Постанова

від 13.08.2020 по справі 917/1060/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Перше травня"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 (судді: Гетьман Р. А. - головуючий, Дучал Н. М., Сіверін В. І.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 (суддя Погрібна С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Перше травня"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Перше травня" (далі - ТОВ Агрофірма "Перше травня", Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - Держгеокадастр, Відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

1) визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 04.02.2009, укладений між Новосанжарською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агрофірма "Перше травня", зареєстрований у Новосанжарському відділі Полтавської регіональної філії "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2009 за №040954500018, строком на 10 років з моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі;

2) визнати укладеною додаткову угоду до вказаного договору оренди земельної ділянки в редакції, викладеній у заяві про зміну предмету позову, з моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 917/1060/19, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Ухвалюючи вищезазначені рішення господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами договору оренди землі не було досягнуто згоди щодо істотних умов цього договору (строк і розмір орендної плати), а відтак відсутні підстави для поновлення вказаного договору відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1 . У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Перше травня" просить повністю скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

В якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на те, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували при прийнятті оскаржуваних судових рішень правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц щодо застосування норм статей 74, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Підставою подання касаційної скарги заявник також зазначає те, що господарські суди попередніх інстанції встановили істотні обставини справи щодо надсилання Відповідачем листа від 11.02.2019 Позивачу з пропозицією змінити умови договору оренди землі на підставі недопустимих доказів.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Перше травня" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 у справі № 917/1060/19 та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 13.08.2020.

4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1634 від 12.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/1060/19 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.

4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 для розгляду справи № 917/1060/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.

4.4. Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020, внесені зміни до пункту 4, зокрема щодо можливості продовження встановленого судом процесуальний строк за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Прикінцевими та Перехідними положеннями вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом."

4.5. Однак у строк, встановлений вищезазначеним Законом, Держгеокадастр не скористався своїм правом відповідно до статті 295 Господарського процесуального кодексу України та не подав до суду касаційної інстанції письмового відзиву на касаційну скаргу.

4.6. Крім того, до дати проведення судового засідання - 13.08.2020 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, в тому числі про відкладення розгляду справи, що унеможливило б її розгляд у судовому засіданні 13.08.2020.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 04.02.2009 між Новосанжарською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Агрофірма "Перше травня" (орендар) на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 02.07.2007 № 298 "Про надання в оренду земельної ділянки" було укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого предметом цього договору є строкове платне користування земельною ділянкою загальною площею 18,8 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі він діє 10 років з моменту державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Частина третя статті 33 Закону України "Про оренду землі" на цей договір не розповсюджується.

Згідно з п. 16 договору цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5.2. Господарськими судами встановлено, що зазначена земельна ділянка була передана Новосанжарською районною державною адміністрацією Позивачу за актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 04.02.2009.

5.3. Вказаний договір було зареєстрований у Державному реєстрі земель Новосанжарським РВ ГІРФ "ІДДЗК", про що вчинено запис від 10.03.2009 за №040954500018.

5.4. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 5308330212019 від 22.01.2019 державна реєстрація речового права відносно земельної ділянки з кадастровим номером 53234822 00:00:006:0003 площею 18,8000 га здійснена 10.03.2009.

5.5. Господарськими судами також встановлено, що строк дії зазначеного договору оренди землі закінчився 10.03.2019.

5.6. Позивач звернувся до Відповідача (як до розпорядника земель державної власності) листом-повідомленням вих.№ 11 від 30.01.2019 (тобто не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору) в якому зазначив про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та просив прийняти рішення про поновлення договору від 04.02.2009.

Крім того, у вказаному листі Позивач повідомив, що 23.01.2019 була проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка становить 581 584,18 грн, у зв`язку з чим надав згоду на приведення розміру орендної плати відповідно до вимог чинного законодавства.

До зазначеного листа було додано проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі, копію договору оренди землі, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 № 245/0/203-19.

5.7. Лист-повідомлення вих. № 11 від 30.01.2019 був отриманий Держгеокадастром 31.01.2019, про що свідчить відмітка на примірнику Позивача (вхід. № Т-1162/0/25-19).

5.8. Господарськими судами попередніх інстанцій враховано лист від 11.02.2019 №847/0/26-19, яким було повідомлено Позивача про доцільність встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності у розмірі 12% нормативної грошової оцінки, що відповідає пункту 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України, та про доцільність встановлення строку дії договорів оренди землі на 7 років. Також, у вказаному листі Відповідач зазначив, що до листа-повідомлення Позивача не додано агрохімічного паспорта зазначеної земельної ділянки, а у договорі оренди мають місце розбіжності у даних щодо цільового призначення земельної ділянки. Враховуючи викладене, Держгеокадастр залишив без задоволення лист-повідомлення ТОВ "Агрофірма "Перше травня" про поновлення договорів оренди землі.

5.9. 14.03.2019 Відповідачем було направлено на адресу Позивача лист-повідомлення №1639/0/26-19 в якому зазначено, що Держгеокадастр вважає за доцільне передати право оренди на спірну земельну ділянку на конкурентних засадах (торгах). Крім того, Позивача повідомлено, що Держгеокадастр не має наміру продовжувати договірні відносини на вищезазначену земельну ділянку.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

6.2. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

6.3. Умови укладення, зміни, поновлення і припинення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

6.4. Згідно зі статтею 13 вказаного Закону договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

6.5. Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентує продовження дії такого договору на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря за умови дотримання порядку, визначеного частинами першою - п`ятою цієї статті, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста вказаної статті).

6.6. Як зазначалося вище, звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ "Агрофірма "Перше травня", як на підставу позову, послалося на порушенням Відповідачем норм частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі.

6.7. Так, згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до частини другої статті 33 зазначеного Закону орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

За змістом частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі" до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною п`ятою статті 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

6.8. Таким чином, для застосування положень частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

6.9. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агрофірма "Перше травня" звернулося до Держгеокадастру, як до розпорядника земель державної власності, з листом-повідомленням вих.№ 11 від 30.01.2019 в якому зазначило про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, додавши проєкт додаткової угоди про поновлення вказаного договору.

При цьому у зазначеному проєкті додаткової угоди Позивач зазначив строк дії договору оренди землі 10 років та орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки станом на 23.01.2019.

6.10. Однак, Відповідач у відповідь на вказане звернення Позивача склав лист від 11.02.2019 № 847/0/26-19, в якому повідомив про доцільність встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності у розмірі 12% нормативної грошової оцінки, що відповідає пункту 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України, та строку дії договору оренди землі - 7 років.

Також, у цьому листі Відповідач зазначив, що до листа-повідомлення Позивачем не додано агрохімічні паспорти земельної ділянки, а у договорі оренди землі мають місце розбіжності у даних щодо цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, Держгеокадастр залишив без задоволення лист-повідомлення ТОВ "Агрофірма "Перше травня" від 30.01.2019 вих. № 11.

6.11. Таким чином, як обґрунтовано зазначили місцевий та апеляційний господарські суди, Відповідач не погодився із запропонованими Позивачем розміром орендної плати та строком дії договору оренди землі та склав лист у відповідь, із зазначенням власних істотних умов спірного договору. При цьому Позивач відповідь на вказаний лист Держгеокадастру не надав.

6.12. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, тобто недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.

6.13. Отже, враховуючи недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов спірного договору оренди землі, зокрема щодо розміру орендної плати та строку його дії, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для поновлення вказаного договору відповідно до положень частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

6.14. При цьому доводи касаційної скарги про те, що Відповідачем було порушено процедуру реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до вищезазначених правових норм, що, на його думку, є підставою для задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як уже зазначалося, навіть у разі визнання відмови орендодавця (у даному випадку - розпорядника земель державної власності) протиправною, договір оренди землі може бути поновлений на підставі частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" лише у разі погодження обома сторонами всіх його істотних умов.

6.15. Щодо оскарження ТОВ "Агрофірма "Перше травня" рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

6.16. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального чи процесуального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.17. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

6.18. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені вищевказаною нормою, заявник посилається на не врахування господарськими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях висновків Верховного Суду щодо застосування статей 74, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

6.19. Так, у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 924/242/18 розглядались позовні вимоги про розірвання договору поставки від 01.12.2017 та про стягнення з відповідача у вказаній справі 73 644,00 грн вартості товару неналежного маркування. При цьому Верховний Суд дійшов до висновку про недотримання позивачем у згаданій справі норм статей 74, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що акт про виявлені недоліки поставленого товару від 07.12.2017 (яким позивач у справі №924/242/18 обґрунтовував позов) було складено ним в односторонньому порядку з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

6.20. Отже, предмети та підстави позову, а відтак і обставини, які підлягали доведенню сторонами, у справі № 924/242/18 та у цій справі є суттєво відмінними.

6.21. У постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за правилами цивільного судочинства розглядались позовні вимоги: про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного відповідачем у згаданій справі з новим орендарем; та про визнання поновленим договору оренди землі, укладеного між позивачем і відповідачем у вказаній справі.

6.22. Отже, правовідносини у вказаній справі та у справі № 917/1060/19 не є подібними, оскільки вони відрізняються за підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

6.23. Таким чином, доводи скаржника про те, що місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 74, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження.

6.24. Стосовно доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій встановлено істотні обставини справи щодо надсилання Відповідачем листа від 11.02.2019 Позивачу з пропозицією змінити умови спірного договору оренди землі на підставі недопустимих доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

6.25. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6.26. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

6.27. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

6.28. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.29. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.30. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

6.31. При цьому у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.32. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на обґрунтування своїх заперечень щодо задоволення позову було подано лист від 11.02.2019 № 847/0/26-19. Господарські суди попередніх інстанцій, у свою чергу, дослідили вказаний лист з урахуванням норм частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та дійшли до висновку про обґрунтованість заперечень Відповідача.

При цьому як місцевим, так і апеляційним господарськими судами були прийняті до уваги доводи Позивача щодо ненадсилання йому листа Держгеокадастру від 11.02.2019 № 847/0/26-19, однак за результатами оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності суди дійшли до висновку про безпідставність таких доводів.

6.33. У такий спосіб скаржником не доведено наявність встановлених законом обставин, які б зумовлювали визнання доказу як недопустимого. Зазначені доводи заявника фактично зводяться до необхідності вирішення питання достовірності та вірогідності такого доказу, що не належить до повноважень господарського суду касаційної інстанції та, відповідно до норм частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.34. При цьому колегія суддів враховує, що оцінка господарськими судами попередніх інстанцій листа Держгеокадастру від 11.02.2019 № 847/0/26-19 в цілому не впливає на правильність висновків судів про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов спірного договору оренди.

6.35. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.36. Інші доводи касаційної скарги є такими, що не спростовують висновки судів, не підтверджують порушення судами норм матеріального чи процесуального права та спрямовані на переоцінку доказів, які містяться у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Перше травня" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 у справі №917/1060/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак