Рішення

від 17.08.2020 по справі 453/269/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/269/20

№ провадження 2/453/182/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 серпня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Маципура Г.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб - Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області та Служби у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітніх дітей за межі України без згоди та супроводу батька , -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 21.02.2020 року звернулася у Сколівський районний суд Львівської області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_2 , в якій просить надати дозвіл двом їх малолітнім дітям - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасовий виїзд за межі України у період з 01.06.2020 року по 29.11.2022 року включно, зокрема у Республіку Польща та інші країни Шенгенської угоди, у її супроводі, без згоди та супроводу батька. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення позовних вимог до суду, у розмірі 840 грн. 80 коп., позивачка просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 05.03.2020 року, після отримання у встановленому порядку судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, який не є підприємцем, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 06.04.2020 року, 14.30 год..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2020 року (головуючий - суддя Микитина В.Я.) розгляд справи по суті відкладено у зв`язку із неявкою її учасників в силу оголошених та продовжених на території України карантинних заходів. Визначено нову дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 12.05.2020 року, 14.30 год..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.05.2020 року (головуючий - суддя Микитина В.Я.) розгляд справи по суті відкладено у зв`язку із неявкою її учасників в силу чергового продовження на території України дії карантинних заходів, а також у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача - адвоката Єрохіна В.В. про відкладення судового розгляду справи. Визначено нову дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 06.07.2020 року, 10.30 год..

У судовому засіданні, котре було призначене на 06.07.2020 року о 10.30 год., судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання представника позивачки - адвоката Маципура Г.І. про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, розпочато розгляд справи по суті, зокрема судом здійснено доповідь про зміст позовних вимог, присутні учасники справи надали пояснення по суті пред`явлених позовних вимог, судом досліджено зібрані у справі письмові докази, після чого судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, у зв`язку з чим, а також в силу необхідності заслухати обох малолітніх дітей, судом оголошено перерву у розгляді справи до 10.08.2020 року, 12.00 год..

У судовому засіданні, котре було призначене на 10.08.2020 року о 12.00 год., судом постановлено ухвали без виходу до нарадчої кімнати про задоволення клопотання представника позивачки - адвоката Маципура Г.І. про продовження строку на подання та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, про задоволення клопотання представника третьої особи - Малетич Л.С. про продовження строку на подання та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, заслухано пояснення представника третьої особи Малетич Л.С. щодо пред`явлених позовних вимог, заслухано думку малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при вирішенні питання щодо надання їм тимчасового дозволу на виїзд разом із матір`ю за межі України без супроводу батька, після чого судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження перерви у розгляді справи до 17.08.2020 року, 10.00 год., у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання про це представника відповідача - адвоката Єрохіна В.В. з метою ознайомитись із додатково приєднаними до матеріалів справи доказами та сформувати позицію по справі із викладенням її у поясненнях щодо питань, котрі виникли під час судового розгляду справи.

У судовому засіданні, котре було призначене на 17.08.2020 року о 10.00 год. судом приєднано до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи по справі, постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні заяви та електронного звернення представника відповідача - адвоката Єрохіна В.В. про відкладення судового засідання щодо розгляду справи по суті, заслухано додаткові пояснення позивача та її представника - адвоката Маципура Г.І. щодо питань, котрі виникли під час судового розгляду справи, після чого продовжено дослідження письмових доказів по справі, постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закінчення з`ясування обставин справи й перевірки їх доказами та суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вступної й резолютивної частини судового рішення без проведення судових дебатів на підставі ч. 8 ст. 279 ЦПК України.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити про підстави, котрі послужили для відмови у задоволенні заяви та електронного звернення представника відповідача - адвоката Єрохіна В.В. про відкладення судового засідання щодо розгляду справи по суті. Так, зазначеним представником обґрунтовані вищевказані документи неможливістю відповідача прибути у судове засідання 17.08.2020 року в силу його госпіталізації з 10.08.2020 року з підозрою на COVID-19. Поряд з цим, госпіталізація відповідача, на підтвердження чого його представником долучено довідку Києво-Святошинської районної лікарні, що видана на інше прізвище, аніж те, котре має відповідач, не перешкоджала безпосередньо представнику відповідача взяти участь у судовому засіданні, у котрому, до того ж, попередньо вже оголошувалася перерва саме за клопотанням такого представника для ознайомлення ним із додатково приєднаними до матеріалів справи доказами та необхідності подання ним пояснень. Однак представник відповідача, повідомляючи суд про причини неявки свого довірителя, про поважні причини саме своєї неявки суд не повідомив, як і не подав суду своїх письмових пояснень із сформованою позицією по справі, для чого судом власне й оголошувалася перерва у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті. Тому, враховуючи таке відношення представника відповідача до виконання своїх процесуальних прав й обов`язків, а також строки розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, надання відповідачем безпосередньо та його представником пояснень по справі у судовому засіданні, котре мало місце 06.07.2020 року, як і їх участь у безпосередньому дослідженні письмових доказів по справі та наданні можливості ознайомитись із додатковими доказами, суд вважав за можливе та доцільне закінчувати розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Позов обґрунтовано тим, що сторони по справі є колишнім подружжям, а шлюб між ними було розірвано рішенням Сколівського районного суду Львівської області, ухваленим 08.11.2018 року у цивільній справі № 453/807/18, провадження № 2/453/418/18, котре 11.12.2018 року набрало законної сили. За час перебування у шлюбі, у сторін народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є малолітніми та після розірвання між сторонами шлюбу проживають разом із позивачем за зареєстрованим її місцем проживання - у АДРЕСА_1 . Відповідач участі у вихованні зазначених дітей не приймає, а лише на підставі судового наказу, винесеного 25.07.2018 року у справі № 453/838/18, провадження № 2-н/453/22/18, щомісячно сплачує на дітей аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), що не є достатнім для забезпечення їм належних умов проживання, навчання й виховання. Тому, з метою забезпечення дітей не лише елементарним, але й належними умовами для їх гармонійного розвитку, позивачка їздить на роботу у Республіку Польща, де отримала дозвіл на тимчасове проживання в силу офіційного працевлаштування у ТзОВ HR Support International (м. Лодзь, вул. Дожинкова, буд. 2/4). Там позивачка має офіційне місце праці та стабільний дохід, офіційно винаймає житло, у котрому можуть проживати також двоє їх з відповідачем малолітніх дітей. Оскільки діти можуть тимчасово проживати разом із позивачем у м. Лодзь Республіки Польща за місцем її фактичного тимчасового проживання, остання домовилась із місцевим навчальним закладом освіти щодо можливості навчання обох дітей, а діти, у свою чергу, із задоволенням вивчають польську мову, хочуть тимчасово проживати разом із позивачкою, спілкуватись з нею та частіше, таким чином, її бачити. Однак відповідач як батько їх з позивачем малолітніх дітей, не надає передбаченої законом згоди на виїзд дітей до Республіки Польща та країн Шенгенської угоди для можливості їх одночасних подорожей, мотивуючи небажанням самих дітей виїжджати за межі України, а також порушенням своїх прав на спілкування з ними. Тому позивачка просить на підставі ст. ст. 150, 153, 155 СК України позов задовольнити та надати дозвіл двом їх з відповідачем малолітнім дітям - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасовий виїзд за межі України у період з 01.06.2020 року по 29.11.2022 року включно, зокрема у Республіку Польща та інші країни Шенгенської угоди, у її супроводі та без згоди й супроводу батька .

Позивачка та її уповноважена представник - адвокат Маципура Г.І. у ході судового розгляду справи по суті позов підтримали повністю, просили його задовольнити з підстав, наведених у ньому. У ході судового розгляду подали суду додаткові докази, здобуті у ході такого розгляду справи, зокрема про прийняття обох дітей на навчання, починаючи з 01.09.2020 року, до 4-го та 6-го класу відповідно, в основну школу № 58 у м. Лодзь Республіки Польща, котрі просили врахувати під час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідач та його уповноважений представник - адвокат Єрохін В.В. у ході судового розгляду справи по суті проти позову запречили повністю, просили у такому відмовити з тих підстав, що позивачка, пред`явивши позовну вимогу про надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітніх дітей за межі України без згоди та супроводу їх батька, фактично ставить вимогу про зміну місця проживання дітей та їх виїзд за межі України на постійно. Тому, відповідач та його представник вважають, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права чи інтересу. Крім того, на переконання відповідача, виїзд їх з позивачкою малолітніх дітей на постійне місце проживання до Республіки Польща, буде суперечити не лише інтересам дітей, але й порушувати права відповідача як їх батька, оскільки відповідач буде обмежений у спілкуванні з дітьми, як і приймати участь у їх вихованні та розвитку. Зазначає про необхідність для суду дотримання у цій справі при ухваленні рішення принципу рівності прав обох батьків щодо дітей. Відзиву на позовну заяву у запропоновані судом строки та порядку відповідачем не було подано .

Уповноважений представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області - головний спеціаліст-юрисконсульт служби Коциба Р.Б. у ході судового розгляду справи по суті при ухваленні рішення поклався на розсуд суду, так як питання щодо можливості тимчасового виїзду обох малолітніх дітей сторін за межі України зазначеною службою не вивчалось в силу віднесення вивчення такого питання до компетенції Служби у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області. Письмових пояснень на позовну заяву зазначеною третьою особою у запропоновані судом строки та порядку подано не було.

Уповноважена представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області - начальник служби Малетич Л.С. у ході судового розгляду справи по суті позов, пред`явлений ОСОБА_1 , підтримала повністю, вважає його підставним та обґрунтованим. У ході судового розгляду подала суду додаткові докази, здобуті у ході такого розгляду справи, зокрема про результати обстеження житлово-побутових умов позивача та про бажання малолітніх дітей сторін поїхати за матір`ю за кордон на тимчасове проживання й навчання. У подальшому, подала суду пояснення на позовну заяву (вх. № 3908 від 17.08.2020 року), у котрих письмово виклала вищевказані обставини та котрі були прийняті судом й приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, врахувавши думку малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при вирішенні питання щодо надання їм тимчасового дозволу на виїзд за межі України без супроводу та згоди батька, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що сторони у справі є батьками двох малолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданих Славською селищною радою Сколівського району Львівської області 18.06.2007 року та 02.10.2009 року відповідно (копії містяться у справі, а. с. 9, 10) .

На підставі судового наказу, виданого Сколівським районним судом Львівської області у справі № 453/838/18, провадження № 2-н/453/22/18, за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів (копія із ЄДРСР міститься у справі, а. с. 83-84), з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на двох їх малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11.07.2018 року, і до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ 25.07.2018 року набрав законної сили.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області, ухваленим 08.11.2018 року у цивільній справі № 453/807/18, провадження № 2/453/418/18, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (копія із ЄДРСР мітиться у справі, а. с. 87-88), шлюб між сторонами у даній справі розірвано. Рішення суду 11.12.2018 року набрало законної сили.

Як вбачається з довідки відділу Центр надання адміністративних послуг Славської селищної ради Сколівського району Львівської області про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб від 02.01.2020 року за вих. № 453 (оригінал міститься у справі, а. с. 13), малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання між сторонами у справі шлюбу проживають разом із позивачкою як матір`ю за зареєстрованим у встановленому порядку її місцем проживання - у АДРЕСА_1 . Згідно довідок Славського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 10.01.2020 року за вих. № 2 та вих. № 3 (оригінали містяться у справі, а. с. 11. 12) малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у 4-му та 7-му класах зазначеного навчального закладу відповідно.

Отже, малолітні діти сторін по справі проживають разом з позивачем як матір`ю, проти чого відповідач не заперечує і спору щодо визначення місця проживання дітей у сторін немає.

Позивачка у поданій нею позовній заяві та у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті стверджувала, що сплачуваних відповідачем аліментів на двох їх малолітніх дітей є вкрай недостатнім і такі не забезпечували у повній мірі належних умов розвитку цих дітей, у зв`язку з чим, для отримання гідно оплачуваного та стабільного заробітку з метою забезпечення дітям гідних умов їх розвитку, позивачка була змушена працевлаштуватися закордоном та переїхати туди на тимчасове проживання, після чого її отримуваний дохід дозволяє забезпечувати дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку.

З цього приводу судом встановлено, що позивачка на підставі договору про працевлаштування, у період з 04.07.2017 року й по даний час, працює на посаді працівника виробництва у ТзОВ HR Support International (Республіка Польща, м. Лодзь, вул. Дожинкова, буд. 2/4, НІП: 7272700726 ) та отримує заробітну плату, брутто місячної винагороди позивачки за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року становить 2 136, 40 польських злотих, що стверджується належно перекладеними довідкою про доходи від 15.01.2020 року (копія містяться у справі, а. с. 40, 41) та характеристикою з місця праці від 24.01.2020 року (копії містяться у справі, а. с. 42, 43). Згідно належно перекладеної довідки президента м. Лодзь Республіки Польща від 16.01.2020 року про прописку на тимчасове проживання (копії містяться у справі, а. с. 38, 39), позивачка 16.01.2020 року зареєструвала своє тимчасове місце проживання у АДРЕСА_2 . Ця довідка дійсна до моменту зміни місця проживання та не довше, ніж дозволено реєстрацію по вказаному місцю проживання - 29.11.2022 року. Такій реєстрації місця тимчасового проживання передувало рішення Лодзького Воєводи від 09.12.2019 року про дозвіл позивачці на тимчасове проживання на території Республіки Польща на період до 29.11.2022 року (копія міститься у справі, а. с. 14, 15-16), а також отримання позивачкою 10.12.2019 року KARTY POBYTU серії НОМЕР_6 (копія міститься у справі, а. с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.Статтею 33 Конституції України закріплено право кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.Пунктами 1, 2 ст. 3 згаданої Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.Відповідно до ст. 18 згаданої Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов`язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Одним із питань, яке має вирішуватися за взаємною згодою батьків дитини, є реалізація права дитини на свободу пересування.

У проголошеній Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року Декларації прав дитини" (принцип 6) вказано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матірю.

За змістом ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У свою чергу, у ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов`язків батьків відносно дитини. Проте, згідно з ч. 2 ст. 150 зазначеного Кодексу, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року за № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: - за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; - без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду малолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків, або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися у свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров`я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України Про засади внутрішньої і зовнішньої політики , однією з основних засад зовнішньої політики є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.

З наведеного випливає презумпція права дитини на вільний виїзд за кордон в супроводі одного з батьків, а особливо до держав-членів Європейського Союзу.

У постанові від 04.07.2018 року у справі № 712/10623/17, провадження № 14-244цс18, Велика Палата Верховного Суду відійшла від правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 року у справі № 235/139/16-ц, провадження № 6-15цс17, про пріоритетність у цій категорії справ дотримання принципу рівності прав батьків щодо дітей. Зокрема Велика Палата Верховного Суду вказує, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Саме тому у вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що ураховуючи встановлені у ній обставини, зокрема те, що дитина проживає з матір`ю (проти чого відповідач не заперечує), яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку; заслухавши думку дитини та урахувавши те, що дитина тривалий час провела у Республіці Польща, де вона зарахована на навчання, а мати має постійну роботу, житло і здатна забезпечити дитину усім необхідним, а також узявши до уваги положення ст. ст. 157, 161 СК України, суди дійшли обґрунтованого висновку, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини з матір`ю до Республіки Польща із зазначенням певного періоду, на який видається такий дозвіл, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

У судових засіданнях у даній справі відповідач не заперечував тієї обставини, що позивачка зверталася до нього із проханням надати передбачений законом дозвіл на виїзд їх спільних малолітніх дітей з нею у Республіку Польща та країни Шенгенської угоди, однак він відмовився надавати такий дозвіл в силу того, що не вважає виїзд дітей разом із позивачкою таким, що не буде сприяти інтересам дітей, а також буде порушувати його права як батька дітей, на спілкування з ними та участь у їх вихованні й утриманні. Наведене унеможливлює отримання позивачкою дозволу на виїзд за межі України малолітніх дітей поза судом.

Аналізуючи підстави, на котрі посилається відповідач для відмови у наданні позивачці дозволу на виїзд їх обох малолітніх дітей за межі України, а також обставини щодо того, чи буде відповідати виїзд до Республіки Польща та інших країн Шенгенської угоди інтересам цих дітей, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, у матеріалах справи відсутній бодай один належний й допустимий доказ того, що відповідач, окрім як сплати присуджених йому судом аліментів, приймає активну участь в утриманні своїх двох малолітніх дітей, а, основне, - у їх вихованні, навчанні, та й взагалі у їх всесторонньому розвитку. Матеріали справи не містять також доводів й того, що відповідач має намір це робити, що зводить його позицію по справі виключно до того, щоб нашкодити позивачці як колишній дружині у спосіб відмови у наданні згоди на тимчасовий виїзд дітей за кордон з нею, що є явно не в інтересах дітей.

У одному із судових засідань по даній справі, малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності сторін як обох своїх батьків та представника Служби у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області Малетич Л.С. висловили свою думку щодонадання їм тимчасового дозволу на виїзд за межі України з матір`ю без їх батька, зокрема така думка кожного із дітей виразилась в аж ніяк не найкращому ставленні до їх батька, відображає відсутність між ними тісних соціальних й духовних зав`язків. Діти вказали, що бачаться з батьком рідко, а при їх зустрічах він здебільшого ставить запитання не про них, а про їх матір, у зв`язку з чим вони не хочуть з ним бачитись. Діти зазначили, що хочуть проживати з матір`ю закордоном, щоб частіше її бачити та бути біля неї, а також хочуть навчатись там у школі .

Бажання малолітніх дітей сторін поїхати з матір`ю закордон та бути там з нею упродовж її тимчасового перебування відображаються також у їх письмових заявах, написаних представнику Служби у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області під час проведення обстеження умов їх проживання 05.08.2020 року (оригінали містяться у справі, а. с. 80, 81).

Як вбачається з належно перекладених довідок Основної школи № 58 ім. Мальхіора Ваньковіча (91-838, Республіка Польща, м. Лодзь, вул. Млинарська, буд. 42/46) від 23.07.2020 року (копії містяться у справі, а. с. 75-76, 77-78), зазначений освітній заклад засвідчує, що малолітні діти сторін прийняті на навчання, починаючи з 01.09.2020 року, до 6-го класу та до 4-го класу відповідно.

Враховуючи те, що у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дітей за кордон для їх тимчасового проживання та навчання, а по змозі, поєднання з подорожами у країнах Європейського Союзу, як і те, що позивачка надалі не має змоги залишати дітей на період свого перебування за кордоном на догляд її матері (бабусі дітей) ОСОБА_6 , а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд дітей за межі України та перебування у Республіці Польща, інших країни Шенгенської угоди, то й не вбачається обмежень закону, чи необхідності охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров`я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і ці обмеження сумісні з визнаними у зазначеній вище Конвенції про права дитини іншими правами.

Уданому, конкретному випадку, суд вважає цілком очевидним, що виїзд за кордон малолітніх дітей сторін буде відповідати їх інтересам, як і буде у повній мірі доцільним, оскільки забезпечить їм можливість постійно перебувати з матір`ю, з якою вони мають тісний емоційний зв`язок, а також, за наявності на це бажання відповідача, спростить у подальшому спілкування дітей з останнім та, можливо, відстань між дітьми й батьком дасть змогу після їх повернення з поїздки налагодити нормальні стосунки, а відповідачеві надасть змогу переосмислити своє ставлення до даної ситуації та її позитивного впливу на фізичний, духовний й емоційний розвиток дітей.

Водночас, суд враховує, що безпека дітей під час такої поїздки та увесь час перебування закордоном гарантуватиметься супроводом їх матері. За таких умов, а також беручи до уваги прийняття їх на навчання закордоном, права та інтереси дітей, на переконання суду, будуть забезпечені максимально.

З огляду на усе вищевикладене, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх у сукупності суд вважає, що слід надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітніх дітей сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України - до Республіки Польща та інших країн Шенгенської угоди, у період з дати набрання даним рішенням суду законної сили і по 29.11.2022 року - на час дії дозволу на тимчасове проживання та прописки на тимчасове проживання позиваки закордоном, у супроводі позивачки як їх матері та без згоди й супроводу відповідача як їх батька. При цьому, строковість дії згаданих офіційних документів дає суду можливість стверджувати про повернення малолітніх дітей сторін на Україну, а закінчення терміну їх дії служить належним доказом такого повернення дітей. До того ж, позивачем зазначено конкретну адресу місця перебування обох дітей у Республіці Польща - АДРЕСА_2 , де їм будуть забезпечені усі необхідні умови.

Відтак, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки надати відповідний дозвіл з 01.06.2020 року, як про це просила позивач у своїй позовній заяві, станом на дату ухвалення судом даного рішення по справі, тобто 17.08.2020 року, не представляється можливим, так як період з 01.06.2020 року по 17.08.2020 року вже минув, хоча й це відбулося поза волею позивачки. Суд у даному випадку вважає найбільш прийнятним визначити дату початку дії дозволу на тимчасовий виїзд малолітніх дітей сторін за межі України - дату набрання рішенням у даній справі законної сили, оскільки таке, враховуючи строк на оскарження та ймовірний перегляд судом апеляційної інстанції за відповідною скаргою відповідача, у разі залишення його без змін не вступить у силу до початку нового навчального року, тобто до 01.09.2020 року, а негайне виконання судового рішення у справах зазначеної категорії чинним ЦПК України не передбачено.

З відповідача на користь позивачки слід також стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 840 грн. 80 коп. (квитанція № 67 від 11.02.2020 року).

Керуючись ст. ст. 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб - Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області та Служби у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітніх дітей за межі України без згоди та супроводу батька, - задовольнити частково.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України - до Республіки Польща та інших країн Шенгенської угоди, у період з дати набрання даним рішенням суду законної сили і по 29.11.2022 року, у супроводі їх матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без згоди та супроводу їх батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У задоволенні рещти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судових витрат у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване та фактичне місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82600, Україна, Львівська область, м. Сколе, м-н Незалежності, буд. 1; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відсутній.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Славської селищної ради Сколівського району Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82660, Україна, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Івасюка, буд. 10; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відсутній.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене та підписане суддею 18 серпня 2020 року.