Рішення

від 18.08.2020 по справі 440/2392/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2392/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Полтавський вісник" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2020 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач або Фонд) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Полтавський вісник" (надалі - відповідач або ПП "Полтавський вісник") у якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 61779,17 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 407,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач у 2019 році не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 1 робочого місця, що є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61779,17 грн та пені у розмірі 407,66 грн.

18 травня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28 травня 2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року клопотання ПП "Полтавський вісник" залишено без задоволення.

03 червня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вимоги позовної заяви не визнає, у задоволенні позову просить відмовити. Відповідач посилається на те, що ним виконано норми Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вживає всіх необхідних заходів для пошуку з метою працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому, на його думку, підстави для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій відсутні.

17 червня 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач підтримав обставини, викладені у позовній заяві.

19 червня 2020 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких відповідач підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ПП "Полтавський вісник" (код ЄДРПОУ 21045231) зареєстроване як юридична особа 27 жовтня 1994 року.

28 лютого 2020 року ПП "Полтавський вісник" подано до Фонду Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ).

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2019 році становила 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (осіб) становить 1 особа.

Позивачем, вважаючи, що на підприємстві не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 61779,17 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,66 грн (за 22 дні (з 16 квітня 2020 року по 07 травня 2020 року)).

З огляду на факт наявності вищевказаних сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні відносини урегульовані Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (надалі - Закон №875-XII).

Відповідно до статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів /частина перша/.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк /частина друга/.

Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування /частина четверта статті 217 Господарського кодексу України/.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом №875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону №875-XII вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2019 році був зобов`язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для їх працевлаштування, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

На підтвердження факту вжиття належних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем вказано, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю перебувала у трудових відносинах з ПП "Полтавський вісник" з початку 2019 року та була звільнена 14.03.2019 року, про що видано наказ №15-о від 14.03.2019 року /а.с. 25/.

Залученою до матеріалів справи копією довідки серії МСЕ №0170229 підтверджено, що ОСОБА_1 з 07.12.2010 встановлено другу групу інвалідності безстроково /а.с. 65/.

Зі змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, суд встановив, що ОСОБА_1 працювала на ПП "Полтавський вісник" з 20.04.2018 по 14.03.2019, що позивачем не заперечується.

Разом з тим, відповідно до листа Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 15 травня 2020 року №16/46/1365-20 протягом 2019 року звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю ПП "Полтавський вісник" до служби зайнятості не подавались.

Як вже зазначалося судом, Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Вимог щодо повторного подання звіту за формою №3-ПН з інформацією про наявність тієї самої вакансії Порядком не передбачено.

А тому, обов`язок відповідача щодо повідомлення у 2019 році державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю вважався б виконаним шляхом подання вищезазначеного звіту до державної служби зайнятості протягом трьох робочих днів з 15.03.2019.

Оцінюючи повідомлені відповідачем обставини та надані на їх підтвердження докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства, суд зазначає, що вакансія директора в ПП "Полтавський вісник" вивільнилась 15.03.2019 року, а про наявність цієї вакансії та можливість працевлаштування за нею особи з інвалідністю відповідач державну службу зайнятості у строк визначений не повідомляв шляхом подання Звіту за формою 3-ПН.

Наведене є підставою для висновку, що відповідачем не виконані вимоги закону в частині повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю.

Так само відповідачем не було подано звіту З-ПН після звільнення з роботи ОСОБА_2 21.11.2019.

Суд наголошує, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Вказана правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, 13.06.2018 у справі № 819/639/17, 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Враховуючи ненадання належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчасне звітування відповідачем до державного центру зайнятості за формою 3-ПН, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо належного інформування про створене на підприємстві робоче місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

У відповідача в 2019 році працювало 12 працівників, фонд оплати праці у 2019 році складав 1482700,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 123558,00 грн = 1482700,00 грн : 12 осіб.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 16.04.2020 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 61779,17 грн (123558,33:2).

У зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було зараховано пеню у сумі 407,66 грн (61779,17 грн х 0,03%) х 22 дн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини п`ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Приватного підприємства "Полтавський вісник" (вул. Європейська, 8, м. Полава, 36020, код ЄДРПОУ 21045231) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повіністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Полтавський вісник" (вул. Європейська, 8, м. Полава, 36020, код ЄДРПОУ 21045231) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) адміністративно-господарські санкції у розмірі 61779,17 грн (шістдесят одну тисячу сімсот сімдесят дев`ять гривень сімнадцять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,66 грн (чотириста сім гривень шістдесят шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.І. Клочко