Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/5192/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/5192/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД

про стягнення 30 968,09 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (відповідач) про стягнення 30 968,09 грн, з яких: 25 075,00 грн - заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 554,79 грн - 3 % річних, 5 338,30 грн - пеня.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору - заявки № 008 від 02.06.2019 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Люблін (Польща) - м. Київ (Україна) вартістю 27000,00 грн, які відповідач оплатив лише частково, у зв`язку з чим виникла спірна заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5192/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5192/20.

28.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5192/20.

29.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/5192/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяву про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, відповідач змінив своє місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, буд. 8 .

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ГПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (замовник, відповідач) було укладено Договір-заявку № 008 від 02.06.2019 (далі - Договір або Заявка) на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Люблін (Польща) - м. Київ (Україна), за умовами якого відповідач просив здійснити перевезення вантажу - папір, вагою вантажу брутто - 22000 кг, одержувачем якого зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД .

Згідно Заявки та рахунку-фактури № СФ-7000031 від 11.07.2019, вартість перевезення становить 27 000,00 грн, з яких 12 000,00 грн - по території Польщі та 15 000,00 грн - по території України. Відповідно до Заявки оплата здійснюється у день вивантаження автомобіля.

На підтвердження здійснення замовленого перевезення позивачем до матеріалів справи долучено CMR із відмітками митниці про перетин кордону та печаткою отримувача вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД , а також акт № ОУ-7000031 від 11.07.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, що свідчить про прийняття останнім послуг транспортного перевезення без претензій на загальну суму 27 000,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач оплату за надані позивачем послуги транспортного перевезення не здійснив, чим порушив порядок та строки розрахунків, передбачені Договором-заявкою № 008 від 02.06.2019.

З огляду на зазначене, 20.02.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1237 від 19.02.2020 щодо сплати заборгованості за надані послуги, відповідно до якої вимагав негайно виконати належним чином зобов`язання за Договором та перерахувати на рахунок позивача заборгованість у розмірі 27 000,00 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, але 13.03.2020 здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги перевезення, сплативши 2 000,00 грн в якості сплати за послуги перевезення згідно рахунку № 31 від 11.07.2019 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 8634 від 13.03.2020.

Водночас, зі вказаного в призначенні платежу рахунку та умов Договору-заявки № 008 від 02.06.2019 слідує, що вартість транспортних послуг становила 27 000,00 грн, у зв`язку з чим за відповідачем утворився борг у розмірі 25 000,00 грн.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із умов укладеного між сторонами Договору-заявки № 008 від 02.06.2019 вбачається, що відповідач мав оплатити вартість здійсненого перевезення в день вивантаження, тобто 11.07.2019 року.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав обумовлене Заявкою відповідача перевезення, однак останній на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення залишку заборгованості відповідача в розмірі 25 000,00 грн за надані послуги, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі (основний борг).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 338,30 грн пені за період з 12.07.2019 по 06.04.2020 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд, дослідивши зміст Договору-заявки № 008 від 02.06.2019, встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті виконаних позивачем послуг. Судом також встановлено, що обов`язок та умови сплати пені у спірному випадку також не визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 5 338,30 грн пені є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 554,79 грн та інфляційних втрат в розмірі 75,00 грн за період з 12.07.2019 по 06.04.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наведені позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що при здійсненні вказаних розрахунків, останнім не було враховано часткову оплату відповідача, здійснену 13.03.2020, і як наслідок невірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Так, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.07.2019 по 12.03.2020 та з 13.07.2020 по 06.04.2020 з урахуванням часткової оплати відповідача, здійсненої 13.03.2020, суд дійшов висновку, що суми 3% річних та інфляційних втрат, заявлені позивачем до стягнення, є обгрунтованими.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 554,79 грн та інфляційних втрат в сумі 75,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 739,66 грн покладається на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (Україна, 65070, Одеська обл., м. Одеса, вул. 25-Ї ЧАПАЇВСЬКОЇ ДИВІЗІЇ, буд. 8; ідентифікаційний код 41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА (Україна, 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 17; ідентифікаційний код 41868431) 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 554,79 грн (п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 79 коп.) 3% річних, 75,00 грн (сімдесят п`ять гривень 00 коп.) інфляційних втрат та 1 739,66 грн (одну тисячу сімсот тридцять дев`ять гривень 66 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.