - 40).

Для перевірки були пред`явлені копії наказів, в тому числі, №01-11/01 від 28.11.2019 р. про прийняття ОСОБА_1 на посаду приймальника замовлень з 02 грудня 2019 року та повідомлення до органів ДФС про прийняття працівника на роботу від 29.11.2019 р., що підтверджується відомостями акту інспекційного відвідування (арк. спр. 54).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК445/215/АВ від 03 грудня 2019 року (арк. спр. 53 - 55), відповідно до якого встановлено факт допуску до виконання обов`язків приймальника замовлень на ПП Практика в період з 18 листопада 2019 року по 29 листопада 2019 року громадянку ОСОБА_1 , без укладення з нею трудового договору, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Вказані висновки посадових осіб відповідача базуються на тому, що на момент інспекційного відвідування у приміщенні знаходилися дві особи, директор - ОСОБА_4 та працівник - ОСОБА_1 . В наданих інспекторам поясненнях щодо тривалості роботи на даному підприємстві ОСОБА_1 повідомила про те, що у період з 18 листопада 2019 року по 29 листопада 2019 року проходила стажування без укладення трудового та цивільного договору.

На підставі акту перевірки та виявлення факту допуску до роботи фізичної особи без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області Гукс М.М. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК445/215/АВ/П від 03 грудня 2019 року, відповідно до якого директора ПП Практика зобов`язано у строк до 13 грудня 2019 року укласти трудові договори з найманими працівниками в письмовій формі та видати наказ (розпорядження), а також повідомити органи ДФС про прийом працівників (арк. спр. 56).

Також головним державним інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області Гукс М.М. відносно директора ПП Практика ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення ЗК445/215/АВ/П/ПТ від 03 грудня 2019 року (арк. спр. 57 - 58).

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК445/215/АВ від 03 грудня 2019 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК445/215/АВ/П/ПТ-ТД від 06 грудня 2019 року, про що директора ПП Практика повідомлено листом №07-02/4706 від 06.12.2019 р. (арк. спр. 60 - 61).

Не погоджуючись з приписом про усунення виявлених порушень №ЗК445/215/АВ/П від 03 грудня 2019 року директор ПП Практика подав до Управління Держпраці у Закарпатській області скаргу, в якій наголошується на тому, що у період, зазначений в актів, ОСОБА_1 на підприємстві не працювала, а тільки приходила з метою уточнення переліку необхідних для працевлаштування документів. Окрім того, звернув увагу на незрозумілому порядку виконання припису з огляду на оформлення у встановленому законом порядку всіх осіб, які працюють та допущені до роботи на ПП Практика (арк. спр. 65).

Також директором ОСОБА_4 подано пояснення на акт інспекційного відвідування з аналогічними поясненнями щодо належного оформлення трудових відносин з громадянкою ОСОБА_1 (арк. спр. 67 - 68), з огляду на що просив провадження у справі про накладення штрафу закрити.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК445/215/АВ від 03 грудня 2019 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК445/215/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140 від 17.12.2019 р., якою на ПП Практика накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. (арк. спр. 70 - 72).

Не погоджуючись з прийнятим посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 р. (далі - Порядок №823) (в редакції, чинній на момент проведення інспекційного відвідування).

П. 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №823, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення (ч. 19 Порядку №823).

Припис, відповідно до норм п. 23 Порядку №823, є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з нормами п. 27 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №823 визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржене рішення відповідача було прийняте на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ПП Практика вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 21 КЗпП України надано визначення поняттю трудовий договір , відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Так, абз. 1 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Абз. 1, 2 п. 4 Порядку №509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Отже, норми ст. 265 КЗпП України та Порядку №509 передбачають відповідальність роботодавців за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Разом з тим, суд вважає, що для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Законодавством надано посадовим особами уповноваженого органу широкий спектр засобів для встановлення та доведення фактів порушення об`єктом перевірки вимог трудового законодавства, що повинні бути покладені в основу наведених в акті висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до проведення інспекційного відвідування у встановленому законом порядку була оформлена на роботу на ПП Практика на посаду приймальника замовлень, що підтверджується наказом 01-11/01 від 28 листопада 2019 року та повідомленням про приймання працівника на роботу, надісланого в Головне управління ДПС у Закарпатській області 29 листопада 2019 року (арк. спр. 49 - 50).

Вказані документи надавались також посадовим особам відповідача під час проведення інспекційного відвідування, на зазначених обставинах наголошувалось під час розгляду справи про накладення штрафу, однак такі не взяті посадовими особами Управління Держпраці в Закарпатській області до уваги при прийнятті оскарженого рішення.

Як вбачається з акту інспекційного відвідування висновки щодо вчинення ПП Практика порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_1 щодо проходження у період з 18 листопада 2019 року по 29 листопада 2019 року стажування без укладення трудового та цивільного договору.

Однак суд не вважає таке пояснення належним доказом допуску працівника до роботи без укладення трудового договору з огляду на наступне.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації.

Отже, визначальною ознакою трудових відносин є їх систематичний та триваючий характер.

Допитаний судом в якості свідка директор ПП Практика ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 приступила до роботи тільки з 02 грудня 2019 року, як зазначено в наказі від 28.11.2019 р. До цього часу приходила на підприємство декілька разів з метою отримання інформації про документи, необхідні для працевлаштування, та ознайомлення з умовами праці.

Вказане підтвердила також допитана в якості свідка ОСОБА_1 , яка в своїх свідченнях також повідомила суд про те, що протягом періоду з 18 по 29 листопада 2019 оплату від ПП Практика не отримувала у зв`язку з невиконання жодних трудових функцій. У вказаний проміжок часу приходила на підприємство декілька разів на тиждень на декілька годин, протягом яких виключно ознайомлювалася з обсягом та умовами своїх майбутніх трудових обов`язків. Також повідомила, що в своїх письмових поясненнях, наданих посадовим особам відповідача, під поняттям стажування вона мала на увазі тільки вищезазначене.

Допитані в якості свідків працівники ПП Практика ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_1 приступила до роботи на підприємстві 02 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факт існування між ПП Практика та ОСОБА_1 у період з 18 листопада по 29 листопада 2019 року трудових відносин за вищенаведеними ознаками, що є необхідною умовою притягнення роботодавця до передбаченої нормами ст. 265 КЗпП України відповідальності, а тому оскаржене рішення Управління Держпраці в Закарпатській області є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимоги та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Практика" (місцезнаходження: вул. Легоцького, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015, код ЄДРПОУ - 31889041) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) про визнання протиправною і скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗК445/215/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140 від 17 грудня 2019 року, винесену Управлінням Держпраці в Закарпатській області в особі першого заступника начальника Грицика Василя Івановича, якою вирішено накласти на Приватне підприємство "Практика" штраф у розмірі 125190,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, буд. 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018; код ЄДРПОУ - 39795035) на користь Приватного підприємства "Практика" (місцезнаходження: вул. Легоцького, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015, код ЄДРПОУ - 31889041) сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2020 року .

СуддяР.О. Ващилін