Постанова

від 19.08.2020 по справі 420/7605/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7605/19 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Місце та час укладення судового рішення 14:32 , м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 10.02.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вертранс до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13.12.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) Вертранс звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2019р. №№0042171401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 281250грн., а саме за основним платежем на суму 225000грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 56250грн.; 00421911401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 20857грн. за грудень 2018р.; 0042161401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510грн. за порушення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України; скасування частково податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019р. №0042181401 залишивши його чинним в частині донарахування суми податкового зобов`язання за господарськими операціями з ТОВ Столес Лоджистік у червні 2017р. на суму 2333,33грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Вердант є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності.

Водночас, позивачем визнано заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01 податкових декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України у червні 2017 року на суму 2333,33грн. по господарським операціям з ТОВ Столес Лоджистік .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2020р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що в період з 22.08.2019р. по 02.09.2019р. посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 07.02.2019р. №850 та направлень від 22.07.2019р. №№4612/14-01, 4613/14-01, 4614/14-01, 4615/14-01, 4616/14-01, 4617/14-01, 4618/14-01, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Вертранс з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.08.2019р. №1604/15-32-14-01/35749456.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 225000грн.; абз. а п.198.1, абз.1 п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 304143грн., у тому числі: травень 2016р. на суму 9753грн.; червень 2016р. на суму 35649грн.; вересень 2016р. на суму 9078грн.; жовтень 2016р. на суму 17312грн.; грудень 2016р. на суму 875грн.; червень 2017р. на суму 14679грн.; липень 2017р. на суму 34049грн.; вересень 2017р. на суму 32958грн.; жовтень 2017р. на суму 6952грн.; листопад 2017р. на суму 75576грн.; грудень 2017р. на суму 20438грн.; січень 2018р. на суму 36803грн.; лютий 2018р. на суму 10021грн. та завищення від`ємного значення станом на 31.12.2018р. на суму 20857грн.; ст. 51, п.176.2 ст.176 ПК України, у результаті чого відбулося подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, в наслідок чого такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку за перевіряємий період; пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України у результаті чого відбулося неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 1062грн.; пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 ПК України у результаті чого відбулося неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 88,50грн.; пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168, пп. а п.176.2 ст. 176 ПК України у результаті чого відбулося неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 449,28 грн.; п. 4 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями у результаті чого відбулося неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2016р.; п.1, п.2, п.4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями у результаті чого відбулося не нарахування та неперерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 2943,40грн.; п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, а саме не оприбутковано готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 17850грн. /а.с.23-46/

За результатом розгляду акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019р. №№0042171401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 281250грн., а саме за основним платежем на суму 225000грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 56250грн.; 00421911401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 20857грн. за грудень 2018р.; 0042161401 про застосування штрафних (фінансових санкцій) штрафів у сумі 510грн. за порушення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України; №0042181401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 323426грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 258741грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 64685грн. /а.с.47-50/

Податковою вимогою Головного управління ДПС в Одеській області від 16.10.2019р. зобов`язано ТОВ Вертранс сплатити податковий борг в розмірі 755807,41грн. /а.с.58/

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, за приписами п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.

Кредиторська заборгованість - зобов`язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентом ТОВ Вердант щодо надання послуг перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2017 році ТОВ Вертранс , як виконавцем, були укладені договори з ТОВ Столес Лоджистик , ТОВ ФБЛ Транс , ТОВ ЕТС Україна , ТОВ Градалогистик , ТОВ Фосдайк Груп , ТОВ БФ Логістика , ТОВ Глобал Форвадінг , ТОВ ДСВ Логистика , ТОВ Фьорст Вей , ФЛП ОСОБА_1 , ТОВ ТГЛ Україна , ТОВ ТК Технокомплект про надання послуг щодо перевезення вантажів.

Разом з тим, позивач не є належним перевізником, а документальним посередником між вказаними підприємствами та ТОВ Вердант , яке на підставі договору від 14.06.2017р. між ТОВ Вертранс (замовник) та ТОВ Вердант (виконавець) про надання транспортних послуг №ДГ-140617 нібито виконувало транспортні перевезення. Згідно умов договору, предметом цього договору є надання транспортних послуг з перевезення вантажів. Перевезення здійснюється по території України, як правило, в стандартних морських 20-ти і 40-ка футових контейнерах, а також у тентових автотранспортних засобах.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1. вищезазначеного договору виконавець виконує доручення замовника з перевезення як контейнерів/тентів з вантажем, так і порожніх контейнерів.

Відповідно до п.п.3.1.3 п.3.1. вищезазначеного договору перед відправкою автотранспортного засобу в рейс в рейс виконавець зобов`язаний подати для перевезення технічно справний і придатний для перевезення автотранспортний засіб.

Пунктом 3.1.7 п.3.1. визначено, що після закінчення перевезення надає замовнику товаросупровідні документи, які містять відомості про прийом/здачу, а також інші відомості, що підтверджують здачу/приймання вантажу і контейнера. /а.с.60-61/

Слід зазначити, що позивачем отримано оплату від замовників транспортних послуг ТОВ Столес Лоджистик , ТОВ ФБЛ Транс , ТОВ ЕТС Україна , ТОВ Градалогистик , ТОВ Фосдайк Груп , ТОВ БФ Логістика , ТОВ Глобал Форвадінг , ТОВ ДСВ Логистика , ТОВ Фьорст Вей , ФЛП ОСОБА_1 , ТОВ ТГЛ Україна , ТОВ ТК Технокомплект , але відсутня будь-яка оплата послуг від позивача до ТОВ Вердант .

На вимогу суду апеляційної інстанції до суду не надані платіжні доручення від позивача до нібито виконавця послуг ТОВ Вердант , що свідчить про оформлення безоплатних посередницьких послуг з метою отримання податкової вигоди, ставить під сумнів дійсне виконання послуг.

При цьому, на підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем в ході перевірки податковій не було надано товаротранспортних документів щодо дійсного перевезення вантажів, а надані акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні не розкривають, не підтверджують товарність спірних господарських операцій. /а.с.62-69, 104-112/

З підстав того, що у контрагента позивача - ТОВ Вердант відсутні будь-які транспортні засоби, орендовані транспортні засоби, власні основні фонди, технічний персонал, трудові ресурси, виробничі активи та на запити податкової з надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин (копій первинних документів: автомобільних, залізничних накладених, платіжних доручень) позивач податковій не надав, відповідачем винесенні спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно баз даних Головного управління ДПС в Одеській області виконавець послуг ТОВ Вердант вищевказані послуги не придбавав, за податковою адресою не знаходиться.

Разом з тим, надані позивачем в ході податкової перевірки документи не підтверджують фактичного проведення господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки вони не підтверджують і не розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Надані акти здачі-прийняття робіт/наданих послуг є узагальнюючими документами, на підставі яких позивачем списувались послуги на витрати, без будь-якої інформації за якими саме господарськими операціями та в яких цілях відбувалось списання послуг, у зв`язку з чим неможливо пов`язати послуги за актами з проведенням задокументованих заходів.

Отже, перевіркою правомірно встановлено, що задокументовані господарські операції з вищезазначеним контрагентом позбавлені ділової мети, а тому не вважається здійсненою в рамках господарської діяльності позивача.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною у кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Тобто, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до положень п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним з варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Однак, з визначеного у ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню у податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно у зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відтак, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшила витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.

Тобто для врахування витрат на послуги у податковому обліку необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльності платника податків та належне документальне підтвердження проведення таких операцій. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення таких операцій (надання послуг), враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами (виконавцями послуг) з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Тобто, позивачем належними доказами не підтверджено реальний (фактичний) характер господарської операції з придбання послуг у ТОВ Вердант , що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій в його податковому обліку.

Так, платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин.

При цьому ТОВ Вердант до ДПІ у Приморському районі у м. Одеси звітність щодо Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ), Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів не подано.

Таким чином, фактично ТОВ Вердант не мало змоги виконати роботи/надати послуги у спірних періодах за актами прийому-здачі робіт/наданих послуг власними силами без залучення третіх осіб.

Відтак, позивачем безпідставно включено до складу нездійснених витрат суми з вартості придбаних послуг у постачальника ТОВ Вердант .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 28.08.2019р. №№0042171401; 00421911401; 0042161401; 0042181401.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Вертранс до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2019р. №№0042171401; 00421911401; 0042161401; 0042181401.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.