Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/5022/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/5022/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ТРАНСПОРТНИХ СТРАТЕГІЙ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СМТ ГРУП

про стягнення 149 055,62 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ТРАНСПОРТНИХ СТРАТЕГІЙ (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СМТ ГРУП (відповідач) про стягнення заборгованості на підставі Договору суборенди № 3012106 від 21.06.2019.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору суборенди № 3012106 від 21.06.2019 не повернув позивачу гарантійний платіж після закінчення строку суборенди та повернення переданого в суборенду приміщення.

Безпосередньо у позовній заяві позивачем викладено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ТРАНСПОРТНИХ СТРАТЕГІЙ залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

04.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, надіслана засобами поштового зв`язку 28.04.2020.

У заяві про усунення недоліків позивач визначив такі суми до стягнення з відповідача: 147 250,00 грн основого боргу, 627,62 грн 3% річних, 1 178,00 грн інфляційних нарахувань, з урахуванням яких вказав ціну позову у розмірі 149 055,62 грн, здійснив доплату судового збору у сумі 21,43 грн, подав відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 № 910/5022/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ТРАНСПОРТНИХ СТРАТЕГІЙ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5022/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

01.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зобов`язати позивача направити на адресу відповідача позовну заяву з усіма додатками до неї, продовжити термін для подачі відзиву на позовну заяву та призначити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 відхилене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю СМТ ГРУП про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, задоволене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю СМТ ГРУП про продовження строку подання відзиву та продовжено строк для подання відзиву до 22.06.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяви про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

21.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю СМТ ГРУП (суборендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ТРАНСПОРТНИХ СТРАТЕГІЙ (суборендар, позивач) було укладено Договір суборенди № 3012106 (далі - Договір або Договір № 3012106 від 21.06.2019), відповідно до умов п. 2.1 якого суборендодавець зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування приміщення, а суборендар зобов`язується прийняти приміщення в суборенду, сплачувати за користування приміщенням суборендну плату і повернути приміщення з суборенди суборендодавцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку суборенди, а в частині невиконаних сторонами зобов`язань за цим Договором, які виникли під час його дії, до остаточного виконання сторонами цих зобов`язань в повному обсязі (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 6.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.01.2020 строк суборенди починає свій перебіг з дня підписання Акту приймання-передачі приміщення в суборенду та закінчується 29.02.2020 року включно.

Умовами п. 6.5 Договору передбачено, що після закінчення строку суборенди суборендар повертає приміщення суборендодавцеві. Сторони в порядку та строки, передбачені цим Договором, підписують Акт повернення приміщення із суборенди.

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони домовились, що суборендар зобов`язується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору перерахувати на рахунок суборендодавця гарантійний платіж у розмірі 147 250,00 грн без ПДВ. Сторони узгодили, що з суми гарантійного платежу суборендодавець має право зарахувати або утримати суми грошових вимог до суборендаря, зокрема, по оплаті:

- несплаченої суборендарем суборендної плати;

- неоплачених суборендарем експлуатаційних послуг;

- невідшкодованих (некомпенсованих) суборендарем витрат суборендодавця з оплати комунальних послуг;

- несплачених суборендарем пені, штрафів та неустойки;

- несплачених суборендарем сум, необхідних для усунення заподіяних з вини суборендаря пошкоджень приміщення або систем забезпечення.

Про здійснення наступного зарахування та/або утримання сум грошових вимог з суми гарантійного платежу суборендодавець повідомляє суборендаря письмово не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до такого зарахування та/або утримання (п. 7.3 Договору).

Сторони у п. 7.5 Договору погодили, що, у випадку закінчення строку дії цього Договору або дострокового розірвання та/або припинення цього Договору, крім підстав, визначених п. 7.4 Договору, гарантійний платіж повертається суборендарю протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати закінчення/припинення/розірвання Договору, при умові відсутності будь-яких заборгованостей суборендаря перед суборендодавцем за цим Договором та відсутності у суборендодавця будь-яких претензій до стану приміщення. У випадку наявності будь-яких заборгованостей суборендаря перед суборендодавцем за цим Договором та/або наявності у суборендодавця претензій до стану приміщення, з гарантійного платежу суборендодавцем погашаються (зараховуються та/або утримуються) заборгованості суборендаря та утримуються (залишаються у повному розпорядженні суборендодавця) суми грошових коштів, які необхідно витратити для відновлення стану приміщення і усунення заподіяних з вини суборендаря пошкоджень приміщення та/або систем забезпечення. Розмір витрат для відновлення стану приміщення і усунення заподіяних з вини суборендаря пошкоджень приміщення та/або систем забезпечення встановлюється сторонами за їхньою згодою, а у випадку відсутності згоди встановлюється на підставі висновків експертів. Залишок гарантійного платежу після всіх зарахувань/утримань/погашень повертається суборендарю.

Згідно п. 24.1 Договору протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення строку суборенди або припинення/розірвання Договору суборендар зобов`язаний звільнити приміщення, у тому числі від будь-якого власного майна, і повернути приміщення суборендодавцю. Зазначений в цьому пункті строк надається суборендарю виключно для звільнення і повернення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої господарської діяльності в приміщенні. Повернення приміщення суборендарем і прийняття його суборендодавцем здійснюється на підставі Акту повернення приміщення з суборенди, який підписується сторонами (п. 24.2 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що ним відповідачу було перераховано гарантійний платіж в розмірі 147 250,00 грн, однак відповідач в порушення умов Договору суборенди № 3012106 від 21.06.2019 не повернув йому вказаний гарантійний платіж після закінчення строку суборенди та повернення переданого в суборенду приміщення. За вказаних підстав позивач двічі звернався до відповідача з вимогою повернути гарантійний платіж.

Оскільки вказаний гарантійний платіж відповідачем позивачу повернуто не було, вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з статтями 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своє правовою природою Договір № 3012106 від 21.06.2019 є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту прийому-передачі приміщення від 21.06.2019 відповідач передав, а позивач прийняв згідно з Договором суборенди № 3012106 від 21.06.2019 приміщення площею 155 кв. м, яке розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська 45-47-49.

На виконання умов п. 7.1 Договору позивач перерахував на рахунок відповідача гарантійний платіж в розмірі 147 250,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 310 від 25.06.2019.

29.02.2020 між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого відповідач прийняв приміщення з суборенди та підтвердив, що не має претензій та зауважень до комплектності, технічного стану та інших характеристик приміщення.

З огляду на зазначене та відповідно до п. 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.01.2020, 29.02.2020 є датою закінчення строку суборенди та Договору № 3012106 від 21.06.2019.

Позивач зазначає, що станом на 29.02.2020 у нього була відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем по Договору № 3012106 від 21.06.2019.

12.02.2020 позивач звернувся до відповідача з листом № 12/02, відповідно до якого просив повернути гарантійний платіж у розмірі 147 250,00 грн, у зв`язку із закінченням строку суборенди по Договору суборенди № 3012106 від 21.06.2019.

Умовами п. 7.5 Договору передбачено обов`язок відповідача повернути позивачу гарантійний платіж у випадку закінчення строку дії Договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати закінчення Договору, при умові відсутності будь-яких заборгованостей позивача перед відповідачем за Договором № 3012106 від 21.06.2019 та відсутності у відповідача будь-яких претензій до стану приміщення.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про здійснення ним зарахувань/утримань будь-яких сум з гарантійного платежу відповідно до умов Договору № 3012106 від 21.06.2019.

Враховуючи положення п. 7.5 Договору, відсутність заборгованостей позивача, відсутність у відповідача будь-яких претензій до стану приміщення, а також те, що приміщення було повернуте позивачем відповідачу з суборенди 29.02.2020, останній був зобов`язаний повернути позивачу гарантійний платіж в розмірі 147 250,00 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати закінчення Договору (29.02.2019), тобто у строк до 06.03.2020 включно.

Враховуючи, що відповідач у строк до 06.03.2020 гарантійний платіж не повернув, 23.03.2020 позивач звернувся до нього з листом № 23/03, відповідно до якого просив терміново виконати своє зобов`язання, передбачене умовами Договору № 3012106 від 21.06.2019, щодо повернення гарантійного платежу в розмірі 147 250,00 грн.

У відповідь на зазначений лист відповідач направив позивачу електронний лист, яким повідомив про неможливість повернення гарантійного платежу через введення в країні режиму надзвичайного стану та загрозу поширення пандемії коронавірусу, та наслідки, пов`язані з цим явищем, а також через невиконання перед відповідачем зобов`язань його контрагентами.

Позивач звернувся до суду з вимогою повернути йому гарантійний платіж фактично сплачений на виконання умов Договору, який, як встановлено судом, відповідачем використано не було.

Гарантійний платіж - це платіж, який виконує функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань суборендаря, що сплачується, використовується та/або повертається у випадку та на умовах, визначених цим Договором.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В зв`язку із закінченням строку суборенди та Договору№ 3012106 від 21.06.2019, а також враховуючи, що приміщення було прийняте відповідачем із суборенди за Актом прийму-передачі від 29.02.2020 без будь-яких претензій та зауважень до комплектності, технічного стану та інших характеристик приміщення, необхідність використання гарантійного платежу за своїм цільовим призначенням перестало бути необхідним.

Судом враховано, що відповідач відзив на позовну заяву не подав та обставини, викладені позивачем у позовній заяві, не спростував.

Таким чином, гарантійний платіж в розмірі 147 250,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 627,62 грн та інфляційних нарахувань в сумі 1 178,00 грн за період з 07.03.2020 по 27.04.2020 .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 627,62 грн за період з 07.03.2020 по 27.04.2020, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 627,62 грн .

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, інфляційні збитки за вказаний позивачем період задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання в повному обсязі взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в заяві про усунення недоліків наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 235,82 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 218,15 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМТ ГРУП (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10-Г, офіс 14; ідентифікаційний код 39430257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТР ТРАНСПОРТНИХ СТРАТЕГІЙ (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 45-47-49А, офіс 301; ідентифікаційний код 37818945) 147 250,00 грн (сто сорок сім тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) гарантійного платежу, 627,62 грн (шістсот двадцять сім гривень 62 коп.) 3% річних та 2 218,15 (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 15 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.