Ухвала від 19.08.2020 по справі 916/385/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/385/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Арзуманян В.А.,

розглядаючи справу №916/385/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Цмокалюк Олени Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідачів:

1) Виконавчого комітету Одеської міської ради (площа Думська, будинок 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919),

2) Одеської міської ради (площа Думська, будинок 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691)

про визнання дій протиправними та стягнення збитків 768144 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Латій О.В.;

Від відповідачів: Варбаногло Г.А.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Цмокалюк Олена Іванівна звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення збитків у розмірі 768144,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на завдання відповідачами матеріальних збитків у вигляді ринкової вартості знищеного діями відповідачів об`єкта, у якості доказів розміру збитків надано звіт про оцінку торговельного павільйону, при цьому відповідачі не погоджуються з тим, що звіт є належним доказом ціни знищеного майна у розмірі 768144,00 грн.

31.07.2020 відповідачами подано клопотання про проведення рецензування звіту про оцінку (вх.№20269/20), в якому звертають увагу на те, що звіт проведено із застосуванням порівняльного методу дослідження, при цьому головним джерелом інформації, яка стала підставою для визначення вартості вказаного майна є скріншоти оголошень з інтернет-сайту Aviso. Приміщення, із якими здійснено порівняння, відрізняються не лише вартістю, а також наявні значні відмінності у технічних характеристиках та місцях розташування об`єктів дослідження (Приморський та Малиновський район). Посилаються на наявність сумнівів стосовно об`єктивності та неупередженості такого звіту та того, що оцінку майна проведено саме до знищення приміщення.

Зазначають, що ні суд, ні сторони у справі не наділені відповідними знаннями та повноваженнями на перевірку відомостей, викладених у звіті про оцінку майна, п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що однією з форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна). Статтею 13 цього Закону також встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу, зокрема, судів, а підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які мають право здійснювати рецензування.

У клопотанні представник відповідачів просить звернутися до ОНДІСЕ з письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна від 29.12.2015.

У судовому засіданні представником подано клопотання, в якому заперечує проти проведення рецензування звіту про оцінку майна, у зв`язку з тим, що рецензування звіту не є процесуальною дією, оцінка доказів є прерогативою сулу, а діючим процесуальним законом передбачена можливість призначення судової експертизи, а не проведення рецензій.

Заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку збирання доказів не є виключним випадком, який дозволяє суду здійснювати це збирання самостійно відповідно до вимог ГПК України, як-то наприклад витребування доказів у випадку доведеної неможливості стороною самостійно надати певні докази у справі.

Статтею 15 ГПК України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку суд, враховуючи диспозитивність судочинства, керуючись принципом пропорційності, не вбачає підстав для втручання у процес збирання сторонами доказів у справі, зокрема, рецензування звіту про оцінку майна.

Відповідно до положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи рівність та змагальність сторін у господарському процесі, суд звертає увагу відповідачів на те, що сторона не позбавлена права та можливості надати власні докази у справі.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, зокрема, ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд звертає увагу відповідачів на можливість доказування обставин, на які відповідачі посилаються як на підставу своїх заперечень, будь-якими належними, достовірними та допустимими доказами, які не обмежуються виключно рецензуванням звіту про оцінку майна.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 14, 15, 73, 74, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника відповідачів про проведення рецензування звіту про оцінку (вх.№20269/20 від 31.07.2020) - відмовити.

Вступну та резолютивну частину ухвали проголошено в судовому засіданні 19.08.2020. Повний текст ухвали складено та підписано 19.08.2020. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Оскарження чинною редакцією ГПК України не передбачено

Суддя Р.В. Волков