Постанова

від 16.11.2020 по справі 640/13158/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13158/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айваз Україна" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та карток відмови

В С Т А Н О В И В :

05.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айваз Україна" (далі - ТОВ "Айваз Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, яким просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300108/2 від 12.06.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00765 від 12.06.2019 року;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300116/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100110/2019/00852 від 04.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, незважаючи на наявність усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла рішення про витребування додаткових документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Київська митниця Держмитслужби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримали висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.02.2018 року між ТОВ Айваз Україна (Україна) ( Покупець ) та компанією ЦЗІНАНЬ МЕЙДЕ КАСТІНГ КО., ЛТД (Китай) ( Продавець ) укладено контракт № 01-02/2-2018, за умовами якого Продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплати його вартість на умовах Контракту.

02.03.2018 року між ТОВ Айваз Україна (Україна) та компанією ЮАНДА ВАЛВ КО. ЛТД (Китай) ( Продавець ) укладений контракт № 02-03/2018, за умовами якого Продавець зобов`язаний поставити (продати) Товар, а Покупець прийняти та оплати його вартість на умовах Контракту.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаних Контрактів товару ТОВ Айваз Україна подано до митного органу електронну митну декларацію № UА100110/2019/137539 від 07.06.2019 року та електронну митну декларацію № UА 100110/2019/141082 від 03.07.2019 року, в яких митна вартість товару визначена за ціною Контрактів щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів та, в яких митну вартість товару визначено за ціною договору.

Одночасно з митними деклараціями на підтвердження митної вартості позивачем надано Київській міській митниці ДФС документи, які підтверджують митну вартість товару у декларації № UА 100110/2019/137539 від 07.06.2019 року: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01-02/2018 від 01.02.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) МD1902355 від 14.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) WMS19041060А від 14.04.2019 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 19С3700В2199/00171 від 14.04.2019 року, банківський платіжний документ б\н від 04.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 05.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 23.04.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, автотранспортна накладна (Road consignment note) 437095 від 06.06.2019 року, довідка про транспортні витрати б/н від 07.06.2019 року, договір про надання транспортно-експедиторських послуг НА-3018 від 02.04.2018 року, договір про надання послуг митного брокера №3003 від 02.04.2018 року, копія митної декларації країни відправлення 430120190000007746 від 12.04.2019 року.

На вимогу Київської міської митниці ДФС позивачем надано додаткові документи, що відносяться до цієї поставки та підтверджують вартість товару, зокрема: проформа-інвойс, прайс-лист виробника товару б/н від 01.01.2019 року, звіт про незалежну оцінку товару №121 від 05.06.2019 року, роздруківки із сайтів - довідкова інформація щодо вартості товарів у країні експортері товарів що є ідентичними на підтвердження ціни товару, рахунок-фактура № LS-4200661 від 27.05.2019 року на перевезення вантажу, підтвердження оплати за перевезення вантажу.

На підтвердження митної вартості товару у декларації № UА100110/2019/141082 від 03.07.2019 року, позивачем надано Київській міській митниці ДФС наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №02-03/2018 від 02.03.2018 року, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 02-20-19 від 08.04.2019 року, коносамент (Bill of lading) EU15BU196236 від 05.05.2019 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) G191308000840032 від 13.05.2019 року, банківський платіжний документ б\н від 04.03.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, банківський платіжний документ б\н від 22.05.2019 року про оплату товару в іноземній валюті, автотранспортна накладна (Road consignment note) 0051294 від 02.07.2019 року, довідка про транспортні витрати б/н від 03.07.2019 року, договір про надання транспортно-експедиторських послуг НА-3018 від 02.04.2018 року, договір про надання послуг митного брокера №3003 від 02.04.2018 року.

На вимогу митного органу позивачем додатково надано документи, що відносяться до цієї поставки та підтверджують вартість товару, зокрема: проформа-інвойс, копія митної декларації країни відправлення 021720190000150189, договір № 3011\18-01 транспортного експедирування від 30.11.2018 року, довідка про вартість перевезення №3798 від 03.07.2019 року, підтвердження оплати перевезення.

Інших письмових запитів або вимог про надання додаткових документів позивачу від митного органу не надходило.

Однак, Київською міською митницею ДФС України 12.06.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/300108/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №6) - цінова інформація, яку наведено в митній декларації від 12.06.2019 року № UА 100110/2019/138246 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100110/2019/00765 та 04.07.2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/300116/2, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №6) - цінова інформація, яку наведено в митній декларації від 04.07.2019 року № UА 100110/2019/141264 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 1001 10/2019/00852.

При цьому, Київська митниця ДФС в даних рішеннях зазначає, що: основний метод (1) не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах на підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не надано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, а саме: вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 07.06.2019 року б/н, виданою ТОВ НЕОСТРІМ на суму 18797,88 грн., а в коносаменті від 15.04.2019 року № WMS19041060А перевізником зазначено LAMAN SHIPPIG LTD. Загальна сума транспортних витрат становить 40771, 04 грн. Вартість витрат на транспортування згідно довідки від 03.07.2019 року б/н видана ТОВ НЕОСТРІМ , а в коносаменті від 05.05.2019 року №EU15BU196236 перевізником зазначено EURASIAFCI FAN CHENG INTERNETIONAL TRANSPORTATION SERVISE CO LTD, сума транспортних витрат склала 22 854, 19 грн. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв`язку з відсутньою інформацією щодо складових для визначення за даними методами; резервний метод (№6) - цінова інформація, яка наведена в митній декларації від 28.03.2019 року № UA500010/2019/007400. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України. .

На підставі зазначених рішень, відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Колегія суддів відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судове рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 р. № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У п. 5 Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Згідно матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару, заявленій у спірному випадку до декларування, послався на те, що вартість витрат на транспортування підтверджено довідкою від 07.06.2019 року б/н, виданою ТОВ НЕОСТРІМ на суму 18797,88 грн., а в коносаменті від 15.04.2019 року № WMS19041060А перевізником зазначено LAMAN SHIPPIG LTD. Загальна сума транспортних витрат становить 40771, 04 грн. Вартість витрат на транспортування згідно довідки від 03.07.2019 року б/н видана ТОВ НЕОСТРІМ , а в коносаменті від 05.05.2019 року №EU15BU196236 перевізником зазначено EURASIAFCI FAN CHENG INTERNETIONAL TRANSPORTATION SERVISE CO LTD, сума транспортних витрат склала 22 854, 19 грн. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв`язку з відсутньою інформацією щодо складових для визначення за даними методами; резервний метод (№6) - цінова інформація, яка наведена в митній декларації від 28.03.2019 року № UA500010/2019/007400.

Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача жодним чином не обґрунтовують неможливості перевірки та/або визначення заявленої позивачем митної вартості за ціною договору (за першим методом) з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Матеріали справи свідчать, що письмового запиту (вимоги) позивачу від митного органу не надходило, що є істотним порушенням порядку витребування додаткових документів згідно ст. 53 МКУ.

Зазначене відповідачем не спростовано.

З приводу посилань Відповідача на невідповідність витрат на транспортування та перевізника є безпідставними, оскільки в коносаменті WMS19041060A зазначено підприємство AAA China limited, яке є транспортним агентом, що зареєстроване на території КНР, його представником на підставі договору в Україні є компанія ТОВ Ламан Шиппінг , про що зазначено в коносаменті. ТОВ Ламан Шиппінг є безпосередньо транспортно-експедеційною компанією, що має право працювати з нерезидентами у сфері морських перевезень глобального масштабу, та представляти інтереси замовника безпосередньо в морських портах України.

В коносаменті EU15BU196236 зазначено підприємство Eurasia FCI Fancheng international transportation service со ltd, яке є транспортним агентом що зареєстроване на території КНР та безпосередньо видає коносамент, його представником на підставі договору в Україні є компанія ТОВ Формаг , про що зазначено в коносаменті. ТОВ Формаг є безпосередньо транспортно-експедеційною компанією, що має право працювати з нерезидентами у сфері морських перевезень глобального масштабу, та представляти інтереси замовника безпосередньо в морських портах України. ТОВ "НЕОСТРІМ" здійснює транспортно-експедеційну діяльність на підставі договорів з різними представниками іноземних транспортних і судновласник компаній та в свою чергу уклало договір про надання транспортно-експедиторських послуг із компанією ТОВ АЙВАЗ УКРАЇНА .

Копії всіх вище зазначених договорів про надання транспортно-експедиційних послуг було надано позивачем Відповідачу.

Що стосується витрат на транспортування, то в обидвох випадках було здійснене консолідоване перевезення (збірне), тобто на адресу ТОВ "АЙВАЗ УКРАЇНА" в кожній поставці було по два відправника та два коносамента про що є відомості в довідках про транспортні витрати. Сума транспортних витрат за межами митної території України зазначена у рахунках та довідках як між ТОВ "НЕОСТРІМ" та ТОВ "АЙВАЗ УКРАЇНА" так і між агентами та ТОВ "НЕОСТРІМ" є повністю ідентичною. Зокрема у довідці про транспортні послуги № 305754 від 27.05.2019р. від ТОВ Ламан Шиппінг зазначено вартість транспортних послуг по двох коносаментах, по коносаменту WMS19041060A транспортні послуги склали 18 797,88 грн., по іншому коносаменту WMS19041060B транспортні послуги склали 21973,16 грн. Загальна сума транспортних послуг склала 40 771,04 грн. У довідці про транспортні послуги № 3798 від 03.07.2019р. від ТОВ Формаг також зазначено вартість транспортних послуг по двох коносаментах на загальну суму 23941,00 грн., по коносаменту EU15BU196235 - транспортні витрати склали 22 854,19 грн., по іншому коносаменту EU15BU196235 - транспортні витрати склали 1086,81 грн. Теж саме зазначено і в довідках від ТОВ НЕОСТРІМ .

Таким чином, відповідачем не зазначено, в яких документах, наданих Позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах були відсутні.

Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.

В той же час, витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості на МД від 28.03.2019 р. № ІІА500010/2019/007400, оскільки дана МД не є документом, наданим позивачем для підтвердження числових значень митної вартості товару при даному митному оформленні товару за електронною митною декларацією № ПА100110/2019/137539 від 07.06.2019 року, а стосується іншого виробника товару та іншого отримувача, що виключає підстави для висновку про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах.

Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. При закупівлі товару згідно інвойсу № 02-20-19 від 08.04.2019р ціна узгоджується із висновком експерта, представленому у експертному висновку - звіті №121 від 05.06.19р. юридичної компанії Правозахист Україна , що також був наданий відповідачу.

Аналогічна позиція зазначена і у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, який зауважує, що формально нижчий півень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товсту і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформаиії, а також порядок використання її даних суб 'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Як зазначає Верховний Суд у своїй іншій постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 810/5436/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1. правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Верховний суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Соумінен проти Фінляндії (Зиошіпеп у.ріпіапсі), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Посилання Відповідача на неподання декларантом додаткових документів є недоцільним, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300108/2 від 12.06.2019 року та №UA100000/2019/300116/2 та № UA100110/2019/00852 від 04.07.2019 року, та, як наслідок таких рішень, спірних карток відмов у прийнятті митних декларацій.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що усі наведені аргументи апелянта, є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2020 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айваз Україна" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та карток відмови - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель