Рішення

від 18.08.2020 по справі 910/5458/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2020Справа № 910/5458/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства Мілекс

до Фізичної особи - підприємця Алімової Тетяни Сергіївни

про стягнення 140 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Мілекс (надалі - ПП Мілекс ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Алімової Тетяни Сергіївни (надалі - ФОП Алімова Т.С.) про стягнення 140 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати переданого на підставі договору купівлі-продажу №1826 від 05.06.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 140 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала вручена відповідачу 13.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471758953, проте відзив на позов до суду не поданий.

При цьому, судом враховано положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до яких процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

05.06.2018 між ФОП Алімовою Т.С. (покупець) та ПП Мілекс (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1826 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 Договору купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Передача (прийом-передача) товару здійснюється на складі продавця за супровідними документами. Відпуск товару продавець проводить на підставі пред`явленої покупцем довіреності на товар. При цьому продавець зобов`язується надати всі необхідні супровідні документи на товар (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2.2 Договору покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 264 153,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №Б00000159 від 23.07.2019 на суму 181 949,40 грн. та №Б00000001 від 01.08.2019 на суму 82 204,20 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідачем частково сплачено отриманий товар на загальну суму 124 153,60 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати переданого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 140 000,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №Б00000159 від 23.07.2019 та №Б00000001 від 01.08.2019) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 264 153,60 грн.

В свою чергу, відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 124 153,60 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, умовами Договору не визначено строку оплати отриманого товару, у зв`язку з чим строк оплати встановлюється на підставі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України товар мав бути оплачений відповідачем на наступний день після його прийняття, відтак у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у розмір 140 000,00 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 140 000,00 грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ПП Мілекс про стягнення з ФОП Алімової Т.С. заборгованості у розмірі 140 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Мілекс задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Алімової Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Мілекс (45630, Волинська обл., Луцький р-н, с. Княгининок, вул. Фальківська, будинок 1; ідентифікаційний код 20135363) заборгованість у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий