Рішення

від 10.08.2007 по справі 11/213-07-5372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/213-07-5372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2007 р.Справа  № 11/213-07-5372

За позовом: Одеської залізниці;

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”;

про стягнення 14502,36 грн.

                                                                                                               Суддя              Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Гамарць О.С., Кравець Б.Г., Ксьондз А.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Постригач М.Й., Крижановський В.Б. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кравець Б.Г., Ксьондз А.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Крижановський В.Б. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 27.06.2007 р. за вх. № 7059 Одеська залізниця (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” збитків в сумі 14502,36 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 30.07.2007 р. за вх. № 17461 уточнив особу до якої заявлено позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 19.07.2007 р. за вх. № 16648 надав відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач зазначає, що між сторонами, Одеською залізницею та ВАТ „Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” 18.02.2002 р. було укладено договір № 4444, відповідно до умов якого, та на підставі Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується надавати послуги ОМППЗТ по подачі та прибиранню вагонів локомотивом залізниці від станції Одеса-Товарна через станцію Одеса-Застава-2 до під'їзних колій ОМППЗТ дільниці №3.

Як вказує Позивач сторони, згідно умов договору, погодились проводити взаєморозрахунки за послуги, надані залізницею згідно з Тарифним керівництвом №1 збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом Україні (далі тариф, керівн. №1), затвердженого наказом міністра транспорту від 15.11.1999 р. № 551. Оскільки залізниця надає послуги ОМППЗТ на власних залізничних коліях, які перебувають на балансі залізниці, відстань яких від ст. Одеса-Товарна до колій ОМППЗТ дільниці №3 дорівнюється 2619 метрів, тобто 5,25 км у два кінці слідування, плату за надані послуги залізниця нарахувала відповідно таблиці №2 тарифного керівництва №1, згідно розділу № 2 пункту 1.5, яким передбачено: «за подачу й збирання завантажених і порожніх вагонів на перегони (з перегонів), а також на (з) роздільні (их) пункти (ів) (роз'їзди, блокпости, обгінні пункти), які не відкрито для виконання комерційних операцій, справляється збір з використанням ставок, наведених у таблиці №2».

Різниця розрахунків між таблицею №1 та №2 згідно накопичувальних карток:

- № 1696-а, 1696 за період з 29.10.2006 по 09.11.2006 р. складає 3840 грн. 40 коп.;

- № 1737-а, 1737 за період з 10.11.2006 р. по 20.11.2006 р. складає 3785 грн. 70 коп.;

- № 1819-а, 1819 за період з 20.11.2006 р. по 30.11.2006 р. складає 4459 грн. 20 коп.;

Позивач стверджує, що всього за період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. заборгованість Відповідача складає 14502,36 грн. з ПДВ згідно накопичувальних карток №№ 1696-а, 1696, 1737-а, 1737, 1819-а, 1819, та вважає, що внаслідок існування зазначеної заборгованості йому  нанесено збиток в сумі 14502,36 грн.

Позивач також зазначив, що згідно наказу міністерства транспорту та зв'язку України № 396 від 26.04.2006 р., ВАТ «Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»реорганізується шляхом приєднання до ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»та перейменовується у Одеську філію ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»Правонаступником ВАТ «Одеське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»є ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 19.07.2007 р. за вх. № 16648 надав відзив на позов, в якому зазначає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості у сумі 14502,36 грн. за період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р.  вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 4444 від 18.02.2002 р. на експлуатацію під'їзної колії, що належить Відповідачу, термін дії договору - до 18.01.2007 р.

Абзацом 2 ч.1 п.16 Договору встановлено, що «Власник колії сплачує залізниці, плату за інші збори і плати згідно з Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва № 1». За надані послуги Позивач самостійно списував з рахунку в ТехПД Відповідача плату за таблицею №1 Тарифного керівництва №1.

Відповідач зазначив, що впродовж 4-х років дії Договору заборгованості у нього перед Позивачем не було і судових спорів з цього приводу також не було.

Лише після того, як комерційним главком служби з контрольно-ревізійної роботи було виявлено невірне нарахування Позивачем плати за подачу-забирання вагонів, Позивач вирішив змінити істотні умови Договору, без згоди другої сторони і без підписання змін до нього.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України укладені договори повинні виконуватись на тих умовах на яких було досягнуто згоди сторін, і не повинні змінюватись. Зміна договорів в односторонньому порядку не допускається.

У тексті Договору, Позивач не зазначив скільки кілометрів залізничних колій перебувають на балансі Залізниці (відстань для подачі й забирання вагонів), що є визначальним для нарахування плати за таблицею №2 Тарифного Керівництва №1, оскільки, якщо у Договорі не зазначена відстань, то і нарахування плати по таблиці №2 є неможливим.

Відповідач вказує, що для врегулювання питання внесення змін до Договору Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про спонукання Відповідача до укладання додаткової угоди. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. справа № 22/343-06-8868 Відповідача зобов'язали укласти додаткову угоду з правом Позивача збирати з Відповідача плату за подачу та забирання вагонів на коліях позивача відповідно до Тарифного керівництва №1 за таблицею №2. Додаткова угода до Договору не була підписана, оскільки Позивачем було пропущено встановлений законодавством термін.

Тобто, у Позивача відсутні законні підстави вимагати оплати послуг по таблиці №2 без підписання змін до Договору № 4444 від 18.02.2002 р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

18.01.2002 р. між Одеською залізницею та ВАТ Одеське МППЗТ було укладено договір на експлуатацію залізничної під'їзної колії, що належить ВАТ Одеське МППЗТ (ділянка №3) і примикає до станції Одеса-Вантажна (а.с.11). Правонаступником  ВАТ Одеське МППЗТ є ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” (п.1.2. Статуту ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, а.с.54).

Відповідно до п. 1 Договору згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього Договору, експлуатується під'їзна колія, яка належить „Власнику колії” (Відповідачу) що примикає до станції Одеса-Застава-2 Одеської залізниці через стрілочні переводи №12,14 (подача вагонів робиться від вихідної стрілки №23 станції Одеса-Вантажна).

Згідно до п. 21 зазначеного Договору термін дії договору - 5 років, до 18.01.2007 р. включно.

Відповідно до п. 16 Договору, відповідач сплачує Позивачу плату за користування вагонами, а також інші збори і плати згідно з Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту.   

На виконання умов Договору Позивач у період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. надав Відповідачу послуги з подачі та забирання вагонів.

Наявні у матеріалах справи накопичувальні картки (а.с.14-19) вказують на те, що Позивачем донараховано Відповідачу збір у розмірі 12085,30 грн. (14502,36 грн. з ПДВ) за надані послуги на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.1999 р.

Відповідач вважає, що збір за надані послуги з подачі та забирання вагонів необхідно нараховувати на підставі Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, оскільки це передбачено умовами укладеного між сторонами договору та здійснювалось Позивачем за весь період дії цього договору.  

          Різниця між збором, що нарахований Позивачем на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 та збором, який за доводами Відповідача необхідно нараховувати на підставі Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 становить 14502,36 грн., в т.ч. ПДВ, яку Позивач простить стягнути з Відповідача,  як спричинені збитки.  

Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Згідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов п. 16 Договору, відповідач сплачує Позивачу плату за користування вагонами, а також інші збори і плати згідно з Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва №1.

Положеннями Розділу 2 Тарифного керівництва №1 передбачено справляння збору за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці як за ставками Таблиці №1 „Ставки зборів за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці на (з) під'їзні(их) колії(й) незагального користування”, так і за ставками Таблиці №2 „Ставки зборів за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці  на (з) під'їзні(их) колії(й) незагального користування, що перебувають на балансі залізниць”.

Згідно вимог п.1.1. Розділу 2 Тарифного керівництва №1 збір за ставками Таблиці №1 справляється  якщо під'їзна колія перебуває на балансі власників, що не відносяться до залізниць України, а збір за ставками Таблиці №2 справляється,  якщо під'їзна колія перебуває на балансі залізниць України.  

В договорі на експлуатацію залізничної під'їзної колії, що належить ВАТ Одеське МППЗТ (ділянка №3) і примикає до станції Одеса-Вантажна № 4444 від 18.01.2002 р. не встановлено за якими саме ставками  - Таблиця №1 або Таблиця №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 Відповідач повинен сплачувати Позивачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом Позивача. Договором також не визначено особи (позивач або відповідач) на балансі якої перебуває під'їзна колія, що є вирішальним при визначені тарифів, по яким справляється збір за подачу й забирання вагонів локомотивом позивача.  

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р. у справі № 22/343-06-8868 було зобов'язано Відповідача укласти додаткову угоду "Про визначення тарифів" до договору №4444 з  Одеською залізницею, з правом Одеської залізниці збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно Тарифного керівництва №1, за таблицею №2. Зазначене рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили  05.12.2006 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судовим рішенням від 10.11.2006 р. фактично було змінено умови укладеного між сторонами договору щодо розрахунку за послуги з  подачі й забирання вагонів локомотивом залізниці, та згідно вимог ч. 5 ст.188 ГК України Договір № 4444 від 18.01.2002 р. було змінено за рішенням суду з 05.12.2006 р.

Крім того Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. у справі №1/134-06-4157 за позовом  ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” до Одеської залізниці про стягнення неправомірно списаних грошових коштів за подачу й забирання вагонів в сумі 7148,8 грн. за січень-лютий 2006 року, позовні вимоги ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” задоволено, з огляду на те, що між сторонами не було врегульоване питання щодо істотної зміни до договору, і тому підстав для списання грошових коштів у сумі 7148,8 грн. в односторонньому порядку у Залізниці не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 р. у справі 1/134-06-4157, яка набрала законної сили було встановлено факт того, що підстав для списання грошових коштів у сумі  7148,8 грн. в односторонньому порядку у Залізниці не було. З огляду на зазначене станом на січень-лютий 2006 року між сторонами у справі не було врегульовано питання щодо сплати відповідачем збору за подачу й забирання вагонів за ставками, передбаченими у Таблиці №2.   

Враховуючи вищевикладене, Позивач в період з 29.10.2006 р. по 30.11.2006 р. безпідставно донарахував Відповідачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками, які передбачені у Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, оскільки  нарахування Позивачем збору за такими ставками  не було погоджено в укладеному між сторонами договорі. Зміни, якими встановлено право позивача нараховувати збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 внесені в укладений між сторонами договір рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, яке набрало законної сили лише 05.12.2006 р.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги Одеської залізниці про стягнення 14502,36 грн. збитків задоволенню не підлягають, як необґрунтовані, незаконні та недоведені наявними матеріалами справи

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові - відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 15.08.2007 р.