Рішення

від 18.08.2020 по справі 303/3071/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Мукачево Справа №303/3071/20

2/303/1278/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Мукачево цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кальміус 1

до відповідачів: (1) ОСОБА_1 ;

( 2 ) Приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

1) Державне підприємство Сетам ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ

про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича про зняття арешту з нерухомого майна (номер запису про обтяження 33034838) на належні позивачу об`єкти нерухомості, а саме:

- комплекс будівель та споруд АЗС, що в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207793521104, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2250 га, кадастровий номер 2110400000:01:012:0610 (надалі - Комплекс 1);

- комплекс будівель та споруд АЗС, що в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207810421104, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,3261 га, кадастровий номер 2110400000:01:006:0277. (надалі - Комплекс 2);

- комплекс будівель та споруд АЗС, що в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207817921104, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,3000 га. кадастровий номер 2110400000:01:016:0312 (надалі - Комплекс 3), який накладений 02.09.2019 на підставі постанови приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича у межах виконавчого провадження 59682776.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що позивач є власником Комплексів 1, 2, 3, однак не має можливості вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки в межах процедури виконавчого провадження №59682776, в якому боржником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ , а стягувачем - ОСОБА_1 було накладено арешт на належне йому майно.

У переданому на розгляд суду позові, позивач наголошує на тому, що не має жодного відношення до вказаного виконавчого провадження і будь-яких рішень стосовно вилучення чи стягнення за рахунок арештованого майна та його компенсації не існує. В свою чергу, фактична наявність арешту, накладеного на спірні об`єкти нерухомості, порушує право позивача на вільне та безперешкодне розпорядження своїм майном.

Третіми особами по справі без самостійних вимог щодо предмета спору виступають державне підприємство Сетам та товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ .

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст. 391 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідачі у строк, визначений ухвалою суду від 23.06.2020, відзив на позовну заяву не подали.

Так, згідно з даними зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали з матеріалами позовної заяви вручена відповідачу (2) - 07.07.2020 (Т.1, а.с. 162), а представник відповідача (1) - ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами цивільної справи 08.07.2020 (Т.1, а.с. 123). Таким чином, визначений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву сплив для відповідача (1) - 23.07.2020 року, а для відповідача (2) - 22.07.2020.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020 і до 06.08.2020 (включно) учасники судового процесу мали право на продовження процесуальних строків.

Від третьої особи державного підприємства СЕТАМ надійшло письмове пояснення на позов, у якому зазначено, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Назаром Васильовичем у рамках виконавчого провадження №59682776 було направлено державному підприємству СЕТАМ заявки на реалізацію арештованого майна: Комплексу 1, Комплексу 2 та Комплексу 3, які відповідали вимогам Порядку реалізації арештованого майна. Також зазначає, що наразі електронні торги зупинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ , незважаючи на забезпечення правом на додатковий строк для подання письмових пояснень по справі, вказаних суду не надало.

18.08.2020 від ТОВ БАРТ ОЙЛ надійшло повідомлення про направлення письмових пояснень до суду та вжиття судом заходів щодо їх отримання.

В межах судового розгляду справи учасниками судового процесу було подано ряд письмових заяв та клопотань та вчинено судом наступні процесуальні дії.

На підставі ухвали суду від 18.06.2020 накладено арешт на Комплекс 1, Комплекс 2 та Комплекс 3.

На підставі ухвали суду від 06.07.2020 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.06.2020 про забезпечення позову та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

17.07.2020 заяву про відвід судді повернуто ОСОБА_1 без розгляду.

Згідно з ухвалою суду від 21 липня 2020 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено; до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача (1) залучено товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ .

28.07.2020 заявлений ОСОБА_1 відвід судді визнано необґрунтованим.

Ухвалою суду (провадження №2-ві/303/5/20) від 29.07.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у справі відмовлено.

На підставі ухвали суду від 31.07.2020 товариству з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ встановлено строк для надання пояснень до 13 серпня 2020 року.

18.08.2020 ухвалою суду повернуто клопотання товариства з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Іншою ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про участь в справі в режимі відеоконференцзв`язку.

З урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом цивільно - правового захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з приписами п. 3 частини другої ст. 15 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує право.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

2. Не оспорюється учасниками судового процесу той факт, що предметом спору, тобто матеріально - правовим об`єктом з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами справи є нерухоме майно, а саме Комплекси 1, 2, 3.

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин, пов`язаних із вищевказаним нерухомим майном, суд наводить наступні обставини справи.

Згідно з наявними у справі доказовими матеріалами справи (копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 05.02.2020, зареєстрованих в реєстрі за №111, №112, №113, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 05.02.2020 №199120372, №199101642 та №199112074, а.с. 6-23) Комплекс 1, Комплекс 2 та Комплекс 3 належить на праві приватної власності позивачу.

Разом з тим, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.09.2019 №179398037 (Т.2, а.с. 16-20) вбачається, що на підставі постанови приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича від 02.09.2019 у межах процедури виконавчого провадження 59682776 накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ , в тому числі на Комплекс 1, Комплекс 2 та Комплекс 3; номер запису про обтяження: 33034838 (Т.2, а.с. 19).

В свою чергу, в межах процедури виконавчого провадження АСВП 59682776 Комплекс 1, Комплекс 2 та Комплекс 3 виставлені на продаж в системі електронних торгів СЕТАМ .

З даних пошуку виконавчих проваджень в АСВП вбачається, що приватним виконавцем Павлюком Н.В. 30.07.2019 відкрито виконавче провадження №АСВП: 59682776, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ , стягувач: ОСОБА_1 .

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті із наявними у матеріалах справи позиціями учасників судового процесу, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Так, ст. 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна (п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна ).

У ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права .

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 29 червня 2006 року по справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Захист власності передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.

З положеннями частини першої ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 321 Цивільного кодексу України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зі змісту вказаної норми права випливає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою ст. 318 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

У ст. 386 Цивільного кодексу України закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб`єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад). Тут мається на увазі саме юридична рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.

Так, частиною другою ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Система регламентованих Главою 29 Цивільного кодексу України засобів захисту права власності передбачає сукупність активних заходів, які застосовуються власником, компетентними державними чи іншими органами, які спрямовані на усунення порушень права власності, покладення виконання обов`язку з відновлення порушеного права на порушника. Така система захисних заходів є складовою частиною загально-правового механізму захисту права власності та інших цивільних прав.

Отже, права власника майна передбачають правомочності щодо використання та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Таким чином, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права .

Зазначені норми матеріального права гарантують власнику вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб та у спосіб, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі вищевказаних приписів, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи та наведені судом норми права слід констатувати, що станом на момент судового розгляду справи одноосібним власником спірних об`єктів нерухомості є позивач. В свою чергу, відповідачами не спростовано законності права власності позивача на Комплекс 1, Комплекс 2 та Комплекс 3, а також не надано доказів щодо оспорення правомірності набуття позивачем права власності на спірні об`єкти та належності таких відповідачам.

У спірній по справі ситуації фактичну наявність мають обставини щодо порушення права позивача, яке пов`язане з позбавленням володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

За наявності накладеного арешту (обтяження) на майно, товариство з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 позбавлено об`єктивної можливості в повному обсязі вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, тому право позивача підлягає судовому захисту, шляхом зняття арешту з такого майна.

Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що накладення арешту на Комплекси 1, 2, 3, за умови документально підтвердженого права власності позивача на вказані об`єкти нерухомості, перешкоджають останньому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.

Отже, вимога за предметом позову у повній мірі відповідає законодавчо встановленому способу захисту порушеного права (ст.ст. 15, 16, 386 Цивільного кодексу України), яке не визнається відповідачами.

Волевиявлення власника майна за предметом позовних вимог спрямоване на усунення будь - яких перешкод для можливості розпоряджатися своєю власністю. Такі вимоги слід вважати правомірними, оскільки вони в повній мірі узгоджується з тими правомочностями, які передбачається цивільно-правовим інститутом права приватної власності (ст.ст. 316, 318 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про позбавлення позивача права власності на спірні Комплекси матеріали справи не містять. У позивача виникають незручності щодо вільного володіння своїм майном через те, що на нього накладено арешт.

За результатами судового розгляду справи не встановлено фактичних підстав для подальшого існування арешту на Комплекси 1, 2, 3, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження 59682776, а майно, в рахунок якого можуть бути погашені боргові зобов`язання перед стягувачем (відповідач (1) боржнику (ТОВ БАРТ ОЙЛ ) не належить.

Вимога за предметом позову стосується виключно питання зняття арешту, накладення якого було спрямовано на забезпечення реального виконання рішення на підставі окремого виконавчого документу (ст.ст. 3, 56 Закону України Про виконавче провадження ) - виконавчого напису нотаріуса від 25.07.2019 №359 (Т. 1, а.с. 157; Т. 2, а.с. 10).

Також у спірній по справі ситуації мова не йде про зняття арештів накладених у межах досудового розслідування кримінальних проваджень, про що зазначалося в надісланих суду заявах та клопотаннях відповідачем (1) та третьою особою (2) (Т. 1, а.с. 106-110), а також представником позивача у засіданні суду щодо скасування заходів забезпечення позову (06.10.2020).

Враховуючи вищевказані обставини справи, з огляду на їх узгодженість з нормами матеріального та процесуального права, позовна вимога про зняття арешту з майна підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 13.ю 41, 124, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 274 - 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 - задоволити повністю.

2. Зняти арешт з нерухомого майна (номер запису про обтяження 33034838) на належні товариству з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 :

- комплекс будівель та споруд АЗС, що в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207793521104, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2250 га, кадастровий номер 2110400000:01:012:0610;

- комплекс будівель та споруд АЗС, що в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207810421104, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,3261 га, кадастровий номер 2110400000:01:006:0277;

- комплекс будівель та споруд АЗС, що в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 207817921104, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,3000 га. кадастровий номер 2110400000:01:016:0312, який накладений 02.09.2019 на підставі постанови приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича у межах виконавчого провадження 59682776.

3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 суму 1001,00 (одна тисяча сто одна) гривню у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.1 . Стягнути з приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 суму 1001,00 (одна тисяча сто одна) гривню у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5 . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Кальміус 1 (03148 м.Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б, код 42686290).

Представник позивача: Мишинчук Василь Васильович (АДРЕСА_7).

Відповідачі : (1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

(2) приватний виконавець Павлюк Назар Васильович (АДРЕСА_8).

Представники відповідача (1):

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ).

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: (1) Державне підприємство Сетам (01001, м. Київ, вул.Стрілецька,4-6, код ЄДРПОУ 39958500);

(2) Товариство з обмеженою відповідальністю БАРТ ОЙЛ (04071 м. Київ, вул. Ярославська, 39-Г, код ЄДРПОУ 43058368).

Суддя В.В. Кость