Рішення

від 19.08.2020 по справі 910/5802/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2020Справа № 910/5802/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/5802/20

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР"

про стягнення 18 159,38 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" про стягнення 18 159,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5802/20 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10.06.2020 до суду від відповідача надійшла заява.

19.06.2020 до суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду

30.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив та заявив клопотання про застосування строку позовної давності. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що у 2020 році повторно розглядається в першій інстанції справа №826/8441/17 та не викликає сумніву, що розпорядження КМДА №668 буде остаточно скасовано з урахуванням рекомендацій Верховного Суду. Також, відповідач зазначив, що протягом спірного періоду позивачем послуги майже не надаються або надаються поганої якості. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факт надання послуг та ухилення відповідача від укладення договору на утримання будинку та прибудинкової території. Крім того, відповідач не погоджується зі структурою тарифу та стверджує, що будинок № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва не має прибудинкової території.

07.08.2020 до суду від відповідача надійшли пояснення.

12.08.2020 до суду від відповідача надійшли пояснення.

13.08.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації передбачено здійснення перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва Липкижитлосервіс , Печерська брама , Хрещатик та Печерськжитло на баланс комунального підприємства Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва , яке згідно розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015 перейменовано в комунальне підприємство обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва (далі - Позивач, КП Керуюча компанія з КП Керуюча компанія ).

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Слов`янський базар відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В. від 12.04.2002 є власником квартири в„– 4 в будинку в„– 3 по пров. Іпсилантіївський (вул. Aiстова) в м. Києві .

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.12.2002 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Слов`янський базар є власником квартири № 64 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївський (вул. Aiстова) в м. Києві.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що у відповідача існує заборгованість з оплати послуг по утриманню будинків і прибудинкових територій за період з 01.09.2016 по 01.02.2020 у розмірі 18 159 грн 38 коп., яка складається з:

- по квартирі № 4 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва за період з 01.10.2016 - 01.02.2020 в сумі 9 186 грн 07 коп.;

- по квартирі № 64 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва за період з 01.09.2016 - 01.02.2020 р. в сумі 8 973 грн 31 коп.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що договір надання послуг у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті наданих послуг по утриманню будинків і прибудинкових територій, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 18 159 грн 38 коп.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п.5 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.12 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (власників житлових та нежитлових приміщень).

Відповідно до ст. 322 ЦК, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Згідно ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Обов`язок щодо належного утримання та забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку покладено на співвласників багатоквартирного будинку ( стаття 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначені п.п. 1 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язки споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Не підписання договору свідчить про пряме і неодноразове порушення відповідачем ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , п.7 Правил користування приміщеннями житловими будинками і прибудинкової території, згідно яких споживач зобов`язаний підписати договір про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ст. 13 цього же Закону, відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15.

За таких обставин, зобов`язання відповідача оплатити послуги з утримання будинків та прибудинкової території виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Згідно ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572 наймачі, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 442 від 30.04.2015 були встановлені тарифи та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій по будинку № 3 по вул. Aiстова (нова назва - пров. Іпсилантіївський) в м. Києві в розмірі 2,76 грн за м2 площі за місяць, що розташовані на першому поверсі, без вивезення сміття (з ПДВ).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 668 від 06.06.2017 були встановлені тарифи та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій по будинку № 3 по вул. Aiстова (нова назва- пров. Іпсилантіївський) в м. Києві в розмірі 4,71 грн. за м" площі за місяць (з ПДВ).

Суд зазначає, що 12.06.2019 по справі № 826/8441/17, на яку посилається відповідач про скасування Розпорядження №668, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018, що набрало законної сили 20 грудня 2010 року, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення на даний час не прийнято, а відтак відсутні підстави вважати дане розпорядження незаконним чи таким що прийняте з порушенням норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.09.2016 по 01.02.2020 позивачем було надано відповідачу послуги по утриманню будинків і прибудинкових територій на загальну суму 18 159 грн 38 коп., а саме:

- по квартирі № 4 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва за період з 01.10.2016 - 01.02.2020 на суму 9 186 грн 07 коп.;

- по квартирі № 64 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва за період з 01.09.2016 - 01.02.2020 р. сума на суму 8 973 грн 31 коп.

До складу наданих послуг входять: прибирання прибудинкової території - здійснюється працівниками з комплексного обслуговування позивача та включено в дану складову тарифу: заробітна плата працівника та витрати на інвентар, спецодяг; прибирання сходових клітин - здійснюється працівниками з комплексного обслуговування позивача та включено в дану складову тарифу: заробітна плата працівника та витрати на інвентар, спецодяг, спец миючі засоби; вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів - укладено договір з виконавцем послуги №12/01-01ВПВ від 12.12.2017 та 23/01-11-01ВПВ від 23.01.2018; дератизація - укладено договір з виконавцем послуг ТОВ Укрбіологія від 25.04.2016 №25/04-16Д , від 10.04.2017 №10/04-11-01Д, від 13.03.2018 №410-Д, та ТОВ Емпекс від 11.09.2017 №328-Д, від 26.03.2019 №720-Д; дезінсекція - укладено договір з виконавцем послуг ТОВ Укрбіологія від 25.04.2016 №25/04-16Д/1, від 04.05.2017 No04/05-11-01ДЗ та з ТОВ Емпекс від 11.09.2017 0329-Д, від 13.03.2018 №411-Д, від 26.03.2019 №721-Д ; обслуговування димовентиляційних каналів - укладено договір з виконавцем послуги ПБФ Овен від 14.11.2017 №14/11-11-02BK, від 14.01.2019 №14/0119-01BK; по точний ремонт та технічне обслуговування конструктивних елементів будинку, внутрішньобудинкових систем ХВП, ГВП, водовідведення - здійснюється працівниками позивача структурного підрозділу ЖЕД Липкижитлосервіс ; освітлення місць загального користування - здійснюється працівниками позивача структурного підрозділу ЖЕД Липкижитлосервіс .

Надання вищезазначених послуг підтверджується актами виконаних робіт, складених на виконання зазначених договорів та актами списання матеріалів, нарядами-завданнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання вказаних послуг у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідачем не спростовано.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг споживач має право викликати виконавця послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання житлово-комунальних послуг складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем послуги.

Акт-претензія складається виконавцем послуги та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальної послуги, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів направлення відповідних претензій до позивача, як і не надав жодних доказів ненадання послуги з утримання будинку та прибудинкової території за спірні періоди.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 29.12.2011 № 389 розміри та конфігурації земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території визначаються підприємствами, організаціями, які утримують та обслуговують житловий фонд, об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами або іншими юридичними чи фізичними особами.

Рішенням Київської міської ради від 27 травня 2010 року № 862/4300 Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій доручено районним у місті Києві радам у місячний термін затвердити схеми прибирання прибудинкових територій для подальшого застосування їх при розрахунку тарифів на послуги з утримання будинків 1 споруд та прибудинкових територій.

На виконання вищезазначеного рішення Київради Печерська районна у місті Києві рада прийняла рішення Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій Печерського району № 11 від 09.09.2010.

На виконання рішення Печерської районної у місті Києві ради Про затвердження схем прибирання прибудинкових територій Печерського району №11 від 09.09.2010 колишнім балансоутримувачем вказаного будинку було проведено переобмір прибудинкової території та актом від 29.04.2010 зафіксовано прибиральну площу та відображено на план-схемі, що додається до відповідного акту.

Викладеним спростовується твердження відповідача про відсутність у будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва прибудинкової території.

Отже, враховуючи те, що позивачем фактично надавались послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, відповідач повинен оплатити спожиті послуги у повному обсязі, а відсутність договору не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що входять до предмету доказування, у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, того факту, що позивачем надавались послуги по утриманню будинків і прибудинкових територій, та у свою чергу, не доведено факту, що вказані послуги не отримувались.

У зв`язку з викладеним суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за отримані послуги по утриманню будинків і прибудинкових територій у розмірі 18 159 грн 38 коп. обґрунтованими.

Разом з тим, суд вказує, що відповідачем у поданому відзиві заявлено заяву про застосування позовної давності до нарахованої позивачем заборгованості.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).

Судом встановлено, що позовну заяву від 23.04.2020 № 432/10-303 Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" здано до відділення поштового зв`язку для направлення до суду 23.04.2020, що підтверджується відбитком штемпеля поштового зв`язку на конверті.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, позивачем у позовній заяві було заявлено про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовна давність не може бути поновлена, а будь-яких доводів, пояснень щодо підстав поважності причин пропуску позовної давності позивач не навів, отже, суд відмовляє в поновлені строку позовної давності.

Таким чином, зважаючи на викладене та з врахуванням наявної заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для пред`явлення позивачем вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року в сумі 1034,97 грн по квартирі № 4 та з вересня 2016 року по травень 2017 року а сумі 919,08 грн по квартирі № 64 станом на день звернення позивача до суду пропущено, в зв`язку з чим, в позові в цій частині слід відмовити.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача підлягають частковому задоволенню, а саме, в загальному розмірі 16 205,33 грн, з яких:

- по квартирі № 4 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва за період з квітня 2017 року по лютий 2020 року сума заборгованості складає 7 938,34 грн;

- по квартирі № 64 в будинку № 3 по пров. Іпсилантіївській в м. Києва за період з квітня 2017 року по лютий 2020 року сума заборгованості складає 8 266,99 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового спору під час розгляду даної справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ БАЗАР" (01010, м. Київ, пров. Іпсилантіївській, 3; ідентифікаційний код 30371909) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар`яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 35692211) заборгованість у розмірі 16 205 грн 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 875 грн 81 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.08.2020.

Суддя А.І. Привалов