Ухвала

від 14.08.2020 по справі 686/11209/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/11209/20

Провадження № 1-кс/686/9137/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Хмельницькому скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 25.11.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42019000000002142 від 04.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 375 КК України,

встановив:

17.07.2020 року на розгляд слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 25.11.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42019000000002142 від 04.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 375 КК України, в якій просить скасувати вищевказану постанову та зобов`язати слідчого ОСОБА_4 залучити його у якості потерпілого у даному кримінальному провадженні.

Скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав.

Слідчий в судове засідання не з`явився, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, проходжу до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002142 від 04.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 375 КК України.

21.11.2019 року ОСОБА_3 направлено на адресу Першого СВ СУ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому клопотання про визнання його ОСОБА_3 потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 25.11.2019 року відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42019000000002142 від 04.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 375 КК України, з підстав відсутності у кримінальному провадженні будь-яких доказів, які б свідчили про те що можливим вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_3 завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно ст.55 КПК України, в основі набуття фізичною особою статусу потерпілого кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.

Разом з тим, ч.5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

За змістом цієї норми, слідчий або прокурор, у визначених випадках, має право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Згідно ч.5 ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно ст.84КПК України,доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч.1 ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч.5 ст.40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.22 КПК України). Тому, слідчий суддя не може зобов`язати слідчого вчинити конкретні слідчі дії.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчим було відмовлено у визнанні потерпілим у зв`язку з тим, що відсутні факти завдання ОСОБА_3 будь-якого виду шкоди, разом з тим в постанові відсутні посилання на очевидні та достатні підстави, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.

Системний аналіз наведених положень закону та змісту оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова не вмотивована належним чином, тому скаргу слід задовольнити частково та постанову слідчого ОСОБА_4 від 25.11.2019 року про відмову у задоволенні клопотання, а саме визнанні потерпілим скасувати.

Керуючись ст.ст.110, 303-307 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 від 25.11.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42019000000002142 від 04.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 375 КК України скасувати.

В решті вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 17.08.2020 о 10 год. 00 хв.

Слідчий суддя: