Постанова

від 14.12.2020 по справі 440/2392/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 р. Справа № 440/2392/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полтавський вісник" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Клочко К.І., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.08.20 року по справі № 440/2392/20

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства "Полтавський вісник"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавський вісник", в якому просив:

- стягнути з Приватного підприємства "Полтавський вісник" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 61779,17 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 407,66 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю, відповідач, відповідно до вимог закону, до 16.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 61779,17 грн. Через несплату відповідачем вказаної суми, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 407,66 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Полтавський вісник" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 61779,17 грн (шістдесят одну тисячу сімсот сімдесят дев`ять гривень сімнадцять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,66 грн (чотириста сім гривень шістдесят шість копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що Приватним підприємством "Полтавський вісник" здійснено всіх практичних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів на підприємстві, що підтверджується відповідними доказами та унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Вказано, що з урахуванням прийняття відповідачем заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування осіб з інвалідністю, в даному випадку відсутня вина підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю. Також зазначено, що при накладенні стягнення слід зважити на відсутність відмови відповідача у працевлаштуванні інваліда під час звернення останнього до підприємства з заявою про працевлаштування.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Полтавський вісник" (код ЄДРПОУ 21045231) 27.10.1994 зареєстровано як юридична особа (а.с. 17-18).

28.02.2020 Приватним підприємством "Полтавський вісник" до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік Форми № 10-ПІ.

Згідно відомостей, зазначених у вказаному Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2019 році становила 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) становить 1 особа (а.с. 3).

Позивачем, вважаючи, що на підприємстві не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 61779,17 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,66 грн. (за 22 дні (з 16.04.2020 по 07.05.2020)).

Не погоджуючись з несплатою відповідачем в добровільному порядку суми адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон № 875-XII).

Згідно ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 217 ГК України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом №875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, з наведених норм ст.ст. 18, 19 Закону № 875-XII вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог ст. 18 вказаного Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п. 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" , форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Вимог щодо повторного подання звіту за формою № 3-ПН з інформацією про наявність тієї самої вакансії Порядком не передбачено.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Виходячи з наведених вище приписів Закону № 875-XII, відповідач у 2019 році був зобов`язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для їх працевлаштування, а також відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.

На підтвердження факту вжиття належних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю, перебувала у трудових відносинах з Приватним підприємством "Полтавський вісник" з 20.04.2018 та звільнена 14.03.2019, про що видано наказ № 15-о від 14.03.2019 (а.с. 25).

Залученою до матеріалів справи копією довідки серії МСЕ № 0170229 підтверджено, що ОСОБА_1 з 07.12.2010 встановлено другу групу інвалідності безстроково (а.с. 65).

Зі змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на Приватному підприємстві "Полтавський вісник" з 20.04.2018 по 14.03.2019, що позивачем не заперечується.

Разом з тим, відповідно до листа Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 15.05.2020 № 16/46/1365-20, протягом 2019 року звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, Приватним підприємством "Полтавський вісник" до центру зайнятості не подавались (а.с. 36-37).

Отже, враховуючи вимоги Порядку щодо подання форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, обов`язок відповідача стосовно повідомлення у 2019 році державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю вважався б виконаним шляхом подання вищезазначеного звіту протягом трьох робочих днів, тобто з 15.03.2019.

Тобто, вакансія директора в Приватному підприємстві "Полтавський вісник" вивільнилась 15.03.2019, про наявність якої та можливість працевлаштування за нею особи з інвалідністю відповідачем державну службу зайнятості у визначений строк шляхом подання Звіту за формою №3-ПН не повідомлено.

З огляду на наведене, відповідачем не виконано вимоги в частині повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю.

Судовим розглядом встановлено, що після звільнення з роботи 21.11.2019 ОСОБА_2 , яка займала посаду коректора в Приватному підприємстві "Полтавський вісник" та є особою з інвалідністю 1 групи, відповідачем також звіту форми № 3-ПН до державної служби зайнятості не подано.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що законом не покладає обов`язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця та звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчасне звітування до державного центру зайнятості за формою № 3-ПН, Приватним підприємством "Полтавський вісник" не виконано обов`язку щодо належного інформування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Матеріалами справи підтверджено, що в 2019 році у Приватному підприємстві "Полтавський вісник" працювало 12 працівників, фонд оплати праці у 2019 році складав 1482700,00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 123558,00 грн. = 1482700,00 грн. : 12 осіб.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 16.04.2020 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 61779,17 грн. (123558,33:2).

У зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем нараховано пеню у сумі 407,66 грн. (61779,17 грн. х 0,03%) х 22 дн.

З огляду на несплату відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтавський вісник" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 по справі №440/2392/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова