Постанова

від 18.08.2020 по справі 200/12614/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року справа №200/12614/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі представника відповідача Сенникова А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 р. у справі №200/12614/19-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І., складене в повному обсязі 30 березня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 та списати борг (недоїмку) з єдиного внеску ОСОБА_1 (а.с. 4-9).

В обґрунтування позову зазначає, що у лютому 2014 року подала реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності, з цього часу підприємницьку діяльність не здійснює, дохід від підприємницької діяльності не отримує. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області була вимушена переїхати до міста Києва. Зазначає, що з 2016 року по теперішній час працевлаштована як найманий працівник та, відповідно, за спірний період за позивача, як застраховану особу, єдиний соціальний внесок сплачував її роботодавець. Крім того позивач зазначає, що у спірний період за який нараховано єдиний внесок підприємницькою діяльністю не займалась, оскільки перебувала у трудових відносинах з підприємством, котре сплачувало внесок з її заробітної плати.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 в розмірі 35 410,11 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 146-151).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, чи отримували вони дохід у цей період. Водночас, підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок у сумі не менше мінімального страхового внеску за підсумками року лише за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток). Крім того, визначальним є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного внеску, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника фізичної особи-підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування та сплати (а.с. 155-157).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач до суду не прибула.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-18).

Відповідно до довідки від 04.07.2018 року № 0000571946 ОСОБА_1 є особою яка має статус внутрішньо переміщеною особи (а.с. 20).

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що позивач 03.08.1999 року прийнята на роботу до Донецького обласного територіального медичного об`єднання лікарем - інтерном терапевтом; 01.08.2000 року переведена лікарем - кардіологом; 09.01.2001 року переведена лікарем функціональної діагностики та ультразвукової діагностики; 31.08.2016 року звільнена за власним бажанням; 13.09.2016 року прийнята на роботу до Київської міської клініки офтальмологічної лікарні Центр мікрохірургії ока на посаду лікаря - стажиста з терапії загально - лікарняного персоналу; 13.10.2016 року переведена на посаду лікаря терапевта загально - лікарняного персоналу; 03.07.2017 року переведена на посаду лікаря - офтальмолога відділення діагностики (а.с. 21-23).

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 11.12.2007 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, з 09.07.2019 року припинила підприємницьку діяльність за рішенням засновника (учасника) або уповноваженого органу (а.с. 41-43).

Відповідно інтегрованої картки платника податків та розрахунку боргу, позивачу за період з ІІІ квартал 2014 року по II квартал 2019 року нараховано недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 35410,11 грн. (а.с. 45-51).

08 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-161347-46, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити недоїмку в розмірі 22530,21 грн. (а.с. 74).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що, в свою чергу, виключає обов`язок позивача щодо сплати ним єдиного внеску у період, коли він був найманим працівником, а не фізичною особою-підприємцем.

Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.

Так, згідно пункту 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Частиною першою ст. 2 визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як встановлено частиною другою цієї статті, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За змістом частини першої статті 5 Закону № 2464 облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Приписами статті 9 Закону № 2464-VI визначено:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно частини другої статті 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 03.08.1999 року по 31.08.2016 року працювала у Донецькому обласному територіальному медичному об`єднанні, з 13.09.2016 року по теперішній час працює Київській міській лікарні Центр мікрохірургії ока .

Таким чином, обов`язок сплати за позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладено на роботодавців позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що, в свою чергу, виключає обов`язок позивача щодо сплати ним єдиного внеску у період, коли він був найманим працівником, а не фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до п. 9 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі: повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв`язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника; смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно дот Закону несуть зобов`язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.

Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними інформаційної системи органу доходів і зборів єдиного внеску.

Відповідно до п. 11 Інструкції органи доходів і зборів проводять списання недоїмки з єдиного внеску на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу доходів і зборів, у якому перебуває на обліку платник єдиного внеску, про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції щомісяця протягом 10 робочих днів, що настають за місяцем, у якому надійшли документи, зазначені в пункті 10 цього розділу.

Рішення про списання боргу (недоїмки) долучається до справи платника та вноситься до інформаційної системи органу доходів і зборів не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що списанню підлягає лише безнадійний борг, який списується на підставі рішення відповідного територіального органу.

Відповідно до абзацу 4 п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, що діяв станом на момент нарахування недоїмки, недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Оскільки матеріали справи доказів звернення позивача з відповідною заявою та документами про списання недоїмки з єдиного внеску, як безнадійної до податкового органу не містять, позовна вимога в частині списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 р. у справі №200/12614/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 р. у справі № 200/12614/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова