Рішення

від 18.08.2020 по справі 640/13158/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 640/13158/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айваз Україна

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення та карток відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айваз Україна (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі також - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300108/2 від 12.06.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00765 від 12.06.2019 року;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300116/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00852 від 04.07.2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення є протиправними, адже прийняті на підставі необґрунтованого висновку відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. Так, позивач зазначив, що додані до митної декларації документи в повній мірі підтверджують заявлену вартість автомобіля та не викликають сумніву у правильності її визначення згідно основного методу визначенням митної вартості - за ціною договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 16.08.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на адміністративний, в якому зазначено про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак митна вартість визначена із застосуванням резервного методу. З огляду на вищевикладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Через канцелярію суду 27.08.2019 року позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному порядку з викликом сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.02.2018 року між ТОВ Айваз Україна (Україна) (далі також - Покупець ) та компанією ЦЗІНАНЬ МЕЙДЕ КАСТІНГ КО., ЛТД (Китай) (далі також - Продавець ) укладено контракт № 01-02/2-2018 (далі також - Контракт ), за умовами якого Продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплати його вартість на умовах Контракту.

02.03.2018 року між ТОВ Айваз Україна (Україна) та компанією ЮАНДА ВАЛВ КО. ЛТД (Китай) (далі також - Продавець ) укладений контракт № 02-03/2018 (далі також - Контракт ) за умовами якого Продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплати його вартість на умовах Контракту.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаних Контрактів товару ТОВ Айваз Україна подано до митного органу електронну митну декларацію № UА100110/2019/137539 від 07.06.2019 року та електронну митну декларацію № UА 100110/2019/141082 від 03.07.2019 року, в яких митна вартість товару визначена за ціною Контрактів щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів та, в яких митну вартість товару визначено за ціною договору.

Одночасно з митними деклараціями на підтвердження митної вартості позивачем надано Київській міській митниці ДФС документи, які підтверджують митну вартість товару у декларації № UА 100110/2019/137539 від 07.06.2019 року: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01-02/2018 від 01.02.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) МD1902355 від 14.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) WMS19041060А від 14.04.2019 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 19С3700В2199/00171 від 14.04.2019 року, банківський платіжний документ б\н від 04.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 05.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 23.04.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, автотранспортна накладна (Road consignment note) 437095 від 06.06.2019 року, довідка про транспортні витрати б/н від 07.06.2019 року, договір про надання транспортно-експедиторських послуг НА-3018 від 02.04.2018 року, договір про надання послуг митного брокера №3003 від 02.04.2018 року, копія митної декларації країни відправлення 430120190000007746 від 12.04.2019 року.

На вимогу Київської міської митниці ДФС позивачем надано додаткові документи, що відносяться до цієї поставки та підтверджують вартість товару, зокрема: проформа-інвойс, прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2019 року, звіт про незалежну оцінку товару №121 від 05.06.2019 року, роздруківки із сайтів - довідкова інформація щодо вартості товарів у країні експортері товарів що є ідентичними на підтвердження ціни товару, рахунок-фактура № LS-4200661 від 27.05.2019 року на перевезення вантажу, підтвердження оплати за перевезення вантажу.

На підтвердження митної вартості товару у декларації № UА100110/2019/141082 від 03.07.2019 року, позивачем надано Київській міській митниці ДФС наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №02-03/2018 від 02.03.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 02-20-19 від 08.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) EU15BU196236 від 05.05.2019 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) G191308000840032 від 13.05.2019 року, банківський платіжний документ б\н від 04.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 22.05.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, автотранспортна накладна (Road consignment note) 0051294 від 02.07.2019 року, довідка про транспортні витрати б/н від 03.07.2019 року, договір про надання транспортно-експедиторських послуг НА-3018 від 02.04.2018 року, договір про надання послуг митного брокера №3003 від 02.04.2018 року.

На вимогу Відповідача додатково надано документи, що відносяться до цієї поставки та підтверджують вартість товару, зокрема: проформа-інвойс, копія митної декларації країни відправлення 021720190000150189, договір № 3011\18-01 транспортного експедирування від 30.11.2018 року, довідка про вартість перевезення №3798 від 03.07.2019 року, підтвердження оплати перевезення.

Інших письмових запитів або вимог про надання додаткових документів позивачу від митного органу не надходило.

Разом з тим, Київською міською митницею ДФС України 12.06.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/300108/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №6) - цінова інформація, яку наведено в митній декларації від 12.06.2019 року № UА 100110/2019/138246 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100110/2019/00765 та 04.07.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/300116/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №6) - цінова інформація, яку наведено в митній декларації від 04.07.2019 року № UА 100110/2019/141264 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 1001 10/2019/00852.

Із змісту рішень Київської митниці ДФС встановлено, що: основний метод (1) не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах на підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не надано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, а саме: вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 07.06.2019 року б/н, виданою ТОВ НЕОСТРІМ на суму 18797,88 грн., а в коносаменті від 15.04.2019 року № WMS19041060А перевізником зазначено LAMAN SHIPPIG LTD. Загальна сума транспортних витрат становить 40771, 04 грн. Вартість витрат на транспортування згідно довідки від 03.07.2019 року б/н видана ТОВ НЕОСТРІМ , а в коносаменті від 05.05.2019 року №EU15BU1 96236 перевізником зазначено EURASIAFCI FAN CHENG INTERNETIONAL TRANSPORTATION SERVISE CO LTD, сума транспортних витрат склала 22 854, 19 грн. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв`язку з відсутньою інформацією щодо складових для визначення за даними методами; резервний метод (№6) - цінова інформація, яка наведена в митній декларації від 28.03.2019 року № UA500010/2019/007400. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України. .

Водночас, з огляду на винесення вищезазначених рішень, відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вважаючи рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300108/2 від 12.06.2019 року, №UA100000/2019/300116/2 від 04.07.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00765 від 12.06.2019 року та № UA100110/2019/00852 від 04.07.2019 року протиправними, позивач звернувся до суду з захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Частиною першою статті 246 Митного кодексу України (із змінами і доповненнями) (далі також - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 року №689 (далі також - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічну правову позицію щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару висловлено Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 року у справі 826/27058/15.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані:

1) на підтвердження митної вартості товару у декларації № UА 100110/2019/137539 від 07.06.2019 року: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01-02/2018 від 01.02.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) МD1902355 від 14.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) WMS19041060А від 14.04.2019 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 19С3700В2199/00171 від 14.04.2019 року, банківський платіжний документ б\н від 04.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 05.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 23.04.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, автотранспортна накладна (Road consignment note) 437095 від 06.06.2019 року, довідка про транспортні витрати б/н від 07.06.2019 року, договір про надання транспортно-експедиторських послуг НА-3018 від 02.04.2018 року, договір про надання послуг митного брокера №3003 від 02.04.2018 року, копія митної декларації країни відправлення 430120190000007746 від 12.04.2019 року; додатково: проформа-інвойс, прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2019 року, звіт про незалежну оцінку товару №121 від 05.06.2019 року, роздруківки із сайтів - довідкова інформація щодо вартості товарів у країні експортері товарів що є ідентичними на підтвердження ціни товару, рахунок-фактура № LS-4200661 від 27.05.2019 року на перевезення вантажу, підтвердження оплати за перевезення вантажу.

2) на підтвердження митної вартості товару у декларації № UА100110/2019/141082 від 03.07.2019 року: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №02-03/2018 від 02.03.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 02-20-19 від 08.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) EU15BU196236 від 05.05.2019 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) G191308000840032 від 13.05.2019 року, банківський платіжний документ б\н від 04.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 22.05.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, автотранспортна накладна (Road consignment note) 0051294 від 02.07.2019 року, довідка про транспортні витрати б/н від 03.07.2019 року, договір про надання транспортно-експедиторських послуг НА-3018 від 02.04.2018 року, договір про надання послуг митного брокера №3003 від 02.04.2018 року; додатково: проформа-інвойс, копія митної декларації країни відправлення 021720190000150189, договір № 3011\18-01 транспортного експедирування від 30.11.2018 року, довідка про вартість перевезення №3798 від 03.07.2019 року, підтвердження оплати перевезення.

Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

В свою чергу, рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до договору та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Приймаючи оскаржувані рішення, митним органом не вказано, яким чином митну вартість товару було визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 МК України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосованій метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, фіксуються у графі.

Так, зазначена відповідачем митна декларація від 28.03.2019 року № UA500010/2019/007400 не є документом, наданим позивачем для підтвердження числових значень митної вартості товару при даному митному оформленні товару за електронною митною декларацією № UA 100110/2019/137539 від 07.06.2019 року, стосується іншого виробника товару та іншого отримувача, що виключає підстави для висновку про наявність розбіжностей у поданих документах.

Тобто, обґрунтування відповідача щодо застосування митної декларації від 28.03.2019 року №UA 500010/2019/007400 як джерела інформації для коригування митної вартості товарів зводиться лише до зазначення їх номеру та дати.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

При закупівлі товару згідно інвойсу № 02-20-19 від 08.04.2019 року ціна узгоджується із висновком експерта, представленому у експертному висновку - звіті №121 від 05.06.2019 року юридичної компанії Правозахист Україна , що також надано відповідачу.

Крім того, суд критично сприймає посилання відповідача на невідповідність витрат на транспортування та перевізника, оскільки в коносаменті WMS19041060А зазначено підприємство ААА China limited, яке є транспортним агентом, що зареєстроване на території КНР, його представником на підставі договору в Україні є компанія ТОВ Ламан Шиппінг , про що зазначено в коносаменті.

Відповідно до змісту коносаменту EU15BU196236, підприємство EURASIA FCI FANCHENG INTERNATIONAL TRANSPORTATION SERVICE CO. LTD, яке є транспортним агентом, що зареєстроване на території КНР та безпосередньо видає коносамент, його представником на підставі договору в Україні є компанія ТОВ Формат .

ТОВ Формат є безпосередньо транспортно-експедиційною компанією, що має право працювати з нерезидентами у сфері морських перевезень глобального масштабу, та представляти інтереси замовника безпосередньо в морських портах України.

ТОВ НЕОСТРІМ здійснює транспортно-експедиційну діяльність на підставі договорів з різними представниками іноземних транспортних і судновласних компаній та в свою чергу уклало договір про надання транспортно-експедиторських послуг із компанією ТОВ Айваз Україна , копії всіх вище зазначених договорів про надання транспортно-експедиційних послуг надано відповідачу.

Щодо витрат на транспортування, судом встановлено, що в обох випадках здійснено консолідоване перевезення (збірне), тобто на адресу ТОВ Айваз Україна в кожній поставці було по два відправника та два коносамента, про що є відомості в довідках про транспортні витрати.

Сума транспортних витрат за межами митної території України, зазначена у рахунках та довідках як між ТОВ НЕОСТРІМ та ТОВ Айваз Україна , так і між агентами та ТОВ НЕОСТРІМ , є повністю ідентичною.

Зокрема, у довідці про транспортні послуги № 305754 від 27.05.2019 року від ТОВ Ламан Шиппінг зазначено вартість транспортних послуг по двом коносаментам, по коносаменту WMS19041060А транспортні послуги склали 18 797,88 грн., по іншому коносаменту WMS 19041060В транспортні послуги склали 21973,16 грн. Загальна сума транспортних послуг склала 40 771,04 грн.

У довідці про транспортні послуги № 3798 від 03.07.2019 року від ТОВ Формат також зазначено вартість транспортних послуг по двох коносаментах на загальну суму 23941, 00 грн., по коносаменту EU15BU196235 - транспортні витрати склали 22 854,19 грн., по іншому коносаменту EU15BU196235 - транспортні витрати склали 1086,81 грн. Теж саме зазначено і в довідках від ТОВ НЕОСТРІМ .

Таким чином, відповідачем не вказано, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах були відсутні. Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.

Отже, доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.

Враховуючи викладене, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовується його заперечення проти позову.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 12.07.2019 року №2128, яка міститься у матеріалах справи, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 3 509,03 грн. (три тисячі п`ятсот дев`ять грн. 03 коп.), що, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, згідно з положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу; Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби : утворено Київську митницю Держмитслужби, Київська міська митниця ДФС (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. Київська міська митниця ДФС (відповідач) з 28.11.2019 року перебуває в стані припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р Питання Державної митної служби погоджена пропозиція Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 року № 7 Про початок роботи Київської митниці Держмитслужби , прийнятим на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 та від 02.10.2019 року № 858, розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости) з 00:00 год. 08.12.2019 року.

Тобто, правонаступником відповідача у сфері виконуваних функцій є Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про заміну відповідача його правонаступником, з якого стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Айваз Україна задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300108/2 від 12.06.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00765 від 12.06.2019 року.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300116/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00852 від 04.07.2019 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айваз Україна (код ЄДРПОУ 39419021) сплачену суму судового збору у розмірі 3 509, 03 грн. (три тисячі п`ятсот дев`ять грн. 03 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Айваз Україна (код ЄДРПОУ 39419021, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3Б)

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Повне рішення складено 18.08.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна